Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 697/141/14-ц

провадження № 61-19422св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - старший державний виконавець Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Шамсутдінова Ю. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року у складі судді Льон О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Шамсутдінової Ю. В.

Скарга мотивована тим, що відповідно до виконавчого документу у справі №697/141/14-ц, виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області 01 квітня 2014 року, старшим державним виконавцем Канівського МР ВДВС ГТУЮ у Черкаській області 15 квітня 2019 року винесено наступні постанови: постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною, холодною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; постанову про встановлення обмеження боржника у праві полювання; постанову про встановлення обмеження у праві виїзду за межі України; постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. 16 квітня 2019 року винесено постанову про накладення штрафу.

18 квітня 2019 року лист, в якому містилися зазначені постанови, отримали батьки заявника за його фактичним місцем реєстрації. Сам заявник отримав вказані постанови по приїзду в м. Канів 26 квітня 2019 року. Про існування постанови про накладення штрафу від 16 квітня 2019 року він дізнався лише 26 квітня 2019 року, після особистої зустрічі з державним виконавцем та отримання ідентифікатор доступ до виконавчого провадження.

Зазначає, що дійсно існує виконавчий лист № 697/141/14-ц, виданий 01 квітня 2014 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

За період з квітня 2014 року по листопад 2016 року за обставин анексії АР Крим, він не міг виконувати дане рішення, оскільки стягувач постійно проживала в АР Крим. Він кожного місяця протягом двох років сплачував аліменти, але всі суми коштів поверталися на його рахунок у зв`язку з відсутністю будь-якої співпраці банківських установ держави Україна та Російської Федерації в АР Крим.

У листопаді 2016 року стягувач переїхала проживати на материкову частину України і одночасно передала на виконання до Канівського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області зазначений виконавчий лист.

Державним виконавцем Кизим Ю. О. 04 листопада 2016 року було відкрито виконавче провадження № 52810771 та проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за цей період, який на той час склав близько 30 000 грн.

Вже з січня 2016 року і по даний час ОСОБА_1 виконував обов`язок щодо сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Заборгованість по сплаті аліментів за період з березня 2014 по січень 2016 років складає близько 25 000 грн.

У 2015 році він був призваний на дійсну військову службу, яку проходив в зоні АТО і на той час був звільнений від сплати будь-яких платежів та зобов`язань.

Проте, старший державний виконавець Канівського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Шамсутдінова Ю. В. при винесені оскаржуваних постанов допустила помилку, оскільки законодавцем заходи відповідного примусу щодо боржника за невчасну сплату аліментів введено в законну дію лише з 06 лютого 2018 року згідно Закону № 2234-ІІI від 07 грудня 2017 року.

З огляду на вказане ОСОБА_1 просив суд поновити строк для подання скарги, визнати дії старшого державного виконавця Канівського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Шамсутдінової Ю. В., що полягають у винесенні оскаржуваних постанов, протиправними. Скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною, холодною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 15 квітня 2019 року; постанову про встановлення обмеження боржника у праві полювання від 15 квітня 2019 року; постанову про встановлення обмеження у праві виїзду за межі України від 15 квітня 2019 року; постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 15 квітня 2019 року та постанову про накладення штрафу від 16 квітня 2019 року, як незаконні.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Канівського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Шамсутдінової Ю. В. в частині визнання дій протиправними та скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 15 квітня 2019 року; постанови про встановлення обмеження боржника у праві полювання від 15 квітня 2019 року, постанови про встановлення обмеження у праві виїзду за межі України від 15 квітня 2019 року, постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 15 квітня 2019 року, - відмовлено.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Канівського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Шамсутдінової Ю. В. в частині скасування постанови від 16 квітня 2019 року про накладення штрафу закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутись з цією вимогою до суду в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не заперечувалася наявність заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом Канівського міськрайонного суду №697/141/14-ц від 01 квітня 2014 року, та розмір обрахованої державним виконавцем суми заборгованості не оскаржувався, в той час як для застосування державним виконавцем заходів, визначених у статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначальним чинником є факт наявності заборгованості у встановленому розмірі, обчислення якого відповідно до частини 4 статті 11 вказаного Закону здійснюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Закриваючи провадження у справі в частині скасування постанови від 16 квітня 2019 року про накладення штрафу, суд виходив з того, що оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука А. В. залишено без задоволення, а ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що заходи відповідного примусу щодо боржника за невчасну сплату аліментів введено в дію Законом № 2234-VII від 07 грудня 2017 року лише 06 лютого 2019 року. У відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.Оскільки з 06 лютого 2018 року (з часу набуття законом законної сили) по 15 квітня 2019 року згідно частини 9, частини 14 пункту 2 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у апелянта була відсутня заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, починаючи з 06 лютого 2018 року, державний виконавець не мав права виносити оскаржувані постанови. Вважає, що оскаржувані постанови державного виконавця не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження по справі, витребувано справу № 697/141/14-ц з Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 04 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 квітня 2014 року і до повнолітня дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ОСОБА_4 - 15 грудня 2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 26 березня 2019 року борг по аліментах станом на 01 березня 2018 року становить 34073 грн 33 коп.

Постановами старшого державного виконавця Канівського МР ВДВІС ГТУЮ в Черкаській області встановлено від 15 квітня 2019 року відносно боржника ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлено тимчасове обмеження у праві полювання, встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, встановлено тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Постановою старшого державного виконавця Канівського МР ВДВС ГТУЮ у Черкаській області від 16 квітня 2019 року накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості 28 566 грн 33 коп., що складає 8 569 грн 90 коп.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, постанови, зазначені у пунктах 1 - 4 цієї частини, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Постанови, зазначені у пунктах 1 - 4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанови, зазначені у пунктах 1 - 4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1 - 4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до суду із відповідною заявою щодо оспорювання заборгованості по аліментах обчисленої державним виконавцем.

З огляду на вказане суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що заборгованість ОСОБА_1 більше ніж за три роки в сумі 28 566 грн 33 коп. і старшим державним виконавцем правильно застосовані заходи впливу, передбачені частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», яка не встановлює часу виникнення заборгованості.

Санкції вказаної статті застосовані державним виконавцем після набрання чинності даним Законом.

Доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Крім того, судами враховано, що частиною 2 статті 74 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу, прийнятої у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого документа, незалежно від того, яким органом, в тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс17); 06 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс/18), від 20 вересня 2018 року у справі №821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження №11-801апп18).

За змістом пункту 3 частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду викладала висновок щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах у своїх постановах, які вказані вище, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська