ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року

Львів

№ 857/9946/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Обрізка І. М.;

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадської організації «Народна дія Львів» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року в справі № 1340/4977/18 (головуючий суддя - Москаль Р. М., м. Львів, повний текст рішення складено 08 серпня 2019 року) за позовом громадської організації "Народна дія Львів" до виконавчого комітету Львівської міської ради, міського голови Львова Садового Андрія Івановича, заступника міського голови, члена виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Ореста" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дії та бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Народна дія Львів" звернулася із позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, міського голови Львова Садового Андрія Івановича, заступника міського голови член виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича, керуючої справами виконкому Львівської міської ради Литвинюк Марти Василівни, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції, Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові (том 1, а.с.7-22) з вимогами про скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ "Ореста" багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд", а також визнання незаконною бездіяльності відповідачів щодо захисту прав та інтересів держави Україна, права територіальної громади міста Львова на захист та охорону особливо цінних земель за вказаною адресою тощо.

07.11.2018 позивач подав заяву про уточнення позовних від 06.11.2018 відповідно до якої визначив відповідачами: - виконавчий комітет Львівської міської ради (відповідач-1); - міського голову міста Львова Садового Андрія Івановича (відповідач-2); - заступника міського голови члена виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича (відповідач-3); - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (відповідач-4).

Позовні вимоги ГО "Народна дія Львів" до цих відповідачів такі:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ "Ореста" багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд";

- визнати незаконними дії та бездіяльність щодо захисту прав та інтересів держави Україна, права територіальної громади міста Львова на захист та охорону особливо цінних земель на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 в м. Львові Львівським міським головою Садовим Андрієм Івановичем, яким не забезпечено контроль за обігом особливо цінних земель м. Львова при розгляді та ухваленні рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ "Ореста" багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд";

- визнати незаконними дії члена виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича, які полягають у підписанні ним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ "Ореста" багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд" за відсутності повноважень підписувати це рішення та визнати незаконним підпис на рішенні виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ "Ореста" багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд";

- визнати незаконною бездіяльність щодо захисту прав та інтересів держави Україна, прав територіальної громади міста Львова Головного управління Держгеокадастру у Львівській області через незабезпечення ним контролю за обігом та використанням особливо цінних земель історико-культурного призначення м. Львова на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 в м. Львові.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що частина земельних ділянок, на які видано містобудівні умови та обмеження, не оформлені як об`єкти цивільних правовідносин, а також ці ділянки мають різне цільове призначення; всі згадані в оскарженому рішенні земельні ділянки належать до земель історико-культурного призначення, оскільки входять до історичного ареалу міста Львова; виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівська міська рада та Львівський міський голова Садовий А.І. не забезпечили виконання судового рішення у справі № 813/716/16, відповідно до якого Львівська міська рада зобов`язана забезпечити проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі, а також віднесення земель в межах історичного ареалу до земель історико-культурного призначення. Оскаржене рішення порушує права членів організації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , держави та територіальної громади міста Львова на охорону культурної спадщини, суперечить правовому режиму використання земель в історичному ареалі міста та охоронній зоні пам`ятки архітектури (церкви Вознесіння Господнього), санітарній зоні розташованого неподалік кладовища, суперечить законодавству у сфері містобудівної діяльності та містобудівній документації на місцевому рівні, а також нормам міжнародного права щодо охорони об`єктів історико-культурної спадщини.

Також позивач стверджує, що рішення №933 від 22.08.2018 підлягає скасуванню, оскільки воно містить недостовірну інформацію та підписане неуповноваженою особою, а саме заступником міського голови членом виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківим Геннадієм Володимировичем. Щодо оскарженої бездіяльності, то позивач стверджує, що міський голова міста Львова Садовий Андрій Іванович не забезпечив контролю за використанням особливо цінних земель при прийнятті оскарженого рішення, а Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не відреагувало на скаргу ГО "Народна дія Львів" щодо перевірки законності його прийняття.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - громадською організацією «Народна дія Львів», подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Позивач покликається на доводи, викладені в позовній заяві. Також додатково зазначає, що рішення першої інстанції є незаконним, так як суддею було відмовлено в залученні третіх осіб, прав і свобод яких стосується позов, а саме Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ГО "Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сіткевича", Комунальну установу "Регіональний ландшафтний парк "Знесіння", Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові, Львівську міську раду, керуючу справами виконкому Львівської міської ради Литвинюк Марту Василівну, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. Судом першої інстанції не в`язко до уваги ст.. 4 та 5 Конвенції ЮНЕСКО, а оскаржуване рішення стосується якраз земельних ділянок, які знаходяться в буферній зоні об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів - ансамбль історичного центру». Також вказано, що історико-архітектурний опорний план міста є невід`ємною складовою генерального плану міста Львова, і незатвердження вчасно цього історико-архітектурного опорного плану не може бути перешкодою для охорони культурної спадщини. Також судом першої інстанції безпідставно обмежено права доказування третіх осіб - О. Боярського та Б. Кошулинського не дозволивши цим третім особам надати свої пояснення в справі. Також судом першої інстанції проігноровано преюдиційну судову практику, яка подавалася головою ГО «Народна дія Львів», та яка засвідчує, що землі в межах історичного ареалу міста Львова відносяться до земель історико-культурного призначення.

12 листопада 2019 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано відзив на апеляційну скаргу від ТзОВ «Ореста», в якому висловлено прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві, зокрема, вказано, що апелянт не довів факту порушення його прав, а його вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Також вказано, що оскаржене рішення № 933 від 22.08.2018 як правовий акт індивідуальної дії породжує права та обов`язки тільки для ТзОВ "Ореста" як замовника будівництва та особи, якій вони були надані, тому у апелянта відсутні права чи обов`язки у зв`язку із його прийняттям, таке жодним чином не порушує права, свободи чи інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Також 12 листопада 2019 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано письмові пояснення виконавчого комітету Львівської міської ради та міського голови Львова Садового А. І., в яких висловлено прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У письмових поясненнях, зокрема вказано, що при винесенні рішення судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги є безпідставними так як Львівська міська рада діяла в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства щодо охорони культурної спадщини.

В судовому засіданні, представники громадської організації «Народна дія Львів» вимоги апеляційної скарги підтримали, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник виконавчого комітету Львівської міської ради, міського голови Львова Садового Андрія Івановича, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить відмовити в задоволенні такої, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , вимоги апеляційної скарги підтримали, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТзОВ «Ореста», в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять відмовити в задоволенні такої, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші особи, у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що третіми особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 апеляційна скарга не подавалась, як і не подавалася заява про приєднання до апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції в ході судового засідання 26 грудня 2019 року розглянуто ряд клопотань про доручення доказів до матеріалів справи, які підписані третьою особою ОСОБА_2 та представником позивача Дацко О. І. та відмовлено в їхньому задоволенні з наступних підстав.

Так, зі змісту вищевказаних клопотань вбачається, що такі містять як клопотання про долучення доказів, клопотання про витребування судом цих же доказів, але належно завірених відповідними органами, так і нові обґрунтування, пояснення по справі, а враховуючи, що ці клопотання підписала і Дацко О. І., яка є представником апелянта, суд розцінює такі пояснення як доповнення до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Встановлено, що вищевказані клопотання були подані після закінчення строку на апеляційне оскарження, крім того доказів надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи апелянтом не надано.

Щодо твердження, що треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагались подати ці докази в суді першої інстанції, але суддя Москаль Р. М. неправомірно відмовив в їх долучення, і тим самим неправомірно позбавив третіх осіб права доказування, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними з огляду на таке.

Встановлено, що 21 січня 2019 року Львівським окружним адміністративним судом в ході проведення підготовчого судового засідання залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про залучення до участі в справі подавались відповідні заяви від 22 січня 2019 року, але до цих заяв не було додано доказів, які подавали треті особи в ході апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, тобто колегія суддів зазначає, що треті особи мали достатньо часу (більше місяця) для подання необхідних на їхню думку доказів, об`єктивних причин неможливості подання доказів третіми особами зазначено не було, відтак, в подальшому суддя Москаль Р. М. обґрунтовано та на підставі норм КАС України відмовив у долученні таких до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Щодо цього, суд апеляційної інстанції наголошує, що в ході апеляційного розгляду справи № 1340/4977/18, представниками позивача та третіми особами не було вказано причин неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, з огляду на це, судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні клопотань про долучення таких доказів до матеріалів справи, та, відповідно, у витребуванні належно завірених їхніх копій.

Також, щодо клопотання про приєднання доказів за Вх. № К-25337/19 від 19 грудня 2019 року колегія судів зазначає, що доказів надсилання копій поданих доказів іншим сторонам у справі апелянтом додано до клопотання не було, а відповідно до ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що ТзОВ "Ореста" (ідентифікаційний код 33783830) відповідно до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має в складі філію "Готельно-ресторанний комплекс "Кавальєр", що знаходиться в місті Львові по вулиці Старознесенській, 70; видами діяльності підприємства є: - діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (КВЕД 55.10); - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10); - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (КВЕД 68.20).

Також встановлено, що ТзОВ «Ореста» є власником низки суміжних земельних ділянок та розташованих на них об`єктів нерухомого майна на вулиці Старознесенській в місті Львові (том 1, а.с.139-141, 149-229), є власником низки суміжних земельних ділянок та розташованих на них об`єктів нерухомого майна на вулиці Старознесенській в місті Львові (том 1, а.с.139-141, 149-229), цільове призначення яких - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Також ТзОВ «Ореста» належать житловий будинок загальною площею 140,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, буд. 58, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.08.2018 року, індексний номер витягу: 133892336; - житловий будинок загальною площею 40,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул . Старознесенська , буд. 60, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53275948; - житловий будинок загальною площею 30,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, буд. 60а, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53273924; - житловий будинок загальною площею 49,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Старознесенська, буд. 62, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53263494; - житловий будинок загальною площею 53,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, буд. 62а, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53264190; - житловий будинок загальною площею 104,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, буд. 64, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.02.2016 року, індексний номер витягу: 53584328; - житловий будинок загальною площею 122,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, буд. 66, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53262178; - будівля готельного комплексу загальною площею 2386,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, буд. 70, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.08.2018 року, індексний номер витягу: 133375516.

13 квітня 2017 року виконавчий комітет Львівської міської ради розглянув звернення ТзОВ "Ореста" та прийняв рішення №305 "Про розроблення детального плану території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком "Знесіння" (том 2, а.с.72).

Регіональний ландшафтний парк "Знесіння" повідомив ТОВ "Ореста", що територія, на якій планується розширення готелю за рахунок будівництва комплексу з функціями ділового, спортивного, культурного, відпочинкового, призначення, житлового будинку та підземної автостоянки знаходиться в господарській зоні парку. Поверховість проектованих будівель повинна відповідати зонуванню території. Розширення готелю доповнить програму розвитку парку, позбавить територію парку від аварійних будівель, розширить та збільшить рекреаційну зону, дозволить більш якісно проводити культурно-масові заходи на Знесінні в цілому (лист №2404/220 від 20.09.2017, том 2, а.с.113).

В подальшому для розробки Детального плану території (далі по тексту - ДТП) на замовлення ТзОВ "Ореста" виготовлено історико-містобудівне обґрунтування розміщення готелю за рахунок будівництва комплексу з функціями ділового, спортивного, культурно-відпочинкового призначення, житлового будинку та підземної автостоянки на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 у м. Львові (далі - ІМО; том 2, а.с. 198-215). Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради погодило це ІМО для подальшого врахування при розробленні проектної документації.

ДП ДІМП "Містопроект" на виконання завдання управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради та замовлення ТзОВ "Ореста" (том 2, а.с.109-112) розробило "Детальний план території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком "Знесіння" у м. Львові" (далі - ДПТ; том 2, а.с.74-107).

21.02.2018 за результатами розгляду проекту ДПТ на засіданні архітектурно-містобудівної ради управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради (протокол засідання №3; том 2, а.с.11-14) такий повернуто на доопрацювання згідно висловлених зауважень та пропозицій членів архітектурно-містобудівної ради.

Результати розгляду проекту ДПТ на засіданні архітектурно-містобудівної ради управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради 16.03.2018 відображено в протоколі засідання №5 (витяг; том 3, а.с.250-253). Доповідач серед іншого повідомив, що на цій території проектується комплекс, функціонально та планувально розділений на два блоки: - добудова готелю з інфраструктурою ділового, спортивного, культурно-відпочинкового призначення; - житловий будинок формату апарт-готель: по типу планування - це готель, по формі оформлення нерухомості - квартирне житло, що використовується власниками як друге житло переважно для тимчасового проживання. Після завершення обговорення проблемних питань за наслідками голосування прийнято рішення погодити ДПТ, обмежений вул. Старознесенською, РЛП "Знесіння" у м. Львові.

10.04.2018 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №395 "Про затвердження детального плану території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком "Знесіння" (том 2, а.с.73), відповідно до якого затверджено детальний план території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком "Знесіння", у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території.

Виконавчий комітет Львівської міської ради 22.08.2018 розглянув звернення ТзОВ "Ореста" від 17.08.2018 (зареєстроване у Львівській міській раді 17.08.2018 за № 2-23481/АП-2401), до якого додано містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Старознесенській , 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 № 133862835, від 09.08.2018 № 133866392, від 09.08.2018 № 133867826, від 09.08.2018 № 133865893, від 09.08.2018 № 133867080, від 09.08.2018 № 133867605, від 09.08.2018 № 133866768, від 09.08.2018 № 133867353, від 14.08.2018 № 134321666 та від 14.08.2018 № 134307340, Державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.05.2012 серії ЯМ № 530370, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.08.2018 № НВ-4607533862018, від14.08.2018 № НВ-4607534072018, від 08.08.2018 № НВ-4607503762018, від 08.08.2018 № НВ-4607503652018, від 09.08.2018 № НВ-4607512712018, від 09.08.2018 № НВ-4607512452018, від 08.08.2018 № НВ-4607503572018, від 09.08.2018 № НВ-4607513332018, від 08.08.2018 № НВ-4607503672018, від 09.08.2018 № НВ-4607513162018 та від 11.12.2017 № НВ-4606118712017, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.02.2016 № 53584328, від 12.02.2016 № 53275948, від 15.02.2016 № 53262178, від 15.02.2016 № 53263494, від 15.02.2016 № 53264190, від 15.02.2016 № 53273924, від 10.08.2018 № 133892336 та від 06.08.2018 № 133375516.

За результатами розгляду звернення ТзОВ "Ореста" виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 933 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ "Ореста" багатофункціонального об`єкту та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, 60А, 62, 62А, 64, 66, 70 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель та споруд" (далі - рішення № 933 від 22.08.2018; том 1, а.с.145-148); це рішення підписав в.о. міського голови Г. Васьків.

Зі змісту містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській , 58 , 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд (далі - МБУО від 22.08.2018), які є додатком до рішення №933 від 22.08.2018, вбачається, що:

- такі видані на нове будівництво на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62 , 62-А, 64, 66, 70 (п.1.1.), замовником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Ореста", 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, офіс 324 (п.1.2.);

- у графі "Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні" зазначено, що цільове призначення земельних ділянок площею 0,0429 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0123), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0102), площею 0,0500 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0096), площею 0,0500 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0097), площею 0,0650 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0105), площею 0,0650 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0106), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0099), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0101), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0098), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0100) - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, земельної ділянки площею 0,3596 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0037) - 03.15 для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- вид використання - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.08.2018 № НВ-4607533862018, від 14.08.2018 № НВ-4607534072018, від 08.08.2018 № НВ-4607503762018, від 08.08.2018 № НВ-4607503652018, від 09.08.2018 № НВ-4607512712018, від 09.08.2018 № НВ-4607512452018, від 08.08.2018 № НВ-4607503572018, від 09.08.2018 № НВ-4607513332018, від 08.08.2018 № НВ-4607503672018, від 09.08.2018 № НВ-4607513162018 та від 11.12.2017 № НВ-4606118712017;

- функціональне призначення земельних ділянок - зона Ж-3-імо - зона квартирної житлової забудови з обмеженням висоти забудови згідно з історико-містобудівним обґрунтування (ІМО); зона Р-1-1С - зона стаціонарної рекреації регіонального ландшафтного парку відповідно до детального плану території, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 10.04.2018 року № 395.

МБУО від 22.08.2018 містять вимоги щодо гранично допустимої висотності будинків, будівель та споруд, максимально допустимого відсотка забудови земельної ділянки, максимально допустимої щільності населення, мінімально допустимих відстаней від проектованого об`єкта до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, планувальні обмеження, відповідно до яких проектним рішенням слід врахувати вимоги детального плану території, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 10.04.2018 № 395 тощо.

Вказано, що земельні ділянки на вул. Старознесенській, 58, 60 , 60-А, 62 , 62-А , 64, 66, 70 розміщені у межах господарської зони регіонального ландшафтного парку "Знесіння", проектування необхідно здійснювати з дотриманням вимог ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами) та вимог управління охорони історичного середовища (лист від 13.10.2017 № 0004-2308); проектну документацію виготовити на підставі розробленого та погодженого у встановленому порядку історико-містобудівного обґрунтування.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо твердження апелянта про безпідставне незалучення третіх осіб у справу, а саме саме Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ГО "Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сіткевича", Комунальну установу "Регіональний ландшафтний парк "Знесіння", Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові, Львівську міську раду, керуючу справами виконкому Львівської міської ради Литвинюк Марту Василівну, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, колегія суддів вважає таке безпідставним, з огляду на те, що жодних доказів того, що права заявлених осіб порушено або може бути порушено, позивачем не надано.

Згідно з ч. 2, 4 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Встановлено, що у позовній заяві та в подальших клопотаннях, поданих позивачем, не було вказано та обґрунтовано, яким чином рішення суду першої інстанції може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ГО "Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сіткевича", Комунальну установу "Регіональний ландшафтний парк "Знесіння", Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові, Львівську міську раду, керуючу справами виконкому Львівської міської ради Литвинюк Марту Василівну, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, відтак судом першої інстанції було вірно відмовлено у клопотанні про залучення вище перелічених осіб до участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Щодо тверджень апелянта про недостовірність відомостей в оскарженому рішенні про цільове призначення земельних ділянок на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66 , 70 в місті Львові, оскільки такі розташовані в межах історичного ареалу міста Львова та з цієї причини є землями історико-культурного призначення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії, а саме: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

ГО «Народна дія Львів» аргументує свою позицію обставинами, встановленими у судовому рішенні у справі № 813/716/16, а також рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 року "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова".

Доводи позивача про те, що виконавчий комітет Львівської міської ради при прийнятті оскарженого рішення №933 від 22.08.2018 не забезпечив виконання рішення суду по справі №813/716/16, яким зобов`язано Львівську міську раду забезпечити проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення не заслуговують на увагу, так як встановлено, що виконавчий комітет Львівської міської ради не був відповідачем у справі №813/716/16, рішенням суду у цій справі цей орган не зобов`язано вчиняти жодні дії; законодавство не визначає повноважень виконавчого комітету місцевої ради щодо забезпечення винесення меж історичного ареалу та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Також, оскільки учасники цієї судової справи не брали участь у розгляді справи № 813/716/16, то рішення суду від 19.04.2016 не має преюдиційного значення в контексті доказування у цій справі.

Колегія суддів вказує, що надані власником (ТзОВ "Ореста"), а також Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області відомості та письмові докази (витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Державного земельного кадастру, відомості державної статистичної звітності) вказують на те, що цільове призначення належних ТзОВ "Ореста" земельних ділянок - це землі житлової та громадської забудови (категорія: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови). Ці докази також спростовують твердження позивача про різне цільове призначення згаданих земельних ділянок.

Оцінюючи посилання на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 року "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова" як на підставу віднесення належних ТзОВ "Ореста" земельних ділянок до земель історико-культурного призначення суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року № 1805-III (далі - Закон №1805) історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку (стаття перша); з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини (частина друга статті 32 в редакції, чинній на дату прийняття рішення №1311 від 09.12.2005; ця норма є чинною на момент прийняття оскарженого рішення №933 від 22.08.2018, змін зазнало лише формулювання назви центрального органу виконавчої влади, тепер - "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини"); на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (частина третя статті 32); визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (пункт 12 частини першої статті 5).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" місто Львів включене до списку історичних населених місць України.

Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318 (зі змінами і доповненнями, далі - Порядок №318), відповідно до якого відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини (пункт 4); межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (пункт 5); визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури (пункт 12); для кожного історичного ареалу визначаються режим використання та конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони та використання історичних ареалів населених місць (пункт 16).

Відтак, передумовою для встановлення меж історичного ареалу населеного місця є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка повинна бути погоджена відповідним органом місцевого самоврядування та затверджена Міністерством культури України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Встановлено, що на офіційному сайті Міністерства культури України в підрозділі "ІСТОРИЧНІ АРЕАЛИ (ПЕРЕЛІК)" оприлюднено інформацію про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць станом на 27.03.2019 (том 2, 226-231), в цьому переліку населених місць місто Львів відсутнє.

Щодо твердження апелянта про статус ансамблю історичного центру Львова як пам`ятки ЮНЕСКО, а також питання його буферної зони, що визначається як межі історичного ареалу міста, та скасування цього статусу на користь третьої особи ТзОВ «Ореста», колегія суддів зазначає, що таке є необґрунтованим з огляду на наступне.

30 листопада 1998 року на 22-й конференції Комітету світової спадщини ЮНЕСКО ансамбль історичного центру Львова внесено до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (об`єкт № 865).

Міністерство культури України з цього приводу вказує (http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245264259&cat_id=245264015), що "…межі історичного ареалу м. Львова (2329 га), що є буферною зоною об`єкта, визначені та затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради № 1311 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова" від 09.12.2005 р. і передані до Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2008 році. Площа буферної зони об`єкта Світової спадщини ЮНЕСКО "Львів: Ансамбль історичного центру" (УКРАЇНА) (C 865 bis) - 2179 га".

В силу наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що єдиним документом, в якому визначені орієнтовні межі історичного ареалу міста Львова, є рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 з додатками, відповідно до яких вказано площу ареалу 2441 га (том 1, а.с.41-43); відомості про площу історичного ареалу міста Львова та буферної зони об`єкта ЮНЕСКО "Львів: Ансамбль історичного центру" різняться на 262 га (2441-2179), хоча мали б співпадати; Міністерство культури України ані станом на 09.12.2005, ані станом на 27.03.2019 не затвердило меж історичного ареалу міста Львова та не встановило режиму його використання, хоча ці дії Законом № 1805 та Порядком №318 віднесено саме до його повноважень.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 очевидно суперечить Закону № 1805 та Порядку №318, оскільки до повноважень відповідного органу місцевого самоврядування (в цій конкретній ситуації суд не бачить сенсу визначати, чи виконавчий комітет є "відповідним органом") належить погодження, а не затвердження меж історичного ареалу міста Львова. Отже, виконавчий комітет Львівської міської ради при прийнятті рішення №1311 від 09.12.2005 діяв свавільно та прийняв рішення поза межами своїх повноважень, так як прийняв рішення щодо питання, що відноситься до виключних повноважень Міністерства культури України.

З огляду на викладене суд констатує, що станом на 22.08.2018 (дату прийняття оскарженого рішення №933) межі історичного ареалу міста Львова та режим його використання фактично не встановлені (у встановлений законом спосіб), а посилання на рішення №1311 від 09.12.2005 в цьому контексті не заслуговують на увагу. Отже, немає підстав стверджувати, що належні ТзОВ "Ореста" земельні ділянки на вул. Старознесенській, 58, 60, 60А, 62, 62А, 64, 66, 70 у м. Львові перебувають в межах історичного ареалу міста Львова, тобто відсутні підстави для відображення в МБУО від 22.08.2018 цих земельних ділянок як земель історико-культурного призначення.

Щодо недотримання міжнародних зобов`язань України в сфері охорони культурної спадщини суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо збереження пам`яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО" від 19.06.2018 № 2457-VIII в національне законодавство (Закон №1805) внесені істотні зміни, серед іншого, впроваджено поняття "об`єкт всесвітньої спадщини" - об`єкт культурної спадщини, включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, а також "буферна зона" - територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання"; в статтю 32 Закону №1805 внесені зміни, визначено порядок встановлення меж та режимів використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини (як і щодо історичних ареалів населених місць, такі визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини); доповнено Закон №1805 розділом VI-1 "Особливості охорони об`єктів всесвітньої спадщини".

Встановлено, що Закон № 2457-VIII набрав чинності 25.07.2018 та введений в дію з 25.01.2019 (п.1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"), отже, вказані законодавчі положення станом на дату прийняття оскарженого рішення не діяли, тому підстав для їх застосування до спірних правовідносин немає.

Щодо аргументів позивача про невідповідність намірів забудови земельних ділянок на вул . Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62 , 62-А , 64, 66, 70 в місті Львові вимогам містобудівної документації (зонінгу Личаківського району), природоохоронному та екологічному законодавству.

Відповідно до статті 18 Закону №3038 план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (стаття 19 Закону №3038).

Ухвалою Львівської міської ради №1283 від 01.12.2016 "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг) Том І. Частина 6 Зонування Личаківського району" було затверджено містобудівну документацію "План зонування території м. Львова (зонінг) Том І. Частина 6 Зонування Личаківського району".

25.01.2018 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 2914 "Про затвердження змін до містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг)": Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району", на підставі якої затвердила зміни до містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг)" Том 1. Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, виклавши його у новій редакції (далі - Базове зонування).

Пункт 1.7.1. Базового зонування м. Львова визначає, що зміни до плану зонування можуть розроблятись як окремий документ або вноситись шляхом розроблення детального плану території (далі -ДПТ). Зміни до плану зонування, що вносяться шляхом розроблення ДПТ, затверджуються виконавчим комітетом міської ради. Уточнення плану зонування території здійснюється при розробленні ДПТ. При наявності зонінгу детальні плани розробляються з метою уточнення для конкретних ділянок єдиних містобудівних умов та обмежень їх забудови, визначених планом зонування узагальнено, для зони в цілому. В процесі розроблення ДПТ, може виникати необхідність уточнення рішень, в т.ч і генплану міста відповідно до п.1 ст.19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Необхідність внесення змін або уточнень в "зонінг" обумовлюється в рішенні ради (виконкому) та завданні на розроблення детального плану території. Уточнені матеріали зонування території та містобудівних регламентів у складі ДПТ проходять процедуру громадських слухань, погоджуються у випадку необхідності із відповідними органами і затверджуються виконавчим комітетом міської ради.

Затверджений в установленому порядку ДПТ з матеріалами зміни або уточнення зонування та містобудівних регламентів стає невід`ємною частиною містобудівної документації (зонінгу), реєструється як зміна або уточнення зонінгу і вноситься в установленому порядку в містобудівний кадастр (п.1.7.3. Базового зонування м. Львова).

Згідно змісту рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.04.2018 №395 "Про затвердження детального плану території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком "Знесіння" затверджено Детальний план території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком "Знесіння". Цим ДПТ уточнено функціональне використання території, на яку такий розроблявся; серед іншого визначено, що територія, до якої входять земельні ділянки на вул. Старознесенській, 58, 60, 60А, 62, 62А, 64, 66, 70 у м. Львові, віднесена до функціональних зон Ж-3-імо та Р-1-1С (розділ 15). Отже, рішення №395 від 10.04.2018 визначило зміни та уточнення до зонування Личаківського району м. Львова та є невід`ємною частиною містобудівної документації на місцевому рівні,

Згідно розділу 2 Базового зонування та розділу 16 ДПТ зона Ж-3-імо - це зона квартирної житлової забудови, що виділена для забезпечення правових умов формування кварталів багатоквартирних житлових будинків з обмеженням висоти забудови згідно історико-містобудівного обґрунтування (ІМО), інших видів діяльності, скверів, ігрових та спортивних майданчиків. Для даної зони передбачено за переважним видом використання будівництво багатоквартирних житлових будинків, гранично допустима висота яких приймається відповідно до висновків історико-містобудівного обґрунтування (ІМО).

Інша частина території визначена як функціональна зона Р-1-1-С - підзона стаціонарної рекреації зони регіонального ландшафтного парку, що призначається для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку. За переважним видом використання цієї функціональної зони допускається будівництво готелів, будівель для прийому гостей, центрів обслуговування туристів.

Відповідно до пояснювальної записки, територія, на яку розроблявся ДПТ, обмеженої вулицею Старознесенською та РЛП "Знесіння", знаходиться в межах регіонального ландшафтного парку "Знесіння" - об`єкту природно-заповідного фонду України, статус якого затверджений ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів №327 від 02.12.1993 року. Згідно проекту організації регіонального ландшафтного парку "Знесіння", розробленого ПКО "Політехнік" ДУ "Львівська політехніка" у 1995 році, за функціональним призначенням територія забудови в межах проектування ДПТ віднесена до господарської зони парку і межує із зонами регульованої та стаціонарної рекреації. Оновленим проектом організації території РЛП "Знесіння", розробленого ПП "Архново" у 2014 році, який поки що не затверджений і має рекомендаційний статус, передбачено природоохоронне зонування даного парку.

Встановлено, що дирекція регіонального ландшафтного парку "Знесіння", на території якого функціонує готель "Кавальєр", висловила свою позицію щодо пропонованого ТзОВ "Ореста" розширення, а саме територія, на якій планується розширення готелю за рахунок будівництва комплексу з функціями ділового, спортивного, культурного, відпочинкового, призначення, житлового будинку та підземної автостоянки знаходиться в господарській зоні парку. Поверховість проектованих будівель повинна відповідати зонуванню території. Дане розширення готелю доповнить програму розвитку парку, позбавить територію парку від аварійних будівель, розширить та збільшить рекреаційну зону, дозволить більш якісно проводити культурно-масові заходи на Знесінні в цілому (том 2, а.с.113); згідно виданого РЛП "Знесіння" державного акту на право постійного користування землею І-ЛВ №004103, земельні ділянки по вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 у місті Львові не входять до меж території регіонального ландшафтного парку "Знесіння" (том 3, а.с.176).

