ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2020

Справа № 910/16267/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" до товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" про стягнення 125 055,08 грн.,

за участі представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Максігран" (далі - ТОВ "Максігран") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 10/04-1, укладеного 10 квітня 2019 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Люнет" (далі - ТОВ "Люнет"), позивач згідно видаткових накладних поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 1 335 603,36 грн. Оскільки відповідач оплату за поставлений товар здійснив лише частково, заборгувавши таким чином ТОВ "Максігран" 98 844,32 грн., позивач, посилаючись на статті 526, 530, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193, 216, 220, 222 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з ТОВ "Люнет" вищевказану суму боргу, а також 10 516,93 грн. пені, 4 761,43 грн. п`ятнадцяти процентів річних, 1 087,97 грн. інфляційних втрат та 9 844,43 грн. штрафу, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Максігран" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16267/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до слухання в судовому засіданні на 9 січня 2020 року.

12 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 24 жовтня 2019 року № 187, в якому останній визнав вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу, проте заперечив проти стягнення заявлених позивачем сум пені та штрафу, оскільки одночасне нарахування таких штрафних санкцій, на його думку, суперечить положенням статті 61 Конституції України.

23 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача від 19 грудня 2019 року № 19-12/19/1 на відзив, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.

Будь-яких інших заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Сторони про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

Суд звертає увагу на те, що за умовами частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2019 року між ТОВ "Люнет" та ТОВ "Максігран" був укладений договір поставки № 10/04-1, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок поставити у власність покупця щебінь, пісок, асфальт, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та своєчасно оплатити вартість наведеного товару.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Постачальник передає у власність покупцю продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок з відсівів дроблення фракції 0-5, пісок річковий, асфальтобетонна продукція тощо (пункт 1.3 договору).

За умовами пункту 2.1 вказаного договору продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 даної угоди ціна продукції включає вартість її навантаження та доставки до пункту призначення. У випадку поставки продукції на умовах самовивозу ціна продукції включає вартість її навантаження.

Згідно з пунктом 2.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.

Пунктом 3.1 вказаного правочину встановлено, що поставка продукції здійснюється автомобільним або залізничним транспортом до відповідного пункту призначення або залізничної станції, що вказується покупцем у відповідній заявці.

Заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації. Заявка повинна містити інформацію про найменування продукції, її асортимент та кількість, вид поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання продукції тощо (пункт 3.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання сторонами (пункт 6.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач згідно видаткових накладних від 10 квітня 2019 року № 1308, від 11 квітня 2019 року № 1350, від 12 квітня 2019 року № 1377, від 16 квітня 2019 року № 1473, від 24 квітня 2019 року № 1712, від 1 травня 2019 року № 1873, від 6 травня 2019 року № 1939, від 7 травня 2019 року № 1968, від 8 травня 2019 року № 2000, від 9 травня 2019 року № 2017, від 24 травня 2019 року № 2416, від 25 травня 2019 року № 2658, від 6 червня 2019 року № 2781, від 24 червня 2019 року № 3251, від 25 червня 2019 року № 3305, від 26 червня 2019 року № 3352, від 2 липня 2019 року № 3466, від 3 липня 2019 року № 3497, від 4 липня 2019 року № 3554, від 16 липня 2019 року № 3864 та від 17 липня 2019 року № 3913 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 335 603,36 грн. (у т.ч. ПДВ).

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведених видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб`єктів господарювання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки від 10 квітня 2019 року № 10/04-1 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину покупець взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконав лише частково, сплативши позивачу 1 236 759,04 грн. та заборгувавши таким чином останньому 98 844,32 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 10 квітня 2019 року № 10/04-1, яка складає 98 844,32 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Максігран" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "Люнет" п`ятнадцять процентів річних у розмірі 4 761,43 грн., з яких: 1 035,77 грн. - п`ятнадцять процентів річних, нараховані на суму залишку основного боргу за видатковою накладною від 16 липня 2019 року № 3864 у розмірі 21 621,60 грн. у період з 17 липня 2019 року по 11 листопада 2019 року, та 3 725,66 грн. - п`ятнадцять процентів річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 17 липня 2019 року № 3913 у розмірі 77 485,20 грн. у період з 18 липня 2019 року по 11 листопада 2019 року, а також 1 087,97 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вищевказані суми основного боргу протягом цих періодів.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пункту 5.7 укладеного між сторонами договору поставки покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, зокрема, 15 процентів річних від простроченої суми. У відповідності до статті 625 ЦК України розмір процентів річних встановлений сторонами у договорі.

Оскільки заявлені ТОВ "Максігран" до стягнення розміри п`ятнадцяти процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, позивач просив суд стягнути з ТОВ "Люнет" 10 516,93 грн. пені, з яких: 2 288,64 грн. - пеня, нарахована на суму залишку основного боргу за видатковою накладною від 16 липня 2019 року № 3864 у розмірі 21 621,60 грн. у період з 17 липня 2019 року по 11 листопада 2019 року, та 8 228,29 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 17 липня 2019 року № 3913 у розмірі 77 485,20 грн. у період з 18 липня 2019 року по 11 листопада 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.

Оскільки заявлений ТОВ "Максігран" до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути з ТОВ "Люнет" штраф у загальному розмірі 9 844,43 грн.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 5.6 договору сторони також погодили, що у разі прострочення покупцем оплати понад 30 (тридцять) календарних днів, останній додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Оскільки заявлений ТОВ "Максігран" до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 9 844,43 грн. підлягає задоволенню.

У той же час викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача проти стягнення наведених штрафних санкцій не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2019 року в справі № 917/194/18, від 25 травня 2018 року в справі № 922/1720/17, від 9 лютого 2018 року в справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року в справі № 911/1351/17, від 19 вересня 2019 року в справі № 904/5770/18.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

За таких обставин позов ТОВ "Максігран" підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04116, місто Київ, провулок Тбіліський, будинок 1; ідентифікаційний номер 31956217) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" (03022, місто Київ, вулиця М.Максимовича, будинок 6, кімната 22; ідентифікаційний номер 38684795) 98 844 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 32 коп. основного боргу, 10 516 (десять тисяч п`ятсот шістнадцять) грн. 93 коп. пені, 9 844 (дев`ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 43 коп. штрафу, 4 761 (чотири тисячі сімсот шістдесят одну) грн. 43 коп. п`ятнадцяти процентів річних, 1 087 (одну тисячу вісімдесят сім) грн. 97 коп. інфляційних втрат, а також 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 9 січня 2020 року

Суддя Є.В. Павленко