Провадження № 1-кп/345/237/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2019 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді: Юрчака Л.Б.,

секретаря судового засідання Пукіш В.В.

за участю: прокурора Площанської Н.А.

обвинуваченої: ОСОБА_1

захисника : Онофришина В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6 кримінальне провадження про обвинувачення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

27.03.2019 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з Калуської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК України.

З обвинувального акту вбачається, що кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

ОСОБА_1 , являючись фізичною особою – підприємцем, здійснювала роздрібну торгівлю товарами у тимчасовому торговому павільйоні, розташовану на АДРЕСА_2 Лесі АДРЕСА_3 в м АДРЕСА_4 .

На підставі договору оренди від 17.06.2003, укладеного між Калуською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 , остання використовувала на правах строкового платного користування (оренди) земельну ділянку площею 0,0068 га, розташовану на проспекті Лесі Українки в м. Калуші, яку передано їй для розміщення тимчасового торгівельного павільйону терміном до 01.01.2004.

В подальшому на підставі заяв підприємця ОСОБА_1 , які розглядались на сесіях Калуської міської ради, строк договору оренди неодноразово продовжувався.

Зокрема, рішенням сесії Калуської міської ради від 21.07.2005 №764 задоволено заяву підприємця ОСОБА_1 та укладено з нею договір оренди землі від 18.08.2005, яким продовжено строк оренди згаданої земельної ділянки до 30.12.2006.

Аналогічно, Калуської міської ради від 22.07.2007 №219 задоволено заяву підприємця ОСОБА_1 та укладено з нею додаток №1 до договору оренди землі від 18.08.2005, яким продовжено строк оренди згаданої земельної ділянки до 31.12.2007.

Також, рішенням сесії Калуської міської ради від 23.04.2009 №886 задоволено заяву підприємця ОСОБА_1 та укладено з нею додаток №3 до договору оренди землі від 18.08.2005, яким продовжено строк оренди згаданої земельної ділянки до 23.04.2010.

В подальшому, незважаючи на те, що рішенням сесії Калуської міської ради від 02.12.2010 №34 задоволено заяву підприємця ОСОБА_1 про продовження строку оренди згаданої земельної ділянки до 24.04.2013, остання додаткову угоду не підписала та в Державному реєстрі земель не зареєструвала.

У зв`язку з цим, рішенням Калуської міської ради від 25.10.2012 №1563 «Про вилучення земельних ділянок у суб`єктів підприємницької діяльності» припинено договір оренди землі від 18.08.2005, укладений між Калуською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0068 га, яка знаходиться на пр. Лесі Українки, для розміщення тимчасового торгового павільйону.

Знаючи про втрату права оренди згаданої земельної ділянки, підприємець ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі», продовжила її використання у підприємницькій діяльності. При цьому, упродовж 2012 – лютого 2017 років до Калуської міської ради про укладення (пролонгацію) договору оренди зазначеної земельної ділянки не зверталась.

На початку 2017 року ОСОБА_1 , переслідуючи мету незаконно легалізувати право користування земельною ділянкою, вирішила зареєструвати через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради, завідомо підроблену Додаткову угоду до договору оренди землі від 18.08.2005.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, при невстановлених слідством обставинах, ОСОБА_1 отримала від невстановлених слідством осіб Додаткову угоду до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005, укладену нібито 12.02.2015 між Калуською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 , в яку було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що згідно рішення сесії Калуської міської ради №2906 від 30.01.2015 продовжено термін оренди земельної ділянки, яка знаходиться в м. Калуш на вул. АДРЕСА_5 . Пчілки, для розміщення її торгового павільйону №190 на строк до 12.09.2017, хоча насправді на сесії Калуської міської ради 30.01.2015 дане питання не розглядалось та із заявою ОСОБА_1 про поновлення (укладення) договору оренди вказаної вище земельної ділянки до міської ради не зверталась.

В подальшому підприємець ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, діючи умисно, 10.03.2017 звернулась в сектор державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради, що в м. Калуші по вул. Б. Хмельницького,52, із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме щодо реєстрації оренди землі кадастровий номер 2610400000:10:007:0010 площею 0,0068 га та особисто надала оригінали документів, а саме: договір оренди від 02.06.2003 укладений між Калуською міською радою та ОСОБА_1 , тобто використала завідомо підроблений документ – Додаткову угоду до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005, укладену 12.02.2015.

Не будучи обізнаним із злочинними намірами підприємця ОСОБА_1 , цього ж дня, державним реєстратором сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради зареєстровано заяву ОСОБА_1 щодо реєстрації оренди землі кадастровий номер 2610400000:10:007:0010 площею 0,0068 га, на підставі наданої останньою завідомо підробленої Додаткової угоди від 18.08.2005, нібито укладеної 12.02.2015 між Калуською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 .

При цьому ОСОБА_1 , яка письмового звернення до Калуською міської ради про продовження (укладення) договору оренди згаданої земельної ділянки не подавала, достовірно було відомо, що вказане питання на сесії Калуської міської ради не розглядалось, Додаткова угода до договору оренди від 18.08.2005 не укладалась, а викладені в цій Додатковій угоді відомості, є завідомо неправдивими.

На підставі поданих підприємцем ОСОБА_1 документів, в тому числі підробленої Додаткової угоди до договору оренди землі від 18.08.2005, нібито укладеної 12.02.2015 між Калуською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 , в яку внесені завідомо неправдиві відомості про те, що згідно рішення сесії Калуської міської ради №2906 від 30.01.2015 продовжено термін оренди земельної ділянки, яка знаходиться в м. Калуші на вул. О.Пчілки, для розміщення її торгового павільйону №190 на строк до 12.09.2017, сектором державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради 20.03.2017 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яка знаходиться в м. АДРЕСА_5 , для розміщення підприємцем ОСОБА_1 торгового павільйону №190 на строк до 12.09.2017.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.

Суд розглядає дане кримінальне провадження у відповідності до вимог ст.337 КПК України, відповідно до якої, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Суд нагадує, що вирок суду це акт правосуддя, спрямований на захист порушених прав і свобод людини й інтересів держави, в якому суд на основі всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього дослідження доказів робить висновок про винуватість або невинуватість підсудного і приймає рішення про притягнення або не притягнення його до кримінальної відповідальності, вирішуючи інші, пов`язані з висновками суду, юридичні питання.

Вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 370–374 КПК.

Кримінальний процесуальний закон (ст. 373 КПК) розрізняє два види вироків: обвинувальний та виправдувальний. При цьому виправдувальний вирок ухвалюється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 374 КПК у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, а у резолютивній його частині має бути зазначено рішення про визнання особи невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та про її виправдання.

Враховуючи вказане, суд визнає формулювання обвинувачення, яке викладене в обвинувальному акті та описане вище – недоведеним з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Презумпція невинуватості є одним з основних принципів сучасного кримінального провадження. Крім того, це положення закріплено в п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.

Згідно п.10 ч.1, ст.7, частин 1,2,4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки ї вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; та інші обставини, які зазначені в ч.1 ст. 91 КПК України.

Як визначив Європейський суд з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), суд при оціненні доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим.4.11.1950) закріплено право кожного на справедливий суд.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України не визнала. Пояснила суду, що їй не було відомо про підроблення додаткової угоди до договору оренди, оскільки всіма питаннями займався її покійний чоловік та ОСОБА_2 , який помер в травні 2018 року.

Так, отримавши від ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди землі та витяг із Державного земельного кадастру, ОСОБА_1 звернулась до ЦНАП виконавчого комітету Калуської міської ради для здійснення реєстрації земельної ділянки площею 0,0068 га, що в АДРЕСА_4 .

Захисник обвинуваченої – адвокат Онофришин В.О. у судовому засіданні просив суд ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченому ч.4 ст.358 КК України та на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, - виправдати. Свої доводи адвокат мотивував тим, що стороною обвинувачення не спростовано показів ОСОБА_1 та не доведено ким і на якій стадії підроблено додаткову угоду. Також, орган досудового розслідування не вживав заходів для встановлення цих обставин, про що свідчить те, що кримінальне провадження за фактом підроблення документу не відкривалось. Крім того, прокурором не доведено, що ОСОБА_1 знала про підроблення додаткової угоди. Про рішення Калуської міської ради від 25.10.2012 про припинення договору оренди їй відомо не було. Вказане рішення вона не отримувала, акт прийому-передачі земельної ділянки нею не підписувався, тому вона і продовжувала сплачувати орендну плату (копії квитанцій долучено адвокатом суду). Крім того, здійснивши реєстрацію земельної ділянки, ОСОБА_1 продала торговий павільйон, що на АДРЕСА_3 , за описом об`єкта нерухомого майна: літера «А» загальною площею 31,9 кв.м. Бережницькому Р.М. (договір купівлі-продажу нежитлової будівлі долучено суду). Таким чином, на думку адвоката Онофришина В.О., сукупність зібраних стороною обвинувачення доказів не дають підстав зробити висновок, що його підзахисна завідомо знала про підробку додаткової угоди, яку подавала для оформлення документів в ЦНАП.

Прокурор у судовому засіданні просила суд визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.358 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить 850 грн.

На підтвердження пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у використанні завідомо підробленого документа, прокурор в судовому засіданні посилається на покази свідків та надала наступні документи як докази по справі: копію договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003; копії додатків №№1,2,3 до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005; листи виконавчого комітету Калуської міської ради №181/02-32/04 від 01.02.2019 та №337/02-32/04 від 01.03.2019; копію витягу з рішення №1563 від 25.10.2019 «Про вилучення земельних ділянок у суб`єктів підприємницької діяльності»; копії листів керуючого справами виконкому №929/02-09/38 від 09.11.2012 та №821/02-09/38 від 18.10.2012; копію додаткової угоди до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005; копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.03.2017; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.03.2017; копію рішення сесії Калуської міської ради від 30.01.2015 №2906; копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.02.2019; копію реєстраційної справи №1199877426104 про реєстрацію права на земельну ділянку; висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №164/165/166/19-28; акт здачі-приймання висновку судового експерта №164/165/166/19-28; протокол обшуку; копію ухвали слідчого судді від 17.01.2019; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

В ході судового розгляду за клопотанням сторін обвинувачення та захисту в судовому засіданні допитані свідки, досліджені надані суду документи і встановлені такі обставини:

Допитані у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і завідомо неправдиві показання, свідки дали наступні покази.

Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що із покійним ОСОБА_2 перебувала у шлюбі до 2015 року, однак спільно не проживали з літа 2011 року. Вказала, що чоловік працював інспектором з охорони праці у Калуській ЦРЛ. Зазначила, що їй не було відомо про придбання павільйону та земельної ділянки під нього, а також вважає, що ОСОБА_2 не міг займатись оформленням земельної ділянки.

Свідок ОСОБА_4 , який працює на посаді завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ЦНАП виконавчого комітету Калуської міської ради, та свідок ОСОБА_5 , який являється державним реєстратором сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ЦНАП виконавчого комітету Калуської міської ради, дали суду пояснення, що документи для оформлення земельної ділянки, а саме договір оренди від 17.0.6.2003, укладений між Калуською міською радою та ОСОБА_1 , і додаткову угоду від 12.02.2015, укладену між Калуською міською радою та ОСОБА_1 , витяг із Дерджавного земельного кадастру, подавала в ЦНАП Калуської міської ради особисто ОСОБА_1 Додаткова угода не викликала жодних підозр чи сумнівів, оскільки відповідала всім вимогам закону, була зареєстрована в Державному земельному кадастрі за відповідним кадастровим номером, однак в подальшому з`ясувалось, що даний документ є підробленим. Чому земельна ділянка не була вилучена з Державного земельного кадастру, не зважаючи на припинення договору оренди, свідок ОСОБА_4 пояснити не зміг. Оригінали документів були повернуті ОСОБА_1 після проведення державної реєстрації права власності за Калуською міською радою та права оренди за ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 , який обіймає посаду начальника юридичного відділу Калуської міської ради, зазначив суду, що після його виклику 10.10.2018 в поліцію для дачі показів з приводу договору оренди, уповноваженими працівниками Калуської міської ради було проведено службову перевірку, в ході якого виявлено, що рішення сесії Калуської міської ради №2906 від 30.01.2015 не стосується ОСОБА_1 та земельної ділянки, що на вул. О. Пчілки.

Свідок ОСОБА_7 , який займає посаду начальника відділу земельних ресурсів Калуської міської ради, у судовому засіданні вказав суду, що рішенням сесії Калуської міської ради від 25.10.2012 №1563 у ОСОБА_1 було вилучено земельну ділянку, що в АДРЕСА_4 площею 0,0068 га. Дане рішення було їй направлене поштовим зв`язком. Що стосується рішення Калуської міської ради №2906 від 30.01.2015, то дане рішення стосується відмови у наданні дозволу ОСОБА_8 у розробленні проекту. Свідок зазначив, що для продовження договору оренди, орендар або його представник звертається до міської ради із відповідною заявою. На запитання чи зверталась особисто ОСОБА_1 із такою заявою, ОСОБА_7 сказав, що не пам`ятає, однак пам`ятає, що у 2014 році до нього приходила група людей разом із ОСОБА_1 із проханням продовжити договір оренди.

Свідок ОСОБА_9 , яка працює головним спеціалістом відділу земельних ресурсів Калуської міської ради, пояснила суду, що у 2012 році повідомляла поштовим зв`язком ОСОБА_1 про припинення договору оренди земельної ділянки. В подальшому рішень щодо продовження терміну такого договору відносно ОСОБА_1 не приймалось.

Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України сторонами відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, суду надано не було.

В свою чергу, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, що були надані стороною обвинувачення, судом встановлено наступне:

Згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.06.2003 між Калуською міською радою Івано-Франківської області в особі міського голови ОСОБА_10 та підприємцем ОСОБА_1 , остання отримала в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0068 га, яка знаходиться в м. Калуш на пр АДРЕСА_6 Лесі Українки для розміщення тимчасового торгівельного павільйону інв. №190, терміном до 01.01.2004 (а.с. 43-44).

Із додатку №1 до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005, що укладений між Калуською міською радою Івано-Франківської області в особі міського голови ОСОБА_11 та підприємцем ОСОБА_1 19.03.2007, вбачається, що договір пролонговано (поновлено) з 31.12.2006 по 31.12.2007 (а.с. 45). Додатком №2 до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005 змінено орендну плату за користування земельною ділянкою (а.с. 46), а додатком №3 від 12.05.2009 договір пролонговано до 23.04.2010 (а.с. 47).

На підставі ухвали слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.01.2019 (а.с. 85-92) та згідно протоколу обшуку від 18.01.2019, за місцем проживання ОСОБА_1 – АДРЕСА_7 , в останньої було виявлено та вилучено копію додаткової угоди до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №357 від 08.05.2007; один аркуш копії договору оренди землі без номеру та продовження; оригінал додаткової угоди до договору оренди землі від 18.08.2005 №040529600254 (а.с. 82-83).

Постановою старшого слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Римик Т.О. від 21.03.2019 зазначені вище документи та реєстраційна справа №1199877426104 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42018091080000024, та відповідно до ст. 357 КПК України досліджені судом у судовому засіданні, окрім одного аркуша копії договору оренди землі без номеру та продовження, який стороною обвинувачення не був визнаний речовим доказом та не надавався суду.

Так, згідно додаткової угоди до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005, договір пролонговано (продовжено) з 24.04.2010 до 24.04.2013.

Із долученого суду прокурором витягу із рішення сесії Калуської міської ради №1563 від 25.10.2012 «Про вилучення земельних ділянок у суб`єктів підприємницької діяльності», вбачається, що у ОСОБА_1 вилучено із землекористування земельну ділянку загальною площею 0,0068 га, що на пр. Л. Українки (а.с. АДРЕСА_8 ), про що її повідомлено листами №929/02-09/38 від 09.11.2012 та №821/02-09/38 від 18.10.2012 (а.с. 52 та зворот; 61 та зворот).

В судовому засіданні також було оглянуто речовий доказ - реєстраційну справу №1199877426104 не земельну ділянку в м. АДРЕСА_4 , із якої вбачається, що ОСОБА_1 звернулась із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий №2610400000:10:007:0010. В справі містить копія її паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області 04.02.1998;копія дублікату картки фізичної особи-платника податків; копія договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003; копія додаткової угоди до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005, укладена 12.02.2015; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Хоча у судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала, що особисто подавала до ЦНАП виконавчого комітету Калуської міської ради заяву на здійснення реєстрації земельної ділянки, судом також було досліджено висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №164/165/166/19-28 від 06.02.2019. Відповідно до даного висновку: підписи, які містяться у заяві про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) від 10.03.2017, щодо реєстрації оренди землі кадастровий номер 2610400000:10:007:0010 площею 0,0068 га у графі «Підпис заявника», а також справа від рукописного запису «документи отримала 20.03.2017» - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Також, підпис у заяві про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) від 10.03.2017, щодо реєстрації оренди землі кадастровий номер 2610400000:10:007:0010 площею 0,0068 га у графі «Підпис заявника»; рукописний запис «документи отримала 20.03.2017» у заяві про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) від 10.03.2017, щодо реєстрації оренди землі кадастровий номер 2610400000:10:007:0010 площею 0,0068 га; підпис у заяві про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) від 10.03.2017, щодо реєстрації оренди землі кадастровий номер 2610400000:10:007:0010 площею 0,0068 га справа від рукописного запису «документи отримала 20.03.2017» - виконані ОСОБА_1 (а.с. 73-81).

Згідно копії додаткової угоди до договору оренди №040529600254 від 18.08.2005 (яка була оглянута судом як речовий доказ та копія якої долучена до матеріалів судової справи – а.с. 68), укладеної 12.02.2015 між орендодавцем – Калуською міською радою Івано-Франківської області в особі секретаря міської ради ОСОБА_12 та орендаря – ОСОБА_1 , орендодавець відповідно до рішення Калуської міської ради від 30.01.2015 №2906 (п`ятдесят третя сесія шостого демократичного скликання) продовжує термін оренди земельної ділянки загальною площею 0,0068 га для розміщення торгового павільйону АДРЕСА_9 190, яка АДРЕСА_4 вул. АДРЕСА_5 . Пчілки. У додатковій угоді також зазначено, що договір поновлено з 12.09.2014 до 12.09.2017.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер якої 2610400000:10:007:0010, місце її розташування: пр АДРЕСА_10 . АДРЕСА_4 .

Судом було встановлено, що хоча у додатковій угоді вказано адресу – вул. О. Пчілки в м. Калуш, державним реєстратором при здійсненні реєстрації земельної ділянки брався до уваги кадастровий номер 2610400000:10:007:0010, що зазначений у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку та відповідна адреса - пр. АДРЕСА_10 .

Як вбачається із рішення Калуської міської ради від 30.01.2015 №2906 (п`ятдесят третя сесія шостого демократичного скликання) воно стосується відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення городництва з метою оформлення права оренди гр. ОСОБА_8 (а.с. 58).

Суд, відповідно до вимог ст.ст.84-86, 91, 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не знайшла свого об`єктивного підтвердження поза розумним сумнівом в судовому засіданні та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доведення вини має випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом (п.43 рішення ЄСПЛ від 14.022003 року у справі «Кобець проти України»).

Аналізуючи докази надані прокурором у судовому засіданні, як кожен окремо, так і в сукупності, як належними так і допустимими, суд вважає, що вони беззаперечно не доводять, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ст.358 ч.4 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Долучені стороною обвинувачення письмові докази, в тому числі додатки №№1, 2, 3 до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, суд вважає неналежними та недопустимими, оскільки вони не містять фактів та обставин, що мають значення у кримінальному провадженні та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину – це прийнята у кримінальному праві умовна конструкція, яка становить собою сукупність передбачених законом ознак, що характеризують діяння (у формі дії або бездіяльності) як злочин. До складу злочину входять чотири групи ознак (елементів складу злочину): об`єкт злочину, об`єктивна сторона злочину, суб`єкт злочину, суб`єктивна сторона злочину.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, повинні бути наявні вищезазначені кваліфікуючі ознаки, а саме: суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна сторона та об`єктивна сторона, а також, причинний зв`язок між ними.

Об`єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також права і законні інтереси громадян порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

Факультативною ознакою об`єкта вищевказаного злочину (предметом) є: посвідчення або інший документ (зокрема електронний), який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форм власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків; печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.

Під офіційним документом слід розуміти – документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно - правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі, самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, виражається в у використанні завідомо підробленого документа, що полягає у наданні підробленого документа підприємствам, установам або організаціям незалежно від форми власності (документ передається уповноваженим особам) або пред`явлені їх (для ознайомлення з його змістом, але сам підроблений документ залишається у володінні винного….). Під ознаки даної статті підпадає також використання справжнього, але чужого документа.

Суб`єкт даного злочину – загальний, особа, якій виповнилося 16 років.

Злочин вважається закінченим з моменту пред`явлення (надання) підробленого документа незалежно від того, чи вдалося винному досягти поставленої мети.

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом, тобто, обов`язковою умовою складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України є прямий умисел і спеціальна мета.

Відповідно до ст.24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала його настання.

Мотивами вчинення злочину є збуджуючі приводи (потреби, інтереси, прагнення та ін.), що викликають у обвинуваченого рішучість вчинити діяння, заборонене кримінальним законом, за умови усвідомлення його протиправного характеру. Правильне визначення мотиву здійснюється в зв`язку із встановленням мети злочинних дій, яка є бажаним результатом, якого прагне досягти особа. Мотив і мета злочину відповідають на запитання: для чого і чому особа вчинює певну дію.

Однак, винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, умисел, вина, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення у суді залишились не доведеними.

Зокрема, прокурором не спростовано твердження ОСОБА_1 про те, що їй не було відомо, що додаткова угода від 12.02.2015 є підробленим документом. Так, твердження свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , рішення сесії Калуської міської ради №1563 від 25.10.2012 «Про вилучення земельних ділянок у суб`єктів підприємницької діяльності», а також листи керуючого справами виконкому №929/02-09/38 від 09.11.2012 та №821/02-09/38 від 18.10.2012, чеки про відправлення цих листів, не можуть свідчити про належне інформування ОСОБА_1 щодо вилучення земельної ділянки, оскільки даних про отримання чи ознайомлення обвинуваченої з рішенням сесії Калуської міської ради №1563 від 25.10.2012, суду не надано. Покази свідка ОСОБА_6 свідчать про невідповідність рішення Калуської міської ради від 30.01.2015 №2906 (п`ятдесят третя сесія шостого демократичного скликання) рішенню, яке вказане у додатковій угоді від 12.02.2015 до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005. Пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджують те, що і не заперечувала сама обвинувачена – те, що документи для реєстрації подавала до ЦНАП виконавчого комітету Калуської міської ради особисто.

Також, прокурором проігноровано пояснення ОСОБА_1 про те, що оформленням документів оренди земельної ділянки для неї займався ОСОБА_2 . Дане твердження опущено також ще на стадії досудового розслідування, так як в абзаці 11 обвинувального акту вказано: «Реалізовуючи свій злочинний умисел, при невстановлених слідством обставинах, ОСОБА_1 отримала від невстановлених слідством осіб Додаткову угоду до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005…».

При цьому, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_3 , так як остання пояснила, що із ОСОБА_2 спільно не проживала з 2011 року, а її твердження про те, що чоловік не міг займатись оформленням документів оренди земельної ділянки є суб`єктивною думкою свідка та не може бути використано як доказ доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Як встановлено, судом, ОСОБА_1 після оформлення оренди земельної ділянки продала торговий павільйон, що в АДРЕСА_10 , за описом об`єкта нерухомого майна: літера «А», загальною площею 31,9 кв.м. саме ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 23.10.2017 серії НМТ №394101. У вказаному договорі, зокрема, п. 1.3 вказано, що торговий павільйон розташований на не приватизованій земельній ділянці площею 0,0068 га кадастровий номер 2610400000:10:007:0010, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка перебувала в тимчасовому користуванні на праві оренди (а.с. 112-114). Вказане також підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 115). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 129).

Окрім наведеного, на відсутність у ОСОБА_1 прямого умислу, мети та мотиву на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України вказує також те, що обвинувачена упродовж 2017 року сплачувала орендну плату за користування земельною ділянкою (а.с. 104-111).

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів,

Проаналізувавши вищевикладені законодавчі норми та обставини провадження, виходячи з принципів: законності, обґрунтованості, об`єктивності, справедливості, розумності, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, стороною обвинувачення після опитування щодо бажання доповнити судовий розгляд, надано не було, суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а всі припущення й сумніви стосовно доведеності її вини, слід тлумачити на її користь.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто: ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених процесуальним кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.».

Таким чином, застосовуючи наведені в вироку норми матеріального, процесуального права, з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, виходячи з вищевказаних принципів, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого 4 ст. 358 КК України, стороною обвинувачення не доведена, а тому, її слід визнати не винуватою та виправдати.

В судовому засіданні також були досліджені характеризуючі дані відносно ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вона має постійне зареєстроване місце проживання, за яким характеризується добре, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувала та не перебуває, раніше не судима.

У зв`язку з винесенням судом виправдувального вироку не підлягають стягненню з обвинуваченої в порядку ст. 124 КПК України процесуальні витрати.

Долю речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Цивільний позов по кримінальному провадженню не пред`явлений.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА _1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні, а саме у вчиненні кримінального правопорушення передбаченому ч.4 ст.358 КК України та на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, яке їй інкримінується - виправдати.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

реєстраційну справу №1199877426104 – повернути до ЦНАП виконавчого комітету Калуської міської ради;

документи, вилучені в ході обшуку в ОСОБА_1 – додаткову угоду від 10.05.2011 до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005 та її копію, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №357 від 08.05.2007 – повернути ОСОБА_1 ;

копії: договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003, укладеного між Калуською міською радою та ОСОБА_1 ; додаткової угоди до договору оренди землі №040529600254 від 18.08.2005, датована 12.02.2015, укладена між Калуською міською радою та ОСОБА_1 ; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; повідомлення ОСОБА_1 «Про вилучення земельних ділянок у суб`єктів підприємницької діяльності»; витягу з рішення Калуської міської ради 34 сесії шостого демократичного скликання від 25.10.2012 №1563; рішення Калуської міської ради від 30.01.2015 №2906; реєстраційної справи №1199877426104; договору оренди землі від 2005 року, укладеного між Калуською міською радою та ОСОБА_1 ; додатків №1, 2,3 до договору оренди землі №040529600254; рішення Калуської міської ради від 30.01.2015 №2906, які долучені прокурором у судовому засіданні – залишити при матеріалах судової справи.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий :