ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №462/2743/17

адміністративне провадження №К/9901/2595/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Богаченка С.І. (головуючий), суддів: Рибачука А.І., Старунського Д.М. у справі за її позовом до Залізничного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила:

1.1. зобов`язати відповідача зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), період роботи на посаді викладача в позашкільному навчальному закладі з 1 вересня 1982 року по 18 травня 2017 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

2. Залізничний районний суд м. Львова постановою від 9 серпня 2017 року позов задовольнив.

3. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 5 жовтня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено:

4.1 З 1 вересня 1982 року по теперішній час ОСОБА_1 , згідно трудової книжки, працює викладачем по класу скрипки у Львівській дитячій музичній школі №1, згідно наказу №47 від 1 вересня 1982 року.

4.2 З 18 травня 2017 року позивач перебуває на обліку в Залізничному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України як одержувач пенсії за віком.

4.3 1 червня 2017 року позивач звернулася з заявою до відповідача про призначення та виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

4.4 12 червня 2017 року відповідач листом за №3158/04-16/19 повідомив про відмову у виплаті вказаної грошової допомоги, оскільки період роботи на посаді викладача в позашкільних навчальних закладах, до яких належить Львівська дитяча музична школа №1 м. Львова Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік) не передбачена.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення її позову, водночас суд апеляційної інстанції залишив поза увагою що посада, на якій вона працювала підпадає під дію законодавства щодо призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу.

6.1 Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

10. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Дорученням Кабінету Міністрів України від 6 січня 1995 року №397/21 (далі - Доручення КМУ №397/21) за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України №01-3/133-02-2 на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання поширено порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений Переліком.

11. У позивача наявне право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, оскільки на день досягнення пенсійного віку вона працювала в закладах та установі на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-XII, має необхідний для жінок страховий стаж 30 років на такій посаді , має право при призначенні пенсії за віком на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення такої пенсії.

12. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції послався на висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а, відповідно до якого під час реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи й посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Наявність Доручення КМУ №397/21 без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивачки на посаді викладача в позашкільних навчальних закладах.

13. З такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

14. Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

15. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

16. Переліком (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

17. За позицією суду першої інстанції, дорученням КМУ №397/21 дію Переліку №909 поширено і на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання без внесення змін до постанови.

18. Однак таке доручення було прийнято 6 січня 1995 року, тобто до внесення постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1436 змін у Перелік №909, редакцією якого не було окремо виділено позашкільні навчальні заклади і посади, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років.

19. Таким чином, Доручення №397/21 не поширює свою дію на Перелік №909 (у редакції, чинній після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1436). Водночас, при внесенні змін у зазначений Перелік, зміст Доручення №397/21 Кабінетом Міністрів України не був урахований.

20. Разом із цим, за приписами статті 28 Закону України від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон №1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

21. Згідно зі статтею 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

22. Статтею 12 Закону №1841-III «Про позашкільну освіту» та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2011 року №433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

23. Відповідно до статті 21 Закону №1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

24. Колегія суддів звертає увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.

25. Відповідно до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

26. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

27. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

28. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).

29. Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

30. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

31. Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

32. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

33. ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

34. Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

35. З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, у тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.

36. Виходячи з наведеного, викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 у період роботи на посаді викладача у Львівській дитячій музичній школі №1 з 1 вересня 1982 року по 18 травня 2017 року повинен зараховуватися до її пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909 та має право на має право при призначенні пенсії за віком на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення такої пенсії.

37. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 листопада 2019 року (справа №676/5649/17).

38. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

39. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

40. Колегія суддів прийшла до висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі, проте з мотивів, викладених в редакції даної постанови.

41. Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

42. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

43. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року скасувати, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 9 серпня 2017 року - залишити в силі.

44. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін