ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/15/18

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк"

представники - Іванов А.О. (довіреність №230318/1 від 23.03.2018), Митюк С.П. (довіреність №230318/2 від 23.03.2018)

відповідач-1 - Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець"

представник - адвокат Новікова Т.О. (довіреність від 09.01.2019)

відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Чорноморець"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

представник - Щербина О.Ю. (довіреність №27-11007/19 від 01.07.2019)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп",

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт",

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент",

- приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель Микола Володимирович

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 03.04.2019

у складі колегії суддів: Таран С.В. (головуючий), Мишкіна М.А., Поліщук Л.В.

та рішення Господарського суду Одеської області

від 19.06.2018

у складі колегії суддів: Д`яченко Т.Г. (головуючий), Погребна К.Ф., Щавинська Ю.М.

у справі №916/15/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Чорноморець"

про визнання договору недійсним, виселення, скасування державної реєстрації права управління нерухомим майном

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. 27.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк", позивач) звернулося до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" (далі - ПрАТ "ФК "Чорноморець", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Чорноморець" (далі - ТОВ "Стадіон "Чорноморець", відповідач-2) з позовом про визнання недійсним договору управління нерухомим майном, укладеного 29.12.2014 між відповідачами 1, 2 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1772, дублікат якого видано та посвідчено 19.10.2015 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1713; про застосування наслідків недійсності договору управління нерухомим майном, укладеного 29.12.2014 між відповідачами 1, 2, дублікат якого було посвідчено 19.10.2015 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1713, а саме зобов`язання відповідача-2 повернути позивачу нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель, загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20; про виселення відповідача-2 з нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель, загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Маразліївська (Енгельса), будинок 1/ 20; про скасування державної реєстрації права управління нерухомими майном (номер запису про інше речове право 14829311; дата, час державної реєстрації: 31.05.2016 13:12:10; підстава виникнення іншого речового права: дублікат договору управління нерухомим майном, серія та номер: 1713, виданий 19.10.2015; видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18424425 від 29.12.2014 02:24:58, приватний нотаріус Журавель Микола Володимирович, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.; вид іншого речового права: право управління майном).

1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (далі - відповідач-1), будучи власником та іпотекодавцем спірного майна за договором іпотеки від 25.12.2014, без відома та погодження заставодержателя ПАТ "Імексбанк", передав предмет іпотеки в управління ТОВ "Стадіон "Чорноморець" (далі - відповідач-2) на умовах передачі йому прав користування спірним майном, що є порушенням вимог абзацу 4 частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" та підпункту 4.1.4. пункту 4.1. іпотечного договору від 25.12.2014, яким обмежено права іпотекодавця щодо розпорядження предметом іпотеки без погодження з іпотекодержателем будь-яким способом, за наслідком якого виникають права для третіх осіб щодо предмета іпотеки;

- позивач доводив нікчемність спірного договору управління нерухомим майном від 29.12.2014, укладеного в межах одного року до початку ліквідації ПАТ "Імексбанк" за рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Імексбанк", оскільки цим договором передбачено передання майна в користування управителю без згоди іпотекодержателя на умовах володіння та користування, що прямо заборонено частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" та зазначав, що ефективне та реальне відновлення його порушеного права можливе шляхом застосування наслідків недійсності (нікчемності) договору управління нерухомим майном від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1772, яке полягає у скасуванні державної реєстрації права управління нерухомими майном (номер запису про інше речове право 14829311), а також просив усунути перешкоди в користуванні спірним майном шляхом виселення управителя із займаних нежитлових будівель з посиланням на статті 319, 321, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. 18.01.2018 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви (відкликання позовної заяви в частині), якою він відкликав позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ "Стадіон "Чорноморець" повернути на підставі статті 216 ЦК України ПАТ "Імексбанк" нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,0 кв.м. в місті Одеса по вул. Маразліївській, 1/20, а відтак, повернути позовну заяву в цій частині ПАТ "Імексбанк" (том 1, а.с. 71-73).

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2018 позовну заяву ПАТ "Імексбанк" в частині вимоги про застосування наслідків недійсності договору управління нерухомим майном відповідно до частини 2 статті 216 ЦК України шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути позивачу нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель, загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20 (пункт 2 резолютивної частини позовної заяви) повернуто позивачу; решту вимог позовної заяви ПАТ "Імексбанк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/15/18 (том 1, а.с. 1-3).

