ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

Львів

№ 857/11726/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 Л. ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача Абрамчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Олевського районного суду Житомирської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, прийняте суддею Мричко Н.І. о 15 годині 24 хвилині у місті Львові, повний текст складений 30.09.2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Олевського районного суду Житомирської області, голови Олевського районного суду Житомирської області Ковальчука Миколи Васильовича про визнання протиправним рішення та скасування його та визнання протиправною відмови,-

встановив:

ОСОБА _3 звернувся з адміністративним позовом до Олевського районного суду Житомирської області, голови Олевського районного суду Житомирської області Ковальчука М.В. про визнання протиправним та скасування наказу Олевського районного суду Житомирської області «Про скасування наказу № 05 а/г від 24.01.2019 року про відрядження судді ОСОБА_3 до Національної школи суддів України»; визнання протиправною та скасувати відмови Олевського районного суду Житомирської області та голови Олевського районного суду Житомирської області щодо відрядження судді ОСОБА_3 31.01.2019 року до Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року позов задоволений.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду вимогу судді ОСОБА_4 .В., яка стала підставою для скасування наказу №05 а/г від 24.01.2019 року. Крім того, своєчасно не повідомлено ОСОБА_3 про відмову у відрядженні, оскільки листом лише 31.01.2019 року, тобто днем планованого відрядження, йому повідомлено підстави відмови.

Щодо скасування наказу про скасування попереднього наказу про відрядження, то як зазначено вище, не підтверджена підстава для його прийняття, зокрема, вимога ОСОБА_3 про хворобливий стан.

З приводу скасування оскаржуваного наказу самим відповідачем, то судом не взято до уваги, позаяк подібне не привело до повного відновлення прав позивача, так як в зазначені дні відрядження у табелі обліку робочого часу зазначено прогули.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Олевський районний суд Житомирської області подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що не всі докази, подані відповідачем, досліджені та не всім надано оцінку, зокрема, вимозі судді Винара Л.В. про те, що він перебуває на лікарняному та факту перебування ОСОБА_3 у стані тимчасової непрацездатності на час винесення спірного наказу (31.01.2019 року).

З приводу непогодження відрядження та належного повідомлення про відмову ОСОБА_3 , то відповідь надіслана 31.01.2019 року на електронну пошту позивача. Звертається увага на те, що ОСОБА_3 мав змогу повідомити відповідача до цієї дати про закінчення непрацездатності. Також враховано заяву ОСОБА_3 від 21.01.2019 року, що надійшла на електронну пошту суду, що він 31.01.2019 року від`їжджає з м.Києва, коли цим числом мав бути у Львівському регіональному відділенні Національної школи суддів України.

Неможна погодитись із думкою позивача та суду, що наказ від 16.04.2019 року про скасування оскаржуваного наказу, не призвів до повного відновлення прав позивача. Вважає, що в даному випадку відсутній предмет оскарження .

Крім того, не надано оцінку судом того факту, що ОСОБА_3 неодноразово зловживає тим, що ніби – то щось скеровує до суду , коли актами суду підтверджується протилежне.

Щодо обґрунтованості винесення оскаржуваного наказу від 31.01.2019 року, то врахована вимога ОСОБА_3 і факт перебування його на лікарняному, що згідно листа Мінфіну від 20.01.2007 року за №31-18030-07-10/854 виключається відрядження. Крім того, рішення про відрядження працівника є правом, а не обов`язком керівника.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 звернув увагу на те, що суд надав оцінку його вимозі, однак, така стосувалася відпустки, а не відрядження, і зазначення про лікування було лише на 29.12.2018 року, а не в перспективі. Іншої вимоги відповідачем не надано до суду. Факт незнаходження на лікарняному відповідачу було відомо, оскільки 28.01.2019 року по 30.01.2019 року ОСОБА_3 було відряджено у м. Київ.

Також слід врахувати і те, що відмова у відрядженні оскарженим наказом висвітлена 31.01.2019 року, коли вже проходив тренінг у м.Львові за участю ОСОБА_3 ..

Скасування оскаржуваного наказу відповідачем самостійно не відновило в повній мірі прав та інтересів позивача, позаяк день повернення з відрядження відповідачем обліковано як прогул.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.01.2019 року суддя Винар Л.В. звернувся до Олевського районного суду Житомирської області, голови Олевського районного суду Житомирської області із заявою, в якій просив видати накази про його відрядження у м. Київ у Національну школу суддів України у період з 27.01.2019 року по 31.01.2019 року (дні занять 28,29,30 січня 2019 року з урахуванням днів на доїзд – 27 січня та від`їзд – 31 січня з м. Київ), також з 03.02.2019 року по 07.02.2019 року (дні тренінгу 04,05,06 лютого 2019 року з урахуванням днів на доїзд – 03 лютого та від`їзд – 07 лютого з м. Київ. Також просив видати наказ (накази) про його відрядження у м. Львів до Львівського регіонального відділення НШСУ 25.02.2019 року, відрядження з 31.01.2019 року по 01.02.2019 року, день тренінгу 31.01.2019 року з урахуванням дня доїзду – 01.02.2019 року, відрядження з 12.02.2019 року по 14.02.2019 року (день тренінгу 13.02.2019 року з урахуванням дня доїзду 12.02.2019 року та від`їзду 14.02.2019 року). Як додаток до вказаної заяви додано лист НШСУ від 19.12.2018 року № 07-06/4450 (арк. справи 36 Том 1).

24.01.2019 року суддя Винар Л.В. звернувся до голови Олевського районного суду Житомирської області з повторною заявою, в якій просив видати наказ (накази) про його відрядження у м. Львів до Львівського регіонального відділення НШСУ для викладання як тренером НШСУ в межах спецпідготовки кандидатів на посаду судді з 31.01.2019 року по 01.02.2019 року, день тренінгу 31.01.2019 року з врахуванням дня доїзду 01.02.2019 року, відрядження з 12.02.2019 року по 14.02.2019 року, день тренінгу 13.02.2019 року з урахуванням дня доїзду 12.02.2019 року та від`їзду 14.02.2019 року (арк. справи 40 Том 1).

24.01.2019 року головою Олевського районного суду Житомирської області виданий наказ № 05 а/г «Про відрядження судді ОСОБА_3 », в якому вказано відрядити суддю Олевського районного суду Житомирської області Винара Л.В. в м. Київ до Національної школи суддів на три календарні дні з 04 по 06.02.2019 року з метою викладання тренінгів для слухачів спеціальної підготовки. Підстава - лист НШСУ№ 07-06/44501 від 19.12.2018 року, заява судді Винара Л.В. вх. № ЕП 69/19 від 21.01.2019 року (арк. справи 115 Том 1).

31.01.2019 року головою Олевського районного суду Житомирської області виданий наказ № 09 а/г «Про скасування наказу № 05 а/г від 24.01.2019 року про відрядження судді ОСОБА_3 ». Згідно із вказаним наказом вирішено скасувати наказ № 05 а/г від 24.01.2019 року про відрядження судді Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_3 у зв`язку з хворобою. Підстава: вимога судді Винара ОСОБА_5 В. вхідний № ЕП-1/19 від 02.01.2019 року, Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом МФУ від 13.03.1998 року № 59, Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом МОЗ від 09.04.2008 року № 189 (арк. справи 68 Том 1).

31.01.2019 року Олевський районний суд Житомирської області у листі за № 01-20/15/2019 повідомив суддю Винара Л.В. про те, що головою суду скасований наказ № 05 а/г від 24.01.2019 року «Про відрядження судді ОСОБА_3 ». Повідомлено, що підставою для скасування вказаного наказу є вимога за вхідним № ЕП-1/19 від 02.01.2019 року, в якій зазначено про перебування на лікарняному (арк. справи 43 Том 1).

Також 31.01.2019 року Олевський районний суд Житомирської області у листі за № 01-20/14/2019 повідомив суддю Винара Л.В. про те, що судом не погоджено його відрядження до Львівського регіонального відділення НШС України для проведення тренінгів. Звернено увагу позивача на те, що у повідомленні-вимозі від 02.01.2019 року № ЕП-1/19 ОСОБА_3 повідомив що він перебуває на лікарняному (арк. справи 44 Том 1).

Як вбачається із матеріалів справи, суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В. поєднує суддівську діяльність із викладацькою роботою в Національній школі суддів України. Такі обставини підтверджуються довідкою за підписом проректора Національної школи суддів України від 06.03.2019 року № 07-06/1119 (арк. справи 49 Том 1) та директора Львівського регіонального відділення від 12.03.2019 року №11-06/264 (арк. справи 50 Том 1).

Згідно з частиною 3 статті 89 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Національна школа суддів України проводить підготовку суддів для підтримання кваліфікації відповідно до необхідності вдосконалення їхніх знань, вмінь і навичок залежно від досвіду роