Номер справи місцевого суду: 509/3712/16-ц

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 березня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2016 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» про зобов`язання вчинити певні дії, в якій просили суд зобов`язати громадянина ОСОБА_1 невідкладно знести огорожу, яка знаходиться в межах охоронної зони магістрального газопроводу – відводу до ГРС Одеса-3 на 106,75 км, на території Сухолиманської сільської ради, по АДРЕСА_1 , та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського ЛВУМГ судові витрати на сплату судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що під час об`їзду та обстеження трас газопроводів було встановлено, що в охоронній зоні, на відстані 20 метрів від вісі магістрального газопроводу відводу до ГРС Одеса-3 на 106,75 км., на території Сухолиманської сільської ради, на земельній ділянці, якою користується ОСОБА_1 згідно рішення №418-VI від 22.04.2015 року на складання проекту відведення у власність земельної ділянки від 22.04.2015 року для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , збудована залізобетонна огорожа земельної ділянки. Дозволів на будь-яке будівництво, проведення земляних робіт, встановлення огорожі або будь-чого іншого в охоронній зоні не надано. Позивач посилався на ч. 4 ст. 22 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», відповідно до якої в охоронній зоні магістрального газопроводу забороняється проводити будь-які роботи, в тому числі будувати будинки, розміщувати будь-які об`єкти, встановлювати огорожу земельної ділянки, висаджувати багаторічні насадження, розміщувати звалища та інше, та на положення ст. 19, відповідно до якої, для проведення будь-яких робіт, в тому числі будівельних, земельних, необхідно отримати письмовий дозвіл від експлуатуючої газопровід організації. Тому позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т. 1, а.с.2-5).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 березня 2017 року було вирішено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укртрансгаз» відмовити (т. 1, а.с. 79-82).

28 березня 2017 року до Апеляційного суду Одеської області надійшла апеляційна скарга ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 березня 2017 року, в якій апелянт зазначив, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» для вищевказаного газопроводу високого тиску (від 300 міліметрів до 600 міліметрів включно) встановлюється охоронна зона в розмірі 150 метрів від осі газопроводу в кожну сторону, та відповідно до ч. 4 ст. 22 ЗУ «Про правовий режим охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» визначено, що до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі, будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності тощо. Також апелянт стверджував, що магістральному газопроводу загрожує небезпека, яка виражається в недотриманні відповідачем вимог правил проведення будівельних робіт в охоронній зоні магістрального газопроводу, що може призвести до його аварії, наявність будівель в охоронній зоні перешкоджає, а іноді й робить неможливим проведення робіт по ремонту та обслуговуванню газопроводу, все це може значно збільшити збитки та ускладнити ліквідацію можливої аварії та призвести до людських жертв. У зв`язку з чим, апелянт просив суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» задовольнити у повному обсязі (т. 1, а.с. 83-87).

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року було вирішено апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» залишити без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 березня 2017 року залишити без змін, у зв`язку з тим, що відповідачем було встановлено тимчасову розбірну огорожу без фундаменту навколо земельної ділянки, яка належить йому на праві власності та є елементом благоустрою, а не капітальною будівлею, порушень чинного земельного та архітектурно-будівельного законодавства апеляційний суд не встановив та зауважив, що лише частина огорожі знаходиться на території охоронної зони (т. 1, а.с. 129-133).

Не погоджуючись з постановою Апеляційного суду Одеської області, ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» подали касаційну скаргу (т. 1, а.с. 137-142), яка постановою Верховного суду від 27 червня 2018 року була задоволена частково, постанова Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року скасована, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 1, а.с. 183-186).

08 серпня 2018 року Апеляційним судом Одеської області було постановлено ухвалу, якою цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 березня 2017 року було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (т. 1, а.с. 189).

16.01.2019 року відповідач подав до суду пояснення по справі, в яких відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції без змін (т. 1, а.с. 203-208).

В зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду (т. 1, а.с. 211-213).

22.02.22019 року відповідач подав до апеляційного суду додаткові пояснення по справі (т. 1, а.с. 217-218). 19.09.2019 року від представника АТ «Укртрансгаз» надійшли пояснення по справі (т. 2, а.с. 8-15).

В судовому засіданні представник позивача – Пахомова О.А. просила задовольнити апеляційну скаргу, відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з врахуванням предмету та підстав заявленого позову в суді першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи в задоволенні позову першої інстанції виходив з того, що відповідачем будь-яких порушень чинного земельного чи архітектурно-будівельного законодавства не здійснювалося, адже як встановлено судом і підтверджено листом Департаменту ДАБІ в Одеській області від 30.12.2015 року № 05/1-17510, встановлена відповідачем огорожа навколо вказаної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на праві власності – є ні чим іншим як елементом благоустрою земельної ділянки згідно ст. 21 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», та є тимчасовою розбірною спорудою, а не капітальним будівництвом як стверджує позивач, тому не підпадає під заборону згідно ч. 4 ст. 22 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів». Також суд першої інстанції зазначив, що газопровід по території земельної ділянки АДРЕСА_1 не проходить, а охоронна зона, про яку згадують позивачі у позові, до підземних комунікацій не відноситься.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2277 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.10.2015 року (т. 1, а.с. 37).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 вересня 2015 року категорія зазначеної вище земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, з вказівкою на обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкту транспорту, площею 0,1831 га, на яку поширюється обмеження на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747 «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів» (т. 1, а.с. 38-39).

Магістральний газопровід-відвід до ГРС Одеса-3, який проходить біля земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , було введено до експлуатації у 1987 році та згідно технічного паспорту є газопроводом високого тиску 1 класу з умовним діаметром труб 530 мм, проектним тиском 55 кгс/ кв. см, який на сьогодні експлуатується з робочим тиском 35 кгс/кв. см.

Працівниками Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів встановлено, що в охоронній зоні на відстані 20 метрів від осі магістрального газопроводу-відводу до ГРС Одеса-3 на 106,75 км території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області навколо земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , збудована залізобетонна огорожа, що підтверджується актом інженера лінійно-експлуатаційної служби Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів від 04.02.2016 року, фотографією з супутника, схемою проходження магістрального газопроводу-відводу до ГРС Одеса-3, фото-таблицею, витягом з Кадастрової карти України, листом Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 6 серпня 2015 року № 262 (т. 1, а.с. 10, 11-14, 15, 16, 42-52).

Окрім іншого в матеріалах справи міститься акт працівників Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів від 25.07.2015 року, відповідно до якого в охоронній зоні на відстані 20 метрів від магістрального газопроводу-відводу на 106,7 км (територія Сухолиманської СР) розпочато будівництво залізобетонного паркану для відокремлення земельної ділянки (т. 1, а.с. 6), листи-звернення ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» до ДАБІ в Одеській області, відділу Держгеокадастру Овідіопольського району Одеської області щодо порушень ОСОБА_1 шляхом будівництва паркану (т. 1, а.с. 18, 21), а також попередження ОСОБА_1 про порушення експлуатації, наданої йому земельної ділянки (т. 1, а.с. 24).

За ст. 111 ЗК України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. Стаття 112 ЗК визначає випадки створення охоронний зон.

Організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, зокрема Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів». Відтак, при оцінці спірних правовідносин та вирішенні справи по суті необхідно керуватися положеннями вказаного закону у взаємозв`язку з іншими нормативно-правовими актами, які регулюють спірне питання.

Так, відповідно до ст. 8 вказаного Закону на використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом. Обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію. Перехід права власності чи користування земельною ділянкою не є підставою для припинення дії обмежень на використання земельної ділянки в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Згідно з чч. 1-2 ст. 14 зазначеного Закону земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Зазначені обмеження встановлюються для власників та користувачів земельних ділянок на провадження ними господарської діяльності в цих охоронних зонах залежно від визначених внутрішніх зон безпеки охоронних зон або в межах всієї охоронної зони об`єктів магістральних трубопроводів.

За ч. 1 ст. 20 Закону фізичні та юридичні особи, власники та користувачі земельних ділянок при провадженні господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватися особливого режиму їх використання та встановлених обмежень, не пошкоджувати розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження трубопроводу та його об`єктів і споруд, а також дотримуватися інших обмежень, встановлених нормативно-правовими актами для земель охоронних зон.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватися особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від внутрішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки.

Відповідно до п. 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747 на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється: споруджувати житлові, громадські та дачні будинки; будувати огорожі для відокремлення приватних земельних ділянок, лісових масивів, садів, виноградників тощо.

Згідно зі ст. 1163 ЦК України фізична особа, життю, здоров`ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Як вбачається з матеріалів справи, було вище зазначено та не оспорювалось сторонами в процесі розгляду справи ОСОБА_1 було збудовано паркан навколо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка належить йому на праві власності (площа 0,2277 га). На вказану земельну ділянку встановлені обмеження, а саме відповідно до інформації з Державного земельного кадастру: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкту транспорту, площею 0,1831 га, на яку поширюється обмеження на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747 «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів». Тобто, частина земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , обмежена у використанні, оскільки належить до охоронної зони навколо об`єкту транспорту (в даному випадку магістрального газопроводу-відводу до ГРС Одеса-3). Отже, правовий статус цієї земельної ділянки регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» та Правилами охорони магістральних трубопроводів, якими встановлена заборона побудови огорожі для приватних земельних ділянок. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що спірна огорожа була побудована відповідачем всупереч встановленим законодавчим нормам. При цьому необхідно зауважити, що протягом будівництва спірної огорожі відповідач попереджався про наявні порушення, в тому числі позивачем, однак не усунув їх. Дозвільних документів на встановлення спірної огорожі відповідач до суду не надавав. На вказані обставини звертав увагу Верховний Суд при перегляді рішення апеляційного суду в даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» – задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 березня 2017 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати певні дії – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) знести огорожу, яка знаходиться в межах охоронної зони магістрального газопроводу – відводу до ГРС Одеса-3 на 106,75 км., на території Лиманської сільської ради по вул АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» (ЄДРПОУ 00153133) судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 1378 гривень

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2019 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

05.12.2019 року м. Одеса