РІШЕННЯ

Іменем України

08 січня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним

встановив:

У листопаді 2019 року представник позивача - адвокат Онищенко Л.В. звернулася до суду з позов в якому просила визнати недійсним кредитний договір № Z06.00300.004959439 від 26.02.2019 (далі - кредитний договір), укладений між сторонами, застосувавши наслідки недійсності правочину, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Як на підставу позовних вимог в позові вказано, що 26.02.2019 між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 49999,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (в разі наявності), а позичальник зобов`язався отримати кредит і повернути його разом з процентами і процентною платою за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач вважає наявність в діях відповідача при укладенні кредитного договору факту обману та недобросовісної підприємницької практики.

Умисел в діях відповідача полягає в замовчуванні та перекрученні реальної ціни пропонованої фінансової послуги, а саме перед укладенням договору споживчого кредиту позивачу не було повідомлено в письмовій формі про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями позивача; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати страхування, юридичне оформлення).

Договором визначено, що позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених графіком щомісячних платежів. Водночас, з пункту 6.1 договору вбачається, що плата за обслуговування кредиту загалом за 36 місяців становить 41823,96 грн., при цьому в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Національного банку України від 10.05.2007 № 168, якою затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, кредитодавцем не визначено бази нарахування зазначених платежів та вартість кожної конкретної послуги. Не зазначено, яким чином банком враховано можливість не звернення позичальника з запитом до банку протягом всього строку дії договору, а також відсутність у споживача електронної пошти, на яку можливо було б надіслання інформації за кредитом, а отже об`єктивну неможливість надання банком всього переліку послуг, визначених як «обслуговування кредиту Банком».

Більш того, дані супутні послуги підлягають щомісячній сплаті разом з тілом кредиту та процентами, відповідно вони є складовою ціни договору, а отже позичальник не був ознайомлений з формуванням ціни договору в повному обсязі.

Крім того, згідно пунктів 1.1, 1.13 договору ціну договору також формує страховий випадок, проте банком в жодному пункті кредитного договору, в т.ч. графіку щомісячних платежів, не вказано конкретного визначення його вартості та бази розрахунку страхового внеску, що вводить позичальника в обману щодо дійсної ціни договору.

Також з пункту 1.10 кредитного договору випливає дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивачу, так як банком в договорі не передбачено можливості для позичальника розірвання договору в зв`язку із збільшенням його ціни через зміну Національним банком України індексу, що впливає на розмір процентної ставки, яку буде вимушений сплачувати позивач, що фактично є істотною зміною істотних умов договору - ціни.

Також, однією з умов договору, яка стравлює істотний дисбаланс між правами банку та споживача є визначена в пункті 2.4 договору можливість банку здійснювати договірне списання грошових коштів позичальника з будь-яких рахунків позичальника.

За таких умов, формування волі позичальника щодо укладення спірного правочину відбулося під впливом інформації, що не відповідала дійсності та створювала помилкове уявлення про ціну фінансової послуги та її економічний результат для позивача. Мотивом введення споживача а обману є отримання максимального можливого прибутку, в т.ч. й прихованого.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав на безпідставність позовних вимог та просив в їх задоволенні відмовити.

У відзиві вказано, що згідно Паспорту споживчого кредиту від 26.02.2019, який особисто підписав позивач, останній письмово підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. Підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб позивача та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в т.ч. суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які можуть настати для позивача, в т.ч. в разі невиконання зобов`язань за кредитним договором. У кредитному договорі міститься інформація як про суму кредиту в розмірі 49999,00 грн. (пункту 1.1), так і про процентну ставку за користування ним, що становить 12,99 процентів річних (пункт 1.4); порядок повернення заборгованості та порядок розрахунків (пункти 2.1 - 2.3), реальну річну процентну ставку в розмірі 102.29530335 процентів та про загальну вартість кредиту в розмірі 114328,20 грн. (пункт 5.7) та інше. Тому, твердження позивача, що перед укладення договору працівники відповідача з умовами користування належним чином не ознайомлювали, не надали повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору не відповідає дійсності.

Щодо нечесної підприємницької практики, на яку посилається позивач, то умови кредитного договору, взагалі не можуть підпадати під дію статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та не можуть являтися несправедливими. Окрім того, позивач не зазначив, які саме встановленні законом вимоги не виконав відповідач при укладенні договору. Крім того, пунктом 8 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Також, 10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016. Кредитний договір був укладений після набрання чинності цим Законом. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на частину другу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка припинила свою дію 10.06.2017, та застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом віднесено, зокрема, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Таким чином, чинним законодавством надано право відповідачу отримувати плату за обслуговування кредиту.

Виходячи із змісту статей 1054,1055 ЦК України між позивачем та відповідачем було узгоджено усі істотно умови, необхідні для договорів даного виду, а відповідно відсутні будь-які правові підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Клопотань до суду від учасників справи про перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, або до загального позовного поводження не надходили.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судами встановлено, що 26.02.2019 між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 49999,00 грн. зі сплатою 9,5 процентів, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку 21,99 процентів, строком кредитування на 36 місяців. В свою чергу, позичальник зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (пункти 1.1 - 1.4 кредитного договору).

Згідно пункту 1.9 кредитного договору позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають із зміною частини ставки протягом всього строку кредитування, і погоджується на ці ризики.

За змістом пункту 1.10 кредитного договору у випадку припинення Національним банком України публікації статистичних даних, які містять індекс передбачених законом підстав, банк протягом 15 робочих днів визначає новий індекс, на підставі якого буде встановлена процентна ставка по кредиту та письмово повідомляє позичальника про зміну індексу з одночасним надсиланням на його адресу додаткового договору у двох примірниках. Позичальник протягом 5 днів підписує договір та надсилає його на адресу банку. При отриманні згоди позичальника, новий індекс вступатиме в силу з 1-го числа місяця, наступного після місяця, в якому банком буде визначено новий індекс. При відсутності згоди позичальника (не підписання, не надіслання позичальником вищезазначеного договору) - починаючи з дати дії нового індексу вважаються діючою та застосовується фіксована ставка, максимальний розмір якої може становити не більше ніж 60 % річних. Це правило застосується для визначення процентної ставки за кредитом у період від дати, наступної за датою ліквідації/недійсності змінної частини ставки, до дати дії нового індексу.

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках до 2 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Погашення заборгованості за договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно з пунктом 3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в тому числі дострокове погашення заборгованості за кредитом).

Згідно з пунктом 5.1 кредитного договору позичальник заявляє та гарантує, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даній угоді та кредитній справі клієнта у банку), які повідомлені та надані ним банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний із підприємницькою діяльністю; банк перед укладенням угоди повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди вручено йому банком при підписанні даної угоди; умови даної угоди та договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У пункті 5.7 кредитного договору зазначено, що згідно з Законом України «Про споживче кредитування» реальна річна ставка складає 102,29530335 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладення договору складає 114328,20 грн. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов`язань, відповідно до пункту 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в пункті 1.4 договору.

Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) міститься в Паспорті споживчого кредиту, який особисто підписано позичальником 26.02.2019.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Як на підставу задоволення своїх вимог, позивач посилається на те, що перед укладенням кредитного договору та при його підписанні йому не в повному обсязі надана інформація щодо істотних умов зокрема розміру відсотків, зміни відсоткової ставки, плати за обслуговування кредиту, яку Банк не мав права включати до загальних витрат за споживчим кредитом, відсутності в графіку щомісячних платежів конкретного визначення його вартості, в т.ч. бази розрахунку страхового внеску, що впливає на сукупну вартість кредиту. Крім того, умови договору про договірне списання заборгованості та відсутність умов для позичальника для розірвання кредитного договору у разі зміни процентної ставки, в сукупності з іншими порушеннями розцінюється як введення позивача в оману та є нечесною підприємницькою практикою зі сторони банку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша стаття 229 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Положеннями статтей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Обравши спосіб захисту своїх прав шляхом визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що інформація, яка надавалася позивачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) міститься в Паспорті споживчого кредиту, який особисто підписано ним 26.02.2019.

Із змісту вказаного документа встановлено, що процентна ставка процентів річних 21,99 процентів змінювана, плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,50 процентів щомісячно, реальна річна процентна ставка - 102,29530335 %. Крім того, позичальник підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Також, підтверджено отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі, в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Таким чином позичальник був проінформований про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, які банк має право встановлювати у кредитному договорі.

Посилання позивача, що на момент укладення договору не була надана інформація щодо реальної загальної вартості за кредитним договором не заслуговують на увагу, оскільки в кредитному договорі міститься графік щомісячних платежів за кредитним договором, де зазначені усі складові заборгованості на період кредитування, визначена загальна сума, в тому числі, вказана та розрахована комісія.

Також сторонами в договорі визначено підстави зміни процентної ставки та її розмір, а також розмір і порядок оплати позичальником послуги з обслуговування кредиту.

З вказаними умовами позивач був обізнаний та погодився, що скріпив своїм підписом, як в паспорті споживчого кредиту так кредитному договорі.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 26.12.2019 по справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).

Щодо посилання в позові на положення стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції яка діяла до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (до 10.06.2017), як на підставу задоволення позову, то вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на момент укладення спірного договору діяла інша правова норма, яка підлягає застосуванню. Тобто вказані посилання заявника є необґрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення правових норм, які регулюють спірні правовідносини.

Безпідставним є посилання позивача і на постанову Національного банку України від 10.05.2007 № 168, якою затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки ця постанова втратила чинність на підставі постанови Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

На спірні правовідносини поширюється постанова Національного банку України від 08.06.2017 № 49, якою затвердженні Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» «Про Національний банк України», «Про споживче кредитування», встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно з пунктом 8 Правил банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком «Усього» у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.

Порушення вимог вказаних Правил судом не встановлено.

Враховуючи встановлені обставини та наведені положення законів, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доведення факту ненадання відповідачем інформації про умови кредитування при укладенні спірного договору, введення його в оману та застосування банком нечесної підприємницької практики, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так як в задоволенні позовних вимог відмовлено підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: м.Львів, вул.Валова,11.

Повний текст судового рішення складено 08.01.2020.

Суддя І.В.Коваленко