МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 р.

№ 400/2465/19

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Єрошкіної Л.В., розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро- Торгівельна фірма "АГРО - ДІЛО", вул. Заводська, 2,Первомайське,Вітовський район, Миколаївська область,57232

до

Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

про:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2019 р. № 00035061402, № 00035071402, № 00035051402, № 00035041402, № 00035081406,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агро-торгівельна фірма «Агро-Діло» звернулась до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00035061402, №00035071402, №00035051402, №00035041402 від 15.05.2019, №00035081406 від 15.05.2019.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки ревізорів, викладені у Акті перевірки від 17.04.19 №533/14-29-14-02/3 є необґрунтованими, зроблені без врахування всіх обставин взаємовідносин позивача зі своїми контрагентами, невірно надано оцінку сутності господарських правовідносин, не враховані документи надані позивачем під час заперечень до Акту.

Відповідач позов не визнав, свою позицію виклав у відзиві. На думку відповідача, в Акті перевірки досить чітко та обґрунтовано викладені порушення податкового законодавства, допущені позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, а тому ГУ ДФС правомірно 15.02.2019 були ухвалені відповідні податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов`язань.

Більш детально позиції сторін викладені нижче щодо кожного факту окремо.

В судових засіданнях 16.09.2019, 12.11.2019, 19.11.2019 та 17.12.2019 представники сторін підтримали свої позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи.

Суд розглянув справу 17.12.2019 у відкритому судовому засіданні за участю сторін в порядку загального провадження. В судовому засіданні 17.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст підписано 27.12.2019.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ТОВ «АТФ «Агро-Діло» зареєстровано 03.02.2009 у виконавчому комітеті Миколаївської міської ради. Основним видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

В період з 27.02.2019 по 10.04.2019 ГУ ДФС у Миколаївській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АТФ «Агро-Діло», за результатами якої складено Акт №533/14-29-14-02/3 від 17.04.19.

Під час перевірки ревізори дійшли висновку, що ТОВ «АТФ «Агро-Діло» порушило вимоги п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.1881.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 п.2001. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 135213 гривень, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено факт відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрів податкових накладних на загальну суму 1201565 гривень, п.212.1.15, п.212.1 ст.212, ст.213, 216 ПК України в результаті чого встановлено факт здійснення діяльності з реалізації пального на загальну суму 913115 гривень, без реєстрації платником акцизного податку; п.15 розділу ІІ, п.27 розділу ІІІ, п.53 розділу V, п.п.3 п.58 розділу VI Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, перевіркою встановлено порушення ліміту залишку готівки в касі, а саме понадлімітна готівка в касі на загальну суму 987982,59 гривень, п.51.1 пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, ТОВ «АТФ «Агро-Діло» до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з податку (ф.1-ДФ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 не включало виплачені суми доходу фізичним особам –підприємцям за товари, роботи, послуги.

15.05.2019 уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївської області на підставі Акту перевірки №533/14-29-14-02/3 від 17.04.19 прийнято податкове повідомлення №00035061402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 169016,25 гривень, з яких 135213 гривень за податковим зобов`язанням, а 33803,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, №0035071402 про зменшення розміру від`ємного значення на суму 1066352 гривень за грудень 2018 року, №00035051402 про застосування штрафу на суму 600782,50 гривень за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, №00035041402 про застосування штрафу в сумі 913115 гривень з акцизного податку з виробних в Україні підакцизних товарів (продукції)/пальне, №00035081406 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про обіг готівки в сумі 1975965,18 гривень.

Суд досліджував аргументи, докази та заперечення сторін, стосовно кожного факту окремо.

1. Перевіркою встановлено, що ТОВ «АТФ «Агро-Діло» протягом перевіряючого періоду здійснював придбання дизельного палива у ТОВ «Бізнес логіка», ПП «ОККО-Бізнес Контракт», ТОВ «Кворум-Нафта», ТОВ «ТД Бізнес-Логіка».

Протягом 2016-2018 років, ТОВ «АТФ «Агро-Діло» складено актів на списання дизельного палива отриманого від цих постачальників на загальну суму 39385 гривень.

Причина списання палива – нестача паливно-мастильних матеріалів в межах встановлених норм втрат і в межах відносної похибки.

Ревізори не погодилися з цим, та вирішили у акті перевірки, що зазначене паливо використано не для господарської діяльності, а тому ця сума повинна бути включена до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Позиція контролюючого органу зведена до того, що ТОВ «АТФ «Агро-Діло» при придбанні дизельного палива від вищезазначених постачальників складалися акти зважування, які підписувалися комірником, охоронцем підприємства та водієм підприємства, яке здійснювало перевезення дизельного палива, а також складалися акти нестач паливно-мастильних матеріалів, які підписувалися тільки представником покупця та представником служби охорони підприємства. На актах зважування та актах нестач паливно-мастильних матеріалів відсутні підписи представників постачальника. Відповідно до умов вищенаведених договорів з постачальниками дизельного палива поставка відбувається за рахунок постачальника на склад покупця, пунктом поставки є склад покупця. Перехід права власності на дизельне паливо здійснюється в момент передачі палива на склад покупця. Тобто, відповідно до зазначених договорів поставки, всі витрати по транспортуванню, та втратами, нестачами палива при його транспортуванні до складу покупця несе постачальник.

До перевірки не надано жодних документів, які б свідчили про повідомлення постачальника щодо виявленої нестачі при прийманні дизельного палива та проведення претензійної або судової роботи за позовами до постачальників щодо поставки палива невідповідної кількості. При цьому, факт придбання в повному обсязі підтверджується і видатковими накладними, в яких матеріально-відповідальні особи позивача своїми підписами підтверджують придбання палива, тобто ТОВ «АТФ «Агро-Діло» підтверджено придбання палива в повному обсязі. Факт придбання палива в повному обсязі підтверджується і фактом сплати за паливо в повному обсязі. Коригування до податкових накладних на нестачу палива постачальником не виписувались. Згідно наявних документів до складу покупця було доставлено паливо у кількості, відповідно до кількості, зазначеної у видатковій накладній, та за яке сплачено в повному обсязі. Тобто, саме нестач при транспортуванні ТОВ «АТФ «Агро-Діло» не визнає та відповідно не виставляє постачальникам претензії. При цьому підприємством застосовано норми природного убутку палива саме при транспортуванні, що не підтверджено документами. В подальшому товариством оприбутковувалось паливо вже в меншої кількості.

Позивач, в свою чергу стверджує, що претензії до постачальників пального не пред`являлися, так як втрати були в межах допустимих норм і не перевищували межі відносної похибки. Фактів втрат пального, що перевищують встановлені норми втрат, ГУ ДФС в Акті не встановлено. Відповідно до п.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, нестача нафти і нафтопродуктів у межах природних витрат, що виникла в процесі їх транспортування, покладається на вантажоодержувача, якщо інше не зазначено у відповідному договорі. Відповідно до всіх актів списання товарів, актів нестачі паливно-мастильних товарів та актів зважування, списання відбувалося в межах встановлених норм втрат, розмір нестачі придбаних позивачем паливно-мастильних товарів не перевищує гранично допустимі норми природних втрат.

Відповідно до п.п.5.1.3, 5.1.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, границі відносної похибки вимірювань обумовлюються договором і не мають перевищувати значень, наведених у ГОСТ 26976 для методу вимірювання маси, що застосовується вантажовідправником та вантажоодержувачем.

У разі надходження вантажу в технічно справних цистернах зі справними пломбами вантажовідправника і виявлення в них під час приймання нафти і нафтопродуктів нестач, що перевищують норми природних втрат і границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з договором, спір стосовно відшкодування нестач вирішується в порядку, передбаченому відповідним договором та діючим законодавством України.

