ПОСТАНОВА
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа №813/5851/15
касаційне провадження №К/9901/25090/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 (суддя Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді: Яворський І.О., Нос С.П.) у справі № 813/5851/15 (876/4878/16) за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» звернулось до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2015 № 0000072202/755 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1347000,00 грн. за основним платежем та 673500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2015 позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.10.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 залишив без змін.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на удаваному характері розглядуваних господарських операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 21.07.2015 № 11/28-06-2220/31729918.
За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.181, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» послуг із розробки та погодження концепції (пропозиції) щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, внаслідок непідтвердження фактичного характеру здійснених операцій та господарського характеру понесених витрат.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, оформлену листом від 26.11.2014 № 10776/7/26-55-22-13, щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНДІІНЖПРОЕКТ», а також недостатності в контрагента позивача трудових ресурсів, зокрема, протягом 2014 року рахувався один працівник - директор ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 № 0000072202/755, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1347000,00 грн. за основним платежем та 673500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Публічним акціонерним товариством «Концерн Галнафтогаз» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів здачі-приймання робіт; податкових накладних; платіжних доручень; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.
Крім того, платником представлено відповідні концепції щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, та витяги з робочих проектів на автозаправні станції, перелік яких наведено в актах здачі-приймання робіт, а також листи-погодження Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Органом доходів і зборів, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких належних доводів щодо здійснення Публічним акціонерним товариством «Концерн Галнафтогаз» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
При цьому контролюючим органом не заперечується факт виконання розглядуваних робіт, однак на обґрунтування своєї позиції Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС вказує на їх здійснення не Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» в силу відсутності кваліфікованого персоналу, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське підприємство «Укрінжпроект».
Судові інстанції цілком об`єктивно відхилили такі доводи органу доходів і зборів, оскільки, як вбачається з долучених до матеріалів справи концепцій (пропозицій) та листів, для їх виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське підприємство «Укрінжпроект» та фізичних осіб відповідної кваліфікації.
Зокрема, згідно з листом від 10.05.2016 № 14 Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське підприємство «Укрінжпроект» надало відповідачу пояснення щодо виконання окремих розділів проектів реконструкції автозаправних станцій на виконання договору від 24.09.2014 № 41/09, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНДІІНЖПРОЕКТ», а відповідно до листа від 10.05.2016 № 14 - детальні пояснення щодо осіб, які здійснювали ці роботи.
Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи концепцій (пропозицій) щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, ці роботи виконувались також директором Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» ОСОБА_1 , який є кваліфікованим інженером-проектувальником, що підтверджується сертифікатами, виданими Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-будівельного господарства України.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність відображення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі № 813/5851/15 (876/4878/16) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
