ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Харків

Справа № 641/8462/17

Провадження № 22-ц/818/5293/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Бурлака І.В.,

Учасники справи :

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач 1 – комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,

відповідач 2 - приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім»,

третя особа – ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Харківські теплові мережі», приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», третя особа – ОСОБА_2 , про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі представника Табарча Германа Олександровича на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2019 року, постановлене суддею Курганниковою О.А.,

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому після уточнення позовних вимог 02 липня 2018 року просив стягнути окремо з першого відповідача 34176,86 грн. як вартість відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу за деліктним зобов`язанням про спричинення шкоди та окремо з другого відповідача 1189,66 грн. як вартість недоплаченої суми страхового відшкодування за договорним зобов`язанням про страхування.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що 29.06.2017 року о 14 годині 00 хвилин третя особа по справі, будучи уповноваженою відповідачем 1 особою на керування автомобілем марки «КРАЗ», моделі «256Б1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв ДТП із належним позивачу автомобілем марки «Ford», моделі «Transit Connect», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 19.07.2017 року третю особу по справі було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП та застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Вказана постанова не була оскаржена третьою особою та набрала законної сили.

Третя особа по справі під час керування автомобілем марки «КРАЗ», моделі «256Б1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходився у трудових відносинах із КП «Харківські теплові мережі», а сам автомобіль належав Відповідачу 1. Крім цього, на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач 1 застрахував свою відповідальність, зокрема і за автомобіль марки «КРАЗ», моделі «256Б1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у Відповідача 2. Намагаючись вирішити питання отримання страхового відшкодування в позасудовому порядку, позивач звертався до ПрАТ «Київський страховий дім», однак лише 09.02.2018 року йому було виплачено відшкодування у розмірі 20054,28 грн., яке позивач вважав таким, що не відповідає вимогам закону та його розрахунку. Крім цього Відповідач 2 не сплатив позивачу половину вартості акту дефектовки автомобіля від 17.07.2017 року, зробленим ОСОБА_1 за власний кошт, для визначення спричиненої йому шкоди у результаті вищевказаного ДТП.

Щодо Відповідача 1 позивач просив стягнути з нього половину суми вартості відновлювального ремонту, суму франшизи, не сплачену Відповідачем 2 відповідно до умов договору цивільно-правової відповідальності, та половину вартості акту дефектовки автомобіля від 17.07.2017 року, зробленим позивачем за власний кошт, для визначення спричиненої йому шкоди у результаті ДТП.

Обгрунтовуючи вимоги уточненої позовної заяви, позивач зазначив, що вина працівника Відповідача 1 встановлена відповідним судовим рішенням, із чітко визначеної позивачем суми сплачено менше половини і виключно за договором цивільно-правової відповідальності, вказана сума, отримана позивачем його не задовольняє. Жодний дій для компенсації залишку спричиненої шкоди в позасудовому порядку з боку обох відповідачів не відбувається. Позивачем наведені належні обґрунтування та подані докази суми шкоди з відповідним розрахунком, що вказує на правомірність заявлених вимог.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.08.2019 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь позивача 34176, 86 грн., з яких 32798,45 грн. вартість відновлювального ремонту, 1000,00 грн. – сума франшизи та 378,41 грн. – половина вартості проведеного позивачем огляду транспортного засобу; стягнуто з приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь позивача 1189,66 грн., з яких 811,25 грн. – вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин транспортного засобу та 378,41 грн. - половина вартості проведеного позивачем огляду транспортного засобу, стягнуто солідарно з обох відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , які стосувалися витрат на правову допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції, відмовлено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачем доведені в повному обсязі вимоги до кожного із відповідачів з урахуванням вже сплачених ПрАТ «Київський страховий дім» суми страхового відшкодування на користь позивача. Однак вказана виплата не покриває витрат позивача на відновлювальний ремонт належного йому транспортного засобу відповідно до розрахунку, наданого суду, а тому приводячи у рішенні відповідний розрахунок сум, які підлягають стягненню з кожного із відповідачів, суд вважав вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про стягнення коштів щодо акту огляду транспортного засобу, суд вважав такі дії позивача необхідними для підтвердження спричиненої йому шкоди, а тому стягнув вартість такого огляду з відповідачів в рівних частках від його вартості.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі представника Табарча Германа Олександровича звернулося з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Підставами для апеляційного оскарження було зазначено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; а також неправильне застосування норм матеріального права.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, представник Відповідача 1 зазначив, що наданий позивачем як доказ вартості відновлювального ремонту належного йому автомобіля не відповідає вимогам закону, оскільки не містить посилання, що вказані роботи слід провести для відновлення стану автомобіля після ДТП, у вказаному договорі міститься посилання на інший договір, який до матеріалів справи не долучений. В той же час відповідно до вимог ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Відповідач 2 провів оцінку вартості відновлювального ремонту за участі уповноваженого суб`єкта оціночної діяльності, який і вказав реальну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу належного позивачу, яка, за виключенням франшизи, і була виплачена позивачу. Звернення позивача за проведенням огляду належного йому транспортного засобу є власним бажанням позивача, яке не обґрунтоване необхідністю та вимогами закону, а тому в цій частині вимоги позивача є необґрунтованими, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Таким чином, позивач за виключенням франшизи вже отримав від Відповідача 2 усю належну до проведення відновлювального ремонту суму відшкодування, а тому підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було.

