ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року м. Київ № 320/2319/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Служби безпеки України, в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):

-визнати протиправним дії (бездіяльність) посадових осіб Служби безпеки України щодо не призначення на рівну (або нижчу, але не більше, ніж на одну ступінь) посаду ОСОБА_1 , звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу;

- скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу;

- поновити ОСОБА_1 на військовій службі у списках особового складу Служби безпеки України;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю невиплаченого у повному обсязі грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 11 березня 2019 року по день поновлення на військовій службі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що вважає бездіяльність відповідача щодо нездійснення дій по його працевлаштуванню незаконними, а звільнення з військової служби проведено без дотримання процедури , передбаченої законодавством України.

Відповідач не погодився із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення про звільнення позивача із військової служби було прийнято на підставі поданого позивачем рапорту, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 адміністративну справу №320/2319/19 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання дій (бездіяльності) протиправними, скасування наказів, поновлення на військовій службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до правил територіальної юрисдикції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019, для розгляду справи №320/2319/19 визначено суддю Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 25.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року позовну заяву в частині позовних вимог щодо скасування наказу про зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22.06.2018 року №810-ос залишено без розгляду.

В судовому засіданні 09.12.2019 року, за згодою представників сторін, суд перейшов до письмового провадження у справі.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в органах Служби безпеки України у званні майора на посаді начальника 2 сектору 3 відділу 1 головного відділу 6 управління Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України та є учасником бойових дій, що підтверджується зокрема копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

Наказом Голови Служби безпеки України "По особовому складу" від 22.06.2018 р. № 810-ОС, на підставі рапорту заступника начальника Департаменту - начальника Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ генерал-майора Левченко С.М від 31.05.2018 року, позивача зараховано у розпорядження начальника ДКР СБУ на підставі п/п «б» п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України ві 27.12.207 №1262/2007. Про вказані обставини позивача було поінформовано під особистий підпис.

На підставі ч.5 ст. 48 Положення кінцевий термін перебування позивача у розпорядженні було продовжено до 26 березня 2019 року.

Згідно наказу №294-ос від 11.03.2019 р. позивача звільнено з військової служби в Службі безпеки України на підставі підпункту «а» (у запас Служби безпеки України) п. 61 та підпункту «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) п. 62 та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

Позивач вважаючи вищезазначені дії та наказ відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані, зокрема, Конституцією України, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 р. №1262/2007 (далі-Положення №1262/2007), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772 (далі-Інструкція) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплене право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч.1, 2 ст.2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Статтею 19 зазначеного Закону визначено, що кадри Служби безпеки України складають, зокрема, співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про Службу безпеки України" умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно пп. "б" п. 48 Положення №1262/2007, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів) допускається, зокрема, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній та встановлених законодавством додаткових відпустках із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.

Аналогічні положення закріплені й у Інструкції, яка визначає механізм реалізації вимог Положення.

Так, згідно абз.1, 2, 4 п.4.9. Інструкції, зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (п.48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників (із зазначенням їх конкретних посад) проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, їх начальниками в установленому порядку.

Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов`язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов`язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками за погодженням з ним. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.

Згідно п.4.10. Інструкції, зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт "б" пункту 48 Положення) здійснюється у разі звільнення їх з посад у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов`язків та наявних сил у зв`язку із зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв`язку з проведенням загальної ротації кадрів) відповідно до актів законодавства України та нормативно-правових актів чи інших розпорядчих документів Служби безпеки України, якими визначаються мета, зміст та терміни проведення цих заходів.

При проведенні організаційних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, разом з організаційно-штатними пропозиціями подаються в установленому порядку пропозиції щодо подальшого використання військовослужбовців, посади яких скорочуватимуться. З військовослужбовцем, якого звільнено з посади у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та зараховано у розпорядження, начальник, у розпорядження якого він зарахований (з тим, який зарахований у розпорядження Голови Служби безпеки України, Голова Служби безпеки України чи за його дорученням один із його заступників або начальник Управління роботи з особовим складом), проводить бесіду, під час якої ознайомлює його з цим наказом, роз`яснює права та обов`язки, пов`язані з перебуванням у розпорядженні, а також попереджає про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. Результати цієї бесіди оформлюються довідкою (рапортом), яка (який) долучається і до частини "Особова справа" матеріалів особової справи військовослужбовця.