Відповідно до п.5.1.8 Інструкції, нестача нафти і нафтопродуктів у межах норм природних втрат, що виникла в процесі їх транспортування, покладається на вантажоодержувача.

Відповідно до п. «б» п.216.3. ст.216 ПК України, податкове зобов`язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Але, до теперішнього часу зазначені природні нормативи втрат нафтопродуктів, Кабінетом Міністрів України не затверджено.

Відповідно до п.4.2.2 Інструкції, об`ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об`ємом, густиною та температурою.

Об`єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Границі відносної похибки методу не мають перевищувати:

+- 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше;

+- 0,8% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів до 100 т і відпрацьованих нафтопродуктів.

Значення відносної похибки методу в конкретних випадках його застосування мають визначатися відповідно до ГОСТ 26976. Похибка методу не поширюється на визначення об`єму нафти і нафтопродукту в мірах повної місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

У даному випадку, відповідно до актів зважування, актів списання та актів нестачі паливно-мастильних матеріалів, позивач списував пальне в межах встановлених норм втрат, розмір нестач придбаних товарів не перевищує гранично допустимі норми природних втрат.

За таких обставин, є недоречними посилання контролюючого органу на відсутність з боку позивача претензій до своїх постачальників, оскільки нестача утворилася не внаслідок недобросовісних дій постачальників, а внаслідок природних втрат, що прямо передбачено законодавством.

Підстав для нарахування податкового зобов`язання у такому випадку немає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов в цій частині належить задовольнити.

2. ТОВ «АТФ «Агро-Діло» та ПП «Аграрна компанія 2004» 31.08.2016 уклали договір про виконання сільськогосподарських робіт №01/31/08-2016 від 31.08.2016.

Відповідно до цього договору ПП «Аграрна компанія 2004» зобов`язувалось на власній сільськогосподарській техніці (комбайни бурякозбиральні) зібрати врожай на земельних ділянках ТОВ «АТФ «Агро-Діло».

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.09.2016, замовник забезпечує виконавця пальним в об`ємах, що необхідні для виконання обов`язків, покладених на нього.

Протягом листопада-грудня 2016 року, ТОВ «АТФ «Агро-Діло» заправив комбайни ПП «Аграрна компанія 2004» дизельним паливом в обсязі 16442 л, з яких 2109 л було в подальшому повернуто, які невикористані.

Загальна сума переданого ПП «Аграрна компанія 2004» дизельного палива з ПДВ складає 673932,41 гривень.

Зазначені дії, контролюючим органом кваліфіковано, як збут дизельного палива на користь ПП «Аграрна компанія 2004», що потягло в свою чергу нарахування зобов`язань з податку на додану вартість та штрафу з акцизного податку.

Позивач заперечує реалізацію пального, та стверджує, що передача пального відбувалася на підставі договору виконання сільськогосподарських робіт, що відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України (договір підряду) передбачає виконання виконавцем робіт з матеріалів замовника.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.ст. 839, 840 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Підрядник відповідає за неналежну якість наданого ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (абз. 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.

Верховним Судом було розглянуто аналогічну адміністративну справу №819/567/19 та у постанові від 09.04.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81019910) викладено висновок, що передача замовником за договором підряду підряднику пального, не є його реалізацією у розумінні Податкового кодексу України.

Враховуючи, викладену правову позицію Верховного Суду, а також, що у результаті передачі пального від позивача до ПП «Аграрна компанія 2004» у останнього не виникло право власності на нього, а також він не міг розпоряджатися ним, а повинен був використати лише для збору врожаю буряків на полях позивача, а залишок повернути, суд вважає, що зазначені дії неможливо кваліфікувати, як реалізацію у розумінні ПК України.

За таких обставин, позов в цій частині належить задовольнити.

3. Протягом 2015-2018 років, ТОВ «АТФ «Агро-Діло» користувалася юридичними послугами ТОВ «Астерс» на підставі договору №1321/02-2015 від 14.08.2015, та ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенн ЕлЕлСі» на підставі договору №17-08-01/2015 від 17.08.2015.

За договором з ТОВ «Астерс» позивач сплатив 4814255,76 гривень, з них 802376 гривень ПДВ, а за договором з ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенн ЕлЕлСі» 1237408,02 гривень, з яких 247482 гривень ПДВ, які враховував у власному податковому обліку, як податковий кредит.

Під час перевірки, контролюючий орган не погодився з врахуванням сплачених коштів за юридичні послуги зазначеним контрагентам до податкового кредиту, так як, на його думку, зазначені витрати не відносяться до господарської діяльності.

На думку відповідача, надані юридичні послуги не мають відношення до діяльності позивача - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а стосувалися консультацій стосовно придбання компанії «НьюКо», розгляду заяв до Антимонопольного комітету України та участі у розгляді судових справ.

Відповідач вважає, що не може бути прийнята, як пов`язана з господарською діяльністю сплата коштів позивачем на користь ТОВ «Астерс» за участь у розгляді господарської справи №923/582/16, оскільки ТОВ «АТФ «Агро-Діло» приймало участь у судового розгляді не як сторона, а як третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору.

Також, не визнаються консультаційними послуги з розгляду Антимонопольним комітетом України заяви позивача про надання дозволу на придбання часток у ТОВ «Дослідне підприємство «Південне», ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське» та СТОВ «Синтез», оскільки зазначені підприємства так і не були придбані, а свою заяву на отримання дозволу, ТОВ «АТФ «Агро-Діло» з АМК України відкликало 04.12.2017.

Позивач в свою чергу зазначав, що ТОВ «АТФ «Агро-Діло» планувало розширювати свою потужність, для чого розглядалася можливість придбання декілька сільськогосподарських підприємств, які мають у власності чи користуванні земельні ділянки сільськогосподарського призначення. У разі успішної реалізації цих намірів, товариство сконцентрувало під своїм контролем приблизно 9580 гектарів землі сільськогосподарського призначення, що потребувало дозволу АМК України, а також серйозної юридичної роботи щодо перегляду структури трансакції, підготовки та супроводження договорів купівлі-продажу, надання допомоги з проведення переговорів з продавцями, підготовка документів та ін.

Щодо юридичних послуг на юридичну допомогу по господарській справі №923/582/16, то позивач зазначив, що необхідність отримання зазначених послуг від ТОВ «Астерс» була обумовлена тим, що по цій справі було накладено арешт на незібраний врожай зернових, якій належав ТОВ «АТФ «Агро-Діло» що суттєво впливало на права позивача.

Відповідно до п.14.1.36. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, витрати за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо), відносяться до адміністративних витрат, оскільки спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Таким чином, законодавство прямо вказує на те, що юридичні послуги пов`язані з управлінням підприємством, а тому відносяться до господарської діяльності та можуть бути віднесені до витрат.

Щодо пов`язаності предмету послуг, наданих ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенн ЕлЕлСі» та ТОВ «Астерс», то вони стосувалися, по-перше, судового спору, в якому було накладено арешт на незібраний врожай зернових, який належав ТОВ «АТФ «Агро-Діло». Юридичний захист врожаю зернових, від претензій інших осіб, вочевидь пов`язаний з господарською діяльністю позивача, оскільки він займається саме вирощуванням зернових. По-друге, придбання позивачем часток інших сільськогосподарських підприємств, які володіють приблизно 95000 гектарами земель сільськогосподарського призначення, на переконання суду, також безпосередньо пов`язано з господарською діяльності, оскільки ці дії спрямовані на розширення потужності підприємства за його основаним видом діяльності – вирощування сільськогосподарської продукції. За таких обставин, юридичні послуги надані ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенн ЕлЕлСі» та ТОВ «Астерс» позивачу з приводу поглинання інших підприємств, цілком пов`язані з господарською діяльністю.

Та обставина, що заплановане поглинання або придбання часток інших сільськогосподарських підприємств не відбулося, не змінює мети наданих послуг, оскільки економічний ефект від господарської операції, не завжди буває такий, на який розраховує платник податків.

Щодо деталізацій наданих послуг у актах виконаних робіт, то суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.05.2018 у справі №820/1763/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73901901), що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з зазначенням фактично поставленої послуги за напрямом, вказаним в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

З первинних документів позивача можливо встановити суть та мету наданих юридичних послуг ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенн ЕлЕлСі» та ТОВ «Астерс», а також пов`язаність цих правових питань з господарською діяльністю ТОВ «АТФ «Агро-Діло», а за таких обставин, суд не вбачає причин, за яких сплачені кошти на користь цих підприємств, позивач не мав право віднести до податкового кредиту.

Позов в цій частині також задовольнити.

4. Перевіркою встановлено, що ТОВ «АТФ «Агро-Діло» в порушення вимог п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість з вартості юридичних послуг, отриманих від ТОВ «Астерс» на суму 802376 гривень та ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенн ЕлЕлСі», використаних не для господарської діяльності, а також ПДВ зі списаного дизельного палива, придбаного від постачальників, використаного не в господарській діяльності на суму 39385 гривень та ПДВ переданого у розпорядження ПП «Аграрна компанія 2004» безоплатно дизельного палива на суму ПДВ 112322 гривень.

Перевіркою встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрів податкових накладних на загальну суму 1201565 гривень, чим порушено вимоги п.201.1, п.201.7, 20.10, ст.201 ПК України.

Зазначене порушення є наслідком попередніх податкових правопорушень, описаних вище.

Враховуючи висновки суду про правомірність дій позивача під час списання паливних матеріалів за нормами природних втрат, врахування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Астерс» та ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенн ЕлЕлСі», а також відсутність факту реалізації дизельного палива на користь ПП «Аграрна компанія 2004», у позивача був відсутній обов`язок виписувати та реєструвати відповідні податкові накладні на суму 1201565 гривень.

За таких обставин, штраф застосований не обґрунтовано, а позов в цій частині належить задовольнити.

5. Перевіркою правильності ведення касових операцій ТОВ «АТФ «Агро-Діло» встановлено, що ліміт залишку готівки в касі товариства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 встановлений згідно наказу №1к від 01.01.2013, та складає 15289 гривень, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 згідно наказу №119 від 29.12.2017 складає 15000 гривень.

Відповідач зазначає у Акті перевірки, що відповідно до вимог п.п.1, 2 п.1-2, суб`єкти господарювання до 30 червня 2018 року зобов`язані: 1) розробити та затвердити порядок оприбуткування готівки в касі та порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням норм Положення про ведення касових операцій; 2) користуватися лімітами каси, установленими та затвердженими до набрання чинності цією постановою.

Однак, за твердженням відповідача, згідно бухгалтерської довідки від 18.03.2019, ТОВ «АТФ «Агро-Діло» не розробляло порядок розрахунку ліміту каси до 30.06.2018, необхідність виконання яких виникла після винесення змін до Положення №148.

За відсутності наказу про встановлення ліміту каси, на думку відповідача, вся готівка за період з 01.07.2018 по 31.12.2018, що перебувала в касі на кінець робочого дня і не здана ним відповідно до вимог Положення 148, є понадлімітною.

Перевіркою встановлено порушення ліміту залишку готівки в касі, а саме понадлімітну готівку в касі на загальну суму 987982,59 гривень.

За цим фактом, відповідачем обраховано штраф, відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, у сумі 1975965,18 гривень.

Позивач в свою чергу, наполягає, що ним було виконані вимоги Положення №148, оскільки наказом №91 від 22.06.2018 «Про внесення змін до наказу «Про встановлення залишку готівки в касі №119 від 29.12.2017», відповідно до якого було доповнено п.1.1 наказу №119 від 29.12.2017 в наступній редакції: « 1.1. на виконання вимог постанови правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» з 01.07.2019 залишити без змін ліміт залишку готівки в касі, в розмірі 15000 гривень, згідно Розрахунку, що додається до Наказу».

Відповідач з цього приводу зазначив, що вказаний наказ не був наданий під час перевірки.

Позивач, пояснив, що наказ від 22.06.2018, дійсно не був наданий під час перевірки, разом з тим, він був доданий разом з запереченнями до акту перевірки.

Відповідач у відповіді щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 17.04.2019, зазначає, що наказ від 22.06.2018 не може бути прийнятий як належний, оскільки норми Положення є імперативними, та зобов`язують суб`єктів господарювання розробити та затвердити розрахунок ліміту каси з урахуванням норм Положення, новим наказом, навіть при залишенні показників попереднього розрахунку на тому ж рівні та не передбачає можливості вносити суб`єктом господарювання зміни до попереднього наказу про встановлення ліміту залишку готівки в касі.

29.12.2017 Національним банком України прийнято постанову №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Зазначеною постановою затверджено нове Положення про ведення касових операцій, а також визнано таким, що втратило чинність Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004.

Постанова набрала чинності 05.01.2018.

25.05.2018 в Положення внесенні зміни, відповідно до яких, суб`єктам господарювання до 30 червня 2018 року (включно):

1) розробити та затвердити порядок оприбуткування готівки в касі та порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням норм Положення про ведення касових операцій;

2) користуватися лімітами каси, установленими та затвердженими до набрання чинності цією постановою".

З приводу відсутності наказу №91 від 22.06.2018 під час перевірки, суд виходить з того, що відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, враховуючи, що зазначений наказ №91 від 22.06.2018 був наданий разом з запереченням до Акту, він вважається наданим під час перевірки, та повинен був врахований під час прийняття рішення відповідачем.

Щодо його форми, то відповідно до п.50 Положення, вимагається лише, що установа, підприємство, небанківська фінансова установа на підставі цього Положення та з урахуванням особливостей роботи зобов`язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. Установа, підприємство, небанківська фінансова установа затверджує внутрішніми документами установлений ліміт каси.

Тобто, Положення взагалі не висуває вимог до форми документу, яким затверджено ліміт каси, обмежившись визначенням «внутрішній документ».

За таких обставин, форма документу (наказ про внесення змін в попередній наказ) обрана ТОВ «АТФ «Агро-Діло» не суперечить Положенню №148, оскільки підпадає під визначення «затверджено внутрішнім документом».

Враховуючи викладене, суд погоджується з позивачем, що в період 01.01.2018 по 31.12.2018 на ТОВ «АТФ «Агро-Діло» був встановлений ліміт готівки відповідно до вимог Положення №148, на підставі наказу №91 від 22.06.2018 «Про внесення змін до наказу «Про встановлення залишку готівки в касі №119 від 29.12.2017», а за таких обставин, у товариства не було фактів перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах в цей період.

Штрафні санкцій за цим фактом нараховано не обґрунтовано. Позов у цій частині належить задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області №00035061402, №00035071402, №00035051402, №00035041402 від 15.05.2019, №00035081406 від 15.05.2019.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 19210 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро- Торгівельна фірма "АГРО - ДІЛО" (вул. Заводська, 2,Первомайське,Вітовський район, Миколаївська область,57232 36384300) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.05.2019 №00035061402, №00035071402, №00035051402, №00035041402 та №00035081402.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро- Торгівельна фірма "АГРО - ДІЛО" (вул. Заводська, 2,Первомайське,Вітовський район, Миколаївська область,57232 36384300) судові витрати в розмірі 19210,00 гривень (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено у повному обсязі 27.12.2019

Суддя В. В. Біоносенко