ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 Справа № 917/1218/19

м . Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівін Фарма", вул. Європейська, 66, кв. 188, м. Полтава, 36002

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", вул. Небесної Сотні, буд. 69, м. Полтава, 36022, в особі Філії "Хлібна база № 88", вул. Першотравнева, 9а, смт. Скороходове, Чутівський район, Полтавська область, 38813

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тристарс", пров. Шкільний, 4, к. 24, м. Полтава, 36003

про зобов`язання внести запис до книги реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання та до реєстру зернового складу, про наявність права власності на зерно кукурудзи 3 класу, кількістю 1889,521 тони; видати складські свідоцтва на зерно

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники :

від позивача: Олефір А.О. (адвокат, ордер про надання правової допомоги серії ПТ № 180145 від 13.11.19, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2554 від 17.01.19);

від відповідача: Гетьман А.А. (адвокат, ордер про надання правової допомоги серії ХВ № 67467, посвідчення № 1830 від 18.06.13);

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнівін Фарма" (далі - позивач/ ТОВ "Юнівін Фарма") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" в особі Філії "Хлібна база № 88" (далі - відповідач/ ДП "Полтавський КХП"); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тристарс" (далі - третя особа/ ТОВ "Тристарс"), про зобов`язання внести запис до книги реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання та до реєстру зернового складу, про наявність права власності на зерно кукурудзи 3 класу, кількістю 552 тони; видати складські свідоцтва на зерно.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.07.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.09.2019.

Ухвалою від 10.09.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 01.10.2019.

25.09.2019 до суду надійшла заява позивача про збільшення (уточнення) позовних вимог, у вказаній заяві позивач просить суд зобов`язати внести запис до книги реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання та до реєстру зернового складу, про наявність права власності на зерно кукурудзи 3 класу, кількістю 1889,521 тони; видати складські свідоцтва на зерно.

В судовому засіданні 01.10.2019 суд розглянув заяву позивача про збільшення (уточнення) позовних вимог та встановив, що за своєю правовою природою вищевказана заява позивача є заявою про зміну предмету позову.

Відповідно до ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Вищевказана заява позивача про зміну предмету позову (без зміни підстав позову), прийнята до розгляду та підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що вказана заява подана позивачем до закінчення підготовчого засідання з додержанням правил вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Як вбачається з матеріалів даної заяви, вона була направлена іншим учасникам процесу 25.09.19.

Ухвалою від 01.10.2019 судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення (уточнення позовних вимог) та відкладено підготовче засідання на 16.10.2019.

В зв`язку з цим розглядається позов про зобов`язання внести запис до книги реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання та до реєстру зернового складу, про наявність права власності на зерно кукурудзи 3 класу, кількістю 1889,521 тони; видачу складських свідоцтв на зерно.

Ухвалою від 16.10.2019 суд відклав підготовче засідання на 23.10.2019.

Ухвалою від 23.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.11.2019.

13.11.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 10.12.2019.

10.12.2019 від відповідача надійшла заява про відвід судді Семчук О.С.

Ухвалою від 10.12.2019 суд визнав заяву відповідача про відвід судді Семчук О.С. від розгляду справи № 917/1218/19 необґрунтованою та зупинив провадження у справі № 917/1218/19 до вирішення питання про відвід судді.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 заяву про відвід судді розподілено судді Мацко О.С.

Ухвалою від 12.12.2019 суддя О.С. Мацко відмовила у задоволенні заяви ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про відвід судді Семчук О.С. у справі № 917/1218/19.

Ухвалою від 12.12.2019 суддею Семчук О.С. поновлено провадження у справі № 917/1218/19, розгляд справи по суті призначено на 19.12.2019.

В судове засідання 19.12.2019 третя особа чи її представник не з`явилися. Про причини неявки третя особа не повідомила.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Копія ухвали суду від 12.12.2019, направлена на адресу третьої особи, повернулася до суду не врученою з відміткою поштового відділення "адресат вибув".

Проте, 18.12.2019 представник третьої особи ознайомлювався з матеріалами справи, отже третя особа належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання.

Таким чином, неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Після закриття підготовчого провадження у справі 16.12.2019 від відповідача надійшли відзив на заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про застосування строків позовної давності у яких відповідач просить поновити строк на вчинення процесуальних дій на подачу відзиву та клопотання про застосування позовної давності у зв`язку з тим, що адвокат відповідача приступив до участі в справі лише 29.11.2019.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

Ухвалою від 01.10.2019 суд надавав відповідачу та третій особі строк для надання суду пояснень щодо заяви про зміну предмета позову до 11.10.2019. Ухвалою від 16.10.2019 строк на подання пояснень щодо заяви про зміну предмета позову судом продовжено до 21.10.2019.

Таким чином, у відповідача було достатньо часу для подання заяв та клопотань щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Суд зазначає, що обставини на які посилається відповідач, зокрема те, що адвокат відповідача приступив до участі у справі лише 29.11.2019, не являються поважними причинами пропуску відповідачем строку на подання пояснень щодо заяви про збільшення позовних вимог.

Враховуючи викладене, при прийнятті рішення по справі відзив відповідача на заяву про збільшення позовних вимог та його клопотання про застосування строків позовної давності судом до уваги не беруться.

В судовому засіданні 19.12.2019 представником позивача надано клопотання про оголошення перерви з метою надання позивачу строку для подання письмової відповіді на відзив і заперечень щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Оскільки відзив відповідача на заяву про збільшення позовних вимог та його клопотання про застосування строків позовної давності судом до розгляду не прийнято, а також враховуючи строки розгляду справи, суд відхилив клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Під час розгляду справи по суті представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечує.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2014 між "Хлібна база № 88" ДП Полтавського КХП (відповідач, зерновий склад) та ТОВ «Тристарс» (третя особа, поклажодавець) було укладено договір № 94/14-хб складського зберігання зерна.

На виконання умов даного договору ТОВ «Тристарс» передав на зберігання відповідачу зерно кукурудзи, що підтверджується складськими квитанціями на зерно виданими відповідачем № 1300 від 05.10.2014, № 1232 від 04.10.2014, №1379 від 06.10.2014, № 1511 від 09.10.2014, № 1426 від 08.10.2014, № 1481 від 09.10.2014, № 1627 від 11.10.2014, № 1650 від 12.10.2014, № 1645 від 12.10.2014, № 1644 від 12.10.2014, № 1628 від 11.10.2014.

04.06.2018 між ТОВ "Тристарс" (продавець, первісний кредитор) та ТОВ "Юнівін Фарма" (позивач, покупець, новий кредитор) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги з додатком № 1 за умовами якого первісний кредитор надає новому кредитору право вимоги по всіх умовах за укладеним між "Хлібна база № 88" ДП Полтавського КХП та ТОВ «Тристарс» договору № 94/14-хб складського зберігання зерна від 03.10.2014.

24.09.2018 позивачем повідомлено відповідача про факт переуступки права вимоги між ним та ТОВ «Тристарс» та надано копію договору переуступки права вимоги. В зв`язку з тим, що представники відповідача відмовились отримувати копію повідомлення про переуступку позивачем було складено відповідний акт.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.06.2019 по справі № 917/458/19 за позовом ТОВ "Юнівін Фарма" до ДП "Полтавський КХП" в особі Філії "Хлібна база № 88"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ТОВ "Тристарс", про витребування 12.447 т. кукурудзи 3 класу, що зберігається на зерновому складі відповідача, шляхом прямого вилучення. Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказані вище обставини не доказуються при розгляді даної справи.

Як стверджує позивач, відповідач ухиляється від виконання умов договору зберігання № 94/14-хб від 03.10.2014, а саме не надає достовірних даних про залишки зерна кукурудзи, яка належить ТОВ «Тристарс» та зберігається на зерновому складі.

У зв`язку з перешкоджанням отримати майно, щодо керівництва зернового складу 23.10.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості (№ 12014170350000671) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Також представники зернового складу надали підписаний в односторонньому порядку акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2014 по 01.09.2018 згідно, якого поклажодавцю щомісяця нараховувалась плата за зберігання майна, яка станом на 01.09.2018 склала 26858,71 грн.

Позивач зазначає, що єдиним документом, який регламентує взаємовідносини між зерновим складом та поклажодавцем на сьогоднішній день, є договір складського зберігання укладений між ТОВ «Тристарс» та Філією «Хлібна База № 88» ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів № 94/14-хб від 03.10.2014. Ніяких інших угод між вище згаданими суб`єктами господарювання не укладалось.

Згідно умов договору складського зберігання, а саме п. 6.1. термін зберігання зерна на зерновому складі збігає 30.05.2015. Пунктом 6.2. угоди встановлено, зберігання зерна понад термін, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до п. п. 6.3, 6.4 Договору зерновий склад зобов`язаний письмово, не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця і визначити строк його витребування або укласти договір про продовження терміну зберігання. У разі коли поклажодавець у запропонований цим договором строк не витребував зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах за ринковою ціною.

Позивач стверджує, що відповідачем вимоги п. п. 6.3, 6.4 Договору не виконано. З 24.09.2018 представники позивача намагаються забрати зерно кукурудзи, яке належить ТОВ «Тристарс» та зберігається на зерновому складі, при цьому стикаються з небажанням працівників зернового складу переоформити дане майно посилаючись на заборгованість перед зерновим складом.

Як зазначає позивач, згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2014 по 01.09.2018 зерновий склад обліковує погашення заборгованості в розмірі 457295,87 грн. станом на 31.05.2015 та 312614,21 грн. станом на 03.11.2015, проте дані суми з рахунків ТОВ «Тристарс» не перераховувались, так як на них був накладений арешт. Директор ТОВ «Тристарс» кошти через касу зернового складу не вносив. Таким чином позивач вважає, що зерновий склад здійснив відчуження майна поклажодавця для погашення дебіторської заборгованості. Враховуючи викладене, позивач стверджує, що зерновий склад продовжував обліковувати зберігання зерна кукурудзи на обліковому рахунку ТОВ «Тристарс» понад встановлений у договорі термін, чим порушив умови договору, а саме п. п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.5 договору складського зберігання.

Позивач звертає увагу, що на нинішній момент не вдається встановити ні реальний залишок зерна на складі, ні його дійсне знаходження на складі.

З метою захисту своїх порушених прав позивач звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом до ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" в особі Філії "Хлібна база № 88"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Тристарс", про витребування 12,447 т. кукурудзи 3 класу, що зберігається на зерновому складі відповідача, шляхом примусового вилучення.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.06.2019 по справі № 917/458/19 позовні вимоги ТОВ "Юнівін Фарма" задоволено повністю, з ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" в особі Філії "Хлібна база № 88" витребувано на користь ТОВ "Юнівін Фарма" 12,447 т. кукурудзи 3 класу, що зберігається на зерновому складі відповідача, шляхом примусового вилучення.

Вказаним рішенням, крім іншого встановлено, що на підставі рахунку фактури № 72 від 31.08.2018 позивачу стало відомо, що об`єм товарного залишку складає 12,447 т. кукурудзи, що обліковується та зберігається на зерновому складі. Також факт отримання зерновим складом (відповідачем) майна та його залишку підтверджується відповіддю на вимогу отриману позивачем від відповідача за вих. № 21 від 18.02.2019, в якій зазначено про підтвердження укладення договору зберігання, факт отримання майна та залишку зерна кукурудзи в об`ємі 12,477 тон.

Позивач зазначає, що 12,447 т. кукурудзи 3 класу так і не були повернуті йому зі зберігання відповідачем.

Крім цього, позивач посилається на наступні факти встановлені рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2018 по справі № 545/1592/18, яким ТОВ «ЮНІВІН ФАРМА» відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки.

Відповідно до листа Чутівського відділення Національної поліції України № 6065/115/127/02-2018 від 18.11.2018 , встановлено, що 19.03.2016 було закрито кримінальне провадження за заявою директора ТОВ «Тристарс» Михайлова ОСОБА_2 від 23.10.2014 про перешкоджання господарській діяльності ТОВ «Тристарс» керівництвом Філії «Хлібна База №88» ДП «Полтавський КХП».

З огляду матеріалів кримінального провадження та інших матеріалів справи Полтавським районним судом Полтавської області було встановлено, що 21.10.2014 розпочато досудове розслідування за зверненням СФГ «Фаворит». 28.10.2014 року розпочато досудове розслідування за зверненням СВК «Україна», які в подальшому постановою від 30.10.2014 прокуратури Полтавської області об`єднані в одне провадження.

29.12.2015 кримінальне провадження по вище згаданим заявам було закрите в зв`язку з відсутністю в діяннях ознак складу кримінального правопорушення, постановою про закриття кримінального провадження виданою Чутівським відділенням поліції ГУНП в Полтавській обл.

В кримінальній справі наявна довідка за підписом керівника Філії «Хлібна База № 88» ДП «Полтавський Комбінат Хлібопродуктів» № 18 датована 21.01.2015, в якій вказано, що у 2014 році ТОВ «Тристарс» було завезено на відповідальне зберігання 2653,00 тон зерна кукурудзи. Залишок зерна кукурудзи, яке належить ТОВ «Тристарс» та зберігається на Філії «Хлібна База №88» ДП «Полтавський КХП» станом 15.01.2015 складає 1484769 кг.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 23.10.2014, після не допуску працівниками елеватора на територію Філії «Хлібна База № 88» ДП «Полтавський КХП» з метою перевірки наявності завезеного майна, зерна кукурудзи, змушений був звернутися до Чутівського відділення поліції ГУНП в Полтавській обл. з заявою про вчинення кримінального правопорушення, що виявляється у перешкоджанні керівництвом Філії «Хлібна База №88» ДП «Полтавський КХП» в доступі до майна ТОВ «Тристратс», директором якого він є. Після чого було відкрито кримінальне провадження та внесено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014170350000671 з ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України. Дане кримінальне провадження було закрите 19.03.2016, на що є відповідна постанова Чутівського відділення поліції ГУНП в Полтавській області.

Постановою встановлено, що 23.10.2014 гр. ОСОБА_1 будучи директором ТОВ «Тристарс», вирішив забрати зерно кукурудзи, яке зберігалось на Філія «Хлібна База № 88» ДП «Полтавський КХП» у відповідь на що керівництво філії «Хлібна База № 88» повідомило про відмову мотивуючи тим, що зерно являється предметом кримінального правопорушення при цьому не вказуючи якого.

З матеріалів справи вбачається та досліджено судом, що між датою укладання договору 03.10.2014 та 23.10.2014 датою звернення директора ТОВ «Тристарс» ОСОБА_1 до керівництва Філія «Хлібна База №88» ДП «Полтавський КХП», було зареєстровано лише одну заяву до правоохоронних органів відносно ТОВ «Тристарс», а саме СФГ «Фаворит» від 21.10.2014.

05.11.2014 Октябрським районним судом м. Полтави було винесено ухвалу по справі 554/16082/14к, якою суд наклав арешт на 369 т. зерна кукурудзи, завезеного на Філію «Хлібна База № 88» ДП «Полтавський КХП» та облікованого як власність ТОВ «Тристарс».

Таким чином інше зерно кукурудзи не містило обмежень і могло мати вільний доступ для його власника.

Після дослідження матеріалів кримінальної справи № 12014170170000609 від 21.10.2014 наданої Чутівським відділенням ГУНП в Полтавській обл., було встановлено, що в період з 03.10.2014 по 20.10.2014 Філія «Хлібна База № 88» ДП «Полтавський Комбінат Хлібопродуктів» здійснила переоформлення майна, а саме зерна кукурудзи 3 класу, яке належало ТОВ «Тристарс» на користь ТОВ Компанія «Континент», ТОВ «Спецпромприлад», ПП «Еласт», яке було зроблено на підставі розпоряджень виданих Михайловим О.О. В судовому засіданні відповідач пояснив, що даних розпоряджень не підписував, з вищезгаданими суб`єктами господарювання договірних відносин не мав, кошти від них не отримував.

Судом після витребування оригіналів документів від Філія «Хлібна База № 88» ДП «Полтавський КХП» щодо законності переоформлення зерна кукурудзи, яке належить ТОВ «Тристарс», на користь ТОВ Компанія «Континент», ТОВ «Спецпромприлад», ПП «Еласт», було призначено судово-технічну почеркознавчу експертизу, по результатам котрої експертами зроблено висновок, що підписи на документах з переоформлення зерна кукурудзи, яке належало ТОВ «Тристарс», на користь ТОВ Компанія «Континент», ТОВ «Спецпромприлад», ПП «Еласт» були виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З огляду на вище викладене, з урахуванням судової експертизи, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 не вбачається порушення умов договору поруки від 04.06.2018 у зв`язку з переоформленням зерна кукурудзи, що не залежало від волі первісного кредитора, а виникло за заявами котрі не були підписані ОСОБА_1 , а іншою особою. В даному випадку в діях посадових осіб, керівництва Філії «Хлібна База № 88» ДП «Полтавський Комбінат Хлібопродуктів», вбачаються ознаки кримінального правопорушення, щодо порушення ведення господарської діяльності, розтрати майна, котре переоформлено за підробленими документами, яке вибуло без волевиявлення ТОВ «ТРИСТАРС». Дані факти були не відомі поручителю на день укладення договору купівлі-продажу прав вимоги та договору поруки, а стали відомі під час розгляду справи, висновку проведеної експертизи та матеріалів кримінальної справи.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2018 по справі № 545/1592/18 набрало законної сили, отже встановлені вище обставини не доказуються при розгляді даної справи.

Третьою особою ТОВ "Тристарс" у письмових поясненнях по справі № 917/1218/19 вказано, що з зернового складу за період з 08.10.2014 по 30.11.2014 вибуло зерно кукурудзи 3 класу в об`ємі 1889,521 тони, яке належало ТОВ "Тристарс" та зберігалося на складі відповідача, дане вибуття не відображалося в бухгалтерському обліку зернового складу та мало всі ознаки розтрати майна ввіреного на зберігання.

Враховуючи вказане пояснення третьої особи, а також те, що ТОВ «Тристарс» відступило право вимоги ТОВ «Юнівін Фарма», позивач просить суд зобов`язати внести запис до книги реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання та до реєстру зернового складу, про наявність права власності на зерно кукурудзи 3 класу, кількістю 1889,521 тони; видати складські свідоцтва на зерно.

Відповідач у відзиві від 19.08.2019 позов заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.7 договору складського зберігання зерна № 94/14-хб від 03.10.2014 сторони погодили, що переоформлення зерна на нового власника здійснюється тільки після повної оплати поклажодавцем всіх послуг зернового складу. Оскільки заборгованість за послуги зернового складу позивачем не погашена, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Також відповідач зазначає, що позивачем при поданні позовної заяви порушено вимоги ч. 2 ст. 162 ГПК України, оскільки позовна заява не містить підпису позивача чи його представника.

Вказане зауваження судом до уваги не береться, оскільки примірник позовної заяви, який був поданий позивачем до суду містить власноручний підпис директора ТОВ "Юнівін Фарма" Е.В. Ляліна.

Третя особа ТОВ "Тристарс" у поясненнях від 20.09.2019 зазначає наступне.

В період з 03.10.2014 по 21.10.2014 на зерновий склад відповідача по документах ТОВ «Тристарс» було надходження зерна кукурудзи 3 класу в об`ємі 2653,00 тон, що підтверджується наступними документами:

- актом надання послуг № 196 від 08.10.2014, укладеним між відповідачем та ТОВ «Тристарс», що відображає перелік виконаних робіт зерновим складом, в тому числі надходження зерна кукурудзи 3 класу вагою 157,22 тон (дана інформація дублюється в Акті - розрахунку № ХБ-00000337 від 08.10.2014;

- актом надання послуг № 202 від 10.10.2014, укладеним між відповідачем та ТОВ «Тристарс», який відображає перелік виконаних роби зерновим складом, в тому числі приймання зерна кукурудзи 3 класу вагою 173,49 тон;

- актом надання послуг № 222 від 21.10.2014, укладеним між відповідачем та ТОВ «Тристарс», який відображає перелік виконаних робіт зерновим складом, в тому числі приймання зерна кукурудзи 3 класу вагою 2322,29 тон (копії вказаних актів наявні в матеріалах справи).

З пояснень директора ТОВ «Тристарс» Михайлова О.О., наданих під час слухань справи № 545/1592/18 в Полтавському районному суді, дані акти він отримав навесні 2015 року під час перебування його на території зернового складу в Чутівському pайоні, смт Скороходово, вул. Першотравнева 9а. Дані акти були вручені йому з вимогою підписання працівниками зернового складу, крім актів йому було надано другий екземпляр договору № 94/14-хб від 03.10.2014, як представнику ТОВ «Тристарс», на якому був відображений не його підпис. Цей факт також відображений в письмових поясненнях на позов, які підписані третьою особою по справі директором ТОВ "Тристарс" Михайловим О.О (вхід. № 10203 від 24.09.19).

Також в період з 08.10.2014 по 16.10.2014 відповідач проводив переоформлення зерна кукурудзи 3 класу, що належало ТОВ «Тристарс» на користь TOB «СК - Регіон», ПП «Еласт», ТОВ «Компанія Континент» та ТОВ «Спецпромприлад», що підтверджується:

- наказом № ХБ-00000235 від 16.10.2014, виданим відповідачем на переоформлення зерна кукурудзи 3 класу, з ТОВ «Тристарс» на користь ТОВ «СК-Регіон» вагою 501,402 тони; підстава переоформлення - лист на переоформлення зерна в об`ємі 502 тони від 16.10.2014 та довіреність № 0037 від 07.10.2014 на об`єм 502 тони видані поклажодавцем;

- наказом № ХБ-00000219 від 14.10.2014, виданим відповідачем на переоформлення зерна кукурудзи 3 кл, з ТОВ «Тристарс» на користь ТОВ «Компанія Континент» вагою 201,899 тони; підстава переоформлення - лист на переоформлення зерна в об`ємі 202 тони від 14.10.2014 та довіреність № 00040 від 14.10.2014 на 202 тони зерна, видані поклажодавцем;

- наказом № ХБ-00000212 від 10.10.2014, виданим відповідачем на переоформлення зерна кукурудзи 3 класу, з ТОВ «Тристарс» на користь ТОВ «Слецпромприлад» в об`ємі 100,762 тони; підстава переоформлення: лист на переоформлення зерна від 10.10.2014 в об`ємі 200 тон та довіреність № 00039 від 10.10.2014 на 200 тон зерна, видані поклажодавцем;

- наказом № ХБ-00000211 від 10.10.2014, виданим відповідачем на переоформлення зерна кукурудзи 3 класу, з ТОВ «Тристарс» на користь ТОВ «Слецпромприлад» вагою 63,133 тони; підстава переоформлення - лист на переоформлення зерна від 10.10.2014 в об`ємі 200 тон та довіреність № 00039 від 10.10.2014 на 200 тон зерна, видані поклажодавцем;

- наказом № ХБ-00000201 від 08.10.2014, виданим відповідачем на переоформлення зерна кукурудзи 3 класу, з ТОВ «Тристарс» на користь ПП «Еласт» вагою 147,313 тони; підстава переоформлення - лист на переоформлення зерна вагою 150 тон від 10.10.2014 та довіреність № 00038 від 10.10.2014 на об`єм 150 тон, видані поклажодавцем (копії вказаних наказів, листів на переоформлення та довіреностей - в матеріалах справи).

Таким чином, третя особа зазначає, що загальний об`єм, який мав відвантажити відповідач за період з 07.10.2014 по 24.10.2014 (кінцева дата дії довіреності № 00040 від 14.10.2014) згідно листів на переоформлення та доручень ТОВ «Тристарс» складає 1052 тони. Але згідно наказів на переоформлення зерна виданих зерновим складом, об`єм переоформленого зерна склав 1014,509 тон в період з 08.10.2014 по 16.10.2014, що свідчить про безпричинне самоуправство з боку працівників зернового складу. Тобто арифметична різниця між сумою фізичної ваги зерна кукурудзи 3 класу вказаної в листах на переоформлення від ТОВ «Тристарс» та наказами на переоформлення виданими зерновим складом в період з 08.10.2014 по 16.10.2014 складає 37,491 тон.

Оскільки судовою експертизою встановлено, що підписи на листах щодо переоформлення зерна кукурудзи з ТОВ «Тристарс», а також на дорученнях до цих листів виконані не Михайловим О.О., а іншою особою, третя особа стверджує, що переоформлення відповідачем зерна у обсязі 1052 тони є незаконним.

Враховуючи те, що після переоформлення зерна з ТОВ "Тристарс" в період з 08.10.2014 по 16.10.2014 відповідачем за актом надання послуг № 222 від 21.10.2014 було прийнято від ТОВ "Тристарс" на зберігання 2322,29 тон, об`єм прийнятого з урахуванням вибутого зерна кукурудзи на підставі даних відповідача має складати 3336,799 тон (2322,29 + 1014,509).

Також ТОВ "Тристарс" звертає увагу суду на той факт, що в акті надання послуг № 505 від 30.11.2014 укладеному між ним та відповідачем відображено зберігання зерна кукурудзи 3 класу вагою 1484,769 тони. Тобто, за період з 21.10.2014 по 30.11.2014 з облікової картки поклажодавця ТОВ «Тристарс», відкритої на зерновому складі вибуло 837,521 тон (2322,29 -1484,769) зерна кукурудзи. Але ТОВ «Тристарс» таких розпоряджень відповідачу не надавало.

Крім цього, рішенням Полтавського Господарського Суду по справі № 917/458/19 встановлено, що станом на 18.02.2019 фактичний залишок зерна кукурудзи, яка зберігається на складі відповідача складає 12,477 тон.

Враховуючи вищевикладене, третя особа стверджує, що з зернового складу за період з 08.10.2014 по 30.11.2014 вибуло зерно кукурудзи 3 класу в об`ємі 1889,521 тон, яке належало ТОВ "Тристарс" та зберігалося на зерновому складі відповідача.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно приписів ст. 956 ЦК України, товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

За змістом ч. 1 ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна (зерновими складами) регламентуються Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад є складом загального користування і зобов`язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України, за цим договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Згідно ст. 28 зазначеного Закону, плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

У відповідності до ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Згідно з пунктом 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003., підставою для видачі складських документів на зерно є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України №198 від 27.06.2003 (далі - Положення), складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством (пункт 1.3 Положення).

Відповідно до п. п. 1, 2 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. N 510 (далі - Порядок) підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання. Бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі. Інформація про складські документи вноситься до реєстру складських документів на зерно (далі - реєстр) у порядку, що встановлений Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 36 Порядку керівники зернових складів несуть відповідальність за організацію збереження, використання та обліку бланків складських документів.

Відповідно до п. 35 Порядку зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Статтею 42 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що володілець простого складського свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі. При цьому до передачі зерна прирівнюється передача простого складського свідоцтва. Просте складське свідоцтво передається шляхом вручення його новому володільцеві.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію (ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").

Відповідно до ст. ст. 45, 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Предметом позову, що розглядається у даній справі, є зобов`язання відповідача внести запис до книги реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання та до реєстру зернового складу, про наявність права власності на зерно кукурудзи 3 класу, кількістю 1889,521 тони; видати складські свідоцтва на зерно. При цьому, представником позивача під час розгляду справи по суті неодноразово заявлялося про те, що даний позов не є позовом про визнання права власності, а є немайновим позовом про зобов`язання вчинити дії.

Враховуючи те, що спір про право власності у даній справі не вирішується, судом не досліджується факт належності відповідачу 1889,521 тон зерна кукурудзи 3 класу.

Судом встановлено, що згідно наданих до суду копій складських квитанцій ТОВ «Тристарс» передав на зберігання відповідачу зерно кукурудзи, що підтверджується складськими квитанціями на зерно виданими відповідачем № 1300 від 05.10.2014 на 58368 кг, № 1232 від 04.10.2014 на 29497 кг, № 1379 від 06.10.2014 на 59489 кг, № 1511 від 09.10.2014 на 63158 кг, № 1426 від 08.10.2014 на 29550 кг, № 1481 від 09.10.2014 на 71230 кг, № 1627 від 11.10.2014 на 30544 кг, № 1650 від 12.10.2014 на 33172 кг, № 1645 від 12.10.2014 на 34092 кг, № 1644 від 12.10.2014 на 4872 кг, № 1628 від 11.10.2014 на 99315 кг.; всього на 513,287 кг.

Згідно копій вказаних складських квитанцій всі квитанції містять штамп про їх погашення.

В п. 1.5. розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства Аграрної політики України № 661 від 13.10.2008, встановлено, що у разі повернення зерна частинами зерновий склад повинен видати його власнику новий складський документ на зерно, що залишилося, в обмін на оригінал раніше виданого складського документа на зерно, перший та другий примірники якого повинні бути погашені в установленому порядку.

Враховуючи викладене, вказані складські квитанції не можуть бути доказом наявності на складі відповідача зерна ТОВ "Тристарс", оскільки вони є погашеними.

Позивач також посилається на акти надання послуг підписані між відповідачем та ТОВ "Тристарс", які містять відомості про надання послуг зберігання, приймання, переоформлення зерна, видачу складських квитанцій.

Проте, з наданих актів не можливо ідентифікувати, які саме складські квитанції видавалися, зерно за якими складськими квитанціями видавалося, чи переоформлялося.

До того ж відповідно до п. 1 ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів:

- складську квитанцію;

- просте складське свідоцтво;

- подвійне складське свідоцтво.

Тобто, акти надання послуг не є належними доказами прийняття відповідачем товару від ТОВ "Тристарс".

Посилання позивачем на п. 2.1.1 договору № 94/14-хб складського зберігання зерна від 03.10.2014, відповідно до якого приймання зерна здійснюється, крім іншого, і за актами приймання продукції, судом до уваги не береться, оскільки ТОВ "Тристарс" у поясненнях вказує про те, що договір № 94/14-хб складського зберігання зерна від 03.10.2014 підписано не директором ТОВ "Тристарс" Михайловим О.О., а іншою невідомою особою та акти були надані йому з вимогою для підписання вже навесні 2015 року.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що ТОВ "Тристарс" було передано відповідачу зерно кукурудзи 3 класу, кількістю 1889,521 тони, яке відповідачем ТОВ "Тристарс" не повернуто.

Також судом встановлено, що право вимоги по всіх умовах за укладеним між "Хлібна база № 88" ДП Полтавського КХП та ТОВ «Тристарс» договором № 94/14-хб складського зберігання зерна від 03.10.2014 було передано від ТОВ "Тристарс" новому кредитору ТОВ "Юнівін Фарма" за договором купівлі-продажу прав вимоги від 04.06.2018.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено правомірність його вимог щодо зобов`язання внести запис до книги реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання та до реєстру зернового складу, про наявність права власності на зерно кукурудзи 3 класу, кількістю 1889,521 тони та видачі складських свідоцтв на зерно.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що законодавством передбачений певний порядок переоформлення складських документів у разі зміни власника зерна.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчать про те, що поклажодавець звертався із заявою про переоформлення складського зберігання зерна на нового власника з видачею нових складських документів.

Таким чином, позов є необґрунтованим, та не підтвердженим належними і достатніми доказами, а отже задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову судовий збір не сплачено.

Враховуючи викладене, судовий збір за подання до суду позовної вимоги необхідно стягнути з позивача в дохід бюджету.

Згідно ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про державний бюджет на 2019 рік”, у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн.

Судом встановлено та представником позивача у судовому засіданні підтверджено, що позивачем у позові заявлено три немайнові вимоги:

- про зобов`язання внести запис до книги реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання;

- про зобов`язання внести до реєстру зернового складу запис про наявність права власності на зерно кукурудзи 3 класу, кількістю 1889,521 тони;

- про зобов`язання видати складські свідоцтва на зерно.

Таким чином, за подання до суду позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 5763,00 грн. (1921 х 3). Вказана сума судового збору підлягає стягненню з позивача в дохід держави.

Крім цього, позивач у заяві про збільшення (уточнення) позовних вимог просив суд стягнути з відповідача витрати за юридичний супровід позовних вимог. При цьому, в тексті заяви вказано, що позивач уклав договір з ПП "ЮК "Паритет" № 5 від 20.07.2019 на надання послуг складання позовних заяв, клопотань, відзивів та ін., вартість послуг складає 52000,00 грн. Відповідний договір до матеріалів справи не наданий.

Враховуючи те, що у позові ТОВ "Юнівін Фарма" відмовлено повністю, судом не досліджується питання обґрунтованості клопотання позивача про відшкодування витрат на юридичний супровід, оскільки всі судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Відмовити в позові повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівін Фарма" (вул. Європейська, 66, кв. 188, м. Полтава, 36002; код ЄДРПОУ 39759494) в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 5763 грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.12.2019.

Суддя О.С. Семчук