ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №0540/9431/18-а

адміністративне провадження №К/9901/19414/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 у складі колегії суддів: Казначеєва Е.Г. (головуючий), Компанієць І.Д., Ястребової Л.В. у справі №0540/9431/18-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (надалі - ГУ Держпраці) про визнання протиправними дій, визнання недійсним та скасування наказу від 02.07.2018 №721 про проведення інспекційного відвідування, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 22.08.2018 №ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС та №ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.08.2018 №ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС і ухвалено в цій частині нове судове рішення.

3.1. Визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці про накладення штрафу від 22.08.2018 №ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 223380,00 грн. за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) в частині допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади.

3.2. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

4.1. 03.07.2018 інспекторами ГУ Держпраці, на підставі наказу від 02.07.2018 №721 та направлення від 02.07.2018 №463/04.3/15-1412, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання останнім вимог законодавства про працю та загальнообов`язкового державного соціального страхування.

4.2. 04.07.2018 інспекторами ГУ Держпраці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування, через що строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 3 робочі дні з дня отримання акту позивачем.

4.3. 02.08.2018 інспекторами ГУ Держпраці складено акт №ДЦ473/554/АВ про інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , в якому зафіксовано порушення, а саме:

1)порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) в частині допуску до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та повідомлення центрального органу виконавчої влади;

2)порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу" від 17.06.2015 №413 (надалі - Постанова №413) в частині повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 після початку роботи останнього за укладеним трудовим договором.

4.4. 22.08.2018, відповідачем за наслідками розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування, прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими особами:

-№ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС, якою відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 223380,00 грн. за порушення ним вимог частини 3 статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та повідомлення центрального органу виконавчої влади;

-№ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС, якою відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 3723,00 грн. за порушення ним вимог Постанови №413 в частині повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 після початку роботи останнього за укладеним трудовим договором.

4.5. Як слідує з матеріалів інспекційного відвідування, 03.07.2018 на автобусних маршрутах №5 та №2 в м. Покровськ, що обслуговуються ФОП ОСОБА_1 , знаходились водії ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які здійснювали рейси за графіками.

4.6. Відповідно до пояснень ОСОБА_4 від 03.07.2018, працює водієм автобусу по маршруту №2 у ФОП ОСОБА_1 , підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Режим роботи встановлено 3 дні працює, 3 дні вихідний. Виконання роботи контролює механік і медик, заробітну плату в розмірі 3000,00 грн. отримує один раз на місяць. Також, ОСОБА_4 пояснив, що укладав договір з роботодавцем приблизно півроку тому (станом на 03.07.2018), йому надавалась оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

4.7. Відповідно до пояснень ОСОБА_5 від 03.07.2018, працює водієм автобусу по маршруту №5 у ФОП ОСОБА_1 , підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Режим роботи встановлено 3 дні працює, 3 дні вихідний. Виконання роботи контролює механік і медик, заробітну плату в мінімальному розмірі отримує один раз на місяць. Також, ОСОБА_5 пояснив, що укладав договір з роботодавцем приблизно в 2004-2006 роках, йому надавалась відпустка тривалістю 15 календарних днів.

4.8. У відповідності до наданих позивачем трудових угод від 01.07.2018, укладених з даними водіями на період з 01.07.2018 по 08.07.2018, на час відпустки ФОП ОСОБА_1 , з проходженням оплачуваного стажування водіїв на маршруті, останні виконували роботи за напрямками: маршрут №2 "Автостанція - п. Дін. Заводу - Автостанція" та маршрут №5 "Колгоспний ринок - Автобаза "Укрстрой" - залізничний вокзал - Автобаза "Укрстрой".

4.9. Згідно з наданими позивачем листами стажування, водії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які прийняті на роботу наказами по підприємству від 30.07.2018 №б/н, направляються для проходження стажування з 01.07.2018 по 08.07.2018 в обсязі 32 год.

4.10. На підставі договорів від 07.07.2018, укладених між позивачем і ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останні прийняті на роботу водіями ІІ класу, дата реєстрації договорів - 07.07.2018. При цьому, зі змісту наказів №3, №4 від 07.07.2018 вбачається, що водії були прийняті на роботу на транспортні засоби на маршрутах м. Красноармійськ, ОСОБА_6 без проходження стажування, а ОСОБА_4 - з проходженням стажування на маршрутах або без проходження стажування.

4.11. За даними індивідуальних контрольних книжок за липень 2018 року, ОСОБА_4 працював з 02.07.2018 по 07.07.2018 та з 09.07.2018 по 12.07.2018, 16.07.2018, з 18.07.2018 по 21.07.2018, з 25.07.2018 по 26.07.2018, ОСОБА_5 - з 03.07.2018 по 05.07.2018, з 18.07.2018 по 24.07.2018, 29.07.2018. Вказані відомості відповідають тим, що наведені у табелях виходів водіїв за липень 2018 року.

4.12. З розрахунково-платіжної відомості нарахування зарплати за липень 2018 року та квитанції вбачається, що ФОП ОСОБА_1 виплачена заробітна плата та сплачено з неї податки і збори ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . У розрахунково-платіжній відомості нарахування заробітної плати, період роботи цих водіїв зазначено окремо, з окремим розрахунком заробітної плати.

4.13. У трудовій книжці ОСОБА_4 здійснено запис від 01.07.2018 про прийняття на стажування з 01.07.2018 по 08.07.2018 на підставі наказу від 30.06.2018 №б/н та запис від 09.07.2018 про прийняття на роботу на посаду водія автотранспортного засобу ІІ класу на підставі наказу від 07.07.2018 №4.

4.14. У трудовій книжці ОСОБА_5 здійснено запис від 01.07.2018 про прийняття на стажування з 01.07.2018 по 08.07.2018 на підставі наказу від 30.06.2018 №б/н та запис від 09.07.2018 про прийняття на роботу на посаду водія автотранспортного засобу ІІ класу на підставі наказу від 07.07.2018 №3.

4.15. Матеріали справ також містять повідомлення про прийняття працівника на роботу від 09.07.2018, подані до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у податковій та митній сферах, за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняті на роботу наказами від 07.07.2018, дата початку роботи 09.07.2018.

5. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.08.2018 №ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС, зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства стажування водіїв не має передувати працевлаштуванню, крім того, позивач не надав переконливих доказів на користь тієї обставини, що названі в акті водії проходили стажування. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що між позивачем та цими водіями станом на дату проведення інспекційного відвідування існували неоформлені трудові відносини, що є порушенням вимог частини 3 статті 24 КЗпП України та слугувало підставою для накладення штрафу відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

6. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.08.2018 №ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС, зазначив, що позивачем були надані відповідачу та суду трудові угоди про стажування водіїв, трудові договори про прийняття їх на роботу, накази по підприємству та докази отримання вказаними працівниками заробітної плати за цей період. Тобто, на переконання суду апеляційної інстанції, позивач підтвердив, що на час інспекційного відвідування ним було оформлено трудові договори з вказаними працівниками. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови про накладення на позивача штрафу, оскільки відсутній факт допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Відповідачем подано касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, в якій просить її скасувати і залишити в силі рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2019.

7.1. Аргументи на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанцій. Зокрема, скаржник зазначає, що у відповідності до частини 3 статті 24 КЗпП України, трудовий договір вважається оформленим з моменту наявності усіх складових цього процесу, визначених цією нормою, а саме, укладення трудового договору, оформлення наказу (розпорядження) про прийняття на посаду і подання повідомлення центральному органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, скаржник заперечує можливість проведення стажування водіїв, перелічених в акті, без оформлення трудових відносин. Наголошує, що стажування водіїв передбачене Порядком проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 05.08.2008 №975, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 21.08.2008 за №776/15467 (надалі - Порядок №975), який визначає процедуру його проведення, котра не була дотримана позивачем.

8. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

8.1. На обґрунтування відзиву позивач посилається на правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій. Доводи відзиву на касаційну скаргу співпадають з висновками суду апеляційної інстанції, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. При розгляді касаційної скарги колегія суддів враховує вимоги частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Оскільки постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 скасовано лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці про накладення штрафу від 22.08.2018 №ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС, то висновки суду апеляційної інстанції саме в цій частині підлягають перевірці на предмет правильності застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах касаційного перегляду.

11. Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

12. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

13. Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

14. Отже, нормами частин 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено два окремі юридичні факти, з якими пов`язується виникнення трудових правовідносин - укладення трудового договору і фактичний допуск працівника до роботи.

15. За змістом абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

16. Відтак, за правилами КЗпП України допуск працівника до роботи без укладення трудового договору забороняється і порушення цієї заборони тягне за собою відповідальність для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують відповідну найману працю, у вигляді штрафу, в розмірі, встановленому частиною 2 статті 265 КЗпП України.

17. При цьому, логіко-граматичне тлумачення норми статті 24 КЗпП України дає підстави для висновку, що порушення вимог частини 3 цієї статті матиме місце за умови встановлення факту неукладення трудового договору між такою особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за умови фактичного виконання працівником трудових функцій.

18. Як встановлено судами попередніх інстанцій на час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виконували роботу водіїв на автобусних маршрутах №5, №2 в м. Покровськ, що обслуговуються ФОП ОСОБА_1 .

19. У свою чергу, у відповідності до статті 16 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (надалі - Закон №2344-III), до персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов`язані з перевезеннями. Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту регулюються трудовим законодавством, у тому числі положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

20. Згідно частиною 1 статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

21. На виконання, в тому числі, статті 34 Закону №2344-III, розроблено Порядок №975, яким визначено види інструктажів, строки проведення інструктажів та стажування (пункти 1.1 - 1.2 цього Порядку).

22. Пунктом 3.2 Порядку №975 в якості одного з видів стажування передбачено стажування, що проводиться з водіями, які мають посвідчення водія на право керування будь-якими категоріями транспортних засобів А, В, С чи D, але які протягом 12 і більше місяців до прийняття на відповідну роботу не працювали водіями або приймаються на роботу водіями вперше. Такі водії допускаються до керування КТЗ після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин.

23. Пунктом 3.4 Порядку №975, для водіїв, перелічених у пунктах 3.2 та 3.3 цього Порядку визначено, що проходження стажування є обов`язковим при прийнятті їх на роботу.

24. Пунктом 3.12 Порядку №975 встановлено, що після закінчення стажування чи контрольної поїздки, за поданням водія-інструктора приймається рішення про допуск водія до роботи, про що робиться відповідний запис у листі стажування.

25. Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що стажування водіїв у порядку, визначеному пунктом 3.2 Порядку №975, проводиться виключно у разі прийняття їх на роботу, тобто, після оформлення трудових відносин, але до моменту фактичного допуску до роботи у вигляді керування колісним транспортним засобом. Стажування водіїв, як передумова для подальшого укладення з ними трудового договору, Порядком №975 не передбачена, оскільки норми даного Порядку встановлюють єдиний наслідок закінчення стажування - прийняття рішення про допуск водія до роботи. Тому, стажування водіїв до укладення з ними трудового договору свідчить про недотримання особою, яка використовує їх найману працю, вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

26. У зв`язку з цим, навіть попри надання позивачем для відповідача і до суду доказів на підтвердження проходження стажування водіями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в суду апеляційної інстанції не було підстав стверджувати про те, що позивачем було оформлено трудові договори з цими працівниками станом на час проведення інспекційного відвідування.

27. Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.08.2018 №ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС і ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, скасував судове рішення, яке відповідало закону.

28. Натомість, судом першої інстанції при прийнятті рішення в цій частині позовних вимог було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

29. В силу приписів частини 1 статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

30. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

31. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області задовольнити.

32. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі №0540/9431/18-а в частині скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 - скасувати і залишити в цій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 в силі. В решті постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі №0540/9431/18-а - залишити без змін.

33. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В.М.

Судді Стародуб О.П.

Чиркін С.М.