Справа № 201/10081/19

Провадження № 2/201/3170/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мунтян А.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Баранова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі, третя особа – Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого протоколом,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 02 вересня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Первинної профспілкової організації співробітників Гроловного офісу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі, третя особа – Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого протоколом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 19 серпня 2019 року на Засіданні Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Головного офісу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в м. Дніпро було прийнято рішення про направлення власникам та Наглядовій раді АТ КБ "Приватбанк" письмової вимоги про розірвання трудового договору (звільнення) з Головою Правління АТ КБ "ПриватБанк" Петром Крумханзлом, оформлене протоколом № 8 від 19 серпня 2019 року. В якості обґрунтування оскаржуваного рішення Відповідач посилається на порушення Позивачем трудового законодавства, зокрема ст. ст. 40-42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". В цей же день, 19 серпня 2019 року, за наслідками прийнятого Оскаржуваного рішення, на адресу Наглядової ради АТ КБ "ПриватБанк" Відповідачем було направлено вимогу про розірвання трудового договору з Головою Правління Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" Петром Крумханзлом та членом Правління Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" з питань управління ризиками ОСОБА_4 , за порушення Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Позивач вважає, що Оскаржуване рішення в частині висновків про необхідність розірвання трудового договору з Позивачем, є необґрунтованим та незаконним, у зв`язку з чим звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою, в якій просить скасувати рішення в судовому порядку. Виходячи зі змісту позовної заяви вимоги Позивача обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте за відсутності повноважень, з огляду на відсутність колективного договору між Відповідачем та Банком. Крім того, Позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, зважаючи на недоведеність фактів порушення Позивачем трудового законодавства(т. 1 а.с.1-12).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2019 року указана цивільна справа передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т. 1 а.с.37)

Ухвалою судді від 03 вересня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Первинної профспілкової організації співробітників Головного офісу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі, третя особа – Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого протоколом. (т. 1 а.с. 43-44).

Після відкриття провадження 12 вересня 2019 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження, оскільки такої профспілкової організації співробітників Головного офісу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» не існує (т. 1 а.с. 49-51)

Того ж дня, 12 вересня 2019 року надійшов відзив Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі, в якому було зазначено, що 19 липня 2019 року Первинної профспілкової організації співробітників Головного офісу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі змінили назву на Первинну профспілкову організацію співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі на підтвердження чого було надано статут в новій редакції (а.с.55-66). Виходячи зі змісту Відзиву, вбачається, що Відповідач заперечує проти позовної заяви, обґрунтовуючи свою позицію тим, що звернення з вимогою про звільнення Позивача є безумовним правом Профспілки. Укладення колективного договору для реалізації такого права, на думку Відповідача, не вимагається. Крім того, Відповідач вважає, що Позивачем, нібито, не спростовано основні доводи, якими обґрунтовувалось Оскаржуване рішення, зокрема, доводи щодо порушення Позивачем норм трудового та профспілкового законодавства (т. 1 а.с.68-72).

01 жовтня 2019 року представником позивача надано відповідь на відзив в якій наполягала на задоволенні позовних вимог вважаючи прийняте рішення незаконним (т. 1 а.с. 103-113)

Того ж дня, 02 жовтня 2019 року на адресу суду надійшов додатковий відзив (т. 1а.с. 149-151, а.с. 156 -159).

08 жовтня 2019 року представником позивача надано заперечення на клопотання про закриття провадження в обгрунтування якого було зазначено що, відповідач до якого заявлено позовні вимоги є належним, оскільки в липні 2019 року згідно наданого статуту було змінено лише назву, а не припинено існування профспілкової організації (т. 1 а.с.218-223).

29 жовтня 2019 року на адресу Суду надійшли пояснення АТ КБ "ПриватБанк", згідно з якими Третя особа підтримала позовну заяву в повному обсязі та зазначала, що вимоги Оскаржуваного рішення в частині необхідності розірвання трудового договору з ОСОБА_5 суперечать чинному законодавству, а фактичні обставини, на які посилається Відповідач надумані та не відповідають дійсності, що свідчить про безумовну незаконність Оскаржуваного рішення та наявність всіх підстав для його скасування (т. 2 а.с.1-6).

29 жовтня 2019 року в судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі залишено без задоволення.

21 жовтня 2019 року підготовче судове засідання було закрито та справу призначено до розгляду на 12 грудня 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі наполягала на їх задоволенні, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволенні позовних вимог вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки рішення про відсторонення позивача було прийнято як наслідок неодноразового порушення позивачем норм трудового законодавства.

Представник третьої особи вважав за можливе позовні вимоги задовольнити, оскільки відповідачем не було доведено факту порушення трудового законодавства позивачем.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні,суд дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 19 серпня 2019 року на Засіданні Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Головного офісу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» було прийнято рішення про направлення власникам та Наглядовій раді АТ КБ «Приватбанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору з Головою Правління АТ КБ «Приватбанк» Петром Крумханзлом, оформлене протоколом № 8 від 19 серпня 2019 року (т. 1 а.с.14-21, 22-29).

19 липня 2019 року Первинна профспілкова організація співробітників Головного Офісу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі змінили назву на Первинну профспілкову організацію співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі на підтвердження чого було надано статут в новій редакції (т. 1 а.с.55-66)

Відповідно до частини 1 статті 45 Кодексу Законів про працю на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 247 КЗпП, виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", законодавство про працю, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

Таким чином, законодавство містить норми, що створюють правове підґрунтя для прийняття Профспілкою рішення про звернення з Вимогою про звільнення. Виходячи з буквального тлумачення ст.ст. 45, 247 КзПП таке рішення може бути прийняте Профспілкою виключно за умови вчинення керівником підприємства порушень законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закону про профспілки. Крім того, для прийняття такого рішення Профспілка повинна мати необхідний обсяг представницьких повноважень.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України ^{№9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що при розгляді справ, пов`язаних з вимогами профспілкового чи іншого, уповноваженого на представництво трудовим колективом органу, про розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити з того, що згідно зі ст.45 КЗпП така вимога може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір.}

^{Відповідно до статті 10 КЗпП колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.}

^{Частина 2 статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 01.07.1993 № 3356-XII (надалі – Закон про колективні договори) передбачає, що саме у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.}

^{Частина 1 статті 15 Закону про колективні договори: контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.}

^{Тобто, діюче законодавство передбачає певні умови застосування статті 33 Закону про профспілки та ст. 45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу щодо розірвання трудового договору. Такий взаємозв`язок, зокрема, проявляється у вигляді укладеного між профспілковою організацією та підприємством колективного договору.}

^{З преамбули Протоколу № 8 від 19.08.2019 вбачається, що Відповідач має статус первинної профспілкової організації та об`єднує осіб, які працюють в Банку. Однак, жодних відомостей про підписання колективного договору в Оскаржуваному рішенні не зазначено.}

^{В ході судового розгляду було встановлено, що між АТ КБ "ПриватБанк" та Відповідачем колективний договір не укладався, а тому Відповідач не має відповідних повноважень, що можуть випливати з такого колективного договору.}

^{З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що відсутність колективного договору між Банком та Відповідачем свідчить про відсутність у Відповідача повноважень на прийняття Оскаржуваного рішення.}

^{Аналогічна позиція наведена в Постанові Верховного Суду в Постанові від 18.06. 2018 у справі №804/2581/16.}

^{Як вбачається із положень статті 33 Закону про профспілки, первинна профспілкова організація має право звернутися із відповідною вимогою лише стосовно чітко визначених порушень, які здійснює особисто керівник підприємства.}

