Номер провадження: 33/813/951/19

Номер справи місцевого суду: 522/8630/19

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І, за участю секретаря судового засідання Госанової Л.Я.к., прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Богатир В.К., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси Чернявської Л.М. від 18.06.2019 року,

установив

Постановою Приморськогорайонного судум.Одеси від18.06.2019року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дивізійний штурман штабу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі сто сорок п`ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 2465 грн.

Згідно оскаржуваноїпостанови, ОСОБА_1 притягнутий доадміністративної відповідальностіза те,що він,займаючи посаду капітан-лейтенанта, виконуючи обов`язки начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , дислокованої у АДРЕСА_1 (практична гавань), являючись військовою службовою особою, яка здійснює професійну діяльність пов`язаною з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності, будучи наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, виконуючи обов`язки начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , дислокованої у АДРЕСА_1 (практична гавань), недбало віднісся до військової служби не забезпечив внутрішнього порядку та не організував належне несення служби добовим нарядом, а також належний стан обліку, зберігання, озброєння та боєприпасів частини, що, в свою чергу, призвело до самогубства військовослужбовця добового наряду військової частини НОМЕР_2 матроса ОСОБА_2 та викрадення пістолета ПМ ВК № 3033 кал. 9 мм. з магазином і восьма набоями до нього.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановою, та вважаючи її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилається на те, що єдиним доказом вчинення адміністративного правопорушення є протокол, який не містить у собі підтверджень недбалого ставлення ним до військової служби у період з 11.04.2019 року по 02.05.2019 року, інші документи, долучені до Протоколу свідчать лише про те, що він проходить військову службу за контрактом на посаді дивізіонного штурмана штабу військової частини НОМЕР_1 , та з 11.04.2019 по 02.05.2019 року, впродовж 15 робочих днів, тимчасово виконував обов`язки начальника штабу ВЧ НОМЕР_1 , яка має на озброєнні кораблі 3 та 4 рангу, на кожному з яких є командир, який є начальником і в мирний та у воєнний час, який відповідає в тому числі, за виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, внутрішній порядок, стан і збереження корпусу корабля, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, при виконання ним обов`язків начальник штабу ВЧ НОМЕР_1 фактів невиконання або неналежного виконання ним своїх службових обов`язків не було встановлено протиправних дій, зміст протоколу не в повній мірі відповідає вимогам ч. 1 ст.256 КУпАП, оскільки у ньому не зазначено ні місця, ні часу вчинення адміністративного правопорушення, ні суті адміністративного правопорушення, вчиненого з його боку під час виконання ним своїх обов`язків, в мотивувальній частині постанови суду також не зазначена суть вчиненого ним правопорушення, суд не вказав, що саме він скоїв, та навпаки, не виконав, що послугувало підставою для притягнення його до відповідальності, апелянт зазначає, що причинний зв`язок між невиконанням ним своїх службових обов`язків та смертю матроса, а також викраденням пістолету з магазином з вісьмома набоями відсутній, враховуючи, що докази вчинення самогубства вказаним матросом відсутні та на даний час триває досудове розслідування Приморським ВП за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись при цьому на те, що на момент події він виконував обов`язки начальника штабу, 02.05.2019 року він тимчасово прийняв обов`язки командира дивізіону та приступив до своїх обов`язків. Відповідно наказу №70 від 10.04.2019 року на нього тимчасово були покладені обов`язки начальника штабу до 02.05.2019 року, відповідно до наказу №82 від 26.04.2019 року, на нього були тимчасово покладені з 02.05.2019 року обов`язки командиру дивізіону. Відповідно до своїх обов`язків командиру дивізіону, він провів перевірку, інструктаж особового складу, організував чергування. Вважає, що свої обов`язки виконував належним чином, тож у його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що ОСОБА_1 поставився недбало до обов`язків, не забезпечив внутрішнього порядку у військовій частині НОМЕР_1 , не організував належного несення служби добовим нарядом та не організував належного стану обліку, зберігання озброєння, не виконував належним чином своїх обов`язків, що в свою чергу призвело до загибелі матроса ОСОБА_2 .

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши сторони, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст.245КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ч.7ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимогст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиціястатті 172-15 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.

Недбале ставлення до служби припускає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).

Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризуєоб`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 допустив недбале ставлення до військової служби вчинене в умовах особливого періоду, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.2 ст. 172-15КУпАП.

Проте, апеляційний суд вважає, що даний висновок суду не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.

Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суд послався на протокол про адміністративні правопорушення від 17.05.2019 року, пояснення та інші матеріали справи.

Проте з вказаного протоколу про адміністративне правопорушення та з постанови суду не вбачається, у чому саме полягає несумлінне та недбале виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, не зазначено, у чому саме полягала неналежна організація несення служби добовим нарядом та неналежний стан обліку, зберігання озброєння, та взагалі не конкретизовано, що конкретно ставиться у провину ОСОБА_1 та які саме його дії призвели до самогубства матроса ОСОБА_2 та викладення пістолету ПМ з набоями до нього.

У своїх рішеннях (кримінальних та некримінальних), що стосуються цивільних прав і обов`язків) Європейський Суд неодноразово підкреслював, що при оцінці доказів Європейський Суд застосовує стандарт доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із співіснування досить сильних. Ясних і взаємоузгоджених висновків з наявних фактів або схожих неспростованих фактичних презумпцій (рішення у справах «Зубайраєв проти Росії» від 10.01.2008 року, п.71; «Гриненко проти України» від 15.02.2012 року, п.55; «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12.03.2009 року, п.62; «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року, п.53).

В даному випадку матеріали справи не дають суду апеляційної інстанції «поза розумним сумнівом» зробити висновок, виходячи із вимог ч.2ст.172-15 КУпАпП,про наявність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що висновок районного суду про недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби, в умовах особливого періоду, що, в свою чергу, призвело до самогубства військовослужбовця, є передчасним, враховуючи, що на теперішній час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №420191610110000140 від 03.05.22019 року щодо даного факту.

Всі перераховані вище обставини, у своїй сукупності, дають апеляційному суду прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно допустив недбале ставлення до військової служби, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об`єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні.

За таких обставин, апеляційний суд не може визнати оскаржувану постанову суду законною та обґрунтованою, яка була прийнята на підставі об`єктивно з`ясованих даних.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи зазначені обставини у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції не відповідає вимогамст.283 КУпАП, оскільки є невмотивованою, необґрунтованою, а отже і незаконною, а тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.293,294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2465 грн. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І.Кравець