Провадження № 2/161/675/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Т.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Бордюженко Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до садівничого товариства «Промінь», ОСОБА_4 про визнання незаконною передачі земельної ділянки та визнання права власності на садовий будинок,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА _3 звернулася в суд з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що її батько ОСОБА_5 ,до моменту своєї смерті, був членом садівничого товариства « Промінь». В цьому товаристві , за ним була закріплена земельна ділянка за 1077. В 2005 році батько помер. На момент смерті останього, вона проживала разом з ним, в якості члена його сім`ї. Покликається на те, що після смерті свого батька вона прийняла спадщину, свідченням чого є видане їй державним нотаріусом свідоцтво про право на спадщину за законом. Після смерті свого батька вона стала обробляти садову ділянку, та протягом 2005 -2012 рр., від імені покійного члена садівничого товариства, сплачувала членські внески. При житті батька, а саме: в 1990-1992 роках на земельній ділянці, в садівничому товаристві, було споруджено цегляний садовий будинок розміром 5х5 метрів, прийняття якого в експлуа- тацію на той час не вимагалося. На початку 2018 року, позивач встановила, що замок у вхідних дверях садового будинку замінено, а самим будинком та земельною ділянкою став користуватися відповідач ОСОБА_4 . Після звернення до адміністрації садівничого товариства з`ясувала, що рішенням конференції садівничого товариства « Промінь» від 18.02.2017 року було вирішено передати земельну ділянку № 1077 іншій особі, а рішенням правління садівничого товариства від 29.12. 2017 року дану земельну ділянку передано відповідачу ОСОБА_4 .

У поданій до суду позовній заяві позивач покликається на те, що відповідно до п.7 статуту садівничого товариства «Промінь» у випадку виключення її батька із членів товариства у зв`язку з несплатою членських внесків за три і більше років, у товариства не було правових підстав вилучати земельну ділянку. Товариство вправі було лише порушити питання перед відповідними державними органами про припинення права приватної власності або користування земельною ділянкою. Вважає, що припинення права землекористування, садівниче товариство, провело всупереч вимогам ст. 143 ЗК України та ст.15 Закону України «Про кооперацію», згідно якої примусове припинення права на земельну ділянку здійснюється виключно у судовому порядку. Крім цього позивач зазначає, що їй, як правонаступнику члена садівничого товариства, жодних попереджень від товариства щодо можливих наслідків несплати членських внесків не поступало, на її письмове звернення стосовно прийняття в члени садівничого товариства , останнім було відмовлено.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд визнати незаконним рішення конференції садівничого товариства «Промінь» від 18.02.2017 року в частині вилучення у ОСОБА_5 земельної ділянки під № 1077, а також визнати за нею право власності на садовий будинок, розташований на цій земельній ділянці.

Від відповідачів надійшли суду однакові за змістом відзиви, які обгрунтовано тим, що позивачем не надано жодних документів, які б встановлювали право власності чи користування за померлим у 2005р. ОСОБА_5 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської обл. (садівниче товариство «Промінь»).Сплата членських внесків ОСОБА_3 у період 2005-2012р. від імені померлого батька, не надає ОСОБА_3 права користуватися чи володіти даною земельною ділянкою, так як остання ніколи не була членом СТ «Промінь». Позивачем не надано жодних доказів оцінки спірного майна саме у розмірі 120 000,00 грн., а така вартість є лише припущеннями позивача, які не підтверджені належними документами. Померлий у 2005р. ОСОБА_5 перестав бути членом СТ «Промінь», у зв`язку із смертю, а ОСОБА_3 не була, і не є членом СТ «Промінь». Позовна вимога щодо визн ання за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок, який розміщений на садовій ділянці АДРЕСА_1 НОМЕР_1 , не підлягає до задоволення, так як суд перш за все повинен керуватись ст.331 ЦК України, оскільки право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. З моменту прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації виникає і право власності на цей об`єкт. Тобто визначити будинок, як майновий об`єкт, без його прийняття (здачі) в експлуатацію є неможливим в силу об`єктивних причин. Слід підкреслити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» від 22.09.2004, №1243, прийняття в експлуатацію закінчених об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності об`єкта до експлуатації за його цільовим призначенням відповідно до будівельних норм та правил.

Отже, саме із цього моменту новостворене майно з категорії побудови переходить до категорії майна як об`єкта цивільного права. Дане міркування відповідає і вимогам, передбаченим ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: передбачено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_3 , жодних дозвільних документів на будівництво чи введення в експлуатацію зазначеного будинку – немає, реєстрація права власності на даний будинок не проводилася, тому права власності не виникло ні у померлого ОСОБА_5 , ні у ОСОБА_3 .

Відповідачі, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві , просять відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до садівничого товариства "Промінь", ОСОБА_4 про визнання незаконною передачу земельної ділянки та визнання права власності на садовий будинок.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у ньому.

Представники відповідача садівничого товариства «Промінь» Черкавський С.М. та Бордюженко Е.Р. проти заявленого позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 24.07.2018 року та додав, що садовий будинок був побудований ОСОБА_5 , який був членом садівничого товариства та користувався земельною ділянкою.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просив суд в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов від 20.07.2018 року. Також покликався на те, що спірна земельна ділянка площею 0.0564 га на даний час є приватною власністю відповідача ОСОБА_4 . Крім того вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог і заперечень, суд установив таке.

Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_5 з 1978 року перебував членом садівничого товариства «Промінь», в якому йому було виділено у користування земельну ділянку під № 1077, ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Спадщину після його смерті за законом прийняла позивач, як спадкоємець першої черги, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.03.2006 року. Судом встановлено, що після смерті батька, позивач сплачувала встановлені в садівничому товаристві членські внески. Факт сплати таких внесків протягом 2005-2012 рр. не заперечив в судовому засіданні і представник відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.331 ЦК України , право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як випливає з висновку судової інженерно-технічної експертизи №21 від 30 жовтня 2019року, будівля, що побудована на земельній ділянці АДРЕСА_1 НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Промінь» у с.Промінь Луцького АДРЕСА_2 Волинської області, являє собою садовий будинок.

Судом встановлено, що садовий будинок на земельній ділянці № НОМЕР_1 був побудований ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції 01 червня 2005 року. (а.с. 7)

Даний факт не заперечував в судовому засіданні представник відповідача садівничого товариства «Промінь» -Черкавський С.М.

Феденчук О.М. був членом садівничого товариства «Промінь» (попередня назва- «Луцьке товариство садоводів «Мічурінець») з 1977 року, користувався земельною ділянкою № НОМЕР_1 , до дня свої смерті, йому був виданий членський квиток, копія якого міститься в матеріалах цивільної справи (а.с. 25).

Відповідно до п.1 розділу 3 Статуту садівничого товариства «Промінь» прийом в члени товариства проводиться Правлінням за письмовою заявою особи, що вступає, при умові набуття нею права власності або користування земельною ділянкою в територіальних межах товариства. Рішення приймається на протязі двох місяців з дня подання заяви. Особа, що вступає в товариство, повинна мати 18 років та вважається членом товариства при позитивному рішенні Правління після сплати вступних, членських та цільових внесків. Членами товариства є індивідуальні користувачі та власники ділянок, права і обов`язки яких перед товариством однакові, незалежно від форм володіння землею. В зв`язку із смертю ОСОБА_5 , його членство у садівничому товаристві припинено.

Із Статуту випливає, що у випадках припинення членсттва у товаристві за станом здоров`я або смерті, право на вступ у товариство надається одному із спадкоємців, без сплати вступних внесків. У разі відсутності спадкоємців ділянка переходить у власність товариства і використовується відповідно до рішення конференції.

Відповідно до протоколу звітно-виборної конференції садівничого товариства «Промінь» від 18.02.2017 року у члена садівничого товариства ОСОБА_5 було вилучено земельну ділянку № НОМЕР_1 , у зв`язку з несплатою членських внесків більше 3-х років та вирішено передати цю ділянку іншим особам.

Судом встановлено, що на адресу ОСОБА_5 товариством надсилались попередження про необхідність сплати заборгованості за членські внески (а.с.66).

Аналізуючи положення Статуту садівничого товариства «Промінь», суд дійшов висновку, що користуватись земельною ділянкою товариства мають право лише члени товариства.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 , після смерті батька ОСОБА_5 , із заявою про вступ у члени товариства не зверталась, членські внески від імені померлого батька вносила лише до 2012 року.

Згідно протоколу №9 засідання правління садівничого товариства «Промінь» від 29.12.2017р. вилучену земельну ділянку передано у користування ОСОБА_4 .

Рішенням Боратської сільської ради Луцького району №7/44 від 22.12.2018р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,0564 га (згідно форми № 6-зем рядок 23 графа 7- багаторічні насадження), яка знаходиться в селі Промінь Боратинської сільської ради, кадастровий номер 0722885100:01:001:5741 для індивідуального садівництва. Код цільового призначення згідно КВЦПЗ- Секція А 01.05. Передано у власність земельну ділянку площею 0, 0564 га громадянину ОСОБА_4 для індивідуального садівництва. Видано документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0, 0564 га ОСОБА_4 для індивідуального садівництва .

Як встановлено судом, вказане рішення сільської ради є чинним на даний час.

Із змісту ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України випливає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як випливає з ч.3 цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_5 було побудовано садовий будинок у встановленому порядку, та враховуючи, що самочинне будівництво не може бути визнане спадковим майном та за відсутності доказів того, що спірний садовий будинок зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд вважає, що підстав для визнання права власності за позивачем на садовий будинок , що знаходяться на земельній ділянці №1077 садівничого товариства «Промінь», як за спадкоємцем майна ОСОБА_5 не має.

Як випливає із змісту ст.ст. 328, 331, 334 ЦК України, власність на нерухоме майно набувається у випадку його державної реєстрації , у разі відсутності державної реєстрації на нерухоме майно, таке майно спадкуванню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним рішення конференції садівничого товариства «Промінь» від 18.02.2017 року в частині вилучення у ОСОБА_5 земельної ділянки під № 1077, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як уже зазначалося, позивач просить скасувати як незаконне рішення конференції садівничого товариства «Промінь» від 18.02.2017 року в частині вилучення у ОСОБА_5 земельної ділянки під № 1077.

Суд вважає, що позивачем такий спосіб захисту свого права обрано невірно, оскільки спірна земельна ділянка приватизована відповідачем ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, у випадку визнання незаконним оспорюваного рішення садівничого товариства «Промінь» не призведе до ефективного захисту оспорюваного позивачем права.

А тому , в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки рішення ухвалюється на користь відповідачів, тому з позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_4 на правничу допомогу .

Клопотання представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи випливає, що під час розгляду справи в суді правнича допомога ОСОБА_4 надавалась адвокатами ОСОБА_8 , ОСОБА_6 на підставі ордерів серії ВЛ№000,065357, ВЛ№000,065259, договору про надання правничої допомоги № 51/06-18 від 08 червня 2018 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №14 від 08 червня 2018 року на суму 6000грн.

Враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги адвокатами, з врахуванням вимог розумності і справедливості, пропорційності задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення заяви про стягнення з позивача в користь відповідача ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 81, 133, 259-263, 268 ЦПК України, ст.ст. 316, 328 , 331, 12, 58, 268 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до садівничого товариства «Промінь», ОСОБА_4 про визнання незаконною передачі земельної ділянки та визнання права власності на садовий будинок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 3500 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 28.04.2004р. Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: садівниче товариство "ПРОМІНЬ", ідентифікаційний код юридичної особи 21733379, місцезнаходження юридичної особи: 45660, Волинська обл., Луцький район, село Промінь, вулиця садова "0" господарський двір, лінія 9.

Повний текст рішення суду виговлено 28.12.2019р.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта