ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2019 року

Київ

справа №826/17484/16

адміністративне провадження №К/9901/44511/18, № К/9901/44517/18; № К/9901/44526/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - С.М. Чиркіна,

суддів: І.В. Желєзного, Л.В. Тацій,

секретаря судового засідання: Корецького І. О.,

за участі:

позивача: ОСОБА_4,

представників позивача: Алєксєєва Д.М., Романенка Я.М.,

третьої особи-2: ОСОБА_3 ;

третьої особи-3: Омелян В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3 , Ради адвокатів м. Києва та Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (головуючий суддя: Кузьменко В.А., судді: Арсірій Р.О., Огурцов О.П.) від 19.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя: Пилипенко О. Є., судді Глущенко Я. Б., Межевич М. В.) від 21.03.2017 у справі № 826/17484/16 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр сприяння бізнесу міста Києва» Сорока Валерій Миколайович, ОСОБА_3 , Рада адвокатів м. Києва, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними та скасування висновку і наказу,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мін`юсті (далі - Комісія), треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр сприяння бізнесу міста Києва» Сорока В. М. (далі - Державний реєстратор), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3), Рада адвокатів м. Києва, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НІС»), у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати висновок Комісії від 25.10.2016 за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ Мін`юста від 25.10.2016 № 3055/5 «Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03. 2017 адміністративний позов задовольнив частково: визнано протиправним і скасовано наказ Мін`юста від 25.10.2016 № 3055/5 «Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, у березні та квітні 2017 року ОСОБА_3, Рада адвокатів м. Києва та Мін`юст подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, у яких просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 в частині задоволених позовних вимог та постановити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи свої касаційні скарги, ОСОБА_3 , Рада адвокатів м. Києва та Мін`юст зазначили, що суди першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи. Стверджували, що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства. Зокрема, за позицією скаржників, суди помилково визнали витяг із протоколу Конференції адвокатів м. Києва від 08.10.2016 належним та достатнім документом для здійснення спірної реєстраційної дії. Крім того, скаржники вважають, що Комісія не може бути самостійним відповідачем в адміністративній справі, оскільки не є окремим, самостійним органом державної влади в розумінні КАС України.

28.11.2019 третя особа - ОСОБА_3 подала заяву про закриття провадження у справі в обґрунтування стверджувала, що реєстраційна дія була вчинена за зверненням позивача, якому було достеменно відомо, що він не обраний належним чином на посаду керівника органу адвокатського самоврядування. На підставі зазначеного вважає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача із прийнятими державними реєстраторами рішеннями про реєстрацію змін до відомостей про іншу юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника КДКА.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 27.03.2017, 26.04.2017 та 07.06.2017 відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22.03.2018 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу ця справа передана колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: головуючого судді - Гімона М. М., суддів: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.

У подальшому на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26.06.2019 № 854/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/17484/16 та 01.07.2019 передано цю справу колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Саприкіної І. В., суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2019 задоволено заяву головуючого судді: Саприкіної І.В. про самовідвід.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи визначено новий склад суду: головуючий суддя (суддя -доповідач) - Чиркін С. М., судді: Желєзний І. В., Тацій Л. В.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.12.2019 прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_3 додатково просила закрити провадження у справі у зв`язку із порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України.

Позивач ОСОБА_4 , його представники Алєксеев Д.М., Романенко Я.М. та представник Ради адвокатів м. Києва Омелян В.О. заперечували проти задоволення касаційної скарги та заяви про закриття провадження.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 11.10.2016 Державним реєстратором здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Раду адвокатів м. Києва, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо зміни керівника, а саме: замість керівника Ради адвокатів м. Києва ОСОБА_3 вказано керівником ОСОБА_4, про що до ЄДР внесено запис №10741070003044323 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Не погодившись із зазначеною реєстраційною дією, ОСОБА_3 звернулась зі скаргою на дії державного реєстратора Сороки В. М. до Мін`юста, у якій зазначала про невідповідність реєстраційної дії вимогам Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) та просила скасувати реєстраційну дію від 11.10.2016 № 1074107000304432, якою внесені зміни до відомостей про юридичну особу - Раду адвокатів м. Києва, що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 , Мін`юст 25.10.2016 видав наказ № 3055/5 «Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», яким відповідно до пункту 1 частини першої статті 27, частини шостої статті 34 Закону № 755-IV та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок №1128), скасував реєстраційну дію у ЄДР від 11.10.2016 № 10741070003044323 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведену державним реєстратором Сорокою В. М. стосовно керівника Ради адвокатів м. Києва.

Підставою для прийняття зазначеного наказу був висновок Комісії від 25.10.2016, складений за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 18.10.2016, що зареєстрована в Мін`юсті 20.10.2016 за № 32119-0-33-16.

У висновку Комісії зазначено, що реєстраційна дія у ЄДР від 11.10.2016 №10741070003044323 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», якою змінено керівника Ради адвокатів м. Києва, проведена Державним реєстратором Сорокою В. М. із порушенням частини четвертої статті 17 Закону № 755-IV, оскільки для проведення реєстраційної дії було подано витяг із протоколу Конференції адвокатів м. Києва від 08.10.2016.

ОСОБА_4 не погодився із наказом Мін`юста від 25.10.2016 №3055/5 та звернувся до адміністративного суду за захистом порушених, на його думку, прав та законних інтересів із позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуваний наказ фактично відмінив офіційне засвідчення державою факту зміни керівника Ради адвокатів міста Києва на ОСОБА_4 та змінив його статус. За таких обставин суди дійшли висновку, що оскаржуваний наказ безпосередньо стосується ОСОБА_4, порушує права та інтереси позивача реалізувати рішення Конференції адвокатів міста Києва про обрання його головою Ради адвокатів міста Києва та виконання повноважень керівника.

Водночас оцінивши дії та рішення державного реєстратора Сороки В. М. щодо здійснення реєстраційної дії та наявність підстав для її скасування відповідачами, суди встановили, що єдиною підставою для скасування реєстраційної дії був витяг із протоколу Конференції адвокатів міста Києва від 08.10.2016, який за висновками відповідачів, не може бути підставою для проведення реєстраційної дії щодо зміни керівника Ради адвокатів міста Києва.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали таку позицію помилковою, зазначивши, що наданий Державному реєстратору витяг із протоколу Конференції адвокатів міста Києва від 08.10.2016 є належним та достатнім документом для здійснення реєстраційної дії «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо зміни керівника Ради адвокатів міста Києва, з огляду на те, що вказаним витягом оформлено, власне, рішення Конференції адвокатів міста Києва про обрання ОСОБА_4 Головою Ради адвокатів міста Києва, а тому він вважається примірником оригіналу рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру.

Отже, предметом спору у цій справі є правомірність прийняття 1-м відповідачем наказу від 25.10.2016 №3055/5 «Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» прийнятого на підставі висновку 2-го відповідача від 25.10.2016 за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 18.10.2016.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулюються Законом № 755-IV.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 34 Закону № 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін`юста та його територіальних органів або до суду.

Мін`юст розглядає скарги:

1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін`юста.

Згідно з частиною шостою статті 34 Закону № 755-IV за результатами розгляду скарги Мін`юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційної дії.

Частиною дев`ятою цієї статті визначено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юста визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджений Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Згідно із пунктом 1 Порядку №1128, останній визначає процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами

Пунктом 2 Порядку №1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

За приписами пункту 8 Порядку №1128 до компетенції Комісії під час розгляду скарги по суті відноситься встановлення обставин прийняття оскарженого рішення та правомірності його прийняття суб`єктом оскарження.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Згідно із пунктами 17, 19 Порядку № 1128 копії рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги, надсилаються скаржнику, суб`єкту оскарження, а також особам, які брали участь у розгляді скарги по суті, та може бути оскарженим до суду.

Водночас за приписами пунктів 6, 10 статті 34 Закону № 755-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, яке в свою чергу може бути оскарженим до суду.

Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Згідно із статтею 1 Закону №5076-VI адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності

На підставі статті 18 Закону № 5076-VI адвокати мають право створювати в установленому законом порядку місцеві, всеукраїнські і міжнародні об`єднання.

Відповідно до статті 43 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Статтею 46 Закону № 5076-VI передбачено, що організаційними формами адвокатського самоврядування є у тому числі (…) конференція адвокатів регіону, рада адвокатів регіону.

Згідно із статтею 47 Закону № 5076-VI вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, до повноважень якої у тому числі відноситься обрання голови та членів ради адвокатів регіону.

Водночас, відповідно до статей 48, 49 Закону № 5076-VI у період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону яку в свою чергу представляє Голова ради адвокатів регіону.

Згідно із Положенням Рада адвокатів міста Києва є неприбутковою професійною організацією, яка відповідно до Закону № 5076-VI створена і діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, як регіональна форма адвокатського самоврядування, на яку державою покладено виконання публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту у період між конференціями адвокатів регіону, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі - адвокатури України;

На підставі розділу 4 Положення до повноважень Голови Ради адвокатів, у тому числі (…) відноситься розпорядження коштами та майном Ради адвокатів регіону, укладання трудових, цивільно-правових та інших угод від імені Ради адвокатів регіону.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.10.2016 державним реєстратором Сорокою В. М. здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Раду адвокатів міста Києва, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), щодо зміни керівника, а саме: замість керівника Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_3 вказано керівником ОСОБА_4, про що до Єдиного державного реєстру внесено запис № 10741070003044323 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Отже, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 посилався на порушення власного немайного інтересу щодо визнання його керівником юридичної особи Ради адвокатів міста Києва.

Вимогами у цій справі є скасування проведеної державним реєстратором державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу Раду адвокатів місті Києва (код ЄДРПОУ: 21707287) та змін до її установчих документів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб, а також органів, яким законом надане право на представництво інтересів інших осіб, з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як убачається зі змісту позову, ОСОБА_4 оскаржує до адміністративного суду рішення відповідачів відносно державного реєстратора, пов`язані з державною реєстрацією змін до відомостей про керівника Ради адвокатів міста Києва код ЄДРПОУ 38517528, посилаючись при цьому на неналежну оцінку відповідачами дій та рішень державного реєстратора при проведенні державної реєстрації - зміни керівника органу адвокатського самоврядування, в контексті дотримання вимог законодавства при перевірці належності та допустимості рішення органу адвокатського самоврядування документа, на підставі якого були вчинені дії з реєстрації.

Порушення своїх прав позивач вбачає в тому, що скасування відповідачами реєстраційної дії про зміну керівника органу адвокатського самоврядування призвело до незаконної зміни керівника органу адвокатського самоврядування.

Водночас, третя особа - ОСОБА_3 обґрунтовує свою позицію неповноважністю конференції адвокатів при зміни керівника Ради адвокатів м. Києва та неналежністю документів на підставі яких була вчинена реєстраційна дія щодо зміни керівника органу адвокатського самоврядування.

Отже, між позивачем та Третьою собою ОСОБА_3 існують суперечності щодо легітимності та правомірності рішення органу адвокатського самоврядування, яке в свою чергу стало предметом розгляду при здійснені реєстраційної дії та оскарження зазначеної дії до Відповідачів.

За таких обставин участь державного реєстратора (з діями якого не згодна третя особа) та оцінка Міністерством юстиції дій реєстратора у спорі не змінює його характеру на публічно-правовий. Такий спір є спором про право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Водночас лише скасування з формальних підстав запису про державну реєстрацію відомостей про юридичну особу, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності юридичних фактів, на підставі яких були вчинені оскаржувані реєстраційні дії, обов`язково постануть перед судом, який буде вирішувати спір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю.

В свою чергу, відповідачами при виданні наказу перевірялось питання дотримання державним реєстратором Сорокою В. М. вимог статті 17 Закону № 755-IV в частині відповідності вимогам закону документів поданих для реєстрації, які призвели до зміни керівника органу адвокатського самоврядування.

Згідно із позицією, сформованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 826/16500/17, цей спір є наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Зазначена позиція була сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 826/16500/17, з урахуванням правової позиції закріпленої у постановах у справі № 904/2796/17 (провадження № 12-26гс18), від 06.11.2019 у справі № 826/16500/17 (провадження № 11-372апп19).

За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Саме завдання Верховного Суду, як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») полягає у виправлені відповідних помилок.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006(заяви № 29458/04 та № 29465/04), фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; … термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 КАС України (частина перша статті 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 із закриттям провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_3 , Ради адвокатів м. Києва та Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 у справі 826/17484/16 скасувати.

Провадження у справі №826/17484/16 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства "Центр сприяння бізнесу міста Києва" Сорока Валерій Миколайович, ОСОБА_3, Рада адвокатів м. Києва, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування висновку і наказу - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І. В. Желєзний

Л. В. Тацій

Повний текст постанови складений 27.12.2019