3. Ухвалою місцевого суду від 19.02.2018 задоволено письмове клопотання позивача про розгляд справи у складі колегії суддів та за наслідком автоматизованого розподілу справи визначено склад такої колегії. Ухвалою місцевого суду від 28.02.2018 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Блек Сі Хотел Груп", ТОВ "Експерт", ТОВ "Шевченківський Девелопмент" та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколу Володимировича. Також, ухвалою місцевого суду від 28.02.2018 задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у відповідачів 1, 2 копії (для долучення до матеріалів справи) та оригінали (для огляду) документів, що підтверджують передачу нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець" за договором управління нерухомим майном, посвідченим 29.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстром №1772, витребувано у відповідача-1 оригінал дублікату договору управління нерухомим майном 29.12.2014, посвідчений 19.10.2015 тим самим приватним нотаріусом, та витребувано у відповідача-2 примірник договору управління нерухомим майном, посвідчений 29.12.2014 приватним нотаріусом Журавлем М.В. за реєстром №1772, витребувано у нотаріуса Журавля М.В. матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення договору управління нерухомим майном 29.12.2014 для їх огляду в судовому засіданні.

3.1. У зв`язку із задоволенням самовідводу судді Лічмана Л.В. та перебуванням на лікарняному судді Гуляк Л.І. склад колегії суддів змінювався, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи було визначено склад колегії суддів: Д`яченко Т.Г. (головуючий), Щавинська Ю.М., Погребна К.Ф., які ухвалою 25.04.2018 прийняли справу №916/15/18 до провадження та призначили її до розгляду в підготовчому засіданні на 17.05.2018, яке відкладалося розглядом на 06.06.2018; ухвалою місцевого суду 06.06.2018 підготовче провадження у справі закрито з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2018 (том 2 а.с. 80-83, 102, 117-119).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 19.06.2018 рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/15/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4.1. Розглядаючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що позовна вимога про визнання недійсним договору управління нерухомим майном 29.12.2014 не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та достатніми доказами вчинення відповідачами 1, 2 оспорюваного правочину з порушенням вимог чинного законодавства щодо передання в управління майна, яке є предметом іпотеки, так як в переліку договорів, які укладаються щодо нерухомого майна, обтяженого іпотекою, та визнаються недійсними у разі їх вчинення без згоди іпотекодержателя на підставі частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", відсутній такий різновид цивільно-правових договорів як договір управління майном, що є предметом спору у даній справі.

4.2. Місцевим судом встановлено, що згідно з пунктами 1.2, 1.7, 1.8, 1.10, 3.1, 3.2 спірного договору управління нерухомим майном визначено об`єкт договору (нежитлову будівлю центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80 289,0 кв.м.); мету договору, яка полягає в організації ефективного управління об`єктом, підтримання його у належному технічному стані, забезпечення належної експлуатації об`єкта та отримання вигоди від управління об`єктом; визначено, що повноваження управителя на укладення договорів із третіми особами підтверджуються даним договором або окремими дорученнями; строк дії договору з моменту його нотаріального посвідчення -10 років.

Суд встановив, що відповідно до пункту 5.2 Договору управителю доведено до відома, що на день підписання договору об`єкт перебуває під обтяженням іпотекою та забороною відчуження у ПАТ "Імексбанк", що підтверджується витягом з реєстру обтяжень №82391474 від 29.12.2014.

Суд зазначив, що відповідно до пункту 5.4. Договору установник управління вправі реалізувати свої повноваження щодо розпорядження Об`єктом у повному обсязі. А згідно з пунктом 6.3.1 Договору, управитель має право володіти та користуватися об`єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах, зокрема укладати будь-які контракти, угоди та договори із третіми особами, які направлені на досягнення мети цього договору, в тому числі самостійно, без погодження з установником управління та на власний розсуд визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються (том 1, а.с. 40-43, том 2, а.с. 144).

Також, місцевим судом встановлено, що право управління зазначеним майном за спірним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як інше речове право за №8288540 від 29.12.2014 приватним нотаріусом Журавлем М.В., а також згідно з Реєстром прав власників на нерухоме майно, Державним реєстром іпотек, Єдиним реєстром заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджено наявність обтяження іпотекою (довідка №108982918).

4.3. Місцевий суд встановив, що постановою Правління НБУ №50 від 26.01.2015 позивача віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію з 26.01.2015 за рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а згідно з іншим рішенням Фонду №105 від 27.05.2015 розпочато процедуру ліквідації позивача. Позивач станом на даний час є єдиним власником майна - нежитлової будівлі, загальною площею 80 289 кв.м. в місті Одеса по вул . Маразліївській , 1/20, яка передана за оспорюваним договором відповідачу-2 в управління.

4.4. Місцевий суд зауважив, що в силу статей 1029, 1031, 1039 ЦК України, передача майна управителю за договором управління майном не має наслідком переходу права власності на нього від власника до управителя, водночас, управитель отримує право на здійснення окремих, визначених установником управління відповідно до закону повноважень з управління майном; за встановлених обставин, місцевий суд дійшов висновку, що обсяг наданих за оспорюваним договором 29.12.2014 повноважень управителя не виходить за межі повноважень власника майна, які були обмежені договором іпотеки, а тому укладення такого договору управління не суперечить вимогам частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", яким, зокрема, заборонено передачу предмета іпотеки у користування третім особам без попереднього погодження з іпотекодержателем, оскільки спірне майно передано в управління без повноважень, які б виходили за межі повноважень власника-іпотекодавця.

4.5. Місцевий суд відмовив у позовних вимогах щодо скасування державної реєстрації права управління нерухомим майном, яке виникло у відповідача-2 на підставі оспорюваного договору управління майном 29.12.2014, так як під час розгляду даної справи в частині позовної вимоги про визнання зазначеного правочину недійсним судом першої інстанції не встановлено обставин недійсності такого договору.

4.6. Відмовляючи в позовних вимогах про виселення відповідача-2 з нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець", суд першої інстанції взяв до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування відповідача-2 у приміщеннях спірного об`єкта, який є предметом іпотеки та був переданий в управління відповідачу-2 на підставі спірного договору управління майном, а також зважаючи на обставини відмови в позові в частині визнання недійсним договору управління майном від 29.12.2014, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про виселення відповідача-2 із спірного нерухомого майна позивача є похідною від позовної вимоги про визнання правочину недійсним, а тому не підлягає задоволенню з огляду на відмову у визнанні недійсним договору управління майном 29.12.2014.

З огляду на таке, вимоги позивача про виселення із спірного приміщення, переданого в управління відповідачу-2, заявлені в порядку статей 319, 321, 391 ЦК України як негаторний позов, направлений на захист прав власника, також визнані місцевим судом необґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 03.04.2019 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/15/18 апеляційні скарги позивача - ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 - без змін.

5.1. Апеляційний суд під час апеляційного перегляду справи погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів і встановленими ним обставинами, та зазначив, що 25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, який забезпечує вимоги іпотекодержателя за 41 кредитним договором, згідно з яким в іпотеку передано нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20 та розташовані на земельній ділянці площею 62403 кв.м., орендованій ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" на підставі договору оренди землі, посвідченого 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3088 та зареєстрованого в Одеському міському відділі ОРФ ДП "ЦДЗК", про що у відповідному Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010 за №041050500068 (далі - предмет іпотеки); оціночна та заставна вартість предмета іпотеки становить 7 800 000 000 грн.; за індексним номером 18361600 до державного реєстру 25.12.2014 внесено запис про обтяження іпотекою.

5.2. Також, апеляційним судом встановлено, що згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від іпотекодержателя;

5.3. Судом апеляційної інстанції також досліджено спірний договір від 29.12.2014 між ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" ("установник управління") та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" ("управитель"), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. та зареєстрований в реєстрі за №1772, та встановлено, що згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору б/н від 29.12.2014, управитель має право володіти та користуватись об`єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах, зокрема, укладати будь-які контракти, угоди на договори з третіми особами, які направлені на досягнення мети цього договору, в тому числі самостійно без погодження з установником управління та на власний розсуд визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються.

5.4. Судом встановлено, що згідно з пунктами 5.2-5.5 цього договору управителя попереджено, що на день підписання договору об`єкт, який є предметом цього договору, перебуває під обтяженням іпотекою та забороною відчуження у ПАТ "Імексбанк". Факт попередження управителя про обтяження об`єкта іпотекою підтверджується підписанням управителем цього договору. Укладення цього договору відносно об`єкта не припиняє права власності установника управління. Установник управління вправі реалізувати свої повноваження щодо розпорядження об`єктом у повному обсязі. З підписанням даного договору установник управління повідомляє управителя про те, що він не дає згоди на відчуження об`єкта (його частини), переданого в управління, укладання щодо нього договорів застави (іпотеки). Вчинення даних юридичних дій установник управління залишає виключно за собою.

5.5. Апеляційний суд зазначив, що за умовами пункту 14.3 Договору управління: "Усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, у тому числі з його дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням, тлумаченням його умов, визначення наслідків недійсності або порушенням договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості."

6.1. Проаналізувавши зазначені умови спірного договору управління, апеляційний суд дійшов висновку, що він не порушує чинних норм цивільного законодавства та відповідає вимогам статей 1029-1045 ЦК України щодо регулювання правового інституту управління майном, як різновиду цивільно-правових договорів, оскільки статтею 1039 ЦК України передбачено, що майно, яке є предметом застави, може бути передане в управління з обов`язковим попередженням управителя про правовий статус майна, що передається в управління як такого, що є предметом обтяження. З огляду на попередження управителя відповідно до пунктів 5.2, 5.3 оспорюваного договору про те, що об`єкт, який є предметом договору 29.12.2014, перебуває під обтяженням, апеляційний суд погодився з тим, що спірний договір відповідає вимогам статті 1039 ЦК України.

6.2. Апеляційний суд дійшов висновку, що частиною 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" передбачено вичерпний перелік правочинів, які можуть бути вчинені виключно на підставі згоди іпотекодержателя (спільна діяльність, лізинг, оренда, користування). Зазначене, за висновками апеляційного суду, спростовує доводи апеляційних скарг щодо необхідності отримання згоди у ПАТ "Імексбанк" для укладання договору управління б/н від 29.12.2014, який на думку колегії суддів, не є тотожним одному з договорів, укладення яких без згоди іпотекодержателя заборонено даною нормою.

Також, апеляційним судом прийнято до уваги, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014 не передбачено обов`язку щодо отримання згоди іпотекодержателя на укладення договору управління майном.

Про наявність таких висновків апеляційний суд зазначив з посиланням на правові позиції Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/40/18 та від 18.12.2018 у справі №916/23/18.

З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що договір управління нерухомим майном б/н від 29.12.2014 не може визнаватись недійсним або нікчемним з підстав, передбачених частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку".

6.3. Колегія суддів апеляційного суду за наслідком аналізу умов договору управління нерухомим майном 29.12.2014 дійшла висновку про те, що за цим договором управителю не передано право довірчої власності, управитель не використовує об`єкт управління у власній господарській діяльності з отримання вигоди для себе. Управління майном є специфічною послугою, що полягає в комплексі дій, які здійснює управитель в інтересах вигодонабувача та (або) установника. Повноваження управителя мають зобов`язальну природу: виникають з договору управління майном, мають оплатний характер, їх дія обмежена волею установника управління та законом, вони мають бути реалізовані не у власних інтересах, а в інтересах установника управління чи вигодонабувача. Отже, укладаючи оспорюваний договір, власник не передавав свої повноваження управителеві, а лише покладав на останнього обов`язок із здійснення управління майном, для ефективного виконання якого управитель наділений відповідними повноваженнями, зокрема, й щодо користування майном.

Право довірчої власності залежить від волі іншої особи - законодавця, вираженої за змістом відповідного закону, або установника управління, встановленої в договорі управління майном, укладеного з управителем, правомочності якого щодо переданого йому в управління майна власника обмежуються умовами договору управління майном та не можуть перевищувати обсяг прав та обов`язків установника управління щодо володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності майном. Апеляційним судом не встановлено перевищення обсягу переданих управителю прав в порівнянні з обсягом прав, який був в установника управління на момент укладення оспорюваного договору.

Виходячи з такого юридичного аналізу спірного договору, апеляційний суд зробив висновок про те, що: "укладений між ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" договір управління майном не є договором довірчого управління, тому управитель за договором б/н від 29.12.2014 не набуває права довірчої власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ,"Чорноморець", які складаються з будівель, загальною площею 80289 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20".

6.4. Апеляційний суд спростував доводи ПАТ "Імексбанк" стосовно того, що підписання відповідачами акта приймання-передачі об`єкта управління на виконання вимог оспорюваного договору б/н від 29.12.2014 безпосередньо свідчить про незаконне розпорядження ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (передачу в користування) спірним нерухомим майном, обтяженим іпотекою, як такі, що ґрунтуються на неправильному розумінні позивачем правової природи договору управління нерухомим майном та спростовується положеннями законодавства.

Водночас, апеляційний суд зазначив, що умовами пункту 2.1 договору 29.12.2014 передбачено спосіб передачі об`єкта від установника управління управителю шляхом підписання акта приймання-передачі об`єкта в управління у простій письмовій формі, а згідно з частиною 3 статті 1030 ЦК України майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно має обліковуватися в управителя на окремому балансі і щодо нього ведеться окремий облік; розрахунки, пов`язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору управління 29.12.2014 відповідного акта приймання-передачі не змінює правової природи спірного правочину та сутності правовідносин між відповідачами, а зумовлене потребами документування господарських операцій, які здійснюються між зазначеними суб`єктами господарювання (том 4, а.с. 135).

6.5. За висновками апеляційного суду, обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційних скарг фактично зводиться до оспорювання окремих пунктів укладеного між ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" договору б/н від 29.12.2014, зокрема, пункту 6.3.1 цього договору, яким передбачено право управителя на володіння та користування об`єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах, тобто в межах прав, встановлених для управителя, що ніяким чином не порушує прав іпотекодержателя, який до того ж реалізував свої права шляхом оформлення за собою права власності на об`єкт іпотеки. Крім того, апеляційним судом враховано, що позивач не просив визнати недійсними окремі пункти договору б/н від 29.12.2014, при цьому, в силу статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин та правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

6.6. Враховуючи відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, апеляційний суд погодився з правильністю висновків місцевого суду про те, що заявлені позивачем вимоги про застосування наслідків недійсності правочину мають похідний характер від основної вимоги - визнання недійсним договору б/н від 29.12.2014, а тому також не підлягають задоволенню. Зокрема, до наслідків недійсності правочину апеляційний суд відніс частину вимог позивача про виселення відповідача-2 з нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець", обґрунтованих позивачем, який набув права власності на предмет іпотеки, також порушенням його права власності відповідно до статей 319, 321, 391 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги позивача

7. Не погоджуючись з прийнятими у справі №916/15/18 судовими рішеннями по суті спору, позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив постанову апеляційного суду 03.04.2019 та рішення місцевого суду 19.06.2018 у справі №916/15/18 скасувати; постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю; визнати недійсним Договір управління нерухомим майном укладений 29.12.2014 між ПрАТ "ФК "Чорноморець" та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" та посвідчений 29.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1772 (дублікат договору видано 19.10.2015 за реєстровим №1713); виселити ТОВ "Стадіон "Чорноморець" з нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець" за адресою місто Одеса, вул. Маразліівська (вул. Енгельса), будинок 1/20, застосувавши наслідки недійсності договору 29.12.2014; скасувати державну реєстрацію права управління нерухомим майном (інше речове право №14829311, внесену до державного реєстру речових прав 31.05.2014 13.12.10, згідно з дублікатом договору управління нерухомим майном серія та номер: 1713, виданого 19.10.2015 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В.

8. Скаржник зазначав про неправильне застосування судами приписів статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку" та статей 6, 203, 215, 316, 317, 319, 321, 391, 1029, 1033, 1037, 1039 ЦК України, а зокрема, неврахуванням судами попередніх інстанцій обставин укладення спірного договору управління нерухомим майном на умовах перевищення обсягу повноважень управителя майна щодо обсягу повноважень власника (іпотекодавця), які були обмежені в силу імперативних вимог Закону України "Про іпотеку" та внаслідок попереднього укладення договору іпотеки. Скаржник наполягав, що передання майна згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 оспорюваного договору у користування управителя без погодження з іпотекодержателем здійснено з виходом за межі повноважень власника майна; умови оспорюваного договору щодо вільного розпорядження управителем майном установника управління (власника), без будь-яких обмежень щодо укладення договорів, контрактів та угод, також суперечать законодавству про заставу та іпотеку, прийнятим на себе зобов`язанням власника про не обтяження предмета іпотеки будь-якими зобов`язаннями щодо третіх осіб (зокрема, не передавати обтяжене іпотекою майно в оренду, найм, наступну заставу, тощо) згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 іпотечного договору від 25.12.2014.

Скаржник доводив, що встановивши обставини того, що умовами спірного договору (підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору) управителю було передано без згоди іпотекодержателя право володіння та користування об`єктом управління та право щодо укладення будь-яких договорів щодо переданого в управління майна, суди дійшли помилкових висновків про відповідність спірного договору управління вимогам цивільного законодавства, прийнявши до уваги назву договору та не зваживши на його суть (правову природу, яка має елементи договору про передачу майна в користування та розпорядження майном без погодження з іпотекодержателем, що підтверджує його недійсність в цілому).

9. Позивач зауважив на правовій природі договору управління майном як змішаного договору, який одночасно містить ознаки кількох видів цивільно-правових договорів (надання послуг, користування майном), що зумовлює необхідність дослідження конкретного обсягу повноважень, які власник передає за договором управителю та які не можуть перевищувати обсягу повноважень власника на час укладення оспорюваного договору.

За змістом статей 1033, 1037 ЦК України вбачається, що управитель здійснює повноваження щодо володіння, користування та розпорядження переданим йому в управління майном без переходу до нього права власності на майно, щодо якого установлено управління в договірному порядку, установник управління не має права передати управителю більший обсяг прав, ніж він має сам. У встановлених законом та договором межах управитель самостійно визначає характер та види тих юридичних і фактичних дій, які необхідно вчинити для досягнення мети управління, тоді як установник управління не вправі втручатися в діяльність з управління майном. Зазначене свідчить про те, що управління майном передбачає користування управителем майном в межах, які визначено договором управління, тому передання нерухомого майна, обтяженого іпотекою, в управління іншій особі (управителю) має здійснюватися установником управління за погодженням іпотекодержателя на виконання вимог абзацу 4 частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку", який в імперативному порядку визначає необхідність погодження з іпотекодержателем договорів з передачі майна у користування.

А встановлення обставин наділення управителя необмеженим правом користування об`єктом управління згідно з договором управління, незважаючи на наявність повідомлення таким договором управителя про обтяження майна власника іпотекою, означає передання управителю більших повноважень, ніж має сам власник об`єкта управління та суперечить вимогам статей 1029, 1033 ЦК України, частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", що є підставою визнання недійсним такого правочину згідно з частинами 1, 2 статті 203 ЦК України.

10. Скаржник наполягав на неправильному застосуванні статей 74, 165 ГПК України в частині ненадання жодної оцінки поданим ним доказам про місцезнаходження управителя (відповідача-2), як юридичної особи, за адресою: місто Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, за якою знаходиться також спірне майно, яке було предметом договору управління 29.12.2014, а також відсутність заперечень щодо цього факту у відзиві відповідача-2, що повинно було знайти свою оцінку як визнання відповідачем-2 факту його місцезнаходження у спірній будівлі та підтвердження підстав для виселення з приміщення в порядку усунення перешкод в користуванні майном (негаторного позову у зазначеній частині позовних вимог), чого суди не прийняли до уваги, зазначивши про відсутність доказів у матеріалах справи на обґрунтування доводів про вчинення перешкод власнику у користуванні майном.

Доводи інших учасників справи

11. У додаткових поясненнях від 02.12.2019 ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" заперечував задоволення касаційної скарги з посиланням на те, що 16.05.2017 ПАТ "Імексбанк" зареєстрував за собою право власності на нежитлові будівлі стадіону "Чорноморець" в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №6134 від 25.12.2014, що мало наслідком припинення дії іпотеки, а тому на час звернення з позовом до суду у справі №916/15/18 права позивача, як іпотекодержателя спірного майна, не були порушені, оскільки він набув прав власника.

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/15/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.06.2019.

12.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2019 колегією суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г. відкрито касаційне провадження у справі №916/15/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 та призначено її розгляд на 08.08.2019 о 10:00.

12.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 у складі колегії суддів Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

12.3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/15/18 визначено колегію суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019.

12.4. У зв`язку з відпусткою судді Баранця О.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/15/18 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2019.

12.5. Ухвалою від 16.08.2019 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г. прийняла до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 та призначила її розгляд на 13.09.2019 о 10:30.

12.6. У зв`язку з відпусткою суддів Ткаченко Н.Г. і Селіваненка В.П. та виходом з відпустки судді Баранця О.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/15/18 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2019.

12.7. Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2019 оголошено перерву у судовому засіданні 13.09.2019 з розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 до 25.10.2019 10:30.

12.8. У зв`язку з виходом з відпустки судді Селіваненка В.П. і відпусткою судді Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/15/18 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019.

12.9. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2019 оголошено перерву у судовому засіданні 25.10.2019 з розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 до 08.11.2019 11:00.

12.10. У зв`язку з виходом з відпустки судді Ткаченко Н.Г., запланованим відрядженням судді Ткача І.В. та запланованою участю у засіданні Комітету Верховної Ради України з питань правової політики судді Львова Б.Ю. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/15/18 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 та від 07.11.2019.

12.11. Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2019 оголошено перерву у судовому засіданні 08.11.2019 з розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 до 06.12.2019 11:30.

12.12. У зв`язку з поверненням з відрядження судді Ткача І.В. та перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В.П. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/15/18 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019.

12.13. Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2019 оголошено перерву у судовому засіданні 06.12.2019 з розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 до 13.12.2019 10:00.

12.14. У зв`язку у зв`язку з виходом суддів Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/15/18 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

13. Цивільний кодекс України

Частина 3 статті 6 - сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частини 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частини 1, 2, 3 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 статті 216 - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частина 5 статті 216 - вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Частина 1 статті 316 - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 статті 317 - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частини 1, 2 статті 321 - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 391 - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 статті 575 - іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частина 1 статті 626 - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 1029 - за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Частина 2 статті 1029 - договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Частина 1 статті 1032 - установником управління є власник майна.

Частина 5 статті 1033 - управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Частина 1 статті 1037 - управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Частина 1 статті 1039 - майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління.

Частина 2 статті 1039 - установник управління зобов`язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави.

14. Закон України "Про іпотеку" в редакції Закону України №1253-VII від 13.05.2014, чинній на момент укладення іпотечного договору від 25.12.2014

Частина 1 статті 1 - іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частина 1 статті 9 - іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Частина 3 статті 9 - іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Частина 3 статті 12 - правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу позивача щодо доводів про порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 6, 203, 215, 316, 317, 1029, 1033, 1037, 1039 ЦК України, статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку" та статей 74, 165, 236 ГПК України. Перегляд справи у касаційному суді здійснюється в межах доводів касаційної скарги.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій та мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

16. З аналізу приписів статей 6, 11, 316 ЦК України вбачається, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі права власності, є договори та інші правочини, при укладенні яких сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої правовідносини на власний розсуд, що узгоджується з передбаченим статтею 627 ЦК України принципом свободи договору.

17. Частини 1, 2 статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

18. Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

19. Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 29.12.2014, АТ "Імексбанк" в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" посилався на вчинення спірного правочину з порушенням законодавства, оскільки АТ "Імексбанк", як іпотекодержатель спірного майна, не надавало згоди на укладення вказаного правочину на умовах передачі майна в користування управителю.

20. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин того, що договір управління нерухомим майном від 29.12.2014 укладено попереднім власником спірного майна, яке також було обтяжено іпотекою за попередньо укладеним договором іпотеки з АТ "Імексбанк" 25.12.2014, з перевищенням прав власника-іпотекодавця, оскільки умови договору управління передбачають повідомлення управителя про укладення договору іпотеки, а також обмежують права управителя певною метою, що за висновками судів в цілому обмежує управителя в повноваженнях щодо управління спірним майном, виключно для досягнення мети управління та виключає наявність у нього повноважень за договором управління, які виходять за межі повноважень власника майна (установника управління).

21. Системний аналіз положень частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, а також абзацу 4 частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку", за яким іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем передбачено перелік договорів, укладення яких прямо заборонено без згоди іпотекодекржателя та визначено наслідки їх недійсності згідно з частиною 3 статті 12 цього Закону.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що договір управління не включено до такого переліку, незважаючи на те, що повноваження управителя завжди до якоїсь міри пов`язані з переданням предмета управління - майна установника управління у користування управителя.

22. Згідно з частиною 1 статті 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Відповідно до частини 1 статті 1030 ЦК України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Частиною 1 статті 1032 ЦК України визначено, що установником управління є власник майна. Згідно з частиною 1 статті 1037 ЦК України, управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Статтею 1039 ЦК України передбачено, що майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов`язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що на відміну від права власності як цивільного права власника щодо володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном (частина 1 статті 316 ЦК України), що здійснюється власником в межах закону на власний розсуд та незалежно від волі інших осіб, право довірчої власності (частина 2 статті 316 ЦК України) та права управителя майна за договором управління можуть обмежуватись в силу закону (частина 2 статті 1029 ЦК України) або відповідно до умов укладеного договору управління майном.

23. Отже, законодавцем допускається передання власником-іпотекодавцем належного йому нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, в управління третій особі на підставі договору управління майном в силу частини 1 статті 1039 ЦК України з обов`язком щодо попередження управителя про правовий режим майна, що передається в управління, як такого, що є предметом обтяження (частина 2 статті 1039 ЦК України) та з врахуванням обсягу обмеження прав власника за договором іпотеки.

Судами встановлено, що в пунктах 5.2., 5.3. договору управління нерухомим майном від 29.12.2014 зазначено, що на день підписання договору об`єкт, який є предметом цього договору, перебуває в іпотеці та під забороною відчуження в АТ "Імексбанк". Суди дійшли висновку, що факт попередження управителя про обтяження об`єкта іпотекою за договором 25.12.2014 підтверджується підписанням управителем цього договору.

