Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 736/1168/16-ц

провадження № 61-33371св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Осіяна О. М., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Слов`янські шпалери - КФТП»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2017 року у складі судді Чурупченка М. І. та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому після уточнення вимог просила суд: визнати незаконними та скасувати накази генерального директора Публічного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери - КФТП» (далі - ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП», Товариство) щодо неї: від 29 червня 2016 року № 96 в частині винесення їй попередження за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; від 05 липня 2016 року № 101 в частині оголошення догани за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання службових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією; від 21 липня 2016 року № 118 в частині винесення попередження за порушення пункту 3.3 правил внутрішнього трудового розпорядку; від 08 вересня 2016 року № 151 в частині оголошення догани за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією; від 27 вересня 2016 року № 161 в частині оголошення попередження за порушення пункту 3.3 правил внутрішнього трудового розпорядку; від 01 червня 2016 року № 80 в частині нарахування за травень 2016 року премії за виконання основних показників господарської діяльності підприємства у розмірі 5 %; від 01 липня 2016 року № 96 в частині ненарахування премії за виконання основних показників господарської діяльності за червень 2016 року; від 01 серпня 2016 року № 106 в частині ненарахування премії за виконання основних показників господарської діяльності за липень 2016 року; від 01 вересня 2016 року № 122 в частині ненарахування премії за виконання основних показників господарської діяльності за серпень 2016 року; від 03 жовтня 2016 року № 130 в частині ненарахування премії за виконання основних показників господарської діяльності за вересень 2016 року; від 19 жовтня 2016 року № 173 про звільнення з посади лаборанта хімічного аналізу за систематичне невиконання обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); поновити її на посаді лаборанта хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту та лабораторних випробувань ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення і до дня поновлення її на роботі; визнати протиправною бездіяльність керівництва з підписання та скріплення печаткою довідки страхувальника для отримання путівки на реабілітаційне санаторно-курортне лікування; стягнути з відповідача на її користь 48 369,08 грн, з яких 1 610,88 грн - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період затримки виконання рішення суду про поновлення її на посаді (з 14 квітня до 25 квітня 2016 року); 26 200 грн - надбавки за високі досягнення у праці за підсумками роботи у І-IV кварталах 2016 року; 11 220 грн - щомісячні надбавки за інтенсивність праці працівникам за червень 2016 року, січень - березень 2017 року; 6 090,53 грн - премії за виконання основних показників господарської діяльності за травень - жовтень 2016 року; 3 247,67 грн - недоплата у зв`язку із заниженням коефіцієнта підвищення заробітної плати при нарахуванні їй заробітної плати за квітень - жовтень 2016 року; стягнути з відповідача на її користь 10 000 грн моральної шкоди внаслідок бездіяльності керівництва з підписання довідки. Також просила поновити строк для оскарження наказів від 01 червня 2016 року № 80, від 29 червня 2016 року № 96, від 01 липня 2016 року № 96, від 01 серпня 2016 року № 106, від 01 вересня 2016 року № 122, від 03 жовтня 2016 року № 130, від 19 жовтня 2016 року № 173.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з 1986 року працювала на різних посадах у Відкритому акціонерному товаристві «Корюківська фабрика технічних паперів», правонаступником якого є ПАТ «Слов`янські шпалери -КФТП». Наказом від 08 жовтня 2007 року № 93 позивач з 01 жовтня 2007 року була переведена лаборантом хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань.

З 08 лютого 2016 року її було звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вона не погодилась із цим звільненням, звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2016 року її поновлено на роботі з 08 лютого 2016 року, вона приступила до виконання своїх трудових обов`язків 25 квітня 2016 року, але керівництво відповідача почало створювати умови для неможливого виконання трудових обов`язків. Їй доручались індивідуальні завдання, які ніколи не виконувались іншими працівниками на аналогічних посадах. У результаті були складені акти про порушення трудових обов`язків, зменшено виплати, надбавки та доплати, їй відмовили у наданні довідки на реабілітаційне санаторне-курортне лікування у м. Миргороді, у зв`язку з чим вона втратила можливість оздоровитись за кошти Фонду соціального страхування, а надалі були накладені стягнення і звільнено з роботи. Тому вона змушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської областівід 31 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк для оскарження наказів, що пропущені з поважних причин, а саме наказів: від 01 червня 2016 року № 80, від 01 липня 2016 року № 96, від 01 серпня 2016 року № 106, від 01 вересня 2016 року № 122, від 03 жовтня 2016 року № 130, від 19 жовтня 2016 року № 173. Стягнуто з ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період затримання відповідачем виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 14 до 25 квітня 2016 року у розмірі 1 610,88 грн. У решті заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду від 14 квітня 2016 року, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді і яке підлягало негайному виконанню, з вини відповідача не було виконано своєчасно, у зв`язку з чим позивач приступила до роботи лише 25 квітня 2016 року, а отже, на її користь має бути стягнуто відповідну суму середнього заробітку. Поновивши строки для оскарження наказів від 01 червня 2016 року № 80, від 01 липня 2016 року № 96, від 01 серпня 2016 року № 106, від 01 вересня 2016 року № 122 та від 03 жовтня 2016 року № 130, районний суд визнав підтвердженим той факт, що з цими наказами позивач ознайомилась лише у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції, що не було спростовано стороною відповідача. Поновивши строк для оскарження наказу від 19 жовтня 2016 року № 173, суд послався на дотримання позивачем строку для його оскарження, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів про дисциплінарну відповідальність та про звільнення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач згідно з нормами трудового законодавства задокументував факти порушень трудової дисципліни ОСОБА_1 , і згідно з нормами трудового законодавства позивача обґрунтовано притягнено до відповідальності, тобто вимоги щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень роботодавцем додержано. Акти службових розслідувань, які проведені спеціалістами комісійно, містять висновки, що спростовують посилання позивача на те, що їй на виконання лабораторних випробувань надавались індивідуальні завдання, які не входили до її обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів щодо оплати праці, суд послався на наявність у власника повноважень щодо самостійного вирішення питань збільшення або зменшення розміру премій, які виплачуються конкретним працівникам, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Суд вказував, що вимоги ОСОБА_1 щодо доплат, премій та коефіцієнтів заробітної плати за період із квітня до жовтня 2016 року перевіряло Управління Держпраці у Чернігівській області, порушень законодавства виявлено не було, що відповідним чином зафіксовано.

Суд першої інстанції також зазначив, що путівка в реабілітаційне відділення для хворих на цукровий діабет не була персоніфікована, і така путівка надана не ОСОБА_1 , а іншій особі згідно з рішенням відбіркової комісії, яка врахувала медичні показання осіб для направлення на лікування з подібним діагнозом, отже, доводи позову про неотримання працівником путівки з вини роботодавця є безпідставними. Вважаючи недоведеними позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо підписання та скріплення печаткою довідки, заниження заробітної плати та незаконного звільнення з роботи, суд послався на безпідставність заявленої ОСОБА_1 вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування наказів генерального директора ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» від 21 липня 2016 року № 118 та від 27 вересня 2016 року № 161 - скасовано та ухвалено нове про задоволення вимог у цій частині. Визнано незаконними накази генерального директора ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» від 21 липня 2016 року № 118 та від 27 вересня 2016 року № 161. Змінено розподіл судових витрат.

Визнаючи ці накази незаконними, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем Правил внутрішнього трудового розпорядку, за яке їй оголошено попередження наказами від 21 липня 2016 року № 118 та від 27 вересня 2016 року № 161, належними доказами не підтверджено, а отже, вони підлягають скасуванню, а вимоги ОСОБА_1 у цій частині - задоволенню. У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення всіх її вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що наказ від 27 вересня 2016 року № 161 про винесення їй попередження за порушення пункту 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку є незаконним, оскільки відповідач не надав належних доказів того, що вона виходила на обідню перерву раніше 12 години, вказувала, що свій вхід і вихід на обідню перерву вона звіряла за часом на своєму годиннику, а надані відповідачем докази на підтвердження порушення нею вказаних правил є сумнівними та необ`єктивними, враховуючи упереджене ставлення до неї керівництва через поновлення її на роботі попереднім судовим рішенням. Суди не врахували, що законом не передбачено такого виду дисциплінарного стягнення, як попередження.

Наказ від 05 липня 2016 року № 101 про оголошення їй догани за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання службових обов`язків також є незаконним, оскільки відповідач ознайомив її з цим наказом, але зі змісту наказу вона не зрозуміла, за що саме їй оголошено догану, з актом службового розслідування її не ознайомили, тому вона і відмовилась від пояснень. З вказаними документами вона змогла ознайомитись лише в суді.

Вказувала, що суди не врахували, що згідно з посадовою інструкцією лаборанта хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань лаборант такого розряду не повинен виконувати індивідуальне завдання з випробування дослідних зразків сировини та матеріалів з упровадження їх у виробництво, такі дії має виконувати лаборант хімічного аналізу 5 розряду, що, на її думку, спростовує висновки комісії про наявність її вини у наданні недостовірних даних. Вказує, що вона не надавала відповідачу жодних недостовірних відомостей щодо використання у промислових умовах ПВХ та дослідних зв`язуючих для флексодруку відповідно, оскільки робила лише паралельні викраски, які в лабораторних умовах не містять відмінностей, а в промислових об`ємах поверхня відрізняється від отриманої в лабораторії, отже, її дії не пов`язані з браком продукції на виробництві. Висновків щодо застосування вказаних речовин вона не надавала.

Оскаржуючи наказ про звільнення від 19 жовтня 2016 року № 173, заявник вказувала, що в цьому наказі є посилання на загальні фрази про систематичне невиконання працівником без поважної причини обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а що саме (яке порушення) слугувало підставою для її звільнення з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України - не зазначено.

Як застрахована особа та платник єдиного внеску до Фонду соціального страхування, вона мала передбачене законом право на отримання путівки на реабілітаційне санаторно-курортне лікування, проте відповідач умисно не підписав та не скріпив печаткою необхідної довідки, у зв`язку з чим вона, маючи захворювання на цукровий діабет, була позбавлена можливості пройти курс оздоровлення. Суд апеляційної інстанції не врахував, що в довідці головного лікаря ЦРЛ серед іншого також зазначено, що вона не надала усіх необхідних документів. А тому, на її думку, саме з вини керівництва відповідача вона не отримала путівки на реабілітаційне санаторно-курортне лікування.

Суди не врахували, що відповідач своїми наказами безпідставно позбавив її премії та надбавок; ці обставини позивач пов`язує з упередженим ставленням до неї керівництвавідповідача через її звернення до суду з попереднім позовом про поновлення на роботі, який був задоволений. Щодо посилання судів на акт перевірки Управління Держпраці у Чернігівській області, яким не було встановлено будь-яких порушень виплати їй заробітної плати, суди не врахували, що вказана перевірка проводилась на замовлення відповідача, ґрунтувалась на наданих ним незаконних наказах про накладення дисциплінарних стягнень, а отже, бути належним доказом у справі не може.

У зв`язку із вказаними обставинами, відповідач незаконними діями завдав їй моральної шкоди.

У січні 2018 року від ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» на адресу суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких товариство посилалося на безпідставність касаційної скарги, вважало, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими і такими, що ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 1986 року працювала на різних посадах у Відкритому акціонерному товаристві «Корюківська фабрика технічних паперів», правонаступником якого є ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП». Наказом від 08 жовтня 2007 року № 93 позивач з 01 жовтня 2007 року переведена лаборантом хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань (т. 1, а. с. 118-119).

Наказом генерального директора ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» від 08 лютого 2016 року № 21 ОСОБА_1 звільнено із зазначеної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 121).

Рішенням Корюківського районного суду від 14 квітня 2016 року наказ від 08 лютого 2016 року № 21 визнано незаконним та поновлено ОСОБА_1 на посаді лаборанта хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань, в частині поновлення на роботі рішення допущено до негайного виконання (т. 2, а. с. 187-190).

Згідно з наказом від 19 квітня 2016 року № 59 та на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 квітня 2016 року, винесеної на виконання рішення суду, скасовано дію наказу від 08 лютого 2016 року № 21 та поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді (т. 1, а. с. 120).

Фактично ОСОБА_1 до виконання обов`язків лаборанта хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань приступила 25 квітня 2016 року, після закінчення виконавчого провадження, що не заперечували сторони.

Згідно з наказом генерального директора ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» від 29 червня 2016 року № 96 ОСОБА_1 за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку винесено попередження. Із цим наказом ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис.

Підставою для винесення наказу слугувала службова записка начальника відділу ОСОБА_2 від 22 червня 2016 року, у якій повідомлено про порушення працівником трудового розпорядку (залишення робочого місця раніше закінчення робочого часу, що підтверджується роздруківкою фіксування проходу через турнікет). Надати пояснення з цього приводу ОСОБА_1 відмовилась (т. 1, а. с. 79, 80).

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 трудової дисципліни та через неналежне виконання трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, наказом від 05 липня 2016 року № 101 позивачу оголошено догану, про що остання також була ознайомлена. Цей наказ винесений на підставі акта службового розслідування від 04 липня 2016 року щодо проведення випробувань дослідних зразків сировини і матеріалів для виробництва (пластизолю), який ОСОБА_1 виконувала особисто та надала недостовірні дані, чим завдала підприємству збитків (т. 1, а.с. 204-208).

Комісія двічі пропонувала ОСОБА_1 надати пояснення з приводу проведення нею лабораторних досліджень, проте від надання пояснень вона відмовлялась, про що були складені відповідні акти від 23 червня та від 30 червня 2016 року (т. 1, а. с. 211-214).

Підставою винесення ОСОБА_1 попередження за порушення пункту 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідно наказу від 21 липня 2016 року № 118 стали заяви працівників відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань від 22 квітня та від 19 липня 2016 року про неналежну поведінку ОСОБА_1 на роботі щодо створення складного психологічного клімату в колективі та недотримання етичних правил з колегами. З наказом позивач була ознайомлена, проте надати пояснення у присутності комісії відмовилась, про що складений акт.

Наказом від 08 вересня 2016 року № 151 за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, ОСОБА_1 було оголошено догану, про що вона ознайомлена. Підставою для цього була доповідна записка головного технолога ОСОБА_3 та акт службового розслідування від 29 серпня 2016 року щодо проведення випробувань дослідних зразків сировини і матеріалів для виробництва (флексодруку), який ОСОБА_1 виконувала особисто та надала недостовірні дані про застосування у промислових умовах дослідного зв`язуючого, що призвело до браку продукції. Надати пояснення у присутності комісії позивач двічі відмовилась, про що були складені відповідні акти від 25 серпня та від 07 вересня 2016 року (т. 1, а. с. 222-224).

Підставою винесення ОСОБА_1 попередження за порушення пункту 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідно наказу від 27 вересня 2016 року № 161 стала службова записка начальника відділу ОСОБА_2 від 11 серпня 2016 року та акти про порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку від 01, 02 та 11 серпня 2016 року. В актах, складених комісією, зазначено, що ОСОБА_1 у ці дні, в зазначені проміжки часу, залишала виконання дорученої їй роботи, а також приміщення кабінету, в якому працювала, та виходила для особистих розмов з мобільного телефона в коридор до пожежного виходу та іншого кабінету.

Наказами генерального директора ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП»: від 29 квітня 2016 року № 66 лаборантам хімічного аналізу встановлено коефіцієнт підвищення заробітної плати - до 1,29 (за квітень 2016 року); від 01 червня 2016 року № 77 - до 1,29 (за травень 2016 року); від 30 червня 2016 року № 94 - до 1,29 (за червень 2016 року); від 01 серпня 2016 року № 104 - до 1,29 (за липень 2016 року); від 01 вересня 2016 року № 119 - до 1,29 (за серпень 2016 року); від 21 вересня 2016 року № 127 - 1,42 (за вересень 2016 року).

Пунктом 3 зазначених наказів визначено, що працівники, які здійснили прогул, крадіжку, випуск бракованої продукції, мали догану та інші порушення, позбавляються коефіцієнта до 100 %.

Згідно з наказом генерального директора ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» від 01 червня 2016 року № 80 працівникам нараховано за травень 2016 року премію за виконання основних показників господарської діяльності підприємства, зокрема ОСОБА_1 - у розмірі 5 % (т. 1, а. с. 168).

Наказом від 01 липня 2016 року № 96 премійовано працівників Товариства за червень 2016 року у визначених розмірах. ОСОБА_1 премія не нараховувалась. Пунктом 3 цього наказу визначено, що працівники, які мали зауваження, догани або попередження, позбавляються премії та надбавки до 100 %.

Наказом від 01 серпня 2016 року № 106 премійовано працівників Товариства за липень 2016 року у визначених розмірах. ОСОБА_1 премія не нараховувалась. Пунктом 2 цього наказу визначено, що працівники, які мали зауваження, догани або попередження, позбавляються премії та надбавки до 100 %.

Наказом від 01 вересня 2016 року № 122 премійовано працівників товариства за серпень 2016 року у визначених розмірах. ОСОБА_1 премія не нараховувалась. Пунктом 2 цього наказу визначено, що працівники, які мали зауваження, догани або попередження, позбавляються премії та надбавки до 100 %.

Наказом від 03 жовтня 2016 року № 130 премійовано працівників товариства за вересень 2016 року у визначених розмірах. ОСОБА_1 премія не нараховувалась. Пунктом 2 цього наказу визначено, що працівники, які мали зауваження, догани або попередження, позбавляються премії та надбавки до 100 %.

На засіданні профспілкового комітету від 18 жовтня 2016 року вирішено надати згоду на звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, що підтверджується відповідним протоколом (т. 1, а. с. 243-244).

Наказом від 19 жовтня 2016 року № 173 ОСОБА_1 звільнена з посади лаборанта хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань з 19 жовтня 2016 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а.с. 241).

Щодо обґрунтованості накладення дисциплінарних стягнень та вимог позивача про скасування наказів від 05 липня 2016 року № 101 та від 08 вересня 2016 року № 151

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу.

Стаття 147 КЗпП України визначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Згідно зі статтями 148, 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється противоправне винне невиконання або неналежне виконання працівником його трудових обов`язків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування наказів від 05 липня 2016 року № 101 та від 08 вересня 2016 року № 151 про оголошення доган ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання службових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, суди виходили як з наявності підстав для притягнення позивача до такої відповідальності, так і дотримання відповідачем ввизначеної процедури. Апеляційний суд також зауважив, що посилання позивача на те, що їй доручались індивідуальні завдання, що не охоплюються її посадовою інструкцією лаборанта хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань, а також на упереджене ставлення до неї з боку керівництва відповідача, є безпідставним, оскільки виконувана позивачем робота охоплювалась її посадовою інструкцією, належала до завдань, що проводяться за стандартною рецептурою, яку відповідач надавав у кожному конкретному випадку, і що позивачу не доручалося дослідження нових рецептур та впровадження їх у виробництво. Встановлено, і це вбачається з журналу передання зміни, що виконання робіт, пов`язаних з аналізами хімікатів та рецептур, розподілялось між усіма лаборантами 4 розряду, у тому числі і ОСОБА_1 , за завданням технолога або головного технолога. При цьому в указаному журналі немає записів ОСОБА_1 про послідовність виконуваних нею дій, які дали б змогу точно встановити відсутність у діях заявника порушень та дотримання нею порядку виконання доручених завдань.

Доводи заявника про неправильність судових рішень в указаній частині в основному зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо обґрунтованості вимог позивача про скасування наказу генерального директора ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» від 29 червня 2016 року № 96 про оголошення попередження ОСОБА_1 за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку

Відмовляючи в задоволенні цієї частини вимог, суди правильно виходили з того, що пунктом 7.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку визначено, що для працівника за порушення трудової, технологічної та виробничої дисципліни може бути застосовано попередження, що не є видом дисциплінарного стягнення, але є підставою для зменшення коефіцієнта підвищення заробітної плати, щомісячної премії, надбавок. Отже, доводи заявника про те, що такий вид відповідальності законодавством не передбачений, суд до уваги не бере, оскільки можливість застосування до працівника попередження передбачено локальним нормативним актом і є заходом матеріального стимулювання, а не видом дисциплінарного стягнення як про це помилково вважає заявник.

Щодо оспорювання заявником доведеності відповідних фактів порушення трудової дисципліни, у зв`язку з чим їй було оголошено попередження, то їх перевірка також виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо доводів позивача про неправильність судових рішень з вирішення спору про позбавлення її премій та надбавок

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно приписів статті 97 КЗпП України та статті 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Оплата праці в ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» регулюється Колективним договором, який укладено між керівництвом товариства та профспілковим комітетом на 2014-2015 роки і діє до укладення нового договору. Розділом V договору визначені умови оплати праці працівників.

Додатками 10 та 11 до колективного договору є відповідно Положення про преміювання працівників ПАТ «Слов`янські шпалери - КФТП» за виконання основних показників господарської діяльності на 2014-2015 роки та положення про виплату надбавки працівникам ПАТ «Слов`янські шпалери -КФТП» на 2014-2015 роки.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що умови нарахування працівникам додаткових заохочувальних виплат (премій) встановлюються власником або уповноваженим ним органом, а наявність підстав (трудових успіхів, високих результатів в роботі тощо) для здійснення таких виплат встановлюється за результатами роботи кожного працівника і є винятково компетенцією власника або уповноваженого органу.

Суди правильно зауважили, що вказані доплати та надбавки до заробітної плати відповідач не нараховував правомірно, оскільки позивач мала дисциплінарні стягнення. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в частині визнання наказів відповідача неправомірними та стягнення недоплачених, на думку заявника, коштів також пов`язані із скасуваннями наказів про накладення дисциплінарних стягнень. Оскільки підстав для скасування дисциплінарних стягнень немає, немає і підстав для проведення перерахунку виплачених заявнику коштів.

Крім того, правильність нарахування ОСОБА_1 заробітної плати, а саме, коефіцієнта підвищення заробітної плати, щомісячних та квартальних премій, надбавок були предметом перевірки органами державної інспекції праці, про що свідчить відповідний акт.

Такі висновки є правильними і такими, що відповідають встановленим обставинам у справі, а тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими й такими, що не заслуговують на увагу.

Щодо доводів заявника про те, що з вини відповідача вона не отримала путівки на реабілітаційне санаторно-курортне лікування через ненадання відповідної належним чином завіреної довідки

Суди на підставі належним чином досліджених доказів встановили, що на час звернення до відповідача із заявою про видачу довідки страхувальника ОСОБА_1 мала всі інші відповідним чином оформлені медичні документи для отримання путівки на санаторно-курортне лікування і що саме зволікання відповідача з видачею цієї довідки стало причиною неотримання путівки. Лікувальний заклад, надаючи суду відповідь на запит, послався на те, що позивач, звертаючись за отриманням путівки, усіх необхідних документів не мала, а сама путівка не була персоніфікованою, при цьому не вказано, що ОСОБА_1 не отримала путівку через неподання саме довідки страхувальника.

Отже, доводи заявника про бездіяльність відповідача при видачі довідки страхувальника не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно доводи заявника про не згоду із судовими рішеннями у вказаній частині зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та оцінкою доказів, що колегія суддів відхиляє.

Також правильними є висновки судів про відмову у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними від вказаних вище вимог позивача, в задоволенні яких їй відмовлено.

Щодо вирішення вимог позивача про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд має з`ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, судам при розгляді справ указаної категорії належить виходити з того, що при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди виходили з того, що на момент винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 вже мала два нескасованих і незнятих дисциплінарних стягнення у вигляді доган, тому відповідач діяв у межах своїх повноважень. Крім того, профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з указаних підстав, на засіданні була присутня і сама позивач.

Проте з такими висновками погодитись не можна, виходячи з такого.

Так, наказ від 19 жовтня 2016 року № 173 про звільнення позивача з роботи не містить посилання та те, в чому саме полягає систематичне невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків.

Цей наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, у ньому не зазначено, коли і в чому конкретно полягає порушення трудових обов`язків, що стало приводом для звільнення позивача з роботи, чи допущено позивачем саме систематичне невиконання таких обов`язків.

Із матеріалів справи не випливає, що після накладення на позивача дисциплінарних стягнень за попередні проступки у вигляді доган позивач допустила порушення трудової дисципліни чи невиконання покладених на неї обов`язків, які б давали підстави для її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Посилання у наказі, що такою підставою є рішення профспілкового комітету, не обґрунтоване, оскільки таке рішення може бути не підставою, а однією з умов звільнення з роботи з ініціативи власника чи уповноваженої ним особи.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що суди дійшли необґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням норм трудового законодавства.

Отже, оскаржувані судові рішення в цій частині вимог не відповідають зазначеними вище нормам матеріального права, положенням процесуального права щодо законності й обґрунтованості, а також завданням цивільного судочинства, тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині вимог позивача про скасування наказу про звільнення, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати працівника за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Верховний Суд виходить з того, що позивач звільнена 19 жовтня 2016 року згідно з наказом відповідача від 19 жовтня 2016 року № 173, а тому для обчислення середньомісячної заробітної плати позивача необхідно виходити з виплат за серпень та вересень 2016 року.

Відповідно до розрахункового листа за серпень 2016 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 1 611,90 грн, кількість відпрацьованих днів - 17 днів (т. 1, а. с. 192).

Згідно з розрахунковим листом за вересень 2016 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 2 101,44 грн, кількість відпрацьованих днів - 22 дні (т. 1, а. с. 191).

Середньоденна заробітна плата становить ((1 611,90 грн + 2 101,44 грн): 39 робочих днів = 95,21 грн).

Отже, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 жовтня 2016 року до 20 листопада 2019 року у розмірі 73 406,91 грн (95,21 грн х 771 день вимушеного прогулу) без урахування податків і зборів.

Щодо доводів касаційної скарги в частині розподілу витрат зі сплати судового збору

Відповідно до статті 88 ЦПК України 2004 року стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зазначеним вимогам оскаржувані рішення в частині розподілу витрат зі сплати судового збору не відповідають.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. За змістом указаної норми, а також поняття «заробітна плата» позивачі підлягають звільненню від сплати судового збору щодо всіх вимог про стягнення заробітної плати незалежно від формулювання цих вимог.Під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013).

Разом з тим суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення, припустився помилки при здійсненні оцінки суті окремих позовних вимог і, як наслідок, розрахунку судового збору, що підлягав стягненню з позивача на користь держави.

Так, суд першої інстанції стягнув з позивача на користь держави судовий збір у розмірі 6 596 грн, з яких: 2 204,80 грн (551,20х4) - за вимоги про скасування наказів про застосування до неї дисциплінарних стягнень (з урахуванням сплачених позивачем 551,20 грн судового збору); 551,20 грн - за вимоги щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача; 3 200 грн - за вимоги про скасування наказів у частині ненарахування премій; 640 грн - за вимоги про визнання протиправною бездіяльноості відповідача щодо ненадання довідки.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат, зменшено стягнуту зі ОСОБА_1 на користь держави суму недоплаченого судового збору з 6 596 грн до 5 493, 60 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 6 669,52 грн за розгляд справи в апеляційному суді.

Проте суди не врахували, що позивач при оскарженні наказів про преміювання відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зайво стягнув судовий збір з позивача на користь держави за вимоги про оскарження наказів щодо преміювання на загальну суму 3 200 грн, а апеляційний суд зайво стягнув судовий збір за апеляційний розгляд у розмірі 3 031,57 грн. Тому рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні в частині розміру судового за розгляд в суді першої інстанції та за розгляд в апеляційному суді. Зокрема, рішення обох інстанцій підлягають зміні шляхом зменшення стягнутого збору з позивача на користь держави з 5 493,60 грн до 2 293,60 грн - за розгляд справи у суді першої інстанції, а за розгляд справи в апеляційному суді - з 6 669,52 грн до 3 637,95 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи, однак докази оцінені з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому наявні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог позивача про скасування наказу про звільнення, поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ухваленням нового рішення про задоволення позову у цій частині. В решті оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін з наведених вище підстав.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судовий збір підлягав сплаті при зверненні позивача до суду з позовом в частині вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 102,40 грн (551,20 грн х 2 - як за одну вимогу немайнового характеру та за одну вимогу майнового характеру), за подання апеляційної скарги - 1 212,64 грн, за подання касаційної скарги 1 322,88 грн, всього на загальну суму 3 637,92 грн.

Позивач за подання позову в частині вимог про поновлення на роботі звільнена від сплати судового збору, а в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судовий збір не сплатила.

Тому судовий збір в указаному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 у цій частині задовольнити.

Визнати незаконним наказ від 19 жовтня 2016 року № 173 про звільнення ОСОБА_1 з посади лаборанта хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лаборанта хімічного аналізу 4 розряду відділу менеджменту якості та лабораторних випробувань Публічного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери - КФТП» з 19 жовтня 2016 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери - КФТП» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73 406,91 грн.

Рішення Крюківського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року в частині розподілу судових витрат змінити: зменшити суму стягнутого із ОСОБА_1 на користь держави судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції з 5 493,60 грн до 2 293,60 грн та судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з 6 669,52 грн до 3 637,95 грн.

У решті рішення Крюківського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2017 року в незмінених їх частинах залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери - КФТП» в дохід держави судовий збір у розмірі 3 637,92 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

О. М. Осіян

С. О. Погрібний