Відзив на апеляційну скаргу ані з боку позивача, ані з боку інших учасників судового розгляду не надходив.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає, а колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що третя особа по справі ОСОБА_2 , 29.06.2019 року о 14 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем марки «КРАЗ», моделі «256Б1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив стоянку автомобіля по вул. Золочівський у м. Харкові, залишивши транспортний засіб, не вжив всіх заходів та допустив його самовільний рух, внаслідок чого автомобіль скоїв наїзд на припаркований попереду автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Connect», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належав позивачу ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Третя особа по справі на підставі постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 19.07.2017 року по справі №642/3369/17 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. (т.1, а.с.7).

Третя особа по справі на час ДТП знаходився у трудових відносинах із КП «Харківські теплові мережі», що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечувалося.

Транспортний засіб, яким керував на час ДТП ОСОБА_2 , та який належав КП «Харківські теплові мережі» був застрахований у ПрАТ «Київський страховий дім» на підставі генерального договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів», укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 19.04.2017 року (т.1, а.с.27-30) та поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3597705 від 24.05.2017 року строком дії до 23.05.2018 року із лімітом страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100000,00 грн. (т.1, а.с.26).

Позивач ПрАТ «Київський страховий дім» 09.02.2018 року отримав страхове відшкодування у розмірі 20054,38 грн., що ОСОБА_1 не спростовувалося, однак вказана виплата його не задовольнила щодо вартості розміру, необхідного для ремонту належного йому автомобіля.

З наданого позивачем рахунку на оплату №572 від 18.07.2017 року, виконаним ТОВ «Баварія моторс» вбачається, що розмір витрат на відновлювальний ремонт повинен був скласти 54664,08 грн. (т.1, а.с.5).

В той же час ПрАТ «Київський страховий дім» при визначені розміру вартості відновлювального ремонту у розмірі 20054,38 грн. (за виключенням франшизи) посилався на висновок автотоварознавчої експертизи №452В від 24.11.2017 року, зробленим суб`єктом судово-експртної діяльності ОСОБА_3 (т.1, а.с.94-100).

Підставою для проведення вказаної автотоварознавчої експертизи був огляд належного позивачу транспортного засобу - автомобіля марки «Ford», моделі «Transit Connect», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був проведений 17.07.2017 року ОСОБА_3 на підставі запиту Відповідача 2 та що було визначено протоколом №452В огляду колісного транспортного засобу (т.1, а.с.105-109) Позивач ОСОБА_1 при вказаному огляді був присутнім жодних зауважень до вказаного дослідження, зокрема і до пошкоджень, у нього виявлених, не надав, підписавши вказаний протокол без зауважень.

Виходячи з наведеного, посилання суду на рахунок на оплату №572 від 18.07.2017 року, зробленим ТОВ «Баварія Моторс» є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 4 статті 34 зазначеного Закону передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Як вбачається з матеріалів справи огляд транспортного засобу здійснювався за дорученням страховика – Відповідача 2 по справі – уповноваженим державою експертом в присутності позивача ОСОБА_1 .

Саме вказаний огляд став підставою для проведення 24.11.2017 року автотоварознавчої експертизи №452В, яка визначила для Відповідача 2 розмір страхової суми, яку ПрАТ «Київський страховий дім» сплатив позивачу (за вирахуванням франшизи).

Розрахунок матеріального збитку проведено відповідно до положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року та довідника «Бюлетень автотоварознавця».

При розрахунку матеріального збитку, відповідно до вказаної автотовраознавчої експертизи, враховувались також вимоги до порядку та технології ремонту, встановлені заводом виробником даної марки/моделі транспортного засобу, які містяться в компютерній програмі для складання ремонтних калькуляцій «AUDATEX», яка враховує всі нормативи заводу-виробника, постійно оновлюється та використовується для визначення вартості відновлювального ремонту транспортних засобів експертними організаціями в Європі.

Крім того, положенням п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що огляд транспортного засобу позивача представником ПрАТ «СК Київський страховий дім», був здійснений у встановлені законом строки, то надані позивачем рахунок на оплату №572 від 18.07.2017 року та акт виконаних робіт від 17.07.2017 року не може бути прийнятий судом.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Ліміт страхування Відповідача 2 перед третіми особами за шкоду, заподіяну майну, за полісом страхування №АК/3597705 від 24.05.2017 року щодо забезпеченого транспортного засобу, становить 100000,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового ліміту виконаний відповідачем ПрАТ «СК Київський страховий дім».

Також помилковим є твердження суду першої інстанції щодо стягнення судового збору з обох відповідачів солідарно, оскільки судовий збір відповідно до вимог закону може бути стягнутий виключно в конкретно визначених розмірах, зокрема в рівних частках від сплаченого. Суд вказану обставину не врахував при постановленні власного рішення.

Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги КП «Харківські теплові мережі» відносно підстав для скасування рішення суду першої інстанції, окрім вимоги щодо стягнення з Відповідача 1 суми франшизи, оскільки в цій частині вимоги позовної заяви відповідають діючому законодавству, оскільки безумовна франшиза може бути стягнута з винного власника транспортного засобу поза сплатою страхового відшкодування з метою попередження ДТП з його боку в майбутньому, що відповідає вимогам

Відповідно до ч.18 ст.9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Сума страхового відшкодування визначається залежно від частки власної участі страхувальника в компенсації збитків (франшиза), якщо це встановлено умовами договору страхування.

Франшиза - це частина збитків, що не компенсується страховиком, згідно з договором страхування. Розмір франшизи встановлюється залежно від умов страхування і визначається або у відсотках від страхової суми, або в абсолютному розмірі. При цьому збитки, заподіяні застрахованому об`єкту, не відшкодовуються, якщо їх розмір менше встановленої суми франшизи. Якщо ж розмір збитків перевищує розмір франшизи то страхове відшкодування виплачується в повному обсязі, але за вирахуванням франшизи.

Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права, таке рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача до Відповідача 1 щодо стягнення 1000,00 грн. франшизи.

Відповідно суд апеляційної інстанції по результатам розгляду справи в суді апеляційної інстанції здійснює перерозподіл судових витрат.

Так , з відповідача на користь позивача за загальним правилом слід стягнути 2,9 % від сплаченого ним судового збору при зверненні до суду у розмірі 640,00 грн., що становить 18,56 грн.

В той же час за результатами апеляційного розгляду з позивача на користь Відповідача 1 слід стягнути 931,91 грн., оскільки апеляційна скарга задоволена частково.(97,07 %)

Таким чином, шляхом взаємозаліку судових витрат з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 913,35 грн., що відповідає вимогам ст.141 та підпунктів б) та в) пункту 4 ч.1 ст.382 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2019 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати по справі у розмірі 913,35 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді С.С. Кругова

І.В. Бурлака