Отже, територія, до якої входять перелічені в оскарженому рішенні №933 від 22.08.2018 земельні ділянки на вул. Старознесенській, 58, 60, 60А, 62, 62А, 64, 66, 70 у місті Львові, відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні за своїм функціональним призначенням віднесена до функціональної зони Ж-3-імо (зона квартирної житлової забудови) та Р-1-1-С (підзона стаціонарної рекреації зони регіонального ландшафтного парку). З огляду на це наміри ТзОВ "Ореста" щодо забудови вищевказаних земельних ділянок житловим будинком типу апарт-готель (Ж-3-імо) та розширенням готелю (Р-1-1-С) відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Щодо твердження апелянта про те, що при прийнятті оскаржено рішення відповідач не врахував охоронних зон пам`яток архітектури колегія суддів враховує, що в матеріалах справи є ІМО, в матеріалах якого враховано відомості про те, що на протилежній від ділянки обґрунтування стороні вулиці знаходиться пам`ятка архітектури - церква Вознесіння Господнього, яка є просторовою домінантою серед навколишньої забудови, з огляду на це, проектована забудова повинна бути узгоджена з габаритами церкви і не порушувати її ролі домінанти. Тому верхні відмітки споруд, розташованих вглибині ділянки можуть поступово збільшуватись, але і в найвіддаленішій її частині не повинні перевищувати абсолютної відмітки підкупольного поясу церкви - 311,1 м.

Розпорядженням представника Президента України "Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність" від 12.02.1993 року №101 Церкву Вознесіння Господнього на вул. Старознесенській, 23 у м.Львові віднесено до пам`яток архітектури місцевого значення. Відповідно до розпорядження голови Львівської обласної ради народних депутатів "Про взяття під охорону держави пам`яток історії та культури Львівської області" від 19.07.1995 року №528 до переліку пам`яток археології внесено поселення X-XIII ст.ст. на західному підніжжі гори Рота на вулиці Старознесенській у м. Львові та городище-капище X-XIII ст.ст. на горі Рота на вулиці Старознесенській у м. Львові. Водночас, відповідно до листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №16-294/0/2-19 від 01.02.2019 року науково-проектна документація щодо визначення охоронних зон згаданих вище пам`яток архітектури та археології до органу охорони культурної спадщини облдержадміністрації на розгляд та затвердження відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не надходило (том 3, а.с. 83-87). В матеріалах ІМО також зазначено про відсутність охоронних зон пам`яток.

Оскільки охоронна зона пам`ятки архітектури Церкви Вознесіння Господнього на вул. Старознесенській, 23 у м. Львові та пам`яток археології не визначені, то твердження позивача щодо входження земельних ділянок по вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62 , 62-А, 64, 66, 70 в м. Львові до охоронних зон цих пам`яток не підтверджується документально.

Щодо доводів позивача про те, що будівля на вулиці Старознесенській, 66 (колишня вілла Завадовичів) має історичну і культурну цінність, а внаслідок реалізації МБУО від 22.08.2018 таку знесуть, що свідчить про протиправність рішення №933 від 22.08.2018.

Відповідно до статті 1 Закону Закон №1805 пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Колегія суддів вказує, що на офіційному сайті Міністерства культури України в підрозділі "Державний реєстр нерухомих пам`яток України" не виявлено відомостей про будівлю на вул. Старознесенькій , 66 в. м Львові в переліках нерухомих пам`яток державного значення та місцевого значення. Відсутні відомості про цю будівлю і в Переліку пам`яток архітектури та містобудування, історії, розташованих на території м. Львова, що розміщений на офіційному сайті Львівської міської ради (https://city-adm.lviv.ua/lmr/lmrdownloads/!_upravlinnya/UOIS/Perelik_pamiatok_arkhitektury_mistobuduvannia_istorii_L%D1%8Cvova_onovleno_07_03_2019.pdf ; том 2, а.с.232-253), отже доводи апелянта в цій частині не свідчать про протиправність рішення №933 від 22.08.2018.

Щодо доводів апелянта про те, що Містобудівні умови та обмеження видано на територію, що знаходиться в межах санітарно-захисної зони кладовища.

Позивач стверджує, що територія, на яку видані МБУО, розташована на відстані ближче ніж 300 метрів до кладовища на Знесінні, що суперечить п.3.5. Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99, що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України 01.07.1999 року № 28; відтак будівництво готелів чи житлових будинків у цій зоні заборонене, проте позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження названої ним обставини.

Відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог (стаття 23). Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється (стаття 31).