З огляду на встановлене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що в силу положень статті 68 Конституції України, якою встановлено презумпцію знання законів, управитель вважається повідомленим та обізнаним про обмеження щодо розпорядження предметом договору управління майном, які встановлені Законом України "Про іпотеку" та договором іпотеки від 25.12.2014.

24. Як встановлено судами, відповідно до умов спірного договору управління нерухомим майном управитель не є довірчим власником майна установника управління, до правовідносин сторін за договором не застосовуються положення нормативно-правових актів у сфері передачі/виникнення довірчої власності на об`єкт (пункт 14.1 Договору), що не виключає необхідності застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 1032 та статей 316, 317 ЦК України щодо того, що власник може передати в управління належне йому майно в межах обсягу тих правомочностей, якими він наділений особисто.

25. Судами також встановлено, що управитель згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 оспорюваного договору має право "володіти та користуватися Об`єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах (зокрема пунктом 5.5 даного Договору), зокрема укладати будь-які контракти, угоди та договори з третіми особами, які направлені на досягнення Мети цього Договору, в тому числі самостійно, без погодження з установником управління та на власний розсуд, визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються" (том 1, а.с. 43).

Також, суди встановили, що відповідно до попередньо укладеного договору іпотеки установник управління, як іпотекодавець, прийняв на себе зобов`язання не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від іпотекодержателя (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 іпотечного договору б/н від 25.12.2014).

З огляду на зазначене, суди погодились з тим, що повноваження управителя обмежені також тими обмеженнями, що й повноваження власника (установника управління), та відсутні докази того, що власник передав управителю повноваження більші, ніж ті, які були у нього на момент укладення договору управління, з огляду на відображення у цьому договорі обтяження предмета управління іпотекою за договором 25.12.2014.

26. З огляду на такі обставини, встановлені судами, касаційний суд погоджується з висновками апеляційного та місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання нікчемним (недійсним) договору управління нерухомим майном від 29.12.2014 саме з підстав, передбачених частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку".

З такими правовими висновками погодився Верховний Суд у справах №916/144/18 (постанова 25.07.2019) та №916/145/18 (постанова від 06.08.2019), від яких об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне відступати.

27. З огляду на відсутність правових підстав для визнання нікчемним (недійсним) спірного договору управління майном 29.12.2014, касаційний суд не вбачає правових підстав для скасування прийнятих судами рішень про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію такого договору в державному реєстрі прав на нерухоме майно (інше речове право №14829311, внесену до державного реєстру речових прав 31.05.2016 13:12:10, згідно з дублікатом договору управління нерухомим майном серія та номер: 1713, виданого 19.10.2015 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В.), як вимоги, що є похідними від первісної позовної вимоги, та прийняття нового рішення у справі.

28. Здійснюючи перегляд прийнятих судами рішень в межах доводів касаційної скарги, згідно з якою скаржник просив застосувати наслідки недійсності договору 29.12.2014 та виселити ТОВ "Стадіон "Чорноморець" з нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець" за адресою: місто Одеса, вул. Маразліівська (вул. Енгельса), будинок 1/20, колегія суддів також не вбачає правових підстав для скасування судових рішень про відмову у застосуванні наслідків недійсності нікчемного договору відповідно до частини 5 статті 216 ЦК України, оскільки касаційний суд дійшов висновку про недоведення позивачем обставин нікчемності (недійсності) договору управління майном.

29. Колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованою заяву позивача про залишення позовних вимог без розгляду в частині визнання недійсним договору управління нерухомим майном 29.12.2014, подану позивачем до касаційного суду 25.06.2019, оскільки така вимога в порушення приписів пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України заявлена після початку розгляду справи по суті. У даному випадку розгляд справи по суті здійснено місцевим судом, із залишенням без змін його рішення апеляційним судом. Зазначене виключає можливість задоволення такої заяви на стадії касаційного перегляду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

30. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-10 описової частини даної постанови, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 16-29 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

32. З огляду на зазначене та відсутність порушення норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін прийнятих судами рішень.

В. Судові витрати

33. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 226, 240, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича про залишення позовних вимог без розгляду в частині визнання недійсним договору управління нерухомим майном 29.12.2014, поданої позивачем до касаційного суду 25.06.2019, відмовити.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.М. Баранець

І.В. Булгакова

Т.Б. Дроботова

Б.Ю. Львов

К.М. Пільков

В.П. Селіваненко

І.В. Ткач

Н.Г. Ткаченко