При комплектуванні вакантних посад в органах, підрозділах, закладах, установах у першу чергу розглядаються питання про призначення на ці посади військовослужбовців, посади яких скорочуються або які зараховані в розпорядження відповідних начальників у зв`язку з проведенням організаційних заходів. Їх призначення на посади здійснюється відповідно до вимог пунктів 1.3,4.3 цієї Інструкції.

Пунктом 4.10 Інструкції також передбачено, що у разі відсутності в органі, підрозділі, закладі, установі рівної посади, яку займав військовослужбовець до зарахування в розпорядження, керівник цього органу, підрозділу, закладу, установи не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку перебування військовослужбовця в розпорядженні організовує через Управління роботи з особовим складом підбір відповідних посад у системі Служби безпеки України з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності. Зазначені заходи не проводяться у випадку прийняття посадовою особою, визначеною у пункті 67 Положення, рішення про задоволення клопотання (поданого рапорту) військовослужбовця, який зарахований у розпорядження, про звільнення з військової служби у Службі безпеки України у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідач зазначає, що підставою для звільнення позивача з військової служби став рапорт ОСОБА_1 від 14.01.2019 року.

Проте, як встановлено судом, вказаний рапорт позивачем був написаний, в зв`язку із тим, що фінансово-економічним управлінням СБ України було зменшено грошове забезпечення позивача, внаслідок чого, з метою ініціювання надання Службою безпеки України хоча б однієї пропозиції для призначення, позивачем був написаний вищевказаний рапорт.

Згідно пп. а п.61 Положення, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється, зокрема, у запас Служби безпеки України - осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби в мирний або воєнний час.

Звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється за підставами, передбаченими пунктами 62 і 63 цього Положення, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників (командирів).

Днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України.

Пунктом 4.13 Інструкції закріплено, що звільнення військовослужбовця з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника провадиться не раніше дня видання наказу по особовому складу про таке звільнення з посади та зарахування в розпорядження, а у разі, якщо таке звільнення з посади здійснюється у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів з дня набрання чинності наказом про зміни в штаті або дня, зазначеного в цьому наказі.

Відповідно до п.7.2. Інструкції, військовослужбовці, які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів (у разі неможливості використання по службі у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) і які не набули права на пенсію за вислугою років, попереджаються начальником органу, підрозділу, закладу, установи про звільнення з військової служби через ознайомлення з висновком, зазначеним у пункті 4.10 цієї Інструкції (шляхом залишення на ньому особистого підпису).

Однак, в порушення вказаних вимог законодавства, без пропозиції надання іншої роботи, без ознайомлення з висновком про неможливість використання позивача на військовій службі, без проведення скорочення штатів та організаційних заходів, без направлення для проходження військово-лікарської комісії, позивача було звільнено з військової служби відповідно до наказу №294-ос від 11.03.2019 року.

Вказана бездіяльність відповідача свідчить про порушення ним вимог трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 із військової служби.

При цьому додатково слід враховувати норми загального трудового законодавства України в частині звільнення працівників з підстав скорочення чисельності або штату працівників.

Так, згідно п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, звільнення з зазначеної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Статтею 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до п.13 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги, крім іншого, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, суд, з урахуванням наведених вище норм, приходить до висновку, що звільнення позивача з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника на підставі підпункту "б" пункту 48 Положення може відбуватися за умови видання наказу з питань змін в штатах СБ України та/або проведення організаційно-штатних заходів.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що підставою звільнення позивача з військової служби є неможливість його подальшого службового використання на службі, як такого, що перебуває у розпорядженні начальника Управління СБ України у Львівській області, у зв`язку з скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

При цьому, суд дійшов висновку про порушення відповідачами вимог Положення та Інструкції під час звільнення позивача виходячи з наступного.

По-перше, у порушення п.4.10. Інструкції, відповідачами не надано суду доказів того, що при проведенні організаційних заходів, унаслідок яких скорочувалась посада, яку обіймав позивач, були сформовані та подані у встановленому законодавством порядку, пропозиції щодо подальшого використання позивача, посада якого скорочувалась.

По-друге, поданими відповідачами доказами не підтверджується факт пропонування йому посад для зарахування і відмови його від заняття запропонованих посад.

Згідно з рапортом заступника начальника Департаменту - начальника Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України генерал-майора Левченко С.М, позивача було виведено в розпорядження Начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України з метою подальшого призначення на нижчу посаду в підрозділ за місцем дислокації в м. Старобільськ Луганської області. Проте, на вказану посаду його призначено не було.

Як зазначає відповідач, з метою вирішення питання працевлаштування позивача, Департаментом контррозвідки СБУ періодично здійснювався пошук вакантних посад відповідного рівня (з урахуванням фахової підготовки позивача, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності, стану здоров`я).

Проте, це не дало позитивних результатів, у працевлаштуванні позивача було відмовлено з різних причин, зокрема, відсутності необхідного досвіду роботи за спеціальністю; відсутності вакантних посад, які своїми функціональними завданнями відповідають професійній підготовці позивача.

На виконання ухвали суду від 11 листопада 2019 року, відповідачем надані листи- відповіді від Управління правового забезпечення СБУ від 02.12.2019 року №16/4772,Управління роботи з особовим складом СБУ від 22.11.2019 року №11/1/4-10628к, Головного управління військової контррозвідки від 22.11.2019 року №17/9805пт, Управління спеціального зв`язку СБУ від 09.10.2018 №35/3770дск, Департаменту оперативно-технічних заходів СБУ від 04.10.2018 року №13/к-2965, Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБУ від 05.10.2018 №26/16616, Управління забезпечення спеціального оперативного обліку СБУ, від 04.10.2018 №40/2086, Головного слідчого управління СБУ від 05 жовтня 2018 року №6/6712-р/дск, Департаменту оперативного документування СБУ від 09.10.2018 №7/6/1432 дск, Управління режиму, документального забезпечення і контролю СБУ від 09.10.2018 року №22/2712, Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ від 08.10.2018 №30/к-10589, служб мобілізації та територіальної оборони від 09.10.2018 року №12/2711дск, Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки від 09.10.2018 №8/55-66, Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 02.10.2018 №18/15-2231дск, Головної інспекції СБУ від 04.10.2018 №3/4965дск, Центру спеціальних операцій «А» СБУ від 11.10.2018 №28/13 305 дск, Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення СБУ від 12.10.2018 №4/3-7227дск, Галузевого державного архіву СБУ від 16.10.2018 №24/к-3505, Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 16.10.2018 №33/3220дск, Управління правового забезпечення СБУ від 17.10.2018 №16/4144, Управління внутрішньої безпеки СБУ від 12.10.2018 №9/9360, Департаменту захисту національної державності СБУ від 19.10.2018 №5/19101, Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ від 24.10.2018 №22326, Департаменту оперативно-технічних заходів СБУ від 07.11.2018 №13/к-3278 Департаменту господарського забезпечення СБУ від 30.10.2018 №19/14-4663.

Відповідач зазначає про періодичне звернення до органів СБ України щодо працевлаштування позивача, однак, суд відзначає, що відповідно до дат, які зазначені в листах-відповідях, вони надходили до відповідача у жовтні 2018 року та листопаді-грудні 2019 року, тобто вказані відповіді надавались одноразово на запит відповідача від 01.10.2018 року, а деякі із них були надані вже після звільнення позивача з військової служби, на момент розгляду справи в суді

Аналіз зазначених матеріалів свідчить про те, що відповідач звертався тільки до центрального штабу Служби безпеки України, проте не проводив пошук вакантних місць серед регіональних підрозділів Служби безпеки України. Тобто відповідач формально поставився до виконання свого обов`язку по працевлаштуванню ОСОБА_1 .

Отже, суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо вжиття заходів з пошуку рівнозначної чи на ступінь нижчої посади, пропонування позивачу пропозицій посад для працевлаштування та відмови його від запропонованих посад.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, нехтуючи закріпленим законом переважним правом позивача, як учасника бойових дій, на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, а також обов`язком щодо працевлаштування позивача, вчинили протиправні дії, наслідком чого є незаконне звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу.

Таким чином, наказ від 11.03.2019 р. № 294-ОС про звільнення та виключення зі списків особового складу є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до абз.2,3 ч.2 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад.

У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижче оплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення).

Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з допущенням з боку відповідача незаконного звільнення позивача, суд дійшов висновку про необхідність поновлення позивача на військовій службі у списках особового складу Служби безпеки України з дати незаконного звільнення, тобто з 11.03.2019 р. та виплати йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів перед судом правомірність своїх дій та прийнятих рішень, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування, тому позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним дії (бездіяльність) посадових осіб Служби безпеки України щодо не призначення на рівну (або нижчу, але не більше, ніж на одну ступінь) посаду ОСОБА_1 , звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу;

3. Скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу;

4. Поновити ОСОБА_1 на військовій службі у списках особового складу Служби безпеки України;

5. Стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 різницю невиплаченого у повному обсязі грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 11 березня 2019 року по день поновлення на військовій службі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Суддя Н. Г . Вєкуа