ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2019 року № 826/2035/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Державної казначейської служби України

про

визнання протиправною бездіяльності зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України, в якому просять суд:

- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 компенсаційні втрати частини пенсії у зв`язку із несвоєчасним виконанням постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року в адміністративній справі №761/26281/14-а і зобов`язати його нарахувати і виплатити їм цю компенсацію за період з 05 березня 2014 року по 06 липня 2017 року;

- стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_2 329,01 гривень податку на доходи фізичних осіб і 32.89 гривні військового збору, а всього 361,90 гривень, які утримані з його пенсії у 2015 році.

- зобов`язати Державну казначейську службу України списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 1000 євро на кожного у відшкодування завданої їм матеріальної (майнової) і моральної шкоди, які конвертувати у гривню за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення їм платежу.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві і Державну казначейську службу України подати до суду звіти про виконання його постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами допущена протиправна бездіяльність щодо виплати грошових коштів на виконання судових рішень, які набрали законної сили. Позивачі зазначили, що вказана бездіяльність завдала їм моральної шкоди, яка має бути відшкодована відповідачами. Крім того, позивачі просять зобов`язати відповідача-1 нарахувати і виплатити позивачам суму індексу інфляції та компенсацію за затримку виконання судових рішень, які набрали законної сили, а також, що відповідачем протиправно відраховувався з пенсії податок на доходи фізичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву та витребувано в останнього необхідні докази та матеріали.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідач-1 своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог суду не повідомив.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що не є розпорядником коштів Державного бюджету України, а також, що є окремим учасником цивільних відносин та не несе відповідальності за дії органів державної влади, держави або інших суб`єктів.

Позивач надіслав до суду відповідь за відзив, в якому зазначив, що з доводами відповідача не погоджуються, а також, що правильно притягнули відповідача-2 для участі у розгляді справи, адже в межах його компетенції Держава Україна здійснює свої цивільні обов`язки в частині відшкодування шкоди, завданої відповідачем-1.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року в адміністративній справі № 761/26281/14-а було частково задоволено позов Позивачів до Головного управління. Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - Відповідач-1) і зобов`язано його на підставі довідок про розмір грошового забезпечення провести перерахунок і виплату їм пенсій з 05 березня 2014 року із врахуванням підвищення розмірів посадових окладів відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27 листопада 2013 року № 814.

Ухвалою від 19 березня 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Відповідача-1 без задоволення, а тому зазначена вище постанова набрала законної сили.

Відповідач добровільно не виконував постанову від 15 січня 2015 року в адміністративній справі № 761/26281/14-а, у зв`язку з цим, постановами державного виконавця від 27 серпня 2015 року за заявами Позивачів, які отримали виконавчі листі і пред`явили їх для примусового виконання, були відкриті виконавчі провадження з примусового виконання постанови від 15 січня 2015 року в адміністративній справі № 761/26281/14-а.

У зв`язку з цим, Позивачі звернулися із клопотанням від 24 липня 2017 року до Відповідача-1 про надання інформації щодо фактичного виконання судових рішень на їх користь і роз`яснення складових і розміру їх пенсій, зокрема, щодо компенсації Позивачам втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасним виконанням судових рішень.

Листами від 28 липня 2017 року на адресу Позивача-1 і Позивача-3, і листом від 31 липня 2017 року на адресу Позивача-2 Відповідач-1 проінформував їх, що він виконав постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року в адміністративній справі № 761/26281/14-а.

Зокрема, з 01 липня 2017 року розміри щомісячних пенсійних виплат складають для Позивача-1 3405,78 гривень, для Позивача-2 3853,39 гривень, для Позивача-3 2894,25 гривень.

При цьому Позивачам було виплачено борг за період з 05 березня 2014 року по ЗО червня 2017 року, а саме Позивачу-1 24779,41 гривень, Позивачу-2 18702,58 гривень, Позивачу-3 7125,74 гривень. Проте Відповідач-1 не повідомив у листах про компенсацію Позивачам втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасним виконанням судового рішення.

Відтак Позивачами було встановлено, що Відповідач-1 не виплатив їм компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасним виконанням судового рішення. При цьому представники Відповідача-1 зазначили, що виплата цієї компенсації Позивачам не передбачена законодавством.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивачі і звернулись з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Держави в особі відповідачів щодо тривалого невиконання рішень судів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (який набрав чинності з 05.10.2016) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Положеннями частини 1 статті 2 та частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за такими судовими рішеннями врегульований постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» від 03.09.2014 №440.

Згідно із пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 (далі - Порядок № 845) під «безспірним списанням» розуміються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 33 вказаного Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47-52 Порядку.

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством України відповідно до пункту 47 Порядку №845 на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється у разі неможливості здійснити таке списання відповідно до пункту 24 Порядку №845.

Відповідно до пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Пунктом 49 Порядку №845 також закріплено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

У відповідності до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким органом, згідно з Указом Президента України від 29.11.2011 №1078/2011 є Державна казначейська служба України (Казначейство України).

Підпунктом 5 пункту 4 та підпунктом 3 пункту 5 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011 визначено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Казначейство України з метою організації своєї діяльності контролює діяльність територіальних органів Казначейства України.

Отже, обов`язок саме Державної казначейської служби України та її територіальних органів виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду визначений положеннями законодавства України.

Суд встановив, що позивачі надали всі необхідні документи для виконання судового рішення, однак з моменту винесення рішення та його виконання минуло декілька років, що свідчить про порушення відповідачами граничних строків виконання судового рішень та допущення відповідачами бездіяльності при виконанні рішення суду щодо перерахунку пенсії на користь позивачів.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо тривалого невиконання судового рішення.

Щодо позовної вимоги, про стягнення 329,01 гривень податку на доходи фізичних осіб і 32,89 гривні військового збору, а всього 361,90 гривень, які утримані з пенсії ОСОБА_2 у 2015 році, суд зазначає наступне.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено ряд змін до Податкового кодексу України та до Бюджетного кодексу України.

Зокрема, підпунктами 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України встановлено, що починаючи з 01 січня 2015 року платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Згідно з підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Оскільки положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсій набрали чинності 01 січня 2015 року і на той момент не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач, здійснюючи відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору із пенсії позивача, що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема статтями 164, 165 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 27.02.2018 Конституційним судом України прийнято рішення №1-р/2018 у справі №1-6/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Рішенням Конституційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

З резолютивної частини Рішення №1-р/2018 вбачається, що положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнано неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи те, що положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року і не були визнані такими, що не відповідають Конституції України на момент виникнення спірних правовідносин, Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві здійснювало відповідні відрахування відповідно до чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховим Судом у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 552/1027/15-а та від 15 листопада 2018 року у справі №806/4827/15.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Розглянувши вимогу позивачів щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 євро, то суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Постановою пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.

З вищевказаного вбачається, що обов`язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино - наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачу, внаслідок протиправного рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо позовної вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Відповідачів, у відповідності до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом суду, а не обов`язком. В даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю, а тому відмовляє в цій частині позовних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткову доведеність позивачами заявлених вимог та необхідності часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ІНН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ІНН НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код ІНН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 компенсаційні втрати частини пенсії у зв`язку із несвоєчасним виконанням постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року в адміністративній справі №761/26281/14-а.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 компенсацію за період з 05 березня 2014 року по 06 липня 2017 року.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ІНН НОМЕР_2 ) понесені ним витрати у розмірі 16,80 грн (шістнадцять гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 цього Кодексу.

Суддя І.А. Качур