Пунктом 3.12. ДСанПіН 2.2.2.028-99 визначено, що санітарно-захисна зона закритих кладовищ (по закінченню кладовищного періоду) до житлових, громадських будівель, установ і зон відпочинку та об`єктів, які прирівнені до них, може бути зменшена: в міських поселеннях до 50 м, у сільських поселеннях до 100 м. Суд встановив, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів "Про встановлення меж цвинтаря Старого Знесіння" від 17 травня 1990 року №206 (том 3, а.с.81) для території, де розташовані похоронення на Старому Знесінні в місті Львові, відновлено статус цвинтаря без права захоронення і підзахоронення та визначено санітарно-захисну зону на відстані 50 метрів від місць захоронення.

Щодо твердження апелянта про позбавлення права громадської організації «Народна дія Львів» повноважень на представництво інтересів держави Україна, членів територіальної громади міста Львова колегія суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка; громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

З огляду на заявлену в статуті (том 1, а.с.24) мету діяльності позивача та законодавче визначення поняття "громадська організація" суд дійшов висновку, що ГО "Народна дія Львів" наділена повноваженнями захищати в судовому порядку законні права та інтереси її членів, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були залучені до розгляду справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Водночас захист інтересів держави чи невизначеної групи "членів територіальної громади", які не є членами громадської організації, не входить до повноважень громадської організації, тому звернення до суду з позовними вимогами в інтересах таких суб`єктів не ґрунтується на законі та свідчить про безпідставність заявлених вимог в цій частині, що є підставою для рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Єдиний виняток з наведеного висновку становить ситуація, за якої громадська організація звертається до суду з питань до суду з метою захисту т.зв. екологічних прав, проте суд враховує, що єдине питання, поставлене позивачем в контексті дотримання екологічних прав, є його аргумент щодо видачі МБУО на забудову території, що, як стверджує позивач, відноситься до санітарно-захисної зони кладовища. Суд детально проаналізував цей аргумент позивача вище та встановив, що при прийнятті оскарженого рішення №933 від 22.08.2018 відповідач не порушував державні санітарні норми.

Щодо твердження апелянта про незаконність дій щодо підписання рішення № 933 від 22.08.2018 заступником міського голови, членом виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківим Геннадієм Володимировичем, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (зі змінами та доповненнями; далі - Закон №280) міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради та головує на її засіданнях; міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету та підписує рішення ради та її виконавчого комітету (пункти 2, 3 частини 4 статті 42); у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах; сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (частина 3 статті 52); основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету (стаття 53).

Регламент виконавчого комітету Львівської міської ради, який затверджено рішенням від 13.10.2017 року №903 "Про Регламент виконавчого комітету Львівської міської ради" (пп. 4.26-4.28, 4.57) містить такі положення: Львівський міський голова головує на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради; у разі відсутності Львівського міського голови головує на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради заступник міського голови з фінансово-економічних питань; у разі відсутності Львівського міського голови та заступника міського голови з фінансово-економічних питань головує на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради керуючий справами виконкому або посадова особа, яка виконує обов`язки Львівського міського голови; рішення виконавчого комітету підписує Львівський міський голова або посадова особа, яка виконує обов`язки Львівського міського голови.

Встановлено, що Васьків Геннадій Володимирович є заступником міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради.

Міський голова Львова Садовий А.І. з 14.08.2018 по 22.08.2018 року (включно) перебував у службовому відрядженні, на час його відсутності виконання обов`язків Львівського міського голови покладено на заступника міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради Васьківа Г.В. (розпорядження від 13.08.2018 №512-К; том 3, а.с. 66).

За цих обставин 22.08.2018 на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради головував заступник міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради Васьків Г.В., який підписав оскаржене та інші прийняті в цей день рішення (том 1, а.с. 145-148, том 2, а.с.68-71).

З огляду на викладену вище оцінку обставин через призму застосовних норм права суд дійшов висновку про помилковість доводів позивача щодо відсутності у заступника міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради Васьківа Г.В., який 22.08.2018 виконував обов`язки міського голови Львова та головував на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради, повноважень на підписання прийнятого в цей день рішення виконавчого комітету Львівської міської ради.

З приводу посилання апелянта на недотримання норм Орхуської конвенції, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» від 06 липня 1999 року № 832-ХІУ, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ст. 1 цієї Конвенції вона гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому, відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією.

Ця Конвенція забезпечує доступ як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Таким чином, посилання апелянта на Орхуську конвенцію є безпідставним, оскільки ця Конвенція забезпечує громадським організаціям доступ до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства, а не законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що ст. 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Частиною 1 ст.9 ЦК України визначено, що положення цього Кодексу застосовуються, зокрема, до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля.

Відповідно до ст.293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Отже, захист права особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля здійснюється в порядку, визначеному цивільним законодавством із застосуванням способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України, а не в порядку адміністративного судочинства шляхом оскарження рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень, тому покликання на її норми є необґрунтованим.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадської організації «Народна дія Львів» - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року в справі № 1340/4977/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

С. П. Нос

судді

Р. В. Кухтей

І. М. Обрізко

Повне судове рішення складено 03 січня 2020 року.