^{В якості обґрунтування вимоги розірвання трудового договору з Позивачем Відповідач в Оскаржуваному рішенні вказує на наступні порушення: 1)рішення про залучення Банком підрядних організацій для стягнення заборгованості за виданими кредитами (сторінки 2, 3 Оскаржуваного рішення); 2) зниження ефективності підрозділів напрямку "CreditCollection" (сторінка 5 Оскаржуваного рішення); 3) завдання збитків Банку через невиконання ОСОБА_6 трудової функції (сторінка 5 Оскаржуваного рішення);4) перешкоджання боротьбі ОСОБА_6 з нібито корисливими протиправними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у тому числі шляхом відсторонення від роботи в кредитному комітеті Банку до складу якого він нібито входить за посадою (сторінки 4, 5 Оскаржуваного рішення); 5) здійснення негативного впливу на рівень оплати праці та вивільнення працівників Банку внаслідок неефективних управлінських рішень (сторінка 5 Оскаржуваного рішення); 6) відключення ОСОБА_6 , члена виборного профспілкового органу, від системи електронного документообігу та засобів корпоративного зв`язку під час перебування на лікарняному (сторінка 4 Оскаржуваного рішення); 7) спроба реалізації намірів звільнити ОСОБА_6 на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України шляхом проведення надуманої та штучної реорганізації підрозділів напрямку "Credit Collection" (сторінка 3 Оскаржуваного рішення); 8) порушення встановлених законодавством термінів відповіді на запити, що направлялися Профспілкою та стосуються законодавства про працю, а саме – 4 запити, направлені Профспілкою 08.07.2019 (сторінка 7 Оскаржуваного рішення).}

^{Водночас, в тексті Оскаржуваного рішення Відповідач не навів конкретних посилань на норми трудового законодавства, які, на його думку, були порушені Позивачем.}

^{Дослідивши належним чином обставини справи та надані сторонами докази, встановлено, що жодні з перелічених порушень, які нібито вчинялись Позивачем, не знайшли свого підтвердження.}

^{Крім того дії та рішення, у вчиненні яких звинувачується Позивач, не є предметом регулювання трудового законодавства України та не порушують його норм.}

^{Аргументи, покладені Відповідачем в основу Оскаржуваного рішення, не узгоджуються з положеннями чинного законодавства, враховуючи наступне.}

^{В Оскаржуваному рішенні Відповідач посилається на протиправні дії Позивача, які полягали у відстороненні від роботи профспілкового лідера ОСОБА_6 . Свій умовивід Відповідач обґрунтовує фактом відключення ОСОБА_6 від системи електронного документообігу та засобів корпоративного зв`язку. Однак такі доводи Відповідача спростовуються наступним.}

^{В розумінні ст. 46 КЗпП України відсторонення працівника від роботи є призупиненням виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством (висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 755/6458/15-ц). Як випливає з ч. 2 ст. 113 КЗпП України, час відсторонення не підлягає оплаті.}

^{Разом з тим Позивачем до матеріалів справи було долучено розрахункові листки ОСОБА_6 за червень-серпень, що свідчать про те, що ОСОБА_6 продовжує перебувати на робочому місці (відпрацьовувати відповідні робочі дні), отримувати заробітну плату, відбувати у відрядження та використовувати відпустки.}

^{В ході судового розгляду зазначені обставини були підтверджені представником Відповідача.}

^{Все це свідчить про те, що фактичного відсторонення ОСОБА_6 в розумінні ст. 46 КЗпП України не відбувалося. (аналогічний висновок міститься, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 309/361/17).}

^{Таким чином, факти порушення Позивачем законодавства, а, тим більше, Закону про профспілки, відсутні. Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 309/361/17.}

^{Не можна також погодитись з твердженням Відповідача стосовно того, що відключення ОСОБА_6 від системи електронного документообігу та засобів корпоративного зв`язку нібито порушує гарантії діяльності профспілок в розумінні ст. 40 Закону про профспілки.}

^{Згідно ст. 40 Закону про профспілки члени виборних органів профспілок, об`єднань профспілок, а також повноважні представники цих органів мають право: 1) безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприємстві, в установі, організації, де працюють члени профспілок; 2) вимагати і одержувати від роботодавця, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення, що стосуються умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників; 3) безпосередньо звертатися з профспілкових питань усно або письмово до роботодавця, посадових осіб; 4) перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров`я, дитячих закладів, гуртожитків, транспортних підприємств, підприємств побутових послуг, що належать даному підприємству, установі, організації або їх обслуговують; 5) розміщувати власну інформацію у приміщеннях і на території підприємства, установи або організації в доступних для працівників місцях; 6) перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів для соціальних і культурних заходів та житлового будівництва.}

^{Відповідач в Оскаржуваному рішенні жодним чином не пояснює зв`язок між застосуванням до ОСОБА_9 вищезазначених заходів дисциплінарного впливу і неможливістю подальшого виконання ним обов`язків в якості члена виборного профспілкового органу. Викладене спростовує доводи Відповідача про порушення Позивачем норм ст. 40 Закону про профспілки.}

^{Не можна погодитись також з аргументами Оскаржуваного рішення стосовно того, що відключення ОСОБА_6 від системи електронного документообігу та засобів корпоративного зв`язку є порушенням гарантій для працівників, обраних до профспілкових органів в розумінні ст. 41 Закону про профспілки.}

^{Згідно зі ст. 41 Закону про профспілки працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.}

^{Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.}

^{Комплекс заходів, застосованих до ОСОБА_6 не може вважатися порушенням гарантій, наданих законом ОСОБА_6 як члену виборного профспілкового органу, оскільки такі заходи не обмежують можливості для здійснення повноважень у Профспілці, не змінюють умов його трудового договору, оплати праці, та не є видом дисциплінарної відповідальності.}

^{В ході судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_6 фактично був допущений до роботи, та мав можливість знаходитися на робочому місці й табелюватися.}

^{В тексті Оскаржуваного рішення Відповідач зазначив, що Позивач начебто реалізовує наміри звільнити ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП шляхом проведення штучної реорганізації підрозділів напрямку "CreditCollection", в результаті якої лише скорочується посада Керівника напрямку "CreditCollection", яку наразі обіймає ОСОБА_6 . Водночас зазначені твердження не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.}

^{Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 64 Господарського кодексу України, функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.}

^{Відповідно до ст. 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" та п. 9.3 Статуту Банку вирішення питань про створення, реорганізацію та/або ліквідацію структурних та/або відокремлених підрозділів Банку відноситься до виключної компетенції Наглядової ради Банку. Отже, саме Наглядова рада, а не Позивач як Голова Правління, володіє повноваженнями оцінювати доцільність тих чи інших змін в організаційній структурі.}

^{В ході судового розгляду представником Третьої особи було надано письмові пояснення, згідно яких представник Банку підтвердив, що період з травня по серпень 2019 року відбулось лише два засідання Наглядової Ради Банку, на яких не було вирішено питання про ліквідацію структурних підрозділів Банку (в тому числі напрямку Credit Collection).}

^{В якості обґрунтування Оскаржуваного рішення Відповідач вказує на начебто наявне порушення - прийняття рішення про залучення Банком підрядних організацій для стягнення заборгованості за виданими кредитами (сторінки 2, 3 Оскаржуваного рішення).}

^{Однак, таке рішення не є предметом регулювання трудового законодавства, а тому не може бути підставою для прийняття Відповідачем Оскаржуваного рішення на підставі ст. 45 КЗпП.}

^{Відповідно до Положення про організацію процесу управління проблемними активами в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.07.2019 № 97 та Постанови Правління Національного банку України від 06.08.2009 № 461 "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів" передбачено, що банки з метою повернення позичальником заборгованості можуть звернутися за послугами до третіх осіб - суб`єктів господарювання та укласти відповідні договори.}

^{Банк, керуючись принципом економічної доцільності, з урахуванням обсягів та структури проблемних активів, навантаження, кваліфікації працівників підрозділів банку, задіяних у процесі управління проблемними активами, має право прийняти рішення про передачу окремих процедур з управління проблемними активами на аутсорсинг.}

^{Питання про передачу проблемного портфеля в роботу зовнішнім колекторським компаніям, що надають послуги з повернення заборгованості було розглянуто на засіданні Правління Банку, за результатом якого було прийнято рішення: погодити передачу портфеля активів в роботу зовнішнім колекторським компаніям, що надають послуги з повернення заборгованості.}

^{Таким чином, можливість передачі банком на аутсорсинг окремих послуг із стягнення заборгованості передбачена положеннями чинного законодавства. Вказана можливість була реалізована уповноваженими органами та посадовими особами Банку у межах власних повноважень, визначених ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статутом Банку. У діях Позивача, при цьому, порушення законодавства відсутні.}

^{З огляду на викладене, фактичні обставини, на які посилається Відповідач не знайшли свого підтвердження, а вимоги Оскаржуваного рішення в частині розірвання договору з Позивачем суперечать чинному законодавству.}

^{В якості обґрунтування Оскаржуваного рішення Відповідач вказує на порушення Позивачем встановлених законодавством строків відповіді на запити, що направлялися Профспілкою (сторінка 7 Оскаржуваного рішення):}

^{Судом встановлено, що на адресу Банку від імені Відповідача було надіслано наступні запити: 1)запит №ППО2019-3 від 08.07.2019 з проханням надати засвідчені належним чином копії усіх внутрішніх нормативних актів Банку, що регламентують випадки призначення та порядок проведення внутрішніх перевірок трудової (службової) діяльності працівників Банку для підготовки єдиного нормативного акта з вищенаведеного приводу за участю Профспілки (далі – "Запит 1"); 2) №ППО2019-5 від 08.07.2019, про надання усіх внутрішніх нормативних актів Банку, що є діючими наразі, стосовно цілей, правових підстав та порядку проходження працівниками Банку поліграфічного тестування; усіх наявних відомостей про підприємства, установи та організації, що надають Банку послуги з поліграфічного тестування співробітників; усю наявну інформацію стосовно того, які структурні підрозділи Банку відповідають за проведення поліграфічного тестування, із зазначенням їх функцій з посиланням на нормативні документи Банку, якими вони затверджені; усіх наявних відомостей про методики цього тестування (далі – "Запит 2"); 3) №ППО2019-2 від 08.07.2019, з проханням надати посвідчені належним чином копії усіх внутрішніх нормативних актів керівництва Банку, стосовно формування фондів заробітної плати та інших обов`язкових виплат і компенсацій працівникам Банку, порядку призначення та виплати премій та інших матеріальних заохочень, відшкодування витрат на відрядження, а також порядку формування фондів для задоволення соціально-побутових та культурних потреб трудового колективу Банку (далі – "Запит 3"); 4) №ППО2019-1 від 08.07.2019, з вимогою винести спеціальний наказ про сувору заборону будь-яких понадурочних робіт, зокрема призначення керівниками будь-якого рівня службових нарад, без офіційного наказу про це правління Банку, який може бути виданий лише у випадках крайньої необхідності, з обов`язковою виплатою учасникам робіт компенсації за роботу в неурочний час (далі – "Запит 4").}

^{Однак Позивач з такими твердженнями Відповідача не погодився та вважав, що запити Відповідача були складені з порушенням вимог чинного законодавства, стосувались інформації з обмеженим доступом та були підписані неуповноваженою особою. Враховуючи зазначені обставини, ненадання Банком відповідей на такі запити було обумовлено об`єктивними причинами, а отже, є правомірним.}

^{Дослідивши обставини справи, Суд встановив.}

^{Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону профспілки мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об`єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій.}

^{Відповідно до ст. 45 Закону роботодавці, їх об`єднання зобов`язані в тижневий термін надавати на запити профспілок, їх об`єднань інформацію, яка є в їх розпорядженні, з питань умов праці та оплати праці працівників, а також соціально-економічного розвитку підприємства, установи, організації та виконання колективних договорів і угод.}

^{Отже, ст.ст. 28, 45 Закону про профспілки чітко визначають предмет інформаційних запитів та характер запитуваної інформації.}

^{Виходячи з буквального аналізу статтей 28 та 45 Закону про профспілки, інформаційні запити профспілки мають стосуватися індивідуальних інтересів членів такої профспілки та обмежуватись питаннями: оплати праці, соціально-економічного розвитку підприємства, установи, організації, виконання колективних договорів і угод.}

^{Разом з тим, предметом запитів Відповідача була інформація загального характеру. Така інформація не стосується оплати праці, соціально-економічного розвитку Банку, виконання колективних договорів. Крім того така інформація стосується Банку та його персоналу взагалі (не лише членів Профспілки).}

^{Інформація щодо внутрішніх перевірок (запит №ППО2019-3), поліграфічних тестувань (запит №ППО2019-5) не стосується умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників. А запит №ППО2019-1 взагалі не може вважатись запитом про надання інформації в розумінні ч. 2 ст. 40 Закону про профспілки. Зазначене звернення не пов`язане з отриманням певної інформації, а є імперативною вимогою про винесення розпорядчого наказу щодо заборони понадурочних робіт. Тому на таке звернення не поширюється положення ст. 28,45 закону про профспілки щодо строків відповіді та обов`язковості його виконання.}

^{Крім того, в ході судового розгляду було встановлено, що окрема інформація, яку вимагав надати Відповідач, мала статус конфіденційної та не могла бути розкрита Третьою особою в силу прямої заборони закону.}

^{Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.}

^{Інформація, запитувана Відповідачем, а саме: інформація (щодо внутрішніх перевірок (запит №ППО2019-3), поліграфічних тестувань (запит №ППО2019-5) та оплати праці (запит №ППО2019-2)) віднесена АТ КБ «ПриватБанк» до конфіденційної інформації.}

^{Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб`єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом. Відповідно до ч. 2. ст. 21 Закону України "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.}

^{Судом досліджено Положення Банку про класифікатор інформації 4.1 якого відносить інформацію, запитану у Запитах №ППО2019-3, №ППО2019-5, №ППО2019-2, до конфіденційної (п.п. 4.1.2, 4.1.3, 4.1.6, 4.1.10, 4.1.13, 4.1.19-22 Положення).}

^{Таким чином, сукупність наведених аргументів свідчить про відсутність будь-яких порушень зі сторони Позивача при опрацюванні Запитів.}

^{В якості обґрунтування Оскаржуваного рішення Відповідач посилається на факт начебто призначення Позивачем нарад в неробочий час, при цьому не надаючи жодного доказу на підтвердження такого твердження.}

^{Відповідно до п. 5.9. Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників АТ КБ "Приватбанк", затверджених наказом голови правління АТ КБ "Приватбанк" № СП-2018-6590789 від 10.05.2019 (далі – "Правила розпорядку"), прямо передбачено, що понаднормові роботи в Банку не допускаються. У виняткових випадках у зв`язку з надзвичайними подіями допускається застосування надурочних робіт, робіт у вихідні та святкові дні на підставі індивідуального рішення голови Правління Банку або іншого керівника, якому делеговані відповідні повноваження.}

^{Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня не вважається надурочною; не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов`язків. Робота, що виконується працівником понад установлену тривалість робочого часу (понад установлену тривалість щоденної роботи (зміни) або понад нормальну кількість робочих годин за обліковий період), не є надурочною, якщо вона виконується з відома роботодавця, але не з його ініціативи.}

^{Відповідно до п. 5.8 Правил розпорядку Банк організовує облік відпрацьованого часу (табелювання) працівників з використанням електронних систем обліку робочого часу (вхід / вихід в банківські комплекси, мобільний додаток "Табелювання"). Кожен працівник по приходу на роботу повинен зареєструватися в програмних комплексах Банку на базі Єдиної системи авторизації або мобільному додатку "Табелювання", а при звільненні вийти з програмних комплексів або мобільного додатка. На підставі цієї інформації і здійснюється табелювання співробітників. Отже, будь-які порушення законодавства щодо робочого часу в діях Позивача відсутні.}

^{Таким чином в ході судового розгляду не було підтверджено факти порушення Позивачем вимог чинного трудового та профспілкового законодавства. Отже, передумови для прийняття Відповідачем Оскаржуваного рішення про направлення вимоги про звільнення Позивача були відсутні.}

^{Оцінюючи усі докази які було досліджені судом у ході судового засідання в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовної заяви, у зв`язку з чим вважає за можливе задовольнити її у повному обсязі.}

^{Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).}

^{Згідно ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.}

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 76-78, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі, третя особа – Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого протоколом задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Засідання Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Головного офісу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпро, оформлене протоколом № 8 від 19 серпня 2019 року, про направлення власникам та Наглядовій раді АТ КБ «Приватбанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору.

Стягнути з Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м. Дніпрі (ЄДРПОУ 43067985, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 28, кв. 136) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім),40 грн

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27 грудня 2019 року.

Суддя С .О. Демидова