Справа № 368/1108/19

Рішення 2-а/368/21/19

Іменем України

"18" грудня 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Назаренко А.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Матюшенкова Д.В.

представника відповідача Рогозовця Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кагарлик в режимі відео конференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» про скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення, -

встановив:

позивач та його представник просять суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної установи "Кагарлицька виправна колонія № 115", Табачкова В ОСОБА_2 . від 19.07.2019 року про накладення дисциплінарного стягнення на позивача, обґрунтовуючи позов наступним.

Постановою начальника Державної установи "Кагарлицька виправна колонія 115", ОСОБА_3 від 19.07.2019 року на засудженого ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді " ОСОБА_4 ".

Як зазначено в постанові, підставою для застосування дисциплінарного стягнення, слугувало те, що позивач «Допустив порушення режиму відбування покарання, яке полягає в тому, що 13.07.2019 р. близько 20 години 00 хвилин, було здійснено вибірковий обшук у ВСПС № 1, кімнаті № 3, у зв`язку із наявною оперативною інформацією щодо можливого зберігання заборонених предметів та користування засудженим ОСОБА_1 глобальною мережею інтернет. В результаті проведеного обшуку було виявлено та вилучено мобільний модем марки WiFi 5792 імеі: 01324000-301552-3, який знаходився під спальним місцем вищевказаного засудженого. Даний засуджений своїми діями порушив вимоги п. 3 ч. 4 ст. 107 КВК України, та п. 3 ч 4 розділ II ПВР УВП, а саме: використовував заборонений предмет, що є у переліку предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено відповідно до додатку № 3 ПВР УВП».

Доказами вчинення вищевказаного дисциплінарного проступку слугують: рапорт № 44 від 13.07.2019 р пояснення засудженого від 13.07.2019 р., пояснення засудженого від 13.07.2019 р., копія протоколу вилучення №17 від 13.07.2019 р., акт про відмову від підпису в протоколі вилучення забороненого предмету від 13.07.2019 р., копія акту прийому та передачі мобільного модему від 16.07.2019 р., характеристика на засудженого від 17.07.2019 р., довідка заохочень та дисциплінарних стягнень від 17.07.2019 р., висновок перевірки від 17.07.2019 р.

В свою чергу, він вважає, що винесена відносно нього постанова про накладення дисциплінарного стягнення від 19.07.2019 року, є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із рапорту № 44 від 13.07.2019 року, складеного молодшим інспектором ВНІБ ОСОБА_5 про те, що 13.07.2019 року під час проведення вибіркового обшуку в кімнаті № 3 ВСПС № 1 згідно затвердженого графіка під спальним місцем позивача було виявлено та вилучено мобільний модем марки WiFi 5792 імеі: 01324000-301552-3, який заряджався із зарядним пристроєм Lenovo під спальним місцем позивача.

По вказаному факту, позивачем було надано пояснення, де він вказав, що нібито знайдений під його спальним місцем пристрій йому не належить і як він так опинився, йому невідомо.

17.07.2019 року складено висновок перевірки по факту виявлення та вилучення WiFi - роутера з № 01324000-301552-3 У ВСПС № 1, кімнаті №3, який належить засудженому ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту висновку, "згідно рапорту № 44 написаного молодшим інспектором ВНІБ прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_5 , стало відомо, що 13.07.2019 року, близько 20 години 00 хвилин, було здійснено вибірковий обшук у ВСПС № 1, кімнаті № 3. У зв`язку з наявною оперативною інформацією щодо можливого зберігання та користування засудженим ОСОБА_1 , який користується глобальною мережею інтернет та відвідує соціальні мережі, в результаті якого було виявлено та вилучено WiFi роутер, який знаходився під спальним місцем вищевказаного засудженого за допомогою якого засуджений мав вільний доступ до мережі інтернет. Засудженого ОСОБА_1 було супроводжено до чергової части для дачі письмового пояснення по.

У своєму письмовому поясненні засуджений ОСОБА_1 пояснив, що відношення до нього не має, кому належить вилучений під час обшуку WiFi-роутер працівниками чергової зміни йому не відомо. Під час проведення обшуку в кімнаті перебував засуджений ОСОБА_6 , який у письмовому поясненні підтвердив факт вилучення WiFi - роутеру під ліжком засудженого ОСОБА_1 , але надавати більше інформації відмовляється.

В ході подальшого проведення профілактично-роз`яснювальної роботи засуджений ОСОБА_1 в усній формі повідомив, що він письмово попереджений про наслідки та відповідальність за користування забороненими предметами на території установи, а також йому відомо зміст та вимоги ст.107 КВК України і він зобов`язується в подальшому не порушувати вимоги даної статті"'.

Так, за наслідком проведеної перевірки було встановлено доцільності притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності.

Разом із цим він вважає, що зазначені у висновку докази, не доводять вину засудженого у зберіганні забороненого предмету, а порядок проведення обшуку та накладення дисциплінарного стягнення, відбувся з порушенням закону, виходячи з наступного.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, доказами вчинення вищевказаного дисциплінарного проступку слугують: рапорт № 44 від 13.07.2019 р., пояснення засудженого від 13.07.2019 р.; копія протоколу вилучення №17 від 13.07.2019 р., акт про відмову від підпису в протоколі вилучення забороненого предмету від 13.07.2019 р., копія акту прийому та передачі мобільного модему від 16.07.2019 р., характеристика на засудженого від 17.07.2019 р., довідка заохочень та дисциплінарних стягнень від 17.07.2019 р., висновок перевірки від 17.07.2019 р.

На виконання статей 59, 102, 107 та 151 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою врегулювання порядку виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення, Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 р. № 2823/5, були затверджені Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Згідно п. 1. Розділ XXIV ПВР УВП, з метою виявлення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, не передбачених переліком, а також грошей, цінних паперів і речей, предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, приготувань до втечі з-під варти, розшуку засуджених, які переховуються, тощо проводяться обшуки та огляди засуджених, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та прилеглій території, а також контрагентських об`єктах, їхніх речей і одягу, транспортних засобів, приміщень, територій житлових та виробничих зон.

Обшуки та огляди засуджених, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань, контрагентських об`єктах, проводяться у такій послідовності:

?перед початком обшуку чи огляду оголошуються підстави і порядок їх проведення;

?пропонується здати гроші, цінні папери і речі, а також предмети, які заборонено використовувати в установах виконання покарань;

?оголошуються права осіб, які підлягають обшуку або огляду, на оскарження дій персоналу щодо виконання згаданих заходів;

Для проведення обшуку засуджені виводяться з жилого приміщення (камери), побутового або іншого приміщення у заздалегідь визначені персоналом установи виконання покарань місця.

Під час проведення обшуку та огляду жилого приміщення (камери), особистих речей та предметів засуджених зобов`язані бути присутніми начальник відділення або особа, яка виконує його обов`язки, старший днювальний гуртожитку, черговий по камері згідно з графіком чергування: побутового або іншого приміщення - особа з числа персоналу установи виконання покарань, відповідальна за приміщення; представник засуджених, які працюють або проживають у цьому приміщенні.

З огляду на зазначену норму, відповідачем було порушено порядок проведення обшуку, що виявилося у тому, що:

?перед початком обшуку позивачу не було оголошено підстави і порядок його проведення;

?перед початком обшуку позивачу не було запропоновано пропонується здати заборонні речі перед початком проведення обшуку;

?перед початком обшуки позивачу не було оголошено його права на оскарження дій персоналу щодо виконання обшуки;

?під час проведення обшуки були відсутні старший днювальний

гуртожитку та черговий по камері згідно з графіком чергування.

Крім цього, як зазначено у цьому розділі, при обшуках і оглядах використовуються відповідні технічні засоби, а також службові собаки.

Для фіксації ходу проведення обшуку персонал установ виконання покарань може використовувати додаткові технічні засоби для проведення кіно-, фото-, відеозйомки. Під час особистого обшуку засудженого використання додаткових технічних засобів для проведення кіно-, фото-, відеозйомки можливе за його згодою.

Натомість, під час проведення обшуку, відповідачем не були використана відеозйомка проведення обшуку, що наразі взагалі ставить під сумнів наявність заборонного предмету саме під спальним місцем позивача, а не під спальним місцем будь якого іншого засудженого.

Рапорт № 44 від 13.07.2019 року не може бути достатнім доказом факту зберігання позивачем заборонного предмету, оскільки являється лише документом, який являє собою доповідну записку, в якій стисло, суть якої-небудь справи.

Натомість, доказом наявності та вилучення заборонного предмету, є протокол вилучення (додаток 34 ПВР УВП).

Розділ XXV ПВР УВП, регулює порядок вилучення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, придбаних незаконним шляхом, а також заборонених для зберігання і використання.

Згідно п. 3 розділу XXV ПВР УВП, виявлені у засуджених гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, вилучаються, про що посадовою особою установи складається протокол вилучення (додаток 34).

Додаток 34 ПВР УВП, містить форму протоколу вилучення, форма якого була дотримана відповідачем при складенні протоколу вилучення № 17 від 13.07.2019 року, що вилучення нібито заборонних предметів позивача.

Натомість, даний протокол підписаний лише особою, яка нібито проводила обшук, молодшим інспектором ВНІБ ОСОБА_5 , однак в графах "Поняті 1" та "Поняті 2", відсутні підписи осіб, які вказані вище у цьому протоколі, засудженого ОСОБА_7 та начальника ВСВС № 1 ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КВК України, за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення:

?попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;

?поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;

?переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Згідно ч.1 ст. 135 КВК України, питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.

Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб (ч.6 ст. 135 КВК України).

Відповідно до ч.1 ст. 131-1 КВК України, дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення (ч.2 ст. 131-1 КВК України).

В той же час, матеріали справи щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містять достатніх доказів про вчинення останнім, дисциплінарного порушення.

Разом із цим, сам рапорт № 44 рапорт від 13.07.2019 р. не може слугувати достатнім доказом вчинення засудженим дисциплінарного проступку, оскільки позивач заперечує проти його вчинення, а надані докази не містять жодних підтверджень вчинення дисциплінарного проступку та ґрунтуються лише на припущеннях та догадках

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень., дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Додаток № 3 ПВР УВП, містить перелік предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено, зокрема, серед іншого, це

?будь-яка теле-, радіо-, аудіо- та відеоапаратура, аудіо-, відеокасети, CD-та DVD-диски (за винятком: гучномовець - один на жилу секцію (камеру), телевізор - один на відділення соціально-психологічної служби або на жилу секцію (камеру), DVD-програвач - один на відділення соціально-психологічної служби або на жилу секцію (камеру)).

?радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIМ-картки, скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв`язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади (засудженим, які тримаються у виправних центрах, дозволяється зберігати та користуватися мобільними телефонами у порядку, встановленому пунктом 2 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).

?комп`ютерна техніка (за винятком комп`ютерної техніки, встановленої у комп`ютерних класах.

Засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, дозволяється мати при собі портативні персональні комп`ютери та аксесуари до них, ігрові консолі та приставки.

Однак, серед вказаного переліку додатку № 3, відсутня заборона на використання модему, до того ж як зазначено вище, засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дозволяється мати при собі портативні персональні комп`ютери та аксесуари до них.

Представник відповідача в особі Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» Рогозовця Ю.Я. позовні вимоги позивача не визнав та заперечував проти їх задоволення, виходячи з наступного. Так в дійсності позивачем було вчинене правопорушення, оскільки під його ліжком було знайдено пристрій, який стояв на зарядці, що заборонено використовувати у колонії. Проведення обшуку було в рамках графіку, який складається на місяць. Будь-яких порушень при проведенні обшуку не було, тому і підстав для задоволення позову відсутній.

Суд, вислухавши сторони, свідків та вивчивши письмові докази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2ст.3 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно положень пункту 13-1 частини 1 статті537, пункту 1 частини 2, частини 9 статті539 КПК України, засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюютьсяКонституцією України,Кримінально-виконавчим кодексом України, який є складовою частиною кримінально-виконавчого законодавства України, що регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

В силу вимог ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є засудженим за ч.2ст.286 КК Українидо 4 років позбавлення волі та відбуває покарання в ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115».

Постановою керівника ДУ "Кагарлицька виправна колонія (№ 115)" від 19.07.2019 року на засудженого ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани у зв`язку з допущеним 13.07.2019 року порушенням встановленого порядку відбування покарання, а саме:

«13.07.2019 р. близько 20 години 00 хвилин, було здійснено вибірковий обшук у ВСПС № 1, кімнаті № 3, у зв`язку із наявною оперативною інформацією щодо можливого зберігання заборонених предметів та користування засудженим ОСОБА_1 глобальною мережею інтернет. В результаті проведеного обшуку було виявлено та вилучено мобільний модем марки WiFi 5792 імеі: 01324000-301552-3, який знаходився під спальним місцем вищевказаного засудженого. Даний засуджений своїми діями порушив вимоги п. 3 ч. 4 ст. 107 КВК України, та п. 3 ч 4 розділ II ПВР УВП, а саме: використовував заборонений предмет, що є у переліку предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено відповідно до додатку № 3 ПВР УВП».

Рапортом № 44 від 13.07.2019 р. мол. інсп. ВНіБ ОСОБА_9 .В ОСОБА_10 доповідав, що 13.07.2019 р. близько 20 год. 00 хв. засуджений ОСОБА_1 допустив порушення режиму відбування покарання, що полягає в тому, що під спальним місцем засуджений ОСОБА_1 було виявлено та вилучено мобільний модем марки WiFi 5792 імеі: 01324000-301552-3.

13 липня 2019 року ОСОБА_1 на ім`я начальника Кагарлицької виправної колонії № 115 написав пояснення, відповідно до якого невідомий пристрій, який було вилучено під час обшуку в кімнаті під його ліжком, йому не належить і як він так очутився, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що був на роботі, а ввечері дізнався про те, що був обшук. Щодо предмету, який було знайдено нічного не знає.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дали показання про те, що не були присутні при обшуку, тому про подію дізналися лише пізніше.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він в дійсності був присутній при проведенні обшуку. В дійсності під ліжком засудженого ОСОБА_1 . Проте, чи він належить засудженому йому не відомо.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він проводив обшук, під час якого під ліжком засудженого ОСОБА_1 був знайдений заборонений предмет.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що коли прийшли з обшуком, то у кімнаті було троє засуджених, і один залишився при проведенні обшуку. Під ліжком було знайдено заборонений предмет. Чи була сім карта йому не відомо.

Суд вважає, що у показань свідка ОСОБА_8 є певні неточності щодо того хто був у кімнаті із засуджених, оскільки при допиті всі засуджених, які на той час числилися у кімнаті, де проводився обшук, було сказано, лише був ОСОБА_7 , оскільки всі інші були на роботах чи займалися іншими справами.

Відповідно до ч. 2ст. 7 Кримінально-виконавчого кодексу Українизасуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченимиКонституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 9 КВК Українизасуджені зобов`язані: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Відповідно дост. 3 КВК Українидо засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченимиКонституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 1, 2, 4ст. 7КВК України).

За правилами ч. 3ст.107 КВК Українизасуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Статтею 131-1 КВК Українивизначено, що дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку.

Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі визначеніст.132 КВК України, згідно з ч.1 якої за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення:

?попередження;

?догана;

?сувора догана;

?грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;

?скасування поліпшених умов тримання;

?поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;

?поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;

?переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Частинами 1, 2, 8, 16ст. 134 КВК Українипередбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.

Відповідно до ч.3ст.107 Кримінально-виконавчого кодексу України, п.2 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, засуджені, крім іншого, зобов`язані дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії.

Частинами 1-6статті 134 КВК Українив редакції, що діяла на день виникнення спірних правовідносин, встановлено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується. Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через шість місяців з дня відбуття стягнення. Стягнення у виді попередження або догани накладається усно чи письмово, інші стягнення - тільки письмово.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно частин 1, 3статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 5статті 11 КАС Українивстановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов`язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис.

Згідно з ч.1ст.135 КВК Українипитання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.

Відповідно до ч.ч.5-7 наведеної статті особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.

Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.

Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 72 КАС Українивстановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2статті 72 КАС України).

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувана постанова не може вважатись такою, що прийнята з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2статті 2 КАС України, підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Під час розгляду справи суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови та вчинених дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 11,71,86,94,159-163,254 КАС України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» (місце знаходження: Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, вулю. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 14316936) про скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної установи "Кагарлицька виправна колонія № 115", ОСОБА_3 від 19.07.2019 року про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Кагарлицький районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняпротягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриттячи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.12.2019 р.

Суддя І.І. Шевченко