Справа № 711/9268/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.,

при секретарі Мелещенко О.В.,

адвоката Демчика В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

До Придніпровського районного суду м. Черкаси з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами звернулася позивач ОСОБА_1 . У заяві зазначає, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувала справа 711/9268/17 за її позовом Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 28.02.2018 Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалив рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовлено. Постановою апеляційоного суду Черкаської області від 22.05.2018 зазначене рішення суду залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 13.07.2018 відмовлено в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що справа малозначна та не підлягає касаційному оскарженню. ОСОБА_1 вважає, що рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від року по справі №711/9268/17 підлягає перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, які стали істотні для справи, що не були і не могли бути суду відомі на час розгляду справи № 711/9268/18 (провадження №2 711/341/18), оскільки є доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. У ОСОБА_1 не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні 28.02.2018 і цей доказ є вирішальним. Вищезазначені обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, так як на їх підставі можна зробити висновок, що згідно Наказу 12-к від 11.04.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнена з 11.04.2017 відповідно до п.1 ст.36 КЗпП за угодою сторін. Будучи офіційно звільненою, ОСОБА_1 не може перебувати в трудових стосунках з Департаментом культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації та бути державним службовцем. Тому, відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (КЗпП), при звільненні ОСОБА_1 мала отримати всі суми, що належать їй в день звільнення. Станом на 16 квітня 2019 року Департамент не провів розрахунок по звільненню ОСОБА_1 .. На час ухвалення рішення, суд не мав можливості врахувати істотну обставину фактичного звільнення ОСОБА_1 , яка могла суттєво вплинути на вирішення справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленному порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення по справі №711/9268/17. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення Постанови Соснівського районного суду м.Черкаси про адміністративне правопорушення (справа №712/11606/18). Фактичні дані, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, не могли бути в суді, в провадженні якого перебувала справа. У своїй заяві, як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається на наявність судового рішення, що набрало законної сили. Соснівським районним судом м.Черкаси розглядалася справа №712/11606/18 відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-4 КУпАП. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слугувало оскаржуване рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28.02.2018 у справі №711/9268/17, яким ОСОБА_1 було визнано працюючою на посаді головного спеціаліста відділу культурно-мистецької, методично-освітньої та організаційно-кадрової роботи Управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації на день розгляду справи судом. Відповідно до Постанови Соснівського районного суду м.Черкаси про адміністративне порушення (справа №712/11606/18, провадження 3/712/2/19), ОСОБА_1 звільнена з управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації 11.04.2017. У зв`язку з чим, справа відносно ОСОБА_1 закрита за відсутністю у діях складу адміністративних порушень. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Наказу 4-к від 31.05.2015, ОСОБА_1 призначено з 01.06.2016 на посаду головного спеціаліста відділу культурно-мистецької, методично-освітньої та організаційно-кадрової роботи правління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адмінісірації. Згідно Наказу 12-к від 11.04.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 припинила державну службу та звільнена з 11.04.2017 відповідно до п.1 ст.36 КЗпП за угодою сторін. Відповідно повідомлення Черкаського міського центру зайнятості № 08-09/222 від 13.02.2019, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості в статусі безробітної з 15.05.2017 по 28.02.2018. Згідно запису в трудовій книжці, Стадник 02.03.2018 призначена на посаду інспектора з кадрів КП «Черкасиоблкіно» Черкаської обласної ради. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 (начальник управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації з травня 2016 по травень 2017 року пояснив, що він дійсно 11.04.2017 завізував заяву ОСОБА_1 , підписав Наказ № 12-к від 11.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади за угодою сторін, підписав та завізував печаткою трудову книжку ОСОБА_1 .. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення складено безпідставно, оскільки будучи офіційно звільненою, ОСОБА_1 не може перебувати в трудових стосунках з Департаментом культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації та бути державним службовцем. Суд постановив провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КпАП України закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Станом на 01.04.2019 постанова вступила в законну силу. Таким чином, викладені у вказаній постанові обставини про те, що ОСОБА_1 була звільнена є неоспорюваним та неспростованим доказом звільнення ОСОБА_1 з 11.04.2017 і є підставою для скасування рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28.02.2018 по справі №711/9268/17. В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягуються до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю (КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На день подачі даної заяви розрахунок у справі по звільненню ОСОБА_1 складає: Компенсація за 52 дні не використаної відпустки -13023,44 грн. (88915, 12 грн: 365 днів (- 10 дн. Святкових) = 250,47 грн., 52 дні х 250,47 грн. - 13024,44 грн., компенсація з час затримки розрахунку при звільненні: 10386,68+10728,77 / 20+22 = 21115,45/42 = 502.75 сер. з/пл.. Затримка виплати х 12.04.2017 по 16.04.2019, складає 523 робочі дні у сумі 252380,50 (двісті п`ятдесят дві тисячі триста вісімдесят грн. 50 коп.) та за 52 дні не використаної відпустки 13024,44 (тринадцять тисяч двадцять чотири грн. 44 коп.).

На підставі вишевикладеного просить суд скасувати рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28.02.2018 по справі №711/9268/17 (провадження № 2/711/341/18) за позовом ОСОБА_1 про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, призначити справу до нового розгляду, стягнути з Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 52 дні у сумі 13024,44 грн.; стягнути з Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, у розмірі 502,75 грн. денного середнього заробітку з 12.04.2017 по день фактичного розрахунку.

14.05.2019 представник відповідача подав відзив на заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в якій він зазначає, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2018 по справі № 711/9268/18 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було відмовлено. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22.05.2018 апеляційна скарга ОСОБА_1 до Департаменту про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишена без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2018 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 13.07.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження. Придніпровським районним судом міста Черкаси відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 28.02.2018 по цивільній справі № 711/9268/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Ознайомившись з текстом заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вважають, що такі підстави відсутні, судове рішення, що переглядається є законним та обґрунтованим. У своїй заяві, як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається на наявність судового рішення, що набрало законної сили, а саме Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18 стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КпАП України. Соснівським районним судом м. Черкаси було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КпАП України. Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення № ГР306231 від 20.09.2018, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу культурно-мистецької, методично-освітньої та організаційно-кадрової роботи управління культури та взаємозвязків з громадськістю Черкаської ОДА, будучи відповідно до підпункту «в» пункту 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про запобігання корупції" суб`єктом відповідальності за правопорушення, повязані з корупцією, в порушення вимог ст. 25 Закону України „Про запобігання корупції", порушила встановлені законом обмеження щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю, а саме займала посаду Інспектора з кадрів КП „Черкасиоблкіно" Черкаської обласної ради, тобто порушила обмеження щодо сумісництва чим спричинила перевитрати бюджетних коштів. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18 провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КпАП України було закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Однак дана постанова порушує принцип юридичної визначеності виходячи з наступних доводів. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду як джерело права. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини зазначив що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (п.40 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»). Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року). У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (п.93, «Проценко проти України»). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (п.38 рішення у справі «Сутяжник проти Росії»). Крім того, в ч. 4 ст. 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, преюдиціально встановлений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2018 по справі - 711/9268/18 та підтверджений постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22.05.2018 факт перебування ОСОБА_1 з Департаментом трудових відносинах не підлягає доказуванню, оскільки його істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати його знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Однак даний факт протизаконно піддавався повторній оцінці Соснівським районним судом м. Черкаси в своїй постанові від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18, при цьому докази не досліджувалися у наскільки ж повній і об`єктивній мірі, як у справі № 711/9268/17. Крім того, у вищезазначеній постанові було порушено вимоги ст.12 Кодексу суддівської етики, відповідно до якого суддя не може, зокрема, піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили. Стверджують, що Соснівським районним судом м. Черкаси в своїй постанові від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18 не було повно і об`єктивно досліджено всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до ст. 252 КпАП України, адже не було взято до уваги показання свідків представлених зі сторони Департаменту, не було досліджено письмових доказів, таких як журнал реєстрації наказів. Звертають увагу, що згідно п.1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2018 у справі № 2-53/11 вказано наступне: «Разом із цим, посилання заявників на встановлену судовим рішенням від 08 грудня 2016 року, що набрало законної сили 15 березня 2017 року, незаконність рішення Черкаської міської ради № 8-149 від 12 травня 2005 року в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 не вказують на існування даної обставини на момент ухвалення судового рішення. Виникнення такої обставини після ухвалення судового рішення, заяву про перегляд якого подано відповідачами, не дає підстав для її віднесення до нововиявленої, та вказує на те, що остання є саме новою обставиною». Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 609/1286/15-ц, зроблено такий висновок: «Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для рбзгляду справи та існували на час розгдяду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте». Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.10.2018 у справі № 345/2301/15-ц висловлено таку правову позицію: «Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли після постановлення рішення, а також обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з`ясуванні судом обставин у справі». В постанові Великої палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17, в якій проаналізовано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яка грунтувалась на іншому рішенні одного із судів, що було ухвалене щодо тих же обставин та зафіксував погляд на цю проблему, за яким не є нововиявленою обставина, яка грунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Зазначають, що посилання на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 у справі № 712/11606/18, як на підставу для перегляду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2018 у справі № 711/9268/18 суперечить ч. 4 ст.423 ЦПК України та усім вищевказаним правовим позиціям Верховного Суду. Більш того, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Згідно п. 4 вказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Таким чином, обставина, на яку посилається ОСОБА_1 зокрема на факт набрання законної сили постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18 в частині визнання її звільнення з 11.04.2017, за своєю правовою природою не є нововиявленою, і не дає підстави для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення від 28.02.2018 по цивільній справі № 711/9268/17. Більш того, ОСОБА_1 не було уточнено, які саме обставини викладені в постанові Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18 є неоспорюваними та неспростованим доказом її звільнення 11.04.2017 і є підставою для скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2018 по справі № 711/9268/17. Тому набрання законної сили постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18 не може вважатись істотними та новими і такими, що можуть вплинути на рішення ухвалені місцевим, апеляційним та Верховним Судом обставинами. Твердження ОСОБА_1 про те, що станом на 16.04.2019 з нею Департаментом не проведено розрахунок по звільненню також не відповідає дійсності. Зазначають, що наказом від 07.12.2018 № 52-к «Про звільнення ОСОБА_1 » до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення систематично дисциплінарного проступку - прогулу без поважних причин, ч. 5 ст. 66 Закону. У зв`язку з відсутністю останньої на робочому місці, на ім`я ОСОБА_1 за її місцезнаходженням згідно з описом вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було направлено лист із наказом про звільнення та повідомленням про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. Видача трудової книжки стала неможливою у зв`язку з відсутністю, підтвердженою актом встановлення наявності документів від 04.07.2017 № 77, яким підтверджується відсутність трудової книжки ОСОБА_1 в Департаменті. Заслуговує на увагу і той факт, що у зверненні ОСОБА_3 до Департаменту від 09.11.2018 № Д-980/07-1 зазначено, що трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться на зберіганні в КП «Черкасиоблкіно» Черкаської обласної ради. Принцип презумпції невинуватості на який посилається у своїй заяві ОСОБА_1 є одним з основоположних принцийів кримінального судочинства, закріплений в Основному Законі держави, який в даному випадку не може бути застосованим, адже правовідносини між сторонами по справі є цивільно- правовими. Крім того, вимога ОСОБА_1 призначити справу до нового розгляду суперечить ч. 3 ст. 429 ЦПК України, відповідно до якої за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судовервшення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. На підставі викладеного вище просять суд відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні адвокат Демчик В.І. підтримав подану заяву про перегляд рішення за новововиявленими обставинами та додав, що зазначена категорії справ повинна розглядатися адміністративним судом.

Позивач ОСОБА_1 підтримала подану заяву. Зауважила, що при розгляді справи судом першщої інстанції не надано оцінку факту існування наказу від 11.04.2017 про її звільнення.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення заяви з підстав наведених у відзиві на заяву про перегляд ріщенняза нововиявленим обставинами.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та необхідні матеріали цивільної справи, дійшов висновку про те, що підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами відсутні, а отже заява задоволенню не підлягає з огляду на нижченаведене.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2018 по справі № 711/9268/18 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було відмовлено.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 22.05.2018 апеляційна скарга ОСОБА_1 до Департаменту про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишена без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2018 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 13.07.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Дане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення чи ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті судом за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (ч.2 ст. 423 ЦПК України).

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст.423 ЦПК України).

Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 3 Постанови від 30.03.2012 № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку із нововиявленими обставинами" роз`яснив, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених, зокрема, пунктом 1 частини другоїстатті 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Одночасна наявність названих умов для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є обов`язковою.

З аналізу норм чинного законодавства нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України», від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» наголосив на тому, що процедура перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження передбачає існування доказу, який раніше не міг бути відомий, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Особа, яка звертається із заявою про скасування судового рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також що цей доказ є вирішальним у справі. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя.

Необхідно відзначити, що у з`ясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами має значення факт та момент встановлення відповідних обставин заявником та характер цих обставин як доказів у справі.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявник посилаючись на підставу перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, вказує на наявність судового рішення, що набрало законної сили, а саме постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18 відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КпАП України. Зазначеною постановою суду від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18 провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КпАП України, було закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до дщаної постанови ОСОБА_1 звільнена з управління Черкаської обласної адміністрації 11.04.2017 за угодою сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт перебування ОСОБА_1 з Департаментом культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації в трудових відносинах встановлений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2018 по справі № 711/9268/18 та підтверджений постановою апеляційного суду Черкаської області від 22.05.2018, а тому не підлягає доказуванню.

Таким чином, суд оцінює критично посилання заявника на нововиявлені обставини - постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 по справі № 712/11606/18 відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КпАП України, та приходить до висновку, що дані обставини не є нововиявленими, а тому, враховуючи предмет та підстави позову, встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини, норми матеріального права, які ці правовідносини регулюють і були застосовані судом при вирішенні даного спору, та зважаючи на те, що доказ, який надав заявник не є нововиявленою обставиною, суд приходить до висновку про відсутність підстав для перегляду рішення суду, так і для його скасування.

Стосовно посилання представника позивача адвоката Демчика В.І. про розгляд даної категорії справ виключно адміністративним судом суд звертає увагу на те що, при первинному розгляді справи та в апеляційній інстанції питання щодо підсудності справи сторонами не порушувалося.

На підставі викладеного та керуючись положеннями Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 3 Постанови від 30.03.2012 № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку із нововиявленими обставинами", ст.ст. 423, 429 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позовом – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 26.12.2019.

Головуючий:

Н. М. Кондрацька