Номер провадження 2-о/243/2117/2019

Номер справи 243/14588/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 26» грудня 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.

за участю - секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду №19 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи - Слов`янського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті в певний час,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _2 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з заявою за участю заінтересованої особи - Слов`янського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті в певний час, обґрунтовуючи свої заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в м. Донецьку Донецької області, помер її чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Коли вона звернулася до Слов`янського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, щоб отримати свідоцтво про смерть, то отримала відмову в цьому, внаслідок чого змушена звертатись до суду з заявою про встановлення факту смерті з метою отримання належного свідоцтва про смерть згідно законодавства України з подальшою можливістю оформлення та отримання спадщини.

Просить суд встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області, причина смерті - церебральний атеросклероз.

Заявник ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Від заявника надійшла Заява, в якій вона просить суд розглянути справу про встановлення факту смерті в певний час без її участі, та задовольнити заявлені вимоги.

Представник заінтересованої особи - Слов`янського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився.

24 грудня 2019 року від Начальника Слов`янського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - Пацкан О.В. надійшла Заява, в якій вона просить суд розглянути справу про встановлення факту смерті без участі представника відділу та постановити рішення згідно діючого законодавства.

Суд, розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи - Слов`янського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті в певний час підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» «Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення».

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Звертаємо також увагу на те, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої 1 цієї статті заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.

За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України».

Як встановлено в судовому засіданні заявник ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються Свідоцтвом про одруження (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Вказані обставини підтверджуються Свідоцтвом про смерть, виданого 20 серпня 2019 року у м. Донецьку Донецької області, та Довідкою про причину смерті, видної ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області з яких вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області, причина смерті - церебральний атеросклероз (а.с. 6,7).

Відповідно до п.8 ст. 315 ЦПК України суд вправі встанови ти факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом Державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.

Предметом доказування у цих справах є не сама подія смерті, а її час - чітко визначений час, який повинен породжувати для заявника правові наслідки.

Перед тим, як звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті у певний час заявник зобов`язаний спочатку звернутися у орган Державної реєстрації актів цивільного стану. Після одержання відмови органу Державної реєстрації актів цивільного стану у реєстрації події смерті заявник має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті особи в певний день.

16 грудня 2019 року представник заявника звернувся до Слов`янського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за видачею Свідоцтва про смерть, де йому було відмовлено у зв`язку пред`явленням для підтвердження факту смерті документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с. 4).

Розглядаючи справи встановлення факту смерті в певний час суд перевіряє наступні документи та докази: Довідку архіву Державної реєстрації актів цивільного стану про те, що за певний час у архіві відсутні актові записи про смерть громадянина, Довідку органів Державної реєстрації актів цивільного стану про те, що ці органи не мають відомостей про реєстрацію цієї події; висновок Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану про відмову у видачі Свідоцтва про смерть, документи на підтвердження місця проживання померлої особи, докази, які достовірно підтверджують факт смерті особи у певний час та при певних обставинах, медичні документи, довідки міліції з місця події акти органів МВС, довідки бюро ритуальних послуг по похованню, довідки комісії по перевірці причин катастрофи з загибелі людей, конкретно по прізвищам, покази свідків, які підтверджують факт поховання або спостерігали обставини смерті, тощо.

Для встановлення факту смерті особи необхідні обставини, що свідчать про цю подію, а також про те, що заінтересована особа позбавлена можливості зареєструвати факт смерті. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.

Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено. що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Суд не приймає, як належний доказ, Довідку про причину смерті від 18 серпня 2019 року та Свідоцтво про смерть від 20 серпня 2019 року, що видані у м. Донецьку Донецької області, оскільки лікарських установ та державних органів, які б діяли на території міста Донецька Донецької області, підконтрольних Україні на теперішній час немає. А згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази

Як передбачено ч.1 ст. 235 ЦПК України, письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні.

Крім того, в п. п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, Пленум Верховного Суду України звернув увагу на наступне: «розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58,59 ЦПК України про належність і допустимість доказів…», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів ( статті 58,59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185,187,189 ЦПК України».

На підставі вищевикладеного, суд приймає до уваги ті фактичні обставини - письмову інформацію, яка викладена у Довідці про причину смерті від 18 серпня 2019 року та у Свідоцтві про смерть від 20 серпня 2019 року, що видані у м. Донецьку Донецької області, а саме, що чоловік заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області.

Таким чином, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_3 в певний час і при певних обставинах підтверджений.

Згідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI та пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006р. № 545» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006р. за № 1150/13024; г) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.

Однак, можливості надати Лікарське свідоцтво з печатками відповідного зразка медичного закладу України у заявниці немає, оскільки лікарських установ, які б діяли на території міста Донецька Донецької області, підконтрольних Україні немає. А згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 14 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Встановлення факту смерті, про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки надає право для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами, а саме Слов`янським районним Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, і отримання Свідоцтва про смерть встановленого зразку.

Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18 жовтня 2000 року № 52/5 судове рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника ( ст. 257 ЦПК України) в державних органах запису актів цивільного стану.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII, п. 1 гл. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, наказу Міністерства Юстиції України від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької та Луганської областей», суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи - Слов`янського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті в певний час - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець д. Максимівка, Орєхово - Зуєвського району Московської області, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області, причина смерті - церебральний атеросклероз.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині встановлення факту смерті ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2019 року.

Головуючий :

Суддя Слов`янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.