ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №813/2533/16

адміністративне провадження №К/9901/20852/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Совяк-Круковського М. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3,

представник відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Франківського районного суду міста Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (колегія суддів у складі: Довгополова О. М., Гудима Л. Я., Святецького В. В.) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського районного суду міста Львова про визнання протиправним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Франківського районного суду міста Львова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просила: визнати протиправним накладення на неї дисциплінарного стягнення наказом в.о. керівника апарату Франківського районного суду міста Львова від 01.07.2016 № 79/В «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».; постановити окрему ухвалу і направити її до Територіальної Державної інспекції з питань праці для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю у Франківському районному суду місті Львова; постановити окрему ухвалу щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 41, 186 Кодексу України про адміністративній правопорушення (далі - КупАП) заступника керівника апарату Франківського районного суду міста Львова Шугало В .М.

Позов мотивовано тим, що з 2010 року позивач поєднує роботу із навчанням в аспірантурі у Львівському державному університеті внутрішніх справ МВС України. Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про відпустки», працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. 30.06.2016 позивачка відповідно до Закону України «Про відпустки» подала заяву відповідачу, в якій просила надати один вільний від роботи день без збереження заробітної плати, а саме 30.06.2016. Однак, відповідачем було безпідставно відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви, окрім цього 01.07.2016 на переконання позивача в.о. керівником апарату Франківського районного суду міста Львова протиправно винесено наказ про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани у зв`язку із відсутністю останньої 30.06.2016 на робочому місці. Вважає, що будь-яких порушень трудової дисципліни, які б стали підставою для оголошення догани, не було, а накладене дисциплінарне стягнення є наслідком неприязних стосунків із керівництвом відповідача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що питання щодо надання вільного від роботи дня узгоджується працівником із роботодавцем зазвичай поданням відповідної заяви та оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, який слугує підставою для табелювання та обрахування оплати за цей день. Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2005 № 09-402 працівник подає до роботодавця: заяву на ім`я керівника підприємства - з проханням надати додаткову відпустку у зв`язку з навчанням; довідку-виклик, де навчальним закладом, який її видав, встановлено період установчих занять, що, своєю чергою, визначає термін навчальної відпустки (а за потреби її продовження). Також зазначаються: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому навчається працівник, тощо. Однак, таких документів позивачка не надала, а тому суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про надання їй відпустки 30.06.2016 не відповідає вимогам Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо надання відпустки без збереження заробітної плати. Також суд зазначив, що позивачка у своїй особовій картці не вказала, що проходить навчання в аспірантурі у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Крім того, в апараті суду всі працівники виконують відповідні посадові обов`язки та доручення керівництва, від яких безпосередньо залежить нормальне та безперебійне функціонування установи. При наданні відповідної відпустки працівнику суду, з метою дотримання нормального робочого режиму, обов`язки останнього можуть доручатись іншому, а відтак дане питання потрібно узгоджувати заздалегідь, оскільки потребує певного часу. Однак позивачка, без попереднього звернення до роботодавця із питанням про надання відповідної відпустки в день бажаної для неї відпустки, після початку робочого дня, через третю особу, яка не мала відповідних повноважень, клопотала про надання відпустки. На думку суду, такі дії могли порушити злагоджену роботу суду. Також позивачку було додатково повідомлено у телефонному режимі про відмову у наданні відпустки згідно заяви від 30.06.2016 та зазначено причини відмови у наданні відпустки. Доводи позивачки щодо застосування відповідачем до неї морального насильства у формі постійних принижень, що має ознаки дискримінації, суд не взяв до уваги, оскільки такі нічим не підтвердженні та необґрунтовані. Щодо вимоги про постановлення окремої ухвали про притягнення заступника керівника апарату до адміністративної відповідальності за статтями 41 та 186 КУпАП України, суд зазначив, що до компетенції окружного адміністративного суду не входить розгляд зазначених вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ виконувача обов`язків керівника апарату Франківського районного суду міста Львова від 01.07.2016 № 79/В «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що надання працівнику, який навчається без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання одного вільного від роботи дня на тиждень без збереження заробітної плати за бажанням такого працівника є обов`язковим (безумовним), і таке своє бажання і право у спірному випадку позивачка реалізувала шляхом подання відповідної заяви. При цьому, суд зазначив, що Законом України «Про відпустки», КЗпП України та іншими актами законодавства не передбачено обов`язку працівника надавати для отримання вільного від роботи дня без збереження заробітної плати будь-які документи з вищого навчального закладу. Крім того, суд дійшов висновку, що надання відпусток працівникам апарату суду належить до компетенції керівника апарату суду (або особи, яка виконує його обов`язки) і дане питання вирішується виключно шляхом видання відповідного наказу. Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, в.о. керівника апарату суду Шугало В.М. не видав наказу за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.06.2016 (про надання відпустки чи про відмову в її наданні). Також суд зазначив , що відповідач не надав жодних відомостей та доказів того, яким чином відсутність ОСОБА_1 на роботі в цей день негативно вплинула на роботу суду. Разом з тим, суд дійшов висновку про упереджене ставлення відповідача до ОСОБА_1 . Крім цього, суд зазначив, що дисциплінарна комісія була створена з порушенням вимог закону, а тому була неправомочною і не могла здійснювати дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 та подавати відповідне подання за його наслідками. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача постановити окрему ухвалу і направити її до Територіальної Державної інспекції з питань праці для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що спряли порушенню закону, а також проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю у Франківському районному суді міста Львова та постановити окрему ухвалу щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 41, 186 КУпАП заступника керівника апарату Франківського районного суду міста Львова Шугало В.М., не є вимогами, які могли заявлятись до адміністративного суду згідно з чинною на момент подання позову редакцією статті 105 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що жодних порушень діючого законодавства при обранні дисциплінарного стягнення комісією допущено не було, а висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях. Документування обставин спілкування з позивачкою після вчинення нею дисциплінарного проступку здійснювалося у формі не заборонений Законом України «Про державну службу». Будь-яких зборів трудового колективу Франківського районного суду міста Львова, на яких би вирішувалося питання щодо вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, не проводилося. Наказ від 01.07.2016 № 79/В про її притягнення до дисциплінарної відповідальності був виданий в.о. керівника апарату суду Шугало В.М. на підставі подання членів дисциплінарної комісії Франківського районного суду міста Львова та оголошений на оперативній нараді працівників апарату суду. На переконання відповідача жодних порушень вимог Закону та процедурних порушень допущено не було. Твердження апеляційної інстанції про упереджене ставлення до позивача, як і сумніви стосовно об`єктивності характеристики ОСОБА_1 , ґрунтуються виключно на припущеннях. У зв`язку з цим дані обставини не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г. 05.03.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою Франківського районного суду міста Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі № 813/2533/16.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31.05.2019 № 562/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 813/2533/16 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж.М., судді Жук А.В., Мартинюк Н.М. для розгляду судової справи № 813/2533/16.

Ухвалою від 28.11.2019 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 год 30 хв 24.12.2019.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 задоволено клопотання позивача про участь у режимі відеоконференції та доручено її проведення Залізничному районному суду міста Львова.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

З 20.11.2008 ОСОБА_1 працювала на посаді судового розпорядника Франківського районного суду міста Львова. З 2010 року вона навчалася в аспірантурі у Львівському державному університеті внутрішніх справ, у 2016 році позивачка навчалася на 4 курсі.

30.06.2016 о 09 год 58 хв консультант Франківського районного суду міста Львова Байко О.Я. зареєструвала заяву ОСОБА_1 про надання 30.06.2016 одного вільного від роботи дня відповідно до статті 84 КЗпП України та частини другої статті 25 Закону України «Про відпустки» без збереження заробітної плати. Дана заява була подана до суду родичкою позивачки - ОСОБА_3

Наказом в.о. керівника апарату Франківського районного суду міста Львова Шугало В.М. від 01.07.2016 № 79/В «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » визнано для ОСОБА_1 , судового розпорядника Франківського районного суду міста Львова, робочий день 30.06.2016 днем прогулу без поважних причин, вирішено не нараховувати їй заробітну плату за робочий день 30.06.2016 та оголошено догану за грубе порушення трудової дисципліни.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в чинній редакції) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 84 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про відпустки» працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Приписами частин першої, другої, третьої та четвертої статті 69 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», є Комісія. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об`єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом. Склад дисциплінарної комісії у державному органі затверджується наказом (розпорядженням) керівника державної служби. До складу дисциплінарної комісії у державному органі включаються в однаковій кількості: представники керівника державної служби, визначені ним одноосібно із числа державних службовців цього державного органу; представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу.

Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 69 Закону України «Про державну службу» члени дисциплінарної комісії на першому засіданні обирають голову та секретаря дисциплінарної комісії. Засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

Частинами дев`ятою, десятою, одинадцятою статті 69 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої та сьомої статті 70 Закону України «Про державну службу» загальні збори (конференція) державних службовців державного органу скликаються виборним органом первинної профспілкової організації, яка діє в державному органі (за наявності), або службою управління персоналом. Державні службовці державного органу повідомляються про час та місце проведення загальних зборів (конференції) не пізніш як за 20 календарних днів до дня їх проведення. Питання на розгляд загальних зборів (конференції) державних службовців державного органу виносяться з ініціативи керівника державної служби, виборного органу первинної профспілкової організації, яка діє в державному органі (у разі її створення), або державних службовців державного органу. У разі винесення на загальні збори (конференцію) державних службовців державного органу питання про обрання представників до складу дисциплінарної комісії державні службовці протягом 10 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення загальних зборів (конференції) можуть подавати заяви про їх реєстрацію кандидатами до дисциплінарної комісії до служби управління персоналом. Загальні збори (конференція) шляхом відкритого голосування більшістю голосів учасників обирають не менше трьох членів лічильної комісії. Кожний учасник загальних зборів (конференції) має один голос. Рішення загальних зборів (конференції) державних службовців державного органу приймаються більшістю від присутніх на загальних зборах (конференції).

Згідно зі статтею 73 Закону України «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Відповідно до пунктів 14, 15 розділу ІІІ «Типового положення про апарат місцевого, апеляційного судів», погодженого рішенням Ради суддів України від 21.09.2012 № 54, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 28.09.2012 № 115, керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень, зокрема, здійснює безпосереднє керівництво апаратом суду, забезпечує організацію роботи структурних підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду. Керівник апарату суду в межах повноважень, наданих йому законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу», видає накази з кадрових питань щодо працівників апарату суду (державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування), а також щодо помічників суддів (за поданням судді) стосовно, зокрема, надання відпусток.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про відпустки» працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Аналогічна норма передбачена частиною п`ятою статті 218 КЗпП України.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, крім додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів надаються також ще два види відпусток: протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати та протягом четвертого року навчання - один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у заяві від 30.06.2016 позивач посилається на положення частини другої статті 25 Закону України «Про відпустки».

Проаналізувавши вищенаведені правові норми в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 у заяві від 30.06.2016 просила надати їй саме один вільний від роботи день без збереження заробітної плати як особі, яка навчається на 4 курсі аспірантури, що передбачено частиною другою статті 25 Закону України «Про відпустки», а відповідно до частини першої статті 84 КЗпП України, на яку також посилалася позивачка у заяві від 30.06.2016, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що надання працівнику, який навчається без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання одного вільного від роботи дня на тиждень без збереження заробітної плати за бажанням такого працівника є обов`язковим (безумовним), і таке своє бажання і право у спірному випадку позивачка реалізувала шляхом подання відповідної заяви.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання суду першої інстанції на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2005 № 09-402 «Про надання навчальної відпустки», в якому, зокрема, роз`яснено, що працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва, надаються додаткові оплачувані відпустки. Підставою для надання такої відпустки є довідка-виклик з вузу. У цій довідці вказано не тільки початок та закінчення сесії, але й продовження відпустки. Разом з довідкою-викликом з вузу працівник подає особисто заяву на ім`я керівника підприємства, з огляду на те, що в ньому роз`яснено порядок та підстави надання додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої статтями 215, 216 КЗпП України, а у спірному випадку, як зазначено вище, позивачка просила надати їй один вільний від роботи день без збереження заробітної плати відповідно до статті 25 Закону України «Про відпустки» та статті 84 КЗпП України.

При цьому, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, Законом України «Про відпустки», КЗпП України та іншими актами законодавства не передбачено обов`язку працівника надавати для отримання вільного від роботи дня без збереження заробітної плати будь-які документи з вищого навчального закладу. Крім того, як зазначено вище, статтею 84 КЗпП України встановлено, що надання працівнику відпустки, передбаченої статтею 25 Закону України «Про відпустки», за його бажанням, є обов`язком працедавця і не передбачає жодних додаткових умов.

Відповідно до пунктів 14, 15 розділу ІІІ «Типового положення про апарат місцевого, апеляційного судів», погодженого рішенням Ради суддів України від 21.09.2012 № 54, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 28.09.2012 № 115, керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень, зокрема, здійснює безпосереднє керівництво апаратом суду, забезпечує організацію роботи структурних підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду. Керівник апарату суду в межах повноважень, наданих йому законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу», видає накази з кадрових питань щодо працівників апарату суду (державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування), а також щодо помічників суддів (за поданням судді) стосовно, зокрема, надання відпусток.

Отже, надання відпусток працівникам апарату суду належить до компетенції керівника апарату суду (або особи, яка виконує його обов`язки) і дане питання вирішується виключно шляхом видання відповідного наказу.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, всупереч вимогам наведених норм в.о. керівника апарату суду Шугало В.М. не видав наказу за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.06.2016 (про надання відпустки чи про відмову в її наданні). Водночас, ні вказаним Положенням, ні іншими актами законодавства не передбачено іншого порядку та способу вирішення питання про надання чи ненадання відпустки працівнику апарату суду, в тому числі повідомлення про це в усній формі чи в доповідній записці голові суду. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції та відповідно до матеріалів справи, на копії зазначеної заяви, яку надав відповідач, міститься лише резолюція голови суду «Шугало, згідно законодавства», однак відсутні резолюції в.о. керівника апарату суду чи безпосереднього керівника позивача про непогодження надання відпустки (вільного від роботи дня) чи відмову у її наданні.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків відповідача про вчинення ОСОБА_1 30.06.2016 дисциплінарного порушення, а саме відсутності на роботі без поважних причин.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що в апараті суду всі працівники виконують відповідні посадові обов`язки та доручення керівництва, від яких безпосередньо залежить нормальне та безперебійне функціонування установи, тому при наданні відпустки працівнику суду з метою дотримання нормального робочого режиму, обов`язки останнього можуть доручатись іншому і дане питання потрібно узгоджувати заздалегідь, оскільки потребує певного часу, а надання позивачу відпустки 30.06.2016 могло порушити злагоджену роботу суду, оскільки такі доводи є загальними, а твердження, що надання позивачу відпустки могло негативно вплинути на роботу суду, є припущенням. В свою чергу, відповідач не надав жодних відомостей та доказів того, яким чином відсутність ОСОБА_1 на роботі в цей день негативно вплинула на роботу суду.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої та сьомої статті 70 Закону України «Про державну службу» загальні збори (конференція) державних службовців державного органу скликаються виборним органом первинної профспілкової організації, яка діє в державному органі (за наявності), або службою управління персоналом. Державні службовці державного органу повідомляються про час та місце проведення загальних зборів (конференції) не пізніш як за 20 календарних днів до дня їх проведення. Питання на розгляд загальних зборів (конференції) державних службовців державного органу виносяться з ініціативи керівника державної служби, виборного органу первинної профспілкової організації, яка діє в державному органі (у разі її створення), або державних службовців державного органу. У разі винесення на загальні збори (конференцію) державних службовців державного органу питання про обрання представників до складу дисциплінарної комісії державні службовці протягом 10 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення загальних зборів (конференції) можуть подавати заяви про їх реєстрацію кандидатами до дисциплінарної комісії до служби управління персоналом. Загальні збори (конференція) шляхом відкритого голосування більшістю голосів учасників обирають не менше трьох членів лічильної комісії. Кожний учасник загальних зборів (конференції) має один голос. Рішення загальних зборів (конференції) державних службовців державного органу приймаються більшістю від присутніх на загальних зборах (конференції).

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не надав суду доказів обрання половини кількісного складу членів цієї комісії представниками виборного органу первинної профспілкової організації чи загальними зборами (конференцією) державних службовців суду, а саме відомостей про скликання загальних зборів державних службовців суду та їх повідомлення про час та місце проведення загальних зборів у встановлений законом строк, винесення на загальні збори питання про обрання представників до складу дисциплінарної комісії, хто з державних службовців подавав заяви про їх реєстрацію кандидатами до дисциплінарної комісії, прийняття загальними зборами рішення про обрання членів дисциплінарної комісії. В свою чергу, позивачка, яка була державним службовцем Франківського районного суду міста Львова і мала право брати участь у загальних зборах суду, під час судового розгляду справи ствердила, що загальні збори державних службовців суду з питань обрання членів дисциплінарної комісії не обирались.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що дисциплінарна комісія була створена з порушенням вимог закону, а тому була неправомочною і не могла здійснювати дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 та подавати відповідне подання за його наслідками.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.07.2016 на зборах трудового колективу суду в присутності 32 працівників ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення щодо її відсутності 30.06.2016, однак остання в силу вимог статті 63 Конституції України відмовилась від будь-яких пояснень, про що було складено акт від 01.07.2016 № 2 про відмову від підпису про отримання повідомлення та акт від 01.07.2016 № 3 про відмову від ознайомлення із доповідною запискою від 30.06.2016.

Крім того, за результатами розгляду подання дисциплінарної комісії від 01.07.2016 з рекомендацією накласти на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани в.о. керівника апарату суду Шугало В.М. цього ж дня виніс оскаржений наказ про оголошення їй догани, з яким позивачка відмовилась ознайомлюватись, про що працівники суду склали акт від 01.07.2016 № 4.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та відповідно до протоколу зборів трудового колективу від 01.07.2016 на зборах, зокрема, розглядалось питання щодо відсутності позивачки на роботі 30.06.2016, їй було запропоновано надати пояснення з цього приводу та ознайомитись з доповідною запискою в.о. керівника апарату суду від 30.06.2016 на ім`я в.о. голови суду, складено акти про відмову позивачки отримати письмове повідомлення про надання пояснень і ознайомитись з доповідною запискою, а також в.о. керівника апарату суду Шугало В.М. запропонував дане питання винести на розгляд дисциплінарної комісії.

Проте, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, Законами України «Про державну службу» та «Про судоустрій і статус суддів», «Типовим положенням про апарат місцевого, апеляційного судів» чи іншими актами законодавства не передбачено такої форми вирішення питань, що стосуються діяльності суду, в тому числі, вирішення питань щодо вчинення працівником дисциплінарного проступку чи інших дисциплінарних питань, як збори трудового колективу (збори апарату суду), тим більше відібрання чи заслуховування на таких зборах пояснень працівників, щодо яких вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім цього, такі питання, як зазначено вище, належать до компетенції дисциплінарної комісії.

Крім того, відповідно до частин дев`ятої, десятої, одинадцятої статті 69 Закону України «Про державну службу» дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Разом з тим, відповідно до статті 73 цього Закону з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Проте, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не надав доказів формування дисциплінарної справи щодо факту відсутності ОСОБА_1 на роботі 30.06.2016 відповідно до вимог вказаної статті та дослідження комісією всіх передбачених цією статтею обставин і документів.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність наказу в.о. керівника апарату Франківського районного суду міста Львова від 01.07.2016 № 79/В «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Разом з тим, відповідно до матеріалів, ОСОБА_1 просить визнати протиправним накладення на неї дисциплінарного стягнення, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та з метою повного і належного захисту порушених прав ОСОБА_1 прийняв рішення про визнання протиправним і скасування наказу в.о. керівника апарату Франківського районного суду міста Львова від 01.07.2016 № 79/В «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Водночас колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимоги позивача постановити окрему ухвалу і направити її до Територіальної Державної інспекції з питань праці для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що спряли порушенню закону, а також проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю у Франківському районному суді міста Львова та постановити окрему ухвалу щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 41, 186 КУпАП заступника керівника апарату Франківського районного суду міста Львова Шугало В.М., не є вимогами, які могли заявлятись до адміністративного суду згідно з чинною на момент подання позову редакцією статті 105 КАС України, а тому суд правомірно не розглянув та не вирішив їх.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Франківського районного суду міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук ,

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду