ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. Справа№ 911/1106/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Кубей В.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона»

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 12.09.2019 (повний текст складено 17.09.2019)

у справі №911/1106/17 (суддя Бабкіна В.М.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона»

на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання

наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р.

за позовом Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона»

про стягнення 349808,19 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона»

до Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича

про стягнення 347 916,20 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1106/17 клопотання представника скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» про відкладення розгляду скарги залишено без задоволення. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» № 27 від 15.05.2019 (вх. № 113/19 від 16.05.2019) на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказу Господарського суду Київської області від 03.05.2019 у справі № 911/1106/17 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Епона» оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати повністю і ухвалити нове судове рішення. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала постановлена з грубим порушенням вимог процесуального та матеріального права, так як суд не виконав свого процесуального обов`язку та рішення - вимог ухвали суду, якою приватного виконавця зобов`язано надати матеріли виконавчого провадження (оригінали - для огляду, копії - для долучення до матеріалів справи). Місцевий суд не виконав вищезазначеної процесуальної дії з перевірки наданих доказів оригіналам та жодним чином не обґрунтував причини невиконання свого процесуального рішення. Крім цього, апелянт звертав увагу, що суду було відомо про те, що всупереч приписам ч. 4 ст. 167 ГПК України приватний виконавець не направив скаржнику примірника своїх заперечень, чим фактично унеможливлено їх опрацювати та підготувати свою правову позицію у відповідь. При цьому, такі заперечення не тільки не було повернуто приватному виконавцю, а й було взято їх до уваги без надання можливості скаржнику з ними ознайомитись. Враховуючи таку недобросовісну поведінку приватного виконавця, яка була систематичною, та полягала також у нез`явленні в судові засіданні без поважних причин та невиконанні вимог суду, апелянт вважав, що місцевий суд невірно ставився до учасників справи та сприяв одному учаснику судового процесу в реалізації його прав й надавав йому безпідставні пріоритети. Крім цього, за твердженнями апелянта, суд першої інстанції всупереч вимогам чинного законодавства не тільки взяв до уваги надані приватним виконавцем письмові докази, а й на їх підставі прийняв рішення по справі незважаючи на те, що скаржник просив перевірити відповідність цих доказів оригіналам. Таке судове рішення, на переконання апелянта є незаконним та необґрунтованим в силу приписів ст. ст. 236, 237 ГПК України тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.10.2019 справу №911/1106/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Мальченко А.О., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1106/17 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, але не пізніше 05.11.2019, зокрема, надання доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю "Епона", що у випадку неусунення у встановлений судом термін наведених в мотивувальній частині ухвали недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

На виконання вищезгаданої ухвали, 04.11.2019 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої апелянтом долучено платіжне доручення №222 від 04.11.2019 про сплату судового збору на суму 1 921,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 поновлено строк для подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі № 911/1106/17 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1106/17. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення тощо та строки на їх подання.

04.12.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін. Зокрема, зазначив про необґрунтованість скарги боржника на дії приватного виконавця, вказуючи на те, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, в тому числі коштів, які знаходяться на рахунку боржника в банках та інших фінансових установах, відповідно оскільки майно боржника знаходиться у виконавчому окрузі міста Києва, поданий стягувачем виконавчий документ підлягає виконанню приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва. Приватний виконавець наполягав, що жодних порушень в об`єднанні виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не було, за вказаними виконавчими провадженнями договору між приватним виконавцем та стягувачем про сплату додаткової винагороди не укладалося. Також приватний виконавець вказував, що автоматизована система виконавчого провадження працює нормально та вхід за ідентифікатором доступу, наведеному в скарзі, здійснюється безперешкодно. При цьому, спірні виконавчі провадження станом на сьогоднішній день закінчені, рішення виконане, виконавчі документи повернуті до суду, який їх видав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1106/17 призначено на 24.12.2019.

16.12.2019 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» за підписом директора Ромашко О.В. про відвід суддів Дикунської С.Я., Мальченко А.О., яка мотивована тим, що під час здійснення автоматизованого розподілу справи та визначення головуючого судді Дикунської С.Я. відбулися грубі порушення, оскільки згідно звітів про автоматизований розподіл справи з сайту Судової влади України вбачається, що ймовірність розподілу цієї справи саме судді Дикунській С.Я. становила 50%, а інтервал чисел по даній справі встановлювався в 1311 одиниць, в той час як по іншим суддям жодного разу не досягав навіть 100 одиниць. Крім цього, заявник вказував, що суддя Дикунська С.Я. була членом колегії, яка слухала дану справу по суті, отже справа фактично вдруге буде розглядається майже тією ж колегією суддів, а саме, суддями Дикунською С.Я. та Мальченко А.О., за виключенням судді Жук Г.А., яка є резервною в цій колегії. Також заявник звертав увагу на персональну спеціалізацію судових палат Північного апеляційного господарського суду, відповідно до якої суддю Дикунську С.Я. включено до першої судової палати, спеціалізація якою не відповідає предмету справи № 911/1106/17. Вказані обставини, на переконання заявника, є підставою для відводу суддів Дикунської С.Я. та Мальченко С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» за підписом директора Ромашко О.В. про відвід суддів Дикунської С.Я., Мальченко А.О., подану при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1106/17, визнано необґрунтованою. Зупинено апеляційне провадження у справі №911/1106/17. Матеріали справи № 911/1106/17 передано для здійснення автоматизованою системою визначення складу судової колегії для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» за підписом директора Ромашко О.В. про відвід суддів Дикунської С.Я., Мальченко А.О.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019 заява ТОВ «Епона» про відвід суддів Дикунської С.Я., Мальченко А.О. від участі у розгляді справи №911/1106/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., від 21.12.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» про відвід суддів Дикунської С.Я., Мальченко А.О. у справі № 911/1106/17 - відмовлено.

23.112.2019 матеріали справи повернуто головуючому судді Дикунській С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 поновлено провадження у справі №911/1106/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1106/17. Розгляд справи №911/1106/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1106/17 призначено на раніше визначені дату та час, а саме, 24.12.2019 на 14 год. 45 хв., про що сторін повідомлено ухвалою суду про призначення розгляду справи від 04.12.2019.

24.12.2019 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» про перенесення судового засідання, оскільки за інформацією, яка міститься на сайті Судової влади України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які перевірені апелянтом в телефонному режимі 24.12.2019 приблизно о 12 год. 15 хв., зупинене ухвалою суду від 18.12.2019 провадження не відновлене після розгляду заяви про відвід суддів Дикунської С.Я. та Мальченко А.О., в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні датовані після 18.12.2019 ухвали.

В судове засідання апеляційної інстанції 24.12.2019 з`явився приватний виконавець, представники сторін, зокрема, апелянта не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на їх адреси відповідної ухвали про призначення розгляду справи, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, зокрема, 17.12.2019 була отримана уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона».

З огляду на наведене та те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 поновлено апеляційне провадження у справі № 911/1106/17 після розгляду іншим складом суду заяви про відвід суддів Дикунської С.Я. та Мальченко А.О., розгляд справи призначено на раніше визначені дату та час, а саме 24.12.2019 на 14 год. 45 хв., про що сторін було повідомлено ухвалою апеляційного суду про призначення розгляду справи від 04.12.2019, апеляційний суд відхилив подану апелянтом заяву про відкладення розгляду справи як безпідставну та необгрунтовану та вважав за доцільне справу розглядати за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Приватний виконавець в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Заслухавши пояснення приватного виконавця, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2018 у справі № 911/1106/17 первісний позов Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» про стягнення 349 808,19 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на користь Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. 235 312,00 грн. основного боргу, 32 131,65 грн. пені, 9 516,00 грн. 3 % річних, 40 811,19 грн. інфляційних втрат, 4 766,56 грн. судового збору, 4 000,00 грн. на професійну правничу допомогу. В іншій частині первісного позову - відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» до Фізичної особи-підприємця Базюка М. А. про стягнення 347 916,20 грн. задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» 6 264,20 грн. пені, 93,96 грн. судового збору. В іншій частині зустрічного позову - відмовлено.

Проведено зустрічне зарахування сум 32 131,65 грн. первісного позову і 6 264,20 грн. зустрічного позову (пеня) та сум 4 766,56 грн. та 93,96 грн. (судовий збір) та стягнуто різницю між ними на користь позивача за первісним позовом - Фізичної особи-підприємця Базюка М.А.

Після зустрічного зарахування сум, остаточно за рішенням у справі: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на користь Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. 235 312,00 грн. основного боргу, 25 867,45 грн. пені, 9 516,00 грн. 3 % річних, 40 811,19 грн. інфляційних втрат, 4 669,60 грн. судового збору, 4 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

19.12.2018 на виконання рішення від 18.10.2018 Господарським судом Київської області видано відповідні накази.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на рішення господарського суду Київської області від 18.10.2018 у справі № 911/1106/17 залишено без задоволення, рішення скасовано частково.

Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Первісний позов Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» про стягнення 349 808,19 грн., з яких 235 312,00 грн. основного боргу, 32 131,65 грн. неустойки, 9 516,00 грн. 3% річних, 43 848,54 грн. інфляційних втрат, 29 000,00 грн. збитків (упущеної вигоди) задоволено частково.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» до Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича про стягнення 347 916,20 грн., з яких 250 068,10 грн. переплати від вартості робіт, 62 848,10 грн. штрафу за прострочення робіт та 35 000,00 грн. витрат на проведення експертизи задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 235 312,00 грн. основного боргу, 9 516,00 грн. 3% річних, 40 811,19 грн. інфляційних втрат, 7 918,25 грн. судових витрат.

В задоволенні первісних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» 3 037,35 грн. інфляційних втрат та 29 000,00 грн. збитків відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича збитків у сумі 315 784,55 грн., з яких 250 068,10 грн. переплати від вартості робіт, 35 000,00 грн. витрат на проведення експертизи та 30 716,45 грн штрафу відмовдено.

Згаданою постановою також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

03.05.2019 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 Господарським судом Київської області видано відповідні накази.

Разом з цим, ухвалою Господарського суду Київської області від 03.05.2019 попередньо виданий наказ Господарського суду Київської області від 19.12.2018 у справі № 911/1106/17 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.

16.05.2019 до Господарського суду Київської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказу Господарського суду Київської області від 03.05.2019 у даній справі, за змістом якої скаржник просив суд поновити строк для подання даної скарги, витребувати у приватного виконавця матеріали виконавчого провадження ВП № 59024048 та ВП № 59024490 від 03.05.2019, визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича протиправними, а постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59024048 та зведене виконавче провадження ВП № 59024490 скасувати, зобов`язати приватного виконавця повернути без виконання наказ господарського суду Київської області від 03.05.2019, а також зупинити вказані виконавчі провадження до розгляду судом даної заяви та набранням ухвалою законної сили.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Гненним Дмитром Анатолійовичем, який зареєстрований у виконавчому окрузі м. Києва, 03.05.2019 прийнято до виконання наказ Господарського суду Київської області від 03.05.2019 у справі № 911/1106/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 293 557,44 грн., із них: 235 312,00 грн. основного боргу, 9 516,00 грн. 3% річних, 4 0811,19 грн. інфляційних втрат, 7 918,25 грн. судових витрат, в той час місцезнаходженням боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» та його майна є Київська обл. Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дубровська, буд. 32. На переконання скаржника, на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження за наказом у даній справі було відкрито не за місцезнаходженням боржника та його майна, яке знаходиться поза межами виконавчого округу міста Києва, в якому має право приймати до виконання виконавчі документи приватний виконавець Гненний Д.А.

Крім цього, скаржник стверджував, що з постанови про арешт майна боржника вбачається інформація про наявність зведеного виконавчого провадження ВП № 59024490, проте жодного документу від приватного виконавця Гненного Д.А. боржник не отримував. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем в рамках зведеного виконавчого провадження, однак Господарський суд Київської області видав лише один наказ від 03.05.2019 у справі № 911/1106/17, а виконавче провадження ВП № 58048938 відкрите 10.01.2019 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.12.2018 у справі № 911/1106/17 та закінчене 03.05.2019 з надходженням ухвали Господарського суду Київської області від 03.05.2019 про визнання наказу від 19.12.2018 таким, що не підлягає виконанню.

За твердженнями скаржника, в порушення положень ч. 11 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Гненним Дмитром Анатолійовичем 03.05.2019 було винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 59024048, відповідно до якої підлягало арешту та стягненню 327 913,18 грн., з яких: сума стягнення за виконавчими документами складає 297 557,44 грн.; основна винагорода приватного виконавця складає 29 755,74 грн.; витрати виконавчого провадження (на момент вчинення поточної виконавчої дії) 600,00 грн.

Таким чином, на думку скаржника, приватний виконавець порушив ч. 11 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 643від 08.09.2016, а також статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, скаржник звертав увагу, що у боржника відсутній доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження за ідентифікатором доступу 697ГГ70Д2ДЕ9 до виконавчого провадження ВП № 59024048, що є грубим порушенням вимог ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та прав боржника.

З огляду на наведене, скаржник просив суд: визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Гненного Дмитра Анатолійовича протиправними, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59024048 від 03.05.2019 та зведене виконавче провадження ВП № 59024490 скасувати; зобов`язати приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича повернути виконавчий документ - наказ господарського суду Київської області від 03.05.2019 у справі № 911/1106/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 293 557,44 грн., з яких: 235 312,00 грн. основного боргу, 9 516,00 грн. 3% річних, 40 811,19 грн. інфляційних втрат, 7 918,25 грн. судових витрат стягувачу без виконання; зупинити виконавчі провадження № АСВП: 59024048 та № АСВП: 59024190, відкриті 03.05.2019 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем, до розгляду судом даної заяви та набранням ухвалою законної сили.

В наданих суду першої інстанції запереченнях на скаргу, приватний виконавець зазначив, що оскільки стягувач у заяві про примусове виконання рішення зазначив рахунок боржника в AT «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, зареєстрований в місті Києві, майно боржника також знаходиться у виконавчому окрузі міста Києва, поданий стягувачем виконавчий документ відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає виконанню приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. Також приватний виконавець стверджував, що жодних додаткових витрат, крім тих, які встановлено наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження», до витрат виконавчого провадження ним не включено.

Оскільки виконавчі провадження ВП № 59024048 та ВП № 59024190 на час подання заперечення закінчені, рішення Господарського суду Київської області виконане, а виконавчі документи повернуті до суду, що їх видав, приватний виконавець просив суд постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Епона».

Фізична особа-підприємець Базюк Микола Андрійович також надав заперечення на вищезгадану скаргу, в яких зазначив, що виконавчі провадження правомірно відкриті приватним виконавцем Гненним Д.А. в межах свого виконавчого округу. Разом з цим, з моменту отримання постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП № 59024048 та ВП № 59024190 стягувач отримав доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відтак неможливість доступу останнім до інформації про вказані виконавчі провадження жодним чином не пов`язана з неправомірними діями чи бездіяльністю приватного виконавця Гненного Д.А.

У судовому засіданні першої інстанції 27.05.2019 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» подано доповнення до скарги, за змістом яких скаржник просив суд скасувати й постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про відвід від 21.05.2019, а також посилаючись на ст.ст. 42, 46, 81, 169 ГПК України просив надати доручення Міністерству юстиції України в порядку здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця, передбаченого ст. ст. 17, 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», провести позапланову перевірку приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. по виконавчих провадженнях ВП № 59024048 та ВП № 59024190.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував про недопустимість невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

Рішенняям Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) встановлено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

В рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини вказав, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на наведене, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, судове рішення у справі № 911/1106/17, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Заходами примусового виконання рішень згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, в тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, в тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами ст. 13 згаданого Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа (ст. 3 цього Закону) за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

З приводу тверджень скаржника про відкриття приватним виконавцем виконавчих проваджень за наказами Господарського суду Київської області у даній справі з порушенням принципу територіальності, тобто не за місцезнаходженням боржника та його майна, слід зазначити, що у заяві про примусове виконання рішення суду у даній справі стягувач, зокрема, зазначив рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, який зареєстрований у місті Києві.

Наявність у скаржника такого рахунку останнім не спростовано.

Положеннями ч. 3.1 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

За змістом ч.ч. 6.1, 6.2 ст. 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Банки на підставі ч. 7.1 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, які укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

За приписами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Таким чином, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, в тому числі - коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Відтак, оскільки боржник має відкритий рахунок в банківській установі з місцем реєстрації у місті Києві, суд першої інстанції вірно зазначив, що дії приватного виконавця по здійсненню примусового виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та подальші виконавчі дії з винесенням постанов про арешт майна та коштів боржника не суперечать нормам законодавства.

Оскільки в даному випадку частина майна боржника знаходиться у виконавчому окрузі міста Києва, подані стягувачем виконавчі документи (накази у даній справі) можуть бути виконані приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15.

Доводи скаржника про те, що 03.05.2019 Господарським судом Київської області було видано один наказ також не заслуговують на увагу, адже за матеріалами справи на виконання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, Господарським судом Київської області 03.05.2019 було видано два накази.

Так, судом встановлено, що 03.05.2019 приватним виконавцем винесено постанову ВП № 59024048 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Київської області від 03.05.2019 у справі № 911/1106/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 235 312,00 грн. основного боргу, 9 516,00 грн. 3% річних, 40 811,19 грн. інфляційних втрат, 7 918,25 грн. судових витрат.

03.05.2019 приватним виконавцем також винесено постанову ВП № 59024190 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Зазначені виконавчі провадження були об`єднані приватним виконавцем у зведене виконавче провадження ВП № 59024490 (постанова від 03.05.2019).

За приписами ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до п. 14 Розділу 111 «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Оскільки відкриті 03.05.2019 виконавчі провадження ВП № 59024048 та ВП № 59024190 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем об`єднано у зведене виконавче провадження ВП № 59024490 шляхом винесення відповідної постанови від 03.05.2019, апеляційний суд у даному випадку не вбачає будь-яких порушень в об`єднанні цих виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

З приводу тверджень скаржника про те, що з постанови про арешт майна вбачається інформація про наявність зведеного виконавчого провадження ВП № 59024490, хоча жодного документу від приватного виконавця боржником не отримано, слід зазначити, що згідно наданих до справи копій матеріалів виконавчого провадження та пояснень виконавця, приватним виконавцем Гненним Д.А. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» в одному конверті направлено постанови від 03.05.2019 про відкриття виконавчих проваджень, про стягнення з боржника основної винагороди, про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника, на підтвердження чого долучено фіскальний чек № 30004822343 від 03.05.2019 та супровідний лист № 610/01-29 від 03.05.2019, відповідно до якого приватний виконавець Гненний Д.А. на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», направив для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2019 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області № 911/1106/17 від 03.05.2019.

Водночас, за змістом ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, твердження скаржника про ненадіслання йому (боржникові) приватним виконавцем Гненним Д.А. передбачених Законом України «Про виконавче провадження» постанов не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані.

З приводу посилань скаржника на те, що приватним виконавцем Гненним Д.А. порушено порядок вчинення виконавчих дій, зокрема, накладення арешту на майно боржника, суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, в тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Таким чином, законом визначено порядок та черговість звернення стягнення на майно боржника, згідно якого стягнення звертається, в першу чергу, на кошти боржника, а не на нерухоме майно (зокрема, земельні ділянки, про що стверджує скаржник).

Натомість, як встановлено матеріалами справи, в даному випадку мова йде про накладення приватним виконавцем Гненним Д.А. арешту на все майно боржника згідно з постановою, винесеною одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Проте, зазначена дія виконавця прямо передбачена ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» та не свідчить про неправомірність дій приватного виконавця в цій частині.

.

Вимоги скаржника про скасування постанови приватного виконавця Гненного Д.А. про відвід від 21.05.2019, не заслуговують на увагу, адже положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі виявлення обставин, передбачених ч. 4 ст. 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 вказаного Закону державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо: 1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи.

Пов`язаними особами в розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов`язаними; 2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем; 3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів; 4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

Питання про відвід приватному виконавцю, який не заявив самовідвід, вирішується самим приватним виконавцем у строк до п`яти робочих днів після надходження заяви про відвід. У випадку самовідводу приватного виконавця він зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Постанова приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду (ч. 3 ст. 23 Закону).

Як встановлено матеріалами справи, 21.05.2019 приватним виконавцем Гненним Д.А. винесено постанову ВП № 59024048 про відмову у задоволенні відводу, обґрунтовану тим, що в заяві про відвід приватного виконавця, яка надійшла від боржника, не було зазначено підстав для відводу виконавця, визначених ч. 4 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування постанови від 21.05.2019 ВП № 59024048 про відмову у задоволенні відводу приватному виконавцю Гненному Д.А., про що скаржник просив суд у доповненні до скарги на дії приватного виконавця Гненного Д.А.

Разом з цим, твердження скаржника про протиправне стягнення з боржника додаткових витрат на користь приватного виконавця є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними матеріалами скарги. Так, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода згідно ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, яка встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця. За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково. Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди. Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України. З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України. Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.

Разом з цим, за змістом ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Додаткова винагорода приватного виконавця може встановлюватися за погодженням зі стягувачем і, відповідно, сплачується стягувачем, про що йдеться у ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», однак як встановлено матеріалами справи, за виконавчими провадженнями з виконання наказів у даній справі приватним виконавцем та стягувачем договір про сплату додаткової винагороди не укладався.

Водночас, слід зазначити, що види та розміри витрат виконавчого провадження затверджено наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження». Проте, скаржником не подано доказів на підтвердження того, що приватним виконавцем стягнуто додаткову винагороду або будь-які інші витрати, не передбачені зазначеними вище нормативними актами. Доказів на спростування цього матеріали скарги не містять.

Твердження скаржника про відсутність у нього доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП), що є грубим порушенням приписів ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» та прав боржника, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки на підставі ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як встановлено матеріалами справи, в постановах про відкриття виконавчих проваджень містилися ідентифікатори доступу до АСВП, що вбачається з копій постанов, наданих самим боржником.

Разом з цим, слід зазначити, що адміністратором АСВП є державне підприємство «Національні інформаційні системи» (п. 2 розділу І «Загальні положення» Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016), а до повноважень приватного виконавця не належить контроль роботи програмного забезпечення сторін виконавчого провадження.

Таким чином, скаржником належними та допустимими доказами не доведено наявності порушень вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та прав боржника саме внаслідок дій приватного виконавця Гненного Д.А., пов`язаних із забезпеченням доступу боржника до АСВП.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За матеріалами справи, на виконання вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» 21.05.2019 приватним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 59024048 та ВП № 59024190, оскільки боржником було спрямовано на власний розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі, достатній для виконання рішення в повному обсязі. Відповідно, приватним виконавцем було звернуто стягнення на такі кошти й рішення суду було виконане в повному обсязі, відтак виконавчі провадження, відкриті за виконавчими документами, виданими на підставі судового рішення у даній справі № 911/1106/17, підлягали закінченню та були виведені зі складу зведеного виконавчого провадження.

Наведене, серед іншого, унеможливлює задоволення вимог скаржника про зобов`язання повернути наказ Господарського суду Київської області у справі № 911/1106/17 без виконання.

З приводу вимог скаржника про зупинення виконавчих проваджень ВП № 59024048 та ВП № 59024190 до розгляду судом даної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона», суд першої інстанції правомірно зазначив, що положеннями чинного ГПК України не передбачено можливості зупинення виконання судових рішень на час розгляду скарги на дії державних або приватних виконавців.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказів господарського суду Київської області від 03.05.2019 у даній справі № 911/1106/17.

Доводи апелянта з приводу грубого порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, не виконання свого процесуального обов`язку та рішення - вимог ухвали суду, якою приватного виконавця зобов`язано надати матеріли виконавчого провадження (оригінали - для огляду, копії - для долучення до матеріалів справи), прийняття наданих приватним виконавцем всупереч приписів чинного ГПК України заперечень та доказів не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Наведенні апелянтом обґрунтування апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, зокрема, враховуючи відсутність жодних заперечень скаржника щодо висновків суду по суті розгляду його скарги.

За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.

Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Епона» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1106/17 - без змін.

Матеріали справи № 911/1106/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.12.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Є.Ю. Пономаренко