open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 697/2450/19

Провадження № 2/697/712/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді – Льон О.М.,

з участю секретаря с/з – Дрянової Н.В.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представників відповідача – Шульги П.М, Дорошенко Т.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Каневі цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про стягнення заробітної плати та інших платежів, пов`язаних з трудовими правовідносинами, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 представник позивача ОСОБА_2 звернулася в Канівський міськрайонний суд Черкаської області в інтересах ОСОБА_1 зі збільшеним у подальшому позовом до відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про стягнення заробітної плати та інших платежів, пов`язаних з трудовими правовідносинами. Свій позов мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року займала посаду методиста відділу освіти Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області. Відповідно до рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 30.05.2018 №14-26/VIII відділ освіти Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області перейменовано у відділ освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області.

24 червня 2019 року позивача звільнено у зв`язку з скороченням штату працівників, у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до п.2 Наказу відповідача від 21.06.2019 №77-к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 .» головному бухгалтеру централізованої бухгалтерії відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_3 І.Я. наказано провести повний розрахунок із ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством, виплатити вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку та грошову компенсацію за 39 календарних днів щорічної основної відпустки в період з 01.02.2019 по 24.06.2019.

Повний розрахунок із позивачем вчасно проведено не було. Тому роботодавцем порушено вимоги трудового законодавства. Під час перебування у трудових правовідносинах роботодавцем не в повній мірі нараховувалась та виплачувалась заробітна плата позивачу. Починаючи з 01 січня 2019 року відповідачем зменшено надбавку за престижність педагогічної праці з 20% до 10% від посадового окладу. Не донараховано та не виплачено заробітну плату у вигляді доплати у розмірі 15 % посадового окладу за педагогічне звання «учитель-методист» починаючи з 03.04.2018.

Відповідно до Наказу відповідача від 11 травня 2018 року № 54-В на позивача було покладено виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника та встановлено доплату у розмірі 50% посадового окладу за основною посадою, але дана доплата нарахована та виплачена не була. Крім того, відповідачем без згоди позивача було відраховано частину заробітної плати як зайво перераховану. Не донарахування позивачу вище зазначених доплат та надбавки призвело до зменшення розміру виплаченої їй компенсації за невикористану відпустку під час звільнення. Позивач вважає, що її права порушені, зокрема на отримання належних сум заробітної плати (оклад, надбавки, доплати), а також інших виплат, пов`язаних з трудовими правовідносинами. Саме тому змушена звернутися до суду за захистом та відновленням порушених прав. Просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 22868,02 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку 181543,14 грн., а всього 204411,16 грн (двісті чотири тисячі чотириста одинадцять гривень 16 копійок).

В ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії:

24.09.2019 ухвалою судді провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 22.10.2019.

11.10.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалами суду від 22.10.20219 витребувано докази у справі та позов в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишено без руху.

Ухвалами суду від 11.11.2019 задоволено клопотання представника позивача про звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору, як інваліда ІІ групи, прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та витребувано докази у справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Потієнко Т.М., яка діє на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги №114 від 30.08.2019 (а.с.38 т.1) збільшені позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити. Пояснили, що позивач працювала на посаді методиста відділу освіти, та дана посада є у переліку класифікатора професій. Наказом відповідача від 21.06.2019 позивача було звільнено з роботи з 24.06.2019 у зв`язку з скороченням. Належну до виплати заробітну плату позивач у день звільнення не отримала, крім того, їй не нараховано та не доплачено з 01.01.2019 надбавку за престижність педагогічної праці у розмірі 10% від посадового окладу, доплату у розмірі 15% посадового окладу за педагогічне звання «учитель-методист», починаючи з 03.04.2018 та доплату у розмірі 50% посадового окладу за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, починаючи з 11.05.2018 по 31.07.2018. Посилання відповідача на відсутність коштів для здійснення належних позивачу виплат вважають неповажною причиною. Відповідачем самовільно у червні 2019 року відраховано із заробітної плати позивача 659,74 грн., оскільки згоди на це вона не давала. У зв`язку з не виплатою усіх належних їй перелічених доплат та надбавки, позивачу нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку у неповному розмірі.

У судовому засіданні представник відповідача відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області – адвокат Шульга П.М., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги №371 від 18.10.2019, ордеру серії ЧК №114851 від 22.10.2019 (а.с.115-117) та начальник відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області – ОСОБА_4 Т ОСОБА_5 , яка діє на підставі розпорядження сільського голови№61 від 17.11.2017 (а.с.119 т.1) позовні вимоги не визнали, заперечували щодо їх задоволення. Надали суду відзив на позов та на заяву про збільшення позовних вимог (а.с.47-56 т.1, а.с.48,49 т.2) відповідно до якого, вважають, що відділом освіти проведено повний розрахунок згідно з чинним законодавством., в який входить вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку та грошова компенсація за 40 календарних днів щорічної відпустки. Розрахункові кошти виплачено у повному обсязі, а саме частина розрахункових коштів у сумі 19918,99 грн. виплачена 24.06.2019 в день звільнення та інша частина розрахункових коштів у сумі 4817,16 грн. виплачена 27.06.2019. 31.07.2019 позивачу було помилково виплачено компенсацію за 1 календарний день у сумі 312,54 грн. Пояснили, що ставка заробітної плати, посадовий оклад та надбавки методиста відділу освіти встановлювалися відповідно до штатного розпису та кошторисного призначення на бюджетний рік, а не на навчальний. Наказом відповідача від 11.05.2018 на позивача було покладено виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, починаючи з 11.05.2018, але оскільки ОСОБА_1 відмовилася підписувати наказ, тому в подальшому цей наказ було скасовано. На доплату за звання «учитель-методист» позивач не має право, оскільки посади методиста методичного кабінету не передбачено у штаті відділу освіти. Відповідач самовільно не здійснював відрахування із заробітної плати позивача у розмірі 659,74 грн., ОСОБА_1 подала 22.04.2019 доповідну записку, відповідно до якої просила здійснити перерахунок її заробітної плати з грудня 2018 по квітень 2019 року. З наданими представником позивача розрахунками середнього заробітку, доплат та надбавки не погоджуються, вважають, що дані розрахунки обраховано не вірно. У задоволенні позову просять відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.08.1996 (а.с.11 т.1), що остання з 01.02.2018 прийнята на посаду методиста відділу освіти Степанецької сільської ради ОТГ Черкаської області, а в подальшому звільнена у зв`язку з скороченням штату працівників з 24.06.2019, що також підтверджується наказом відповідача №77-к/тр від 21.06.2019 (а.с.12 т.1).

З копії виписки по картковому рахунку позивача за період з 21.06.2019 по 31.07.2019 (а.с.13 т.1) вбачається, що відповідач розрахунок із позивачем здійснював 24.06.2019, 27.06.2019 та 31.07.2019 року.

З доповідної записки позивача ОСОБА_1 від 23.04.2019 (а.с.14 т.1) вбачається, що остання зверталася до відповідача з приводу відновлення її прав на отримання надбавки за престижність педагогічної праці у розмірі 10% посадового окладу, неотриманої нею у повному обсязі, починаючи з 01.01.2019 та просила здійснити перерахунок її зарплати з січня по квітень місяць 2019 року.

З доповідної записки позивача від 22.04.2019 (а.с.15 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 також зверталася до відповідача з приводу підвищення її посадового окладу за надбавку за педагогічне звання «учитель-методист» на 15% та перерахувати її заробітну плату з квітня по листопад 2018 року та з грудня 2018 по квітень 2019 року, про що надано лист МОН України від 28.01.2019 №1/11-836 «Щодо підвищення посадового окладу за звання».

З вище вказаного листа МОН України від 28.01.2019 №1/11-836 (а.с.21 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 має право на встановлення підвищення посадового окладу на 15 відсотків на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти за звання «вчитель-методист», яке їй було присвоєне за результатами атестації в період роботи на посаді учителя.

З копії наказу відділу освіти, молоді та спорту Канівської РДА №45-К від 03.04.2018 «Про підсумки атестації педагогічних працівників району в 2017-2018 навчальному році» (а.с.18-20 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 – учителю зарубіжної літератури Хмільнянського навчально-виховного комплексу підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та присвоєно педагогічне звання «учитель-методист».

З наказу відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області №67-к/тр від 12.06.2019 «Про підвищення посадового окладу методисту відділу освіти, молоді та спорту» (а.с.16,17 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 підвищено з 01 грудня 2018 року по 22 квітня 2019 року в межах фонду заробітної оплати праці, посадовий оклад у розмірі 10% від посадового окладу за педагогічне звання «старший учитель»; з 23 квітня 2019 року в межах фонду заробітної оплати праці, посадовий оклад у розмірі 15% від посадового окладу за педагогічне звання «учитель-методист».

У відповідь на письмове звернення позивача, Управління Держпраці у Черкаській області своїм листом від 19.08.2019 №К-623/14-01/4825 (а.с.31,32 т.1) повідомило ОСОБА_1 про необхідність звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, предметом розгляду якого є стягнення недонарахованих та не виплачених складових заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, а також стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиплатою позивачу заробітної плати у повному розмірі.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Так, за змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить:

- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Розділом V Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області на 2018-2023 року (а.с.194-205 т.1) передбачено, що оплата службовців та працівників відділу проводиться у відповідності із Постановами Кабінету Міністрів України та наказами начальника відділу освіти. Заробітна плата працівників відділу освіти складається з посадового (місячного) окладу, премії, доплат та надбавок, які визначаються Постановами Кабінету Міністрів та наказами начальника відділу освіти, і фінансуються із місцевого бюджету. Мінімальна заробітна плата встановлюється відповідно до вимог чинного законодавства (п.п.5.1, 5.2).

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача доплати у розмірі 15% посадового окладу за педагогічне звання «учитель-методист», суд зазначає наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та виданий на її підставі наказ Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року № 557, регулює відносини в сфері оплати праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та прийнята з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

За ч.ч.1,2 ст.27 Закону України «Про загальну середню освіту», атестація педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов`язковою і здійснюється, як правило, один раз на п`ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти. За результатами атестації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист тощо).

Згідно абз. 3 п. 1 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 №102 (далі - Інструкція), умови оплати праці, ставки заробітної плати, посадові оклади, передбачені цією Інструкцією, застосовуються при обчисленні заробітної плати таких категорій працівників, зокрема, педагогічних і керівних працівників загальноосвітніх шкіл.

Відповідно до абз. 11 п. 1 Інструкції, зазначені в Інструкції тарифні розряди є державними гарантіями мінімальних рівнів оплати праці для конкретних професійно-кваліфікаційних груп працівників, які перебувають у трудових відносинах з установами та закладами освіти всіх форм власності, при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов`язків (норм праці).

Відповідно до пункту 24 Інструкції педагогічним працівникам за звання «вчитель-методист», посадові оклади (ставки заробітної плати) підвищуються на 15 відсотків, за звання «старший вчитель» - на 10 відсотків.

У примітках до пункту 13 Інструкції зазначено, що за методистами навчально-методичних, методичних кабінетів (центрів), інститутів підвищення кваліфікації (удосконалення) вчителів зберігається право на отримання підвищених посадових окладів, якщо в період роботи на посадах учителя, викладача, вихователя за результатами атестації їм було присвоєно відповідне звання.

Наказом відділу освіти Степанецької с/р ОТГ від 26.01.2018 № 23-К (а.с.105 т.1) позивачу ОСОБА_1 , методисту відділу освіти, надано дозвіл з 01 лютого по 31 травня 2018 читати години зарубіжної літератури з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин на рік в Хмільнянському навчально-виховному комплексі «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Канівської районної ради Черкаської області, а тому до позивача ОСОБА_1 може бути застосовано підвищення посадового окладу на 15% на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти за звання «вчитель-методист», як про це і зазначено листом МОН України від 28.01.2019 №1/11-836 «Щодо підвищення посадового окладу за звання» (а.с.21 т.1).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до додатку №3 до затверджених зборами трудового колективу Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників відділу освіти (а.с.179, 215 т.1) серед перелічених посад працівників відділу освіти міститься посада «Методист методичного кабінету», що є підставою вважати, що посада методист відділу освіти та методист методичного кабінету є тотожними.

З листа №31 від 15.01.2018 (а.с.98 т.1) вбачається, що начальник відділу освіти Степанецької сільської ради ОТГ, правонаступником якого є - відповідач Відділ освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради ОТГ зверталася до начальника відділу освіти, молоді та спорту Канівської РДА з метою організувати роботу атестаційної комісії ІІ рівня при відділі освіти Канівської РДА щодо атестації педагогічних працівників закладів освіти Степанецької ОТГ відповідно списків, які подавалися керівниками закладів освіти у вересні-жовтні 2017.

Наступного дня 16.01.2018, начальником відділу освіти видано наказ №17-к про прийняття на роботу методистом відділу освіти Степанецької сільської ради Костенко Н.І. з 01.02.2018 (а.с.234 т.1).

З дублікату Атестаційного листа (а.с.101 т.1) вбачається, що позивач ОСОБА_1 за результатами атестації від 03.04.2018 відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» та останній присвоєно педагогічне звання «учитель-методист».

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що вище вказаний дублікат атестаційного листа відповідачем отримано від позивача 23.04.2019, що підтверджується відміткою на самому дублікаті про його отримання, а також зробленим записом про його відсутність, як додатку до доповідної записки Костенко Н.І. від 22.04.2019 (а.с.15 на звороті).

Саме тому, як вже зазначалося вище, наказом відділу освіти, молоді та спорту Степанецької с/р ОТГ від 12.06.2019 № 67-к/тр (а.с.102 т.1) позивачу ОСОБА_1 підвищено з 01 грудня 2018 року по 22 квітня 2019 року в межах фонду заробітної оплати праці, посадовий оклад у розмірі 10% від посадового окладу за педагогічне звання «старший учитель»; а з 23 квітня 2019 року в межах фонду заробітної оплати праці, посадовий оклад у розмірі 15% від посадового окладу за педагогічне звання «учитель-методист».

З наказу відділу освіти Степанецької с/р ОТГ від 03.04.2018 № 42-К «Про підсумки атестації педагогічних працівників Степанецької сільської ради ОТГ в 2017-2018 навчальному році» (а.с.22,100 т.1) вбачається, що даний наказ стосується лише трьох педагогічних працівників району, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Під час розгляду справи представниками відповідача зазначено, що цей наказ було видано на підставі витягу із наказу відділу освіти, молоді та спорту Канівської РДА №45-К від 03.04.2018 (а.с.99 т.1), який містив відомості лише відносно педагогічних працівників, закладів освіти Степанецької ОТГ відповідно до списків, які подавалися керівниками закладів освіти у вересні-жовтні 2017 року, а тому за відсутності повного тексту наказу відділу освіти, молоді та спорту Канівської РДА №45-К від 03.04.2018, відповідач не міг та був позбавлений можливості включити до свого наказу №42-К від 03.04.2018 дані стосовно позивача ОСОБА_1 . Однак, дане твердження представників відповідачів спростовується матеріалами справи з огляду на наступне.

Так, зокрема, з тексту наказу відділу освіти Степанецької с/р ОТГ від 03.04.2018 № 42-К «Про підсумки атестації педагогічних працівників Степанецької сільської ради ОТГ в 2017-2018 навчальному році» (а.с.100 т.1) суд вбачає, що, по-перше, підставою для видачі цього наказу слугував наказ відділу освіти, молоді та спорту Канівської РДА №45-К від 03.04.2018, а не витяг з цього наказу.

По-друге, з тексту наказу відділу освіти Степанецької с/р ОТГ від 03.04.2018 № 42-К «Про підсумки атестації педагогічних працівників Степанецької сільської ради ОТГ в 2017-2018 навчальному році» (а.с.100 т.1) вбачається, що ОСОБА_7 - учителю російської мови та зарубіжної літератури комунального закладу «Степанецька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «старший учитель» (за умови проходження курсів підвищення кваліфікації). У витязі з наказу відділу освіти, молоді та спорту Канівської РДА №45-К від 03.04.2018 даного застереження не міститься, а лише у повному його тексті, що говорить про те, що у відповідача був у наявності повний текст цього наказу.

На момент видачі відділом освіти Степанецької с/р ОТГ наказу від 03.04.2018 № 42-К «Про підсумки атестації педагогічних працівників Степанецької сільської ради ОТГ в 2017-2018 навчальному році» позивач ОСОБА_1 уже два місяці як була працівником відділу освіти Степанецької с/р ОТГ, начальник відділу освіти Степанецької сільської ради ОТГ звертався до відділу освіти, молоді та спорту Канівської РДА щодо організації атестації педагогічних працівників закладів освіти Степанецької ОТГ відповідно списків за день до того, як було прийнято наказ про призначення ОСОБА_1 на роботу методистом відділу освіти Степанецької сільської ради.

Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом відділу освіти Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області на 2018-2021 року, (а.с.167-173 т.1) передбачено, що адміністрація зобов`язується забезпечувати проведення атестації працівників (п.5.13).

Саме тому, враховуючи вище викладене суд вважає, що відділ освіти Степанецької с/р ОТГ, правонаступником якого є відповідач міг забезпечити включення позивача ОСОБА_1 до наказу «Про підсумки атестації педагогічних працівників Степанецької сільської ради ОТГ в 2017-2018 навчальному році» від 03.04.2018, а не чекати, коли позивач надасть свій атестаційний лист.

З наданого представником позивача розрахунку належної до виплати суми доплати за звання «учитель-методист» у розмірі 15% від посадового окладу вбачається, що за період з 03.04.2018 по 22.04.2019 розмір заборгованості становить 10638,72 грн., але суд не може прийняти даний розрахунок до уваги, оскільки стороною позивача не враховано кількість відпрацьованих днів позивачем за вказаний період, а також те, що за вказаний період відповідачем проводилася доплата за звання «старший вчитель» у розмірі 10 % від посадового окладу.

Перевіривши наданий відповідачем розрахунок, суд встановив, що розмір різниці доплати ОСОБА_1 за звання «учитель-методист» за період з 03.04.2018 по 22.04.2019 становить 5848,01 грн., яка і підлягає до стягнення.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача надбавки за престижність праці у розмірі 10% від посадового окладу, суд зазначає наступне.

У період роботи у відділі освіти Степанецької с/р ОТГ позивачу ОСОБА_1 на підставі наказу начальника №25-К від 26.01.2018 встановлено з 01.02.2018 по 31.12.2018 в межах фонду заробітної плати надбавку в розмірі 20% посадового окладу за престижність праці з урахуванням усіх підвищень (10% ставки заробітної плати викладача вищої категорії та 10% ставки заробітної плати за звання «старший учитель»), яка нараховувалась згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 №373 «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів 1-11 рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування» (а.с.94 т.1).

Зазначеною постановою надбавка педагогічним працівникам за престижність праці була встановлена у чітко фіксованому розмірі 20% і її розмір не залежав від рішень керівників установ та закладів освіти, і не був пов`язаний з результатами роботи працівника або будь-якими іншими обставинами.

Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року №23 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», з метою підвищення престижності праці педагогічних працівників, Урядом прийнято рішення щодо підвищення граничного розміру надбавки педагогічним працівникам з 20 до 30 відсотків. Право на встановлення надбавки в розмірі до 30 відсотків з 1 січня 2018 року мають керівники закладів загальної середньої освіти, їх заступники, посади яких віднесені до посад педагогічних працівників, вчителі та викладачі закладі професійної (професійно-технічної) і вищої освіти, які викладають предмети згідно з відповідним Державним стандартом загальної середньої освіти. Іншим педагогічним працівникам надбавка в розмірі до 30 відсотків може бути встановлена з 1 вересня 2018 року. При цьому неприпустимо зменшувати надбавку тим педагогічним працівникам, яким вона виплачувалась у граничному розмірі 20%.

Проте наказом начальника відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради ОТГ №5-к/тр від 02.01.2019 «Про встановлення надбавки за престижність праці» (а.с.95 т.1) встановлено позивачу ОСОБА_1 надбавку за престижність праці з 02.01.2019 по 31.12.2019 у межах фонду оплати праці в граничному розмірі 10% посадового окладу (ставки заробітної плати).

Листом відповідача №08-03/384 від 17.05.2019 (а.с.96 т.1) ОСОБА_1 роз`яснено, що останню було повідомлено про закінчення строку оплати встановленої надбавки за престижність на 2018 рік за 11 місяців, тим самим стаття 32 Кодексу законів про працю України в частині повідомлення позивача про зміну істотних умов праці не була порушена.

Статтею 57 Закону України «Про освіту» передбачені гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним і іншим категоріям установ освіти, зокрема виплата надбавок до заробітної плати.

Відповідно до ч.4 ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Встановивши, що позивачу ОСОБА_1 з січня 2019 року надбавку за престижність педагогічної праці було виплачено лише у розмірі 10% надбавки, що передбачено чинним законодавством, це призвело до порушення трудових прав позивача щодо оплати праці.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»(п.8), при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Частиною третьою ст.32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з вимогами ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни, чого зроблено відповідачем не було.

Враховуючи викладене, позов у цій частині підлягає до задоволення, але щодо суми стягнення суд зазначає наступне.

З наданого представником позивача розрахунку належної до виплати суми донарахованої надбавки за престижність праці у розмірі 10% від посадового окладу, починаючи з 01.01.2019 по день звільнення становить 2566,24 грн. (6415,62*10%*4), але суд також не може прийняти даний розрахунок до уваги, оскільки стороною позивача невірно обраховано сам розмір посадового окладу та не враховано кількість відпрацьованих днів позивачем за вказаний період, що також впливає на розмір окладу.

Суд, перевіривши наданий відповідачем розрахунок донарахованої надбавки за престижність праці у розмірі 10% від посадового окладу, встановив, що до стягнення за період з 01.01.2019 по 29.04.2019 (останній робочий день перед відпусткою) підлягає 2388,70 грн.

В частині позову щодо стягнення з відповідача доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника у розмірі 50% посадового окладу за основною посадою, суд приходить до наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу відділу освіти Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади №54-В від 11.05.2018 «Про заміну тимчасово відсутнього працівника» (а.с.24,25 т.1) доручено ОСОБА_1 , методисту відділу освіти Степанецької сільської ради ОТГ, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, засвідченою в установленому порядку, основного працівника ОСОБА_8 , головного спеціаліста відділу освіти, виконувати обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи. Встановлено ОСОБА_1 доплату у розмірі 50% посадового окладу за основною посадою (з урахуванням усіх підвищень). Даний наказ видано на підставі, зокрема, згоди ОСОБА_1 .

З Акту від 11.05.2018 (а.с.83 т.1) вбачається, що 11.05.2018 методист відділу освіти ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися під підпис з наказом відділу освіти від 11.05.2018 №54-В «Про заміну тимчасово відсутнього працівника».

Наказом відділу освіти Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади №89 від 23.05.2018 (а.с.82 т.1) у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 , методиста відділу освіти, тимчасово виконувати обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, покладені наказом відділу освіти від 11.05.2018 №54-В «Про заміну тимчасово відсутнього працівника», враховуючи акт про відмову методиста відділу освіти ОСОБА_1 ознайомлюватися під підпис з наказом від 11.05.2018, скасовано наказ відділу освіти Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади №54-В від 11.05.2019 «Про заміну тимчасово відсутнього працівника».

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні наголосили про те, що вище зазначений наказ №89 від 23.05.2018 містить ознаки підробленого, оскільки у його тексті замість скасувати наказ від 11.05.2018 №54-В зазначено скасувати наказ від 11.05.2019 №54-В.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що починаючи з 11.05.2018 вона виконувала обов`язки тимчасово відсутнього працівника ОСОБА_8 знайшли своє підтвердження у судовому засідання та підтверджується матеріалами справи, зокрема, показами свідків, документами, що надано відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів, серед яких: накази про відрядження ОСОБА_1 (а.с.32,58-61, 70-80 т.2), листи-повідомлення від 20.06.2018 №429 та від 25.06.2018 №437 «Про експертизу підручників», (а.с.55,276,277 т.2), наказ відділу освіти від 29.05.2018 №91 «Про участь у конференції», виконання якого покладено на ОСОБА_1 (а.с.57 т.2), наказ відділу освіти №100 від 13.06.2019 «Про серпневу конференцію працівників освіти» (а.с.279,280 т.2), посадові інструкції ОСОБА_8 та ОСОБА_1 (а.с.136-141 т.1, а.с.90-93 т.2).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка у період роботи позивача ОСОБА_1 методистом відділу освіти, була директором Мартинівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Канівської районної ради Черкаської області, пояснила, що коли ОСОБА_8 була відсутня на роботі, то позивач виконувала її обов`язки спеціаліста з кадрової роботи. Пам`ятає, що 23.05.2018 у Мартинівському НВК проходив виховний захід «Жура», на якому була присутня методист ОСОБА_1 , як представник кадрової служби та начальник відділу освіти Дорошенко Т.М.. 21.06.2018 вона особисто писала заяву про звільнення з роботи, яку приймала у неї ОСОБА_1 та оформляла їй відповідні документи, пов`язані зі звільненням.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка починаючи з 10.05.2018 працювала спеціалістом відділу освіти Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади, пояснила, що вона добре пам`ятає події, які відбувалися на роботі 11.05.2018, оскільки це був її другий день на роботі. ОСОБА_1 сама запропонувала виконувати обов`язки тимчасово відсутнього працівника ОСОБА_8 Наказ про покладення на позивача обов`язків тимчасово відсутнього працівника, ОСОБА_1 підписувала та відповідно виконувала обов`язки працівника кадрової служби. Про те, що за даним наказом позивачу не було проведено нарахування доплати до заробітної плати їй стало відомо лише під час того, коли вона виконувала обов`язки начальника відділу освіти у липні 2018 року. Наказ від 11.05.2018 був з підписом позивач, але оскільки голова ОТГ відмовив у виплаті за даним наказом, тому вона підписала новий наказ про встановлення позивачу доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

З наказу відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади №69-К від 25.07.2018 «Про заміну тимчасово відсутнього працівника» (а.с.16 т.2) вбачається, що ОСОБА_1 , методисту відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради ОТГ, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, засвідченою в установленому порядку, основного працівника ОСОБА_8 , головного спеціаліста відділу освіти, доручено виконувати обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи з 01.08.2018. Встановлено ОСОБА_1 доплату у розмірі 50% посадового окладу за основною посадою (з урахуванням усіх підвищень).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення зазначеної доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи в розмірі 50% (тарифної ставки) посадового окладу, було передбачено п.5.7 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області на 2018-2023 року (а.с.194-205 т.1).

Відповідно до ст. 105 КЗпП України - працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Згідно ч.2 ст.105 КЗпП України розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Беручи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що позивачем та її представником надано належні докази на підтвердження факту виконання позивачем обов`язків тимчасово відсутнього працівника з 11.05.2018.

Так, відповідно до розрахунку позивача розмір доплати ОСОБА_1 за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника з розрахунку 50% від посадового окладу за основною посадою (з урахуванням усіх підвищень), починаючи з 11.05.2018 по 31.07.2018 становить 7191,94 грн., який суд не бере до уваги, оскільки розмір окладу, який взято в обрахунок не відповідає дійсності.

Відповідно до наданих відповідачем розрахункових листів (а.с.248-252 т.1) надбавка за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника з розрахунку 50% від посадового окладу за основною посадою (з урахуванням усіх підвищень), починаючи з 11.05.2018 по 31.07.2018 становить:

-травень 2018 - 3857,91 грн. + 385,80 грн. (10% ставки заробітної плати викладача вищої категорії) + 578,68 грн.(15% ставки заробітної плати за звання «учитель-методист») = 4822,41 грн./2 = 2411,20 грн., але враховуючи, що ОСОБА_1 у травні 2018 року виконувала обов`язки тимчасово відсутнього працівника 14 днів (всього робочих днів 21), то надбавка за цей місяць склала 1607,46 грн.

-червень 2018 - 4264 грн. + 426,40 грн. (10% ставки заробітної плати викладача вищої категорії)+639,60 грн. (15% ставки заробітної плати за звання «учитель-методист») = 5330 грн./2=2665 грн.;

-липень 2018 - 4264 грн.+426,40 грн. (10% ставки заробітної плати викладача вищої категорії) + 639,60 грн. (15% ставки заробітної плати за звання «учитель-методист»)=5330 грн./2=2665 грн.

Всього: 1607,46 грн.+2665грн.+2665 грн.=6937,46 грн.

Таким, чином позовні вимоги у цій частині також підлягають до часткового задоволення, а саме у розмірі 6937,46 грн.

Щодо частини заробітку відрахованої роботодавцем з заробітної плати позивача у розмірі 659,74 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

З листа відповідача №01-04/493 від 24.06.2019 (а.с.26 т.1) вбачається, що при проведенні аналізу правильності нарахування заробітної плати методисту відділу освіти, молоді та спорту Степанецької с/р ОТГ ОСОБА_1 складено бухгалтерську довідку централізованої бухгалтерії за червень 2019 року, згідно якої встановлені відхилення при нарахуванні заробітної плати, які відкориговані при проведенні розрахункових у червні 2019 року, а саме: - відповідно до наказу відділу освіти, молоді та спорту Степанецької с/р ОТГ від 12.06.2019 № 67-к донарахована сума заробітної плати становить 4200 грн.95 коп.;

- відповідно до п.5 наказу "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" від 26.09.2008 № 557 зайво нарахована зарплата за період з 01.09.2018 по 30.11.2018 становить у сумі 659 грн. 74 коп.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідачем при здійсненні розрахунку з ОСОБА_1 у червні 2019 року, з заробітної плати останньої було відраховано 659,74 грн., що підтверджується розрахунковим листом за червень 2019 року – перерахунок 3541,21 грн. (4200,95 грн.-659,74 грн.=3541,21 грн.)

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року за № 13, до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

За наявності у власника права здійснювати відрахування із заробітної плати працівника з метою повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, він може видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.

Пропуск зазначеного строку означає неможливість не тільки видання наказу (розпорядження) про відрахування із заробітної плати, але й стягнення суми заборгованості працівника перед підприємством взагалі, оскільки власник у цьому випадку позбавлений права звернутися з позовом до суду.

Представниками відповідача у судовому засіданні повідомлено, що при здійсненні даного відрахування, відповідачем було взято до уваги доповідну записку позивача ОСОБА_1 від 22.04.2019 про проведення перерахунку її заробітної плати, дане твердження суд оцінює критично, оскільки доповідна записка не є заявою-згодою на відрахування.

Крім того, відповідачем не спростовуються обставини того, що у червні 2019 року кошти в сумі 659,74 грн., які було зайво нараховано та сплачено позивачу у період з 01.09.2018 по 30.11.2018, відповідач самостійно відрахував під час корегування належних ОСОБА_1 до виплати сум, що суперечить вимогам чинного трудового законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказана сума заробітної плати підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, ураховуючи також і обставини того, що матеріали справи не містять даних про видачу відповідачем відповідного наказу про відрахування вказаних сум, згода на проведення такого відрахування у позивача отримана не була, а також відрахування вказаної суми відповідач провів більше, ніж через місяць з дня виплати зайво нарахованої зарплати.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недонарахованої компенсації за невикористану відпустку, то суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до наказу відповідача про звільнення ОСОБА_1 №77-к/тр від 21.06.2019 (а.с.12) головному бухгалтеру централізованої бухгалтерії відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_3 І.Я. наказано провести повний розрахунок із ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством, виплатити вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку та грошову компенсацію за 39 календарних днів щорічної основної відпустки період роботи з 01 лютого 2019 року по 24 червня 2019 року (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про відпустки» № 504/96).

Отже, кількість днів невикористаної щорічної відпустки позивача становить 39 календарних днів.

Відповідно до п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відтак, грошова компенсація за всі невикористані позивачем дні щорічної відпустки розраховується за останні 12 місяців роботи з червня 2018 року по травень 2019 року, а тому наданий розрахунок позивача суд не враховує, оскільки він обрахований невірно.

Враховуючи наданий відповідачем розрахунок середньоденного заробітку ОСОБА_1 та беручи до уваги дані, що містяться в розрахункових листах, сума нарахувань за останні 12 місяців роботи становить:

9898,56 грн. (червень 2018 року) + 11798,56 грн. (липень 2018 року) + 11373,24 грн. (серпень 2018 року) + 10297,76 грн. (вересень 2018 року) + 10532,08 грн. (жовтень 2018 року) + 10790,93 грн. (листопад 2018 року) + 11086,40 грн. (грудень 2018 року) + 11452,81 грн. (січень 2019 року) + 11452,81 грн. (лютий 2019 року) + 11452,81грн. (березень 2019 року) + 31501,22 грн. (квітень 2019 року) + 1974,90 грн. (травень 2019 року) = 143612,06 грн.

143612,06 грн.+6937,46 грн. (доплата за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника)+659,74 грн. (самовільно відрахована зайво перерахована заробітна плата)+5848,01 грн. (доплата за звання «учитель-методист»)+2388,70 грн. (доплата та престижність педагогічної праці)=159445,97 грн. – всього разом з доплатами, надбавками та самовільно відрахованою заробітною платою.

159445,97 грн. / 355*39= 17516,46 компенсація за всі невикористані позивачем дні щорічної відпустки.

З розрахункових листів вбачається, що при звільненні позивачу ОСОБА_1 у червні 2019 нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 15141,36 грн., а тому до стягнення з відповідача підлягає недоплачена сума компенсації за невикористану відпустку, що становить 2375,10 грн. (175516,46 грн.-15141,36грн.)

В частині позову щодо стягнення з відповідача середнього заробітку у зв`язку з невиплатою позивачу заробітної плати у повному розмірі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення, а згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинні сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника.

Середня заробітна плата розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); та інше.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як передбачено п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 у травні 2019 не працювала, оскільки перебувала у щорічній відпустці та у стані тимчасової непрацездатності (наказ про надання відпустки №42-к/тм від 22.04.2019 (а.с.69,240,241 т.2)), тому для розрахунку середнього заробітку суд бере березень та квітень місяці 2019 року, тоді як представником позивача здійснено розрахунок, виходячи з травня та квітня 2019 року, а також взято календарні дні у розрахунковому періоді.

Враховуючи вище викладене, суд не бере до уваги надані сторонами розрахунки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розрахунок середньоденної заробітної плати позивача:

- сума нарахованої та виплаченої заробітної плати за березень 2019 року та квітень 2019 року складає: 11452,81 грн. + 10659,93 грн. = 22112,74 грн.;

- кількість робочих днів за березень 2019 року (20) та квітень 2019 року (21) складає 41 день;

- середньоденна заробітна плата позивача: 22112,74 грн. / 41 день = 539,33 грн.

Період з 25.06.2019 (наступного дня після звільнення) по 23.12.2019 (день розгляду справ) кількість робочих днів складає 128 днів.

128*539,33 грн.=67416,25 грн. – розмір середнього заробітку, що підлягає до стягнення з відповідача - Відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області на користь ОСОБА_1 .

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, що узгоджується в висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалась позивач та її представник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 15833,91 грн., (яка складається з 6937,46 грн. доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, 659,74 грн. самовільно відрахованої заробітної плати, 5848,01 грн. доплати за звання «учитель-методист», 2388,70 грн. доплати та престижність педагогічної праці); компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2375,10 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 67416,25 грн., а всього на загальну суму 85625,26 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір сплачено не було, оскільки вона є звільненою від цих витрат, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №533767 від 25.11.2016 – ІІ категорія інвалідності (а.с.132 т.1).

Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме до стягнення на користь позивача присуджено 85625,26 грн., що становить 41,88% від заявлених вимог (204411,16 грн.), то відповідно з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 856,08 грн., що також становить 41,88% від розміру судового збору, який необхідно було б сплатити позивачу при зверненні до суду у разі не звільнення її від цих витрат (1% від 204411,16 грн. = 2044,11 грн.).

Решту судового збору, а це 1188,05 грн. необхідно віднести на рахунок держави.

Відповідно до ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідачем понесено також судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги №371 від 18.10.2019, детальним описом робіт, виконаних адвокатом, актами приймання-передачі наданих послуг та платіжними дорученнями (а.с.115 т.1, а.с.76-80, 82-85 т.2). Оскільки позов позивача задоволено частково, то суд вважає, що вимоги в частині відшкодування судових витрат відповідачу повинні бути задоволені пропорційно до задоволеної частини позову, а тому до стягнення з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області необхідно стягнути 4649,60 грн., що складає 58,12% від незадоволеної частини позову.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 71, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.57 Закону України «Про освіту», ст.ст.2, 3, 32, 94, 97, 103, 105, 116, 117, 127, 233 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. 2 Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про стягнення заробітної плати та інших платежів, пов`язаних з трудовими правовідносинами – задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, (код ЄДРПОУ 11819908, МФО 854018, р/р НОМЕР_2 , ГУ ДКСУ в Черкаській області, с. Степанці, вул.Лісна,4, Канівського р-ну Черкаської області, 19031), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заробітну плату у розмірі 15833,91 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2375,10 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 67416,25 грн., а всього на загальну суму 85625 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. 26 коп., з утриманням з цих сум податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, (код ЄДРПОУ 11819908, МФО 854018, р/р НОМЕР_2 , ГУ ДКСУ в Черкаській області, с. Степанці, вул.Лісна,4, Канівського р-ну Черкаської області, 19031) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4649,60 (чотири тисячі шістсот сорок дев`ять гривень 60 коп.) грн.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області(код ЄДРПОУ 11819908, МФО 854018, р/р НОМЕР_2 , ГУ ДКСУ в Черкаській області, с. Степанці, вул.Лісна,4, Канівського р-ну Черкаської області, 19031) на користь держави судовий збір у розмірі 856,08 (вісімсот п`ятдесят шість гривень 08 коп.) грн.

Сплату судового збору у розмірі 1188,05 грн. віднести на рахунок держави.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати підлягає до негайного виконання в межах одного місяця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 24 грудня 2019 року.

Головуючий О . М . Льон

Джерело: ЄДРСР 86638460
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку