Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р. Справа№200/11272/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі Кудрявцеві О.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача- Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління ДФС у Донецькій області

провизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про (з урахуванням уточнень):

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 квітня 2019 року № Ф-108705-43 У;

- зобов`язання ГУ ДФС у Донецькій області виключити із інтегрованої картки позивача заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18 534,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

16 березня 2011 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю та довідку за формою 4-ОПП про взяття на облік в ДПІ у м. Дружківці. 30 березня 2015 року на підставі заяви позивача дію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю зупинено у зв`язку із прийняттям на посаду провідного спеціаліста Дружківського міського військового комісаріату. З 1 березня 2015 року по 5 лютого 2018 року позивач працювала на посаді провідного спеціаліста Дружківського міського військового комісаріату. 7 лютого 2018 року ОСОБА_1 зареєстрована в ЄДР як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, а з 1 березня 2018 року на спрощеній системі оподаткування (КВЕД 69.10 діяльність у сфері права). З 28 травня 2018 року позивачем припинено підприємницьку діяльність, цією ж датою поновлено дію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю. Фактично займатись професійною діяльністю як самозайнята особа позивач почала з дати взяття на облік в податковому орані, а саме - з 30 січня 2019 року.

Зазначає, що 12 вересня 2019 року було нею випадково виявлено, що її знаходження у Єдиному реєстрі боржників, та з метою отримання інформації щодо підстав її внесення до вказаного реєстру був підготовлений та направлений запит до Дружківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. 13 вересня 2019 року позивачем разом із відповіддю на запит було отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 9 вересня 2019 року ВП 59928431 та копію вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки) від 12 квітня 2019 року № Ф-108705-43У.

Дану вимогу позивач вважає протиправною та такою, що суперечить чинним нормам законодавства України, так як вона тривалий час не здійснювала адвокатську діяльність, працювала на державній службі, а у період часу, коли займалась підприємницькою діяльністю (з 7 лютого 2018 року по 28 травня 2019 року) ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі сплачувала ЄСВ.

Після поновлення 29 травня 2019 року дії свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, на податковий облік як адвокат позивач стала з 30 січня 2019 року.

Також зазначає, що приписами підпункту 9-4 Розділу VIII Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Зауважує, що звільнена від сплати ЄСВ в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО.

Так як відповідач не мав права нараховувати позивачу ЄСВ та вносити ці дані до інтегрованої картки платника (позивача), відповідно, ці дані мають бути виключені з інтегрованої картки ОСОБА_1 (а.с. 3-6, 58-59, 106-110).

У відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , так як спірна вимога є правомірною та обґрунтованою.

Зокрема зазначено, що ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За даними інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 31 березня 2019 року склала 18534,12 грн, яка складається з:

-3533,64 грн - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за рік (терміном сплати - 9 лютого 2018 року);

-2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як ФОП на спрощеній системі оподаткування (терміном сплати до 19 квітня 2018 року);

-1638,12 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як самозайнятої особи, яка займається адвокатською діяльністю (терміном сплати до 19 квітня 2018 року);

-8448,00 грн нараховано розрахункову суму єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за рік (терміном сплати - 2 травня 2018 року);

-819,06 грн - нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платником самостійно, за декларацією № 4106 від 27 червня 2018 року (терміном сплати - 27 червня 2018 року);

-1638,12 грн - нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платником самостійно, за декларацією № 4107 від 27 червня 2018 року (терміном сплати - 27 червня 2018 року) (а.с. 37-38, 51, 80).

На підставі цих даних відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 квітня 2019 року № Ф-108705-43У та направлено на адресу позивача.

У наданих відповідачем додаткових поясненнях, які надійшли на електронну адресу суду 10 грудня 2019 року, зазначено, що сума заборгованості у розмірі 1638,12 грн нарахована позивачу за період січень-лютий 2018 року як самозайнятій особі, яка займається адвокатською діяльністю; сума в розмірі 8448,00 грн за 2017 рік як самозайнятій особі, яка займається адвокатською діяльністю; сума в розмірі 1 638,12 грн за 1 квартал 2018 року (в тому числі 819,06 грн як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на загальній системі оподаткування за лютий 2018 року; 819,06 грн - як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на загальній та спрощеній системі оподаткування за березень 2018 року) (всього 11724,24 грн). Пояснень щодо решти суми, зазначеної у спірній вимозі 6809,82 грн у поясненнях від 10 грудня 2019 року не наведено (а.с. 119-120).

Що стосується дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", відповідачем вказано, що 30 квітня 2018 року указом Президента України антитерористичну операцію завершено, розпочато операцію об`єднаних сил, про що зазначила і Служба безпеки України листом від 23 жовтня 2018 року № 33/1-8434, тому платник податку повинен платити ЄСВ. Посилається при цьому на постанову ВСУ від 6 листопада 2018 року по справі № 812/292/18-а. Крім того, вважає, що зміни до Закону № 2464-VI, внесені Законом № 1669-VII, втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII з 1 січня 2016 року, отже, з цього періоду пільги для платників єдиного внеску відсутні (а.с. 37-38, 79-83, 119).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 7 жовтня 2019 року (а.с. 1).

Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 квітня 2019 року № Ф-108705-43 до набрання законної сили рішенням, прийнятим в адміністративній справі № 200/11272/19-а (а.с. 32-33).

Протокольною ухвалою суду від 7 жовтня 2019 року підготовче засідання у справі відкладено на 16 жовтня 2019 року (а.с. 55).

Протокольною ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23 жовтня 2019 року (а.с. 64).

Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 20 листопада 2019 року (а.с. 73).

Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 28 листопада 2019 року (а.с. 102).

Протокольною ухвалою суду від 28 листопада 2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 10 грудня 2019 року (а.с. 114).

Протокольною ухвалою суду від 10 грудня 2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 18 грудня 2019 року (а.с. 124).

Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року поновлено позивачу строк звернення до суду із даним позовом.

18 грудня 2019 року у судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), має статус учасника бойових дій та відповідно до ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки (а.с. 7-9).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114), є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження та відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є належним відповідачем у даній справі.

Судом встановлено, що 16 березня 2011 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 3851 на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16 березня 2011 року № 29 (а.с. 16); у квітні 2011 року отримала довідку за формою 4-ОПП про взяття на облік в ДПІ у м. Дружківці з 7 квітня 2011 року за № 156 (а.с. 18).

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів (https://erau.unba.org.ua/profile/20504), дію свідоцтва зупинено з 1 квітня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 31 березня 2015 року (а.с. 17).

З 1 березня 2015 року по 5 лютого 2018 року позивач перебувала на державній службі - працювала на посаді провідного спеціаліста ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наказом Дружківського міського військового комісаріату від 1 березня 2015 року № 23 про призначення ОСОБА_1 на посаду провідного спеціаліста (правознавство) (а.с. 14) та наказом від 5 лютого 2018 року № 16, згідно якого позивач звільнена із займаної посади (а.с. 15).

Аналогічні записи містяться і в трудовій книжці позивача (а.с. 13).

З 7 лютого 2018 року ОСОБА_1 була зареєстрована в ЄДР як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 19), виданої державним реєстратором виконавчого комітету Дружківської міської ради 7 лютого 2018 року, номер запису 2267000 0000 005779. З цієї ж дати взята на податковий облік в ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області як платник на загальній системі оподаткування.

Як вбачається з витягу з реєстру платників єдиного податку з 1 березня 2018 року позивач перейшла на спрощену систему оподаткування (КВЕД 69.10 діяльність у сфері права), 2 група платників податків (а.с. 20).

31 травня 2018 року державному реєстратору позивачем подано заяву про припинення підприємницької діяльності (а.с. 21), з 1 червня 2018 року позивача знято з податкового обліку як фізичну особу-підприємця (а.с. 22-23).

З 30 травня 2018 року позивач поновила дію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю (https://erau.unba.org.ua/profile/20504).

Як зазначає позивач, фактично займатись професійною діяльністю як самозайнята особа (як адвокат) після поновлення дії свідоцтва позивач почала з 30 січня 2019 року після отримання довідки про взяття її на облік як платника податків за формою № 34-ОПП (а.с. 25) та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с. 24).

12 квітня 2019 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 квітня 2019 року № Ф-108705-43У на загальну суму 18534,12 грн (а.с. 28) та направлено на адресу позивача; зазначена вимога була повернута на адресу Дружківського сектору погашення боргу Костянтинівсько-Дружківського управління ГУ ДФС у Донецькій області (за закінченням встановленого терміну зберігання) (а.с. 97).

Відповідно до пояснень відповідача (а.с. 119-120) сума заборгованості (недоїмки) у розмірі 1638,12 грн нарахована позивачу за період січень-лютий 2018 року як самозайнятій особі, яка займається адвокатською діяльністю; сума в розмірі 8448,00 грн за 2017 рік як самозайнятій особі, яка займається адвокатською діяльністю; сума в розмірі 1 638,12 грн за 1 квартал 2018 року (в тому числі 819,06 грн як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на загальній системі оподаткування за лютий 2018 року, 819,06 грн - як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на загальній та спрощеній системі оподаткування за березень 2018 року) (всього 11724,24 грн). Пояснень щодо обґрунтованості внесення у спірну вимогу решти суми, зазначеної у ній 6809,82 грн у поясненнях від 10 грудня 2019 року не наведено (а.с. 119-120).

Згідно ч.ч. 2, 5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи приписи ст. 77 КАС України суд вирішує спір справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Як встановлено судом на підставі пояснень позивача у вересні 2019 року вона дізналась про її включення до реєстру боржників, у зв`язку із чим 13 вересня 2019 року звернулась із відповідним запитом до Дружківського міського відділу ДВС ГТУЮ України в Донецькій області (а.с. 26) та отримала копію спірної вимоги та копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 9 вересня 2019 року ВП 59928431 та копію вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки) від 12 квітня 2019 року № Ф-108705-43У (а.с. 27-28).

Будучи не згодною із вимогою відповідача позивач звернулась до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір у справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд зазначає, що відповідно дост. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаєЗакон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року(далі - Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування",Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 4ст. 8 зазначеного Законупорядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цимЗаконом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України (далі - ПК України), та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 2ст. 6 Закону № 2464-VIплатник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 4 Закону № 2464-VIплатниками єдиного внеску, зокрема, є: роботодавці - фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (п. 1 ч. 1 ст. 4); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4).

Згідно з абзацами 3 та 4 ч. 8ст. 9 Закону № 2464-VIплатники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).

Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6ст. 31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цьогоЗаконунабули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк.

Зазначений висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові цього суду від 5 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю позивача зупинено за п. 1 ч. 1ст. 31 Закону № 5076-VIз 1 квітня 2015 року на підставі особистої заяви позивача.

У період з 1 квітня 2015 року по 30 січня 2019 року позивач не здійснювала адвокатську діяльність та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначенихзакономпідстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність її обов`язку сплачувати єдиний внесок як самозайнятої особи.

Відповідно, нарахування відповідачем позивачу за період січень 2017 року - травень 2018 року єдиного внеску як самозайнятій особі, яка займається адвокатською діяльністю, та згодом і включення нарахованої суми до спірної вимоги є протиправним.

Щодо правомірності/неправомірності включення відповідачем у спірну вимогу суми єдиного внеску, нарахованої позивачу як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на загальній системі оподаткування за лютий 2018 року в розмірі 819,06 грн та як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на загальній та спрощеній системі оподаткування за березень 2018 року в розмірі 819,06 грн (згідно пояснень відповідача), суд зазначає, що як вбачається з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , після початку діяльності позивача як фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування (з 7 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року) (зв. бік а.с. 19, а.с. 22) та з 1 березня 2018 року по 31 травня 2018 року (на спрощеній системі оподаткування) (а.с. 20-23) нею було сплачено в якості єдиного соціального внеску:

-1638,12 грн - на підставі платіжного доручення № 15 від 17 квітня 2018 року;

-1638,12 грн - на підставі платіжного доручення № 2PL831346 від 27 червня 2018 року (а.с. 49-50).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що спірна вимога і в частині суми єдиного внеску, нарахованого позивачу як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на загальній системі оподаткування та як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування за період з 7 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року та з 1 березня 2018 року по 31 травня 2018 року відповідно є також неправомірною.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 9-4Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VIплатники єдиного внеску, визначеніст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним уст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VIIперіод проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України»; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 рокузатверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Слов`янськ, де знаходиться позивач та здійснює свої повноваження відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 рокубуло зупинено діюРозпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року,Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від5 листопада 2014 рокувизнано не чинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинністьРозпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053таРозпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, є м. Дружківка.

Як вже зазначалося судом, звільнення (відповідно до п. 9-4 розділуVIIIПрикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI) певної категорії платників єдиного внеску, від виконання своїх обов`язків, визначенихч. 2ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відбувається у випадку перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція. До таких платників не можуть застосовуватись заходи впливу та стягнення за порушеннязакону № 2464-VI.

Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не був прийнятий, а посилання відповідача на інформацію, опубліковану на офіційному веб-сайті Президента України 30 квітня 2018 року про те, що Президент України підписав указ, яким завершується АТО і починається ООС (операція об`єднаних сил), не є підтвердженням прийняття Президентом України відповідного указу.

Як вбачається зі змісту Указу Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей» від 30 серпня 2018 року № 116/2018 року, у даному нормативно-правовому документі не зазначається про припинення антитерористичної операції, при цьому зазначається про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".

Також суд звертає увагу на те, що статтею 30Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18 січня 2018 рокубули внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Так,статтю 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638 від 20 березня 2003 рокубуло доповнено абзацом 10 наступного змісту: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно доКонституції Українита законодавства України».

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що діючі норми права як станом на час виникнення спірних правовідносин так і станом на час розгляду даної справи не містили та не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, що дає підстави вважати, що антитерористична операція продовжується одночасно із операцією об`єднаних сил.

Відповідно, передбачений пунктом 9-4 розділуVIIIПрикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VIстрок подання заяви про звільнення платника єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених ч. 2ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка подається до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі - станом на час прийняття спірної вимоги не сплинув.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до преамбулиЗакону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VIсаме цейЗаконвизначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІПро внесення змін до деяких законодавчих актів України до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII були внесені зміни, відповідно до яких з цьогозаконубув виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року уПрикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VIбув внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов`язків на період проведення АТО).

Разом із цим, станом на час прийняттяЗакону № 911-VIІІ, пунктПрикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI(яким вказані особи звільняються від виконання зазначених обов`язків) на підставі Закону України Про внесення змін дорозділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 2 березня 2015 року№ 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію 9-4, а не 9-3. А ніЗаконом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншимзакономприписи пункту 9-4Закону № 2464-VIвиключені із цьогозакону(або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Отже, у весь період, недоїмка за який була включена у спірну вимогу (січень 2017 року - травень 2018 року) приписиЗакону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов`язків, визначених ч. 2ст. 6 цього Закону, були чинними.

Також суд зазначає, що відповідно дост. 25 Закону № 2464-VIрішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цьогоЗакону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (ч. 4 ст. 25); вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч. 5 ст. 25).

Суд зауважує, що обов`язковою умовою прийняття органом фіскальної служби вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску є її прийняття щодо платників, які відповідно до цьогоЗаконузобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (ч. 1 ст. 25).

Як вже зазначалось судом, на підставі п. 9-4Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VIпозивач є особою, яка звільнена на період до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану від виконання обов`язків, визначених частиною 2ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"- зокрема, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно, прийняття щодо позивача вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску є неправомірним.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання спірної вимоги протиправної та її скасування - підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДФС у Донецькій області виключити із інтегрованої картки позивача заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18 534,12 грн, суд зазачає наступне.

Згідност. 19-1 ПК Україниконтролюючі органи виконують, окрім іншого, такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченоїзакономзвітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; організовують інформаційно-аналітичне забезпечення та автоматизацію процесів адміністрування.

Пунктом61.1ст.61 ПК Українивизначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, крім іншого, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп.62.1.2п.62.1ст.62 ПК України).

Відповідно дост. 71 ПК Україниінформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно пп.72.1.1.1пп.72.1.1п.72.1ст.72 ПК Українидля інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4ст.133цьогоКодексу, інших звітних документах.

Приписами п.74.1ст.74 ПК Українипередбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цьогоКодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

З метою ведення оперативного обліку платежів до бюджетунаказом Міністерства фінансів від 7 квітня 2016 року № 422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Згідно п. 1 розділу ІІ Порядку № 422з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Враховуючи висновок суду щодо протиправності віднесення відповідачем суми, зазначеної у спірній вимозі, до інтегрованої картки платника (позивача) як недоїмки з єдиного соціального внеску, суд вважає, що належним способом захисту, що відновить порушене право позивача, є виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомостей щодо недоїмки з єдиного внеску, нарахованої за період січень 2017 року травень 2018 року в сумі 18 534,12 грн (зазначений висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у його постанові від 19 лютого 2019 року по справі № 825/999/17).

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI позивач є звільненою від сплати судового збору.

Як вбачається з адміністративного позову позивач звернулась до суду із позовними вимогами майнового (визнання протиправнимта скасування податкового повідомлення-рішення) та немайнового (зобов`язання відповідача вчинити певні дії) характеру.

Згідно ч. 1ст. 4 Законом України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору встановлена - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIIIз 1 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 1921,00 грн.

Таким чином, за подання даного позову за результатом розгляду цієї справи сплатіпідлягає судовий збір в розмірі 1 536,80 грн (768,40 грн + 768,40 грн).

Беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області суму судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 94,139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 квітня 2019 року № Ф-108705-43 У, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску на загальну суму 18534,12 грн.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114) виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомості щодо недоїмки з єдиного внеску, нарахованої за період січень 2017 року травень 2018 року в сумі, в сумі 18534,12 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок UA798999980000031211256026001, код ЄДРПОУ 37993783, код банку 899998, отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Рішення суду прийняте у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 18 грудня 2019 року в присутності позивача та представника відповідача.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства Українидо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 грудня 2019 року.

Суддя Н.П. Волгіна