Провадження №22-ц/824/9666/2019 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ярмак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області в особі державного реєстратора Гуцуляк Тетяни Віталіївни про визнання рішення державної реєстрації протиправним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44464744 від 04 грудня 2018 року, прийняте державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Гуцуляк Т.В., що стало підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 65,7 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 , а також скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29309367 про реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на вищезазначену квартиру, який був внесений 04 грудня 2018 року державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Гуцуляк Т.В. Крім цього, позивач просив поновити запис про його право власності на дану квартиру та стягнути із відповідачів судові витрати по справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 листопада 2007 року між ним та АТ «Укрсоцбанк» був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 402/90/07/Пі, для забезпечення виконання зобов`язань за яким між сторонами був укладений договір іпотеки № 04/1-836, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 65,7 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 .

Отримавши 22 січня 2019 року витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 стало відомо, що вищезазначена квартира, яка належить йому на праві приватної власності з 2002 року, була перереєстрована за банком. Право власності було перереєстроване 04 грудня 2018 року державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Гуцуляк Т.В.

Підставою реєстрації права власності на квартиру стали: іпотечний договір № 04/1-836 від 09 листопада 2007 року, договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 04/1-836 від 06 липня 2009 року, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки № 258/18 від 07 вересня 2018 року.

Разом з тим, позивач в позові посилався на те, що вимоги, на підставі якої здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру, та повідомлення від державного реєстратора на виконання вимог ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», він не отримував, тобто державний реєстратор своїми діями по перереєстрації права власності на належну йому квартиру за банком грубо порушила вимоги Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснивши реєстраційні дії без документів, які підтверджують надіслання банком та отримання позивачем копії претензії.

Крім того, державним реєстратором Гуцуляк Т.В. порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки квартира АДРЕСА_2 має загальну площу 65,7 кв.м., є забезпеченням по валютному кредиту та являється єдиним житлом позивача, тому підпадає під дію даного закону, оскільки дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, як забезпечення за валютними кредитами, поширюється і на позасудовий порядок такого стягнення.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44464744 від 04 грудня 2018 року, прийняте державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Гуцуляк Т.В., що стало підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 65,7 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 .

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29309367 про реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2 , який був внесений 04 грудня 2018 року державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Гуцуляк Т.В.

Поновлено запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнуто з АТ «Укрсоцбанк», Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області в особі державного реєстратора Гуцуляк Т.В. на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 384 грн. 20 коп. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач АТ «Укрсоцбанк» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 проти задоволення скарги АТ «Укрсоцбанк» заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

В судовому засіданні представник АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_1 в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, щозгідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 січня 2002 року Управлінням економіки і власності Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2, площею 65,7 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 (а.с.12).

09 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 402/90/07/Пі.

На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між сторонами 09 листопада 2007 року був укладений Іпотечний договір № 04/1-836, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 65,70 кв.м., житловою площею 39,00 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 (а.с.9-11).

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 153480497 від 22 січня 2019 року власником вищезазначеної квартири є АТ «Укрсоцбанк» (а.с.7-8), дата державної реєстрації - 04 грудня 2018 року.

Підставами виникнення права власності були: іпотечний договір № 04/1-836 від 09 листопада 2007 року; договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 04/1-836 від 06 липня 2009 року; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки № 258/18 від 07 вересня 2018 року.

Даний запис був внесений державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Гуцуляк Т.В.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з порушень, допущених державним реєстратором при реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру, яка належала ОСОБА_1 , в частині ненадіслання позивачу повідомлення, як цього вимагає ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання згідно умов укладеного між ним та АТ «Укрсоцбанк» 09 листопада 2007 року кредитного договору, в зв`язку із чим банк, як іпотекодержатель, набув на підставі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.4.5. укладеного між сторонами Іпотечного договору № 04/1-836 від 09 листопада 2007 року Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

- на підставі рішення суду; або

- на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

- шляхом передачі Іпотекодержателю права влаcності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених Іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому чинним законодавством України; або

- шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому чинним законодавством України; або

- шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем;

- в інший спосіб, визначений за домовленістю Сторін.

Відповідно до п.4.9. Іпотечного договору передача Іпотекодержателю права власності на предмет Іпотеки (його частину) для задоволення його вимог, що випливають із основного зобов`язання, може здійснюватися шляхом надіслання (надання) Іпотекодавцю повідомлення про передачу Предмета іпотеки (його частини) у власність Іпотекодержателя. При цьому право власності на Предмет іпотеки (його частину) переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання Іпотекодавцем такого повідомлення особисто або з моменту отримання такого повідомлення за останнім відомим Іпотекодержателю місцем проживання Іпотекодавця.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Укрсоцбанк» на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» надсилав іпотекодавцю ОСОБА_1 за місцем його реєстрації письмове повідомлення за вих. № 258/189 від 07.09.2018 року, в якому поряд з вимогою про усунення порушень умов кредитного договору міститься попередження, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку, банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с.132-136).

Оскільки вимога банку про усунення порушень умов кредитного договору боржником у тридцятиденний строк виконана не була, банк правомірно прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, звернувшись з цією метою до державного реєстратора.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частина 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною другою цієї статті передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Вищевказаний перелік документів АТ «Укрсоцбанк» 04.12.2018 року надав державному реєстратору Гуцуляк Т.В., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №153480497 від 22 січня 2019 року, а також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до ст.10 Закону державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зважаючи на відсутність обмежень для проведення реєстраційних дій, відсутність підстав для зупинення державної реєстрації прав та відсутність підстав для відмови у державній реєстрації прав, державний реєстратор Гуцуляк Т.В. правомірно на підставі поданого АТ «Укрсоцбанк» пакету документів стосовно звернення стягнення на іпотечне майно прийняла рішення про державну реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» прав та їх обтяжень по квартирі АДРЕСА_2 , яка є предметом іпотеки згідно укладеного між сторонами відповідного іпотечного договору.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зазначивши у рішенні про те, що відповідачами не подано до суду жодних доказів дотримання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вищенаведені висновки суду спростовуються наданими представником відповідача належними, допустимими та достовірними доказами дотримання банком вимог закону та умов договору в частині повідомлення іпотекодавця про усунення порушень умов основного зобов`язання та наслідки такого неусунення для нього.

Враховуючи викладене, відповідачами при проведенні реєстрації права власності на іпотечне майно у вигляді квартири АДРЕСА_2 дотримано вимоги як Закону України «Про іпотеку», так і вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт порушення відповідачами вимог закону при проведенні ними реєстрації права власності на іпотечне майно з метою задоволення вимог іпотекодержателя на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, висновок суду про задоволення позову ОСОБА_1 є помилковим та таким, що суперечить вимогам процесуального закону, який можливість звернення до суду з позовом обумовлює виключно фактом порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», - задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області в особі державного реєстратора Гуцуляк Тетяни Віталіївни про визнання рішення державної реєстрації протиправним та його скасування - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: