ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2019справа №910/8545/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/8545/19

за позовом приватного підприємства «Світова музика» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 19, кв. 119; ідентифікаційний номер 36463790)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Карібіан Клуб» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 4; ідентифікаційний номер 34494565)

про стягнення 892 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав,

за участю представників:

позивача - Миколюк Р.А. (адвокат; довіреність від 15.02.2019 № б/н);

відповідача - Панченко К.А. (адвокат; ордер від 23.08.2019 серія КС №774570).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Приватне підприємство «Світова музика» (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Карібіан Клуб» (далі - Товариство) 892 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- Підприємство є ексклюзивним субвидавцем на території України EMI Music Publishing Europe Limited (далі - Компанія), яка належить до групи Sony/ATV Music Publishing відповідно до субліцензійної угоди від 01.01.2017 (далі - Угода) та додаткової угоди від 16.04.2018;

- згідно з Угодою Компанія призначила позивача керувати її правами на музичні композиції у межах контролю на ліцензійній території та збирати грошові кошти, що сплачуються за використання таких композицій на ліцензійній території; власник та Підприємство погодилися, що позивач управлятиме та адмініструватиме композиції від імені Компанії протягом строку дії на ліцензійній території та на умовах, викладених в Угоді (ліцензійна територія - територія України; строк дії Угоди до 31.12.2020);

- музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор слів і музики: ОСОБА_6; далі - твір), який входить у каталог Компанії, використано Товариством у створенні аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавці: ОСОБА_4, режисери: ОСОБА_1 , ОСОБА_5; далі - аудіовізуальний твір), присвячений 20-річчю клубу «Caribbean Club» (власник Товариство);

- позивачем зафіксовано незаконну переробку та аранжування твору і включення твору до складу складного об`єкту інтелектуальної власності (синхронізація) аудіовізуального твору; факт незаконної переробки та аранжування твору підтверджується записом на DVD-R диску, який долучений до матеріалів позовної заяви;

- аудіовізуальний твір транслюється в ефірі телеканалів «М1» та «М2» з 14.06.2018 і до даного часу, тобто більше року;

- відповідач неодноразово розміщував аудіовізуальний твір з включеним до його складу твору в мережі Інтернет, Компанія неодноразово блокувала аудіовізуальний твір, користуючись своїм правом забороняти його використання;

- Товариство зверталося до позивача з метою оформлення ліцензії на твір для використання, проте дані перемовини не закінчилися підписанням відповідного договору; відповідачу було відомо про власника твору та його представника на території України;

- отже, відповідач не отримав у позивача права на використання твору, а тому, на думку Підприємства, твір незаконно використано трьома способами, а саме: переробка, аранжування твору; включення твору до складу складного об`єкту інтелектуальної власності аудіовізуального твору (синхронізація); публічне сповіщення аудіовізуального твору.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

05.08.2019 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на таке:

- позивачем не дотримано вимог, викладених у статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та не долучено доказу, який підтверджує, що твір входить у каталог Компанії;

- Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю «Артем-Арт-Студіо» (далі - ТОВ «Артем-Арт-Студіо») 17.08.2017 укладено договір № 17/08/2017 на виконання робіт з виготовлення та просування рекламного відеоролика (далі - Договір);

- із відповіді товариства з обмеженою відповідальністю «Телеодин» від 02.04.2019 №40/01 вбачається, що останнє згідно з договором від 14.06.2018 №101/А, укладеним з ТОВ «Артем-Арт-Студіо», отримало невиключні майнові права інтелектуальної власності на використання аудіовізуального твору;

- наразі між Товариством та ТОВ «Артем-Арт-Студіо» триває врегулювання конфлікту щодо оплати за виготовлення та просування (реклами) відеоролику та вирішення питання стосовно порушення авторських та суміжних прав третіх осіб, а тому Товариство вважає, що належним відповідачем у даній справі є ТОВ «Артем-Арт-Студіо»;

- Підприємством не долучено доказів, які підтверджують розміщення Товариством аудіовізуального твору (відеоролику) в мережі Інтернет;

- відповідач на адресу позивача надіслав відповідь на претензію від 13.03.2019, яка була адресована керівнику та засновнику Підприємства.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.08.2019.

У підготовчому засіданні 12.08.2019 оголошено перерву до 27.08.2019.

19.08.2019 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій вказав про те, що: Підприємством надано суду електронний доказ (витяг з каталогу Компанії), що підтверджує наявність у позивача майнових виключних прав на використання твору згідно з Угодою; вимоги щодо перекладу електронного доказу, який складений іноземною мовою, у чинному законодавстві України відсутні; також підтвердженням наявності у позивача виключних майнових прав на використання твору та підтвердженням, що твір входить в каталог Компанії, є лист Компанії від 15.05.2019, перекладений на державну мову та підпис перекладача, завірений нотаріально; відповідачем не подано суду копії Договору та доказів, що підтверджують триваюче врегулювання конфлікту відповідача з ТОВ «Артем-Арт-Студіо»; розміщення в мережі Інтернет твору неодноразово блокувалося правовласником - Компанією, а не Підприємством, і дослідити цей доказ неможливо.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 15.10.2019.

17.09.2019 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких фактично виклав доводи відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/8545/19 до судового розгляду по суті на 11.11.2019.

08.11.2019 позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на кошти Товариства у межах суми позову - 892 500 грн. та судового збору - 13 387,50 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку відповідача № НОМЕР_1 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2019 повернуто Підприємству заяву про забезпечення позову у справі №910/8545/19.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2019 розгляд справи відкладено на 09.12.2019.

У судовому засіданні 09.12.2019 оголошено перерву до 23.12.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 23.12.2019 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі, у тому числі огляду відеозапис, поданий позивачем на підтвердження порушення виключних майнових авторських прав Підприємства.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

01.01.2017 Підприємством (видавник) і Компанією (власник) укладено угоду №б/н (далі - Угода), за умовами якої:

- «композиції» означають і включають у себе ту частину всіх музичних композицій, які наразі перебувають у володінні або контролюються прямо або побічно на ліцензійній території власником відповідно до Угоди з правовласниками, що надають права, і написаних (будь то окремо, спільно або частково, особисто або із наміром бути частиною драматичного/музичного твору) до початку або час від часу протягом строку дії Угоди разом з усіма назвами, аранжуваннями, адаптаціями, версіями, виданнями і перекладами таких музичних композицій, а також нові слова пісень до таких музичних композицій; незважаючи на будь-які протиріччя, що містяться в Угоді, бібліотечні композиції прямо виключені з Угоди (пункт 1.4 Угоди);

- «правовласник» означає особи, що є сторонами угоди з передачі прав (пункт 1.7 Угоди);

- «бібліотечні композиції» означає слова і музику музичних композицій, створених для використання як виробнича бібліотечна музика, якою володіє і/або контролює власник в тій мірі, поки вони використовуються як виробнича бібліотечна музика (пункт 1.9 Угоди);

- «ліцензійна територія» означає територію України (пункт 1.10 Угоди);

- «Строк дії Угоди» означає період, що починається з 01.01.2017 і закінчується 31.12.2020 (пункт 1.15 Угоди в редакції додаткової угоди від 16.04.2018);

- з урахуванням зобов`язань видавника, що містяться в Угоді, роялті і зборів, що будуть враховані і сплачені видавцем власнику, власник за Угодою надає через ліцензію лише виконавцю і за умовами дотримання строків, умов і обмежень (включаючи, але без обмеження, застереження, викладені у пункті 3 Угоди, і умови будь-якої відповідної угоди з правовласником, що надає права), викладених в Угоді, наступні права у та по відношенню до композицій (але за винятком будь-якого он-лайн використання) і кожного із них у тій мірі, що власник володіє або контролює композиціями, для ліцензійної території на строк дії Угоди:

- за умови дотримання прав, наданих або наділених організації (-ям), членами яких є автор (-и), видавцю надається невиключне право ліцензувати використання композицій на ліцензійній території шляхом публічного виконання, сповіщення, доведення до загального відома та/або оприлюднення, радіо- і телемовлення та передачу (будь то за допомогою звичайних засобів або по кабелю або через супутник або онлайн використання і таких інших засобів, що можуть бути розробленими) для прийому на ліцензійній території (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 Угоди);

- за умови попередньої письмової згоди, як це зазначено у пункті 21 Угоди, з боку власника у кожному випадку виключне право на ліцензійній території дозволяти адаптації та аранжування, зміни і доповнення до композицій (і видавець повинен щоразу за обґрунтованим запитом власника бути зобов`язаний робити це), включаючи право додавати слова пісень або нові слова пісень до них, надавати переклади композицій або нових пісень на інших мовах або додавати музику і дозволяти іншим робити це; авторське право в усіх таких адаптаціях, аранжуваннях, змінах, доповненнях, перекладах, словах пісень, нових словах пісень і музиці повинне, за умови дотримання вимог чинного законодавства і правил організацій з прав на використання і механічне відтворення музичних творів у кожній країні ліцензійної території, належати власнику, але за умови дотримання умов Угоди (підпункт 2.1.4 пункт 2.1 Угоди);

- за умови попередньої письмової згоди, як це зазначено у пункті 21 Угоди, з боку власника у кожному конкретному випадку виключне право (відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Угоди) надавати невиключні ліцензії по всьому світу на синхронізацію для запису та/або синхронізацію композицій з фільмами, телевізійними постановками (включаючи кабельне та супутникове телебачення) стрічок, рекламних роликів, та інших постійних візуальних образів, вироблених на ліцензійній території для використання шляхом телебачення, інтернету, або іншими засобами онлайн і/або мобільної цифрової доставки композицій з або без будь-яких пов`язаних з ними даних, таких як такс і/або нерухомими або рухомими візуальними образами (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 Угоди).

На підставі вказаної Угоди Підприємство набуло повноваження здійснювати управління майновими правами на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить до каталогу Компанії, що підтверджується витягом з каталогу, наявним в матеріалах справи.

Листом Компанії від 15.05.2019 підтверджено право Підприємства на видачу ліцензій і збирання всіх доходів, що генеруються внаслідок використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Отже позивачем належним чином підтверджено належність Компанії виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір і отримання Підприємством таких прав на території України.

Товариством було використано вказаний музичний твір у створенні аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавці - ОСОБА_4; режисери - ОСОБА_1 і ОСОБА_5), присвяченого 20-річчю клубу «Carribean Club», що підтверджується інформацією, розміщеною на поданому позивачем суду диску.

Позовні вимоги Підприємства мотивовано незаконним використанням Товариством у складі аудіовізуального твору музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач (замовник) посилається на укладений 17.08.2017 з ТОВ «Артем-Арт-Студіо» (виконавець) Договір, за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується за плату виконати такі роботи: на підставі сценарію, узгодженого з замовником, виготовити рекламний відеоролик, присвячений 20-річчю клубу Carribean Club, тривалістю 4 хвилини 10 секунд, та провести просування (рекламу) відеоролику в мережі Internet та на телебаченні, а замовник зобов`язується прийняти виконані виконавцем роботи та оплатити їх на умовах і в порядку, зазначених у Договорі; під рекламним роликом у Договорі розуміється аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, об`єднаних між собою творчим задумом й образотворчими засобами.

Згідно з пунктом 2.4 Договору виконавець зобов`язується придбати у свою власність усі виключні майнові права інтелектуальної власності на об`єкт і передати у власність замовника на підставі окремого договору всі зазначені виключні майнові права інтелектуальної власності на цей об`єкт; договір між виконавцем і замовником про передачу у власність замовника всіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт повинен бути укладений протягом 90 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт за Договором.

Крім того, відповідач вказує, що за умовами підпунктів 2.5.5 і 2.5.6 пункту 2.5 Договору ТОВ «Артем-Арт-Студіо» гарантовано Товариству, що ним самостійно врегульовано питання щодо виплати винагороди усім третім особам, які були залучені до виробництва об`єкта володільцям/власникам майнових прав на твори та інші об`єкти права інтелектуальної власності, що включені як складові твору, та що подальше використання твору не потребує отримання будь-яких дозволів, а також здійснення будь-яких платежів на користь третіх осіб і/або самого виконавця. Виконавець гарантує замовнику, що всі майнові претензії третіх осіб з приводу порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів, які можуть виникнути при використанні об`єкту, будуть врегульовані виконавцем від власного імені та за власний рахунок.

Разом з тим, наведені підпункти Договору є умовами, які відповідно до пункту 2.5 Договору мають бути включені до змісту договору про передачу у власність Товариству всіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір.

Проте між Товариством і ТОВ «Артем-Арт-Студіо» не було укладено жодного договору щодо передачі прав інтелектуальної власності на об`єкти, включені до складу аудіовізуального твору.

Слід зазначити, що відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю «Телеодин» від 02.04.2019 №40/01 останнє за договором від 14.06.2018 №101/А, укладеним з ТОВ «Артем-Арт-Студіо» (далі - Договір №101/А), отримало невиключні майнові права інтелектуальної власності на використання аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» у виконанні «ОСОБА_4»; початок трансляції аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - кліп) в ефірі телеканалу «М1» - 14.06.2018; станом на 02.04.2019 в ефірі телеканалу «М1» кліп вийшов 42 рази; початок трансляції кліпу в ефірі телеканалу «М2» - 16.06.2018; станом на 02.04.2019 в ефірі телеканалу «М2» клір вийшов 717 разів.

Як на підставу правомірного використання спірного музичного твору відповідач посилається на пункт 4.2 Договору №101/А, яким ТОВ «Артем-Арт-Студіо» гарантує, що на час підписання договору тільки йому належать авторські та суміжні права на твори, що підписанням договору він не порушив нічиїх авторських та суміжних прав на зазначені музичні твори, що предмет договору не являється предметом судового спору.

Пунктом 2.1 Договору №101/А передбачено, що ТОВ «Артем-Арт-Студіо», що володіє усіма виключними авторськими та суміжними правами на твір (аудіовізуальний твір (відео кліп, запис концерту)), передає товариству з обмеженою відповідальністю «Телеодин» невиключні права на багаторазове використання творів, вказаних в додатках до Договору №101/А.

Відповідно до додатку від 14.06.2018 №1 до Договору №101/А товариству з обмеженою відповідальністю «Телеодин» передано невиключні права на багаторазове використання аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» у виконанні «ОСОБА_4». Жодних положень щодо передачі прав на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», який містить у складі вказаного аудіовізуального твору, Договір №101/А не містить.

Також матеріали справи містять електронне листування відповідача з Компанією, з якого вбачається, що Товариство зверталося до Компанії з метою підписання договору щодо використання музичного твору.

Компанія, в свою чергу, повідомила відповідача про те, що на території України управлінням правами на музичний твір здійснює Підприємство, а також про те, що сума використання музичного твору становить 10 000 євро.

Крім того, Компанією було повідомлено позивача про наміри Товариства укласти договір щодо використання музичного твору.

Підприємство зверталося до Товариства для укладення договору щодо використання твору, проте Товариство не відреагувало на такі звернення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частиною першою статті 432 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (частина третя статті 418 ЦК України).

Згідно із статтею 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Статтею 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) передбачено, що суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 433 ЦК України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

Згідно із статтею 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Частиною першою статті 424 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Згідно з пунктами 2, 6 і 7 частини третьої статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: публічне сповіщення творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо.

Пунктом 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» передбачено, що використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Відповідно до статті 1 Закону похідний твір - це твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Згідно з частиною третьою статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктами «г» і «и» частини першої статті 52 Закону передбачено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; здійснювати захист авторського права і (або) суміжних прав у порядку, визначеному статтею 52-1 цього Закону.

Відповідно до пункту «г» частини другої статті 52 Закону суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Згідно з пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» враховуючи обов`язок доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

ВИСНОВКИ

Судом встановлено, що Підприємством отримано виключні майнові авторські права на музичний твір з текстом «ІНФОРМАЦІЯ_1» на території України на підставі укладеної з Компанією Угоди.

ТОВ «Артем-Арт-Студіо» на виконання укладеного з Товариством Договору було створено аудіовізуальний твір, до складу якого включено спірний музичний твір.

Разом з тим, відповідачем не було отримано прав на таке використання музичного твору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що Товариство зверталося до Компанії з метою отримання відповідного дозволу. Компанією було повідомлено відповідача про те, що на території України управління виключними майновими авторськими правами на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснює Підприємство, вартість використання музичного твору становить 10 000 євро.

Натомість, Товариством не було укладено відповідного договору з позивачем, а відтак використання спірного музичного твору відбулося без дозволу правовласника.

Вказане використання відбулося шляхом включення музичного твору до складу аудіовізуального твору, аранжування музичного твору, що підтверджується записом на диску, поданому позивачем, а в подальшому і доведення його до загального відома (публічне сповіщення), підтвердженням чого є лист товариства з обмеженою відповідальністю «Телеодин» від 02.04.2019 №40/01.

Слід зазначити, що укладений ТОВ «Артем-Арт-Студіо» і відповідачем Договір не свідчить про наявність у останнього прав на музичний твір з текстом, проте надає Товариству право звернутися до суду з позовом до зазначеної юридичної особи щодо відшкодування збитків у порядку регресу.

Визначаючи розмір паушальної суми, судом враховано, що відповідач звертався до Компанії з проханням укласти договір щодо використання спірного музичного твору; Компанією (листом від 15.05.2019) було повідомлено Товариство про те, що на території України управління правами інтелектуальної власності на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснює Підприємство і саме до останнього необхідно звернутися відповідачу для укладення відповідного договору, а також про те, що сума використання музичного твору становить 10 000 євро; від укладення договору з Підприємством Товариство відмовилося, а тому відповідачем було умисно порушено права інтелектуальної власності на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом включення його до складу аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавці: ОСОБА_4), аранжування музичного твору та його публічного сповіщення.

Відтак, позовні вимоги Підприємства щодо стягнення з Товариства 892 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у вигляді паушальної суми (як потроєна сума винагороди) є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 5 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою і третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої і частини п`ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

15.02.2019 Підприємством (клієнт) і адвокатським бюро «Руслани Миколюк» (бюро) укладено договір №1502-2019 про надання правової допомоги, за умовами якого бюро зобов`язується надати клієнту правову допомогу за окремими письмовими та/або усними дорученнями останнього.

Оплата правової допомоги підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2019 №38 на суму 5 000 грн.

Враховуючи викладене, а також повне задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Світова музика» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 19, кв. 119; ідентифікаційний номер 36463790) до товариства з обмеженою відповідальністю «Карібіан Клуб» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 4; ідентифікаційний номер 34494565) про стягнення 892 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карібіан Клуб» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 4; ідентифікаційний номер 34494565) на користь приватного підприємства «Світова музика» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 19, кв. 119; ідентифікаційний номер 36463790) 892 500 (вісімсот дев`яносто дві тисячі п`ятсот) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 13 387 (тринадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 50 коп. судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.12.2019.

Суддя О.В. Марченко