ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

Справа № 160/4099/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018 року №05-44/296, від 22.01.2019 року №05-44/15;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як судді у відставці, у розмірі 82% суддівської винагороди працюючого судді без обмеження граничного розміру, починаючи з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018 року №05-44/296, від 22.01.2019 року №05-44/15, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що у листопаді 2010 року позивача було звільнено з посади судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку, та з 01.12.2010 року було призначено пенсію державного службовця на підставі ст.43 Закону України «Про статус суддів». У липні 2013 року позивач перейшла з пенсії державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке було нараховано у розмірі 82% від заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді. У січні 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання, враховуючи, що Рішенням від 04.12.2018 року №11-р/2018 по справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний суд України постановив, що ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій та статус судців» від 07.07.2010 року №2453-VІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VІІІ підлягає застосуванню в її первинній редакції стосовно посадових окладів суддів місцевих судів, посадовий оклад судці місцевого суду з 01.01.2015 року становить 15 мінімальних заробітних плат. До заяви позивач додала довідку Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2018 року №05-44/296 про розмір заробітної плати працюючого судді на посаді її рівня станом на 04.12.2018 року, проте, у лютому 2019 року відповідач перерахував лише грошове утримання за лютий 2019 року та різницю за січень 2019 року, перерахунку за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року проведено не було. Також позивач зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, виходячи з якого розраховується посадовий оклад, який є складовою частиною грошового утримання судді, та з 01.01.2019 року його було встановлено у розмірі 1 921,00 грн., тому у січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок їй грошового утримання з 01.01.2019 року, додавши довідку Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2019 року №05-44/15. Але, позивач зазначає, що у березні 2019 року відповідач перерахував їй грошове утримання за березень 2019 року та різницю за лютий 2019 року, перерахунок за січень 2019 року проведено не було. З огляду на викладені обставини, позивач вважає, що відповідач протиправно не здійснив їй перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судці у відставці, на підставі виданих довідок, та відповідно не виплатив їй пенсію у розмірі 82% від суддівської винагороди, за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум, тому з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів вона звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.05.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву. Також, цією ухвалою судом витребувано у Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області копію пенсійної справи позивача. Копія ухвали отримана сторонами, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та розпискою.

Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

03.06.2019 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, а також 10.06.2019 року від відповідача надійшла копія пенсійної справи ОСОБА_1 . У відзиві відповідач позов не визнав, пояснивши свою позицію зокрема наступним. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. З 01.08.2018 року розмір довічного грошового утримання ОСОБА_1 складав 22732,60 грн., станом на 01.09.2018 року - 22732,60 грн., з 01.02.2019 року по 01.05.2019 року - 40661,14 грн. Відповідач наголошує, що Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області було здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% суддівської винагороди працюючого судді без обмеження граничного розміру, починаючи з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018 року №05-44/296, від 22.01.2019 року №05-44/15, з урахуванням раніше виплачених сум, що підтверджується протоколом ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії - здійснено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 по довідці, яка видана Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018 року №05-44/296 та розмір склав 37326,03 грн. Також, відповідач наголошує, що згідно протоколу ІКІС ПФУ, здійснено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 і по довідці, яка видана Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.01.2019 року №05-44/15 та розмір пенсії склав 40661,14 грн. На підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 року №2596-VI «Про звільнення суддів» та наказом Голови суду від 22.11.2010 року №135-к1 «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача з 30.11.2010 року звільнено з посади судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що з 2004 року позивач отримувала пенсію за віком, та з 01.12.2010 року їй було призначено пенсію державного службовця.

31.07.2013 року позивачем було подано до відповідача заяву про перехід з пенсії державного службовця на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому відповідачем було нараховано ОСОБА_1 загальний процент розрахункового утримання у розмірі 82% від заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді.

Отже, позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

08.01.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила здійснити їй перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та додала копію трудової книжки, документи про стаж, та довідку Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2018 року №05-44/296 про суддівську винагороду за грудень 2018 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначено, що суддівська винагорода складає 45063,15 грн., у тому числі: посадовий оклад – 29073,00 грн.; доплата за вислугу років (50%) – 14536,50 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (5%) – 1453,65 грн.

Також, 30.01.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та подала довідку Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2019 року №05-44/15 про суддівську винагороду за січень 2019 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначено, що суддівська винагорода складає 49130,35 грн., у тому числі: посадовий оклад – 31697,00 грн.; доплата за вислугу років (50%) – 15848,50 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (5%) – 1584,85 грн.

08.02.2019 року відповідачем було перераховано позивачу грошове утримання за лютий 2019 року та різницю за січень 2019 року, які розраховані згідно з довідками суду, але перерахунок за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року проведено не було.

Не погодившись з таким перерахунком, позивач 18.02.2019 року звернулась до Центрального відділу обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просила здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці та виплатити його за грудень 2018 року, починаючи із 04.12.2018 року, на підставі довідки Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2018 року №05-44/296, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Листом від 01.03.2019 року №1387/я-09 «Про розгляд звернення», управління обслуговування громадян Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, що відповідно до пункту 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Враховуючи вищевказане, позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 01.01.2019 року. Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці після перерахунку становив 37326,03 грн. Доплату по перерахунку за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року в розмірі 12317,26 грн. було нараховано на основу відомість лютого місяця поточного року разом із пенсією за лютий 2019 року в розмірі 37326,03 грн. Відповідно до заяви від 30.01.2019 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 01.02.2019 року. Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці після перерахунку становить 40661,14 грн. Доплату по перерахунку за лютий 2019 року в розмірі 3335,11 грн. буде нараховано на березень місяць поточного року.

07.03.2019 року відповідач перерахував позивачу грошове утримання за березень 2019 року та різницю за лютий 2019 року, згідно з довідкою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2019 року №05-44/15, проте, перерахунок за січень 2019 року не здійснив.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за грудень 2018 року та січень 2019 року, позивач звернулася з позовом до суду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів», визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з приписами статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VІІІ та рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року у справі №4-рп/2016, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічні приписи встановлені у ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, який набрав чинності 30.09.2016 року та діє на теперішній час.

Отже, за приписами наведених норм, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Абзацом другим пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Рішенням Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

Так, в ч.3 резолютивної частини зазначеного рішення вказано, що положення ч.ч.3, 10 ст.133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VІII «Про забезпечення права на справедливий суд», які визнані неконституційними п.п.1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний суд України в даному рішенні відновив права на отримання посадового окладу у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з 01.01.2015 року, а також зазначив, що положення ч.3 ст.133 Закону №2453 в редакції Закону №192 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, створює загрозу для незалежності як судді, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення.

За положеннями ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення встановлено ч.1 ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Судом встановлено, що не заперечується відповідачем, що позивач зверталась до відповідача із відповідною заявою про перерахунок їй довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, додавши довідки Дніпропетровського апеляційного господарського суду, проте, матеріалами пенсійної справи позивача підтверджується, що пенсійний орган здійснив перерахунок довічного грошового утримання за грудень 2018 року лише з 01.01.2019 року, а за період січень 2019 року лише з 01.02.2019 року.

У відзиві відповідач зазначає, що ним було здійснено перерахунок та виплачено всі суми заборгованості, проте, письмові докази виплати в матеріалах пенсійної справи відсутні.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1762,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що вищезазначене є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суді у відставці та має проводитися з 04.12.2018 року, оскільки, в даному випадку, у відповідності до п.4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, не відбувається зміна розміру щомісячного грошового утримання суді, а виключно відновлюються раніше порушені права, з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, у даному випадку це 04.12.2018 року.

Крім того, у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 року становив 1921,00 грн., що також є підставою для проведення раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, саме з 01.01.2019 року.

При цьому, суд вважає помилковим трактування відповідачем пункту 4 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 року №3-1 та, як наслідок, визначення періоду, за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до цього пункту передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тобто, положення вказаного нормативного акту визначають період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок. Слід наголосити, що дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку, не є тотожнім поняттям з датою, з якої позивач набув право на такий перерахунок.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року на підставі довідки Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2018 року №05-44/296 та з 01.01.2019 року на підставі довідки Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2019 року №05-44/15.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018 року №05-44/296, від 22.01.2019 року №05-44/15 підлягають задоволенню.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За приписами статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Частина 1 ст.135 Закону №1402-VIII містить імперативне обмеження, згідно з яким суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нерозривно пов`язаний із розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Єдиною підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Враховуючи, що розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді перераховується з дати зміни розміру винагороди, то відповідно і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці перераховується з відповідної дати.

Частиною 3 ст.22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Отже, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як судді у відставці, у розмірі 82% суддівської винагороди працюючого судді без обмеження граничного розміру, починаючи з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018 року №05-44/296, від 22.01.2019 року №05-44/15, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується оригіналом квитанції №0.0.1336422332.1 від 24.04.2019 року, яка наявна в матеріалах справи.

Отже, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 139, 242-246, 250, 255, 260-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018 року №05-44/296, від 22.01.2019 року №05-44/15.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як судді у відставці, у розмірі 82% суддівської винагороди працюючого судді без обмеження граничного розміру, починаючи з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018 року №05-44/296, від 22.01.2019 року №05-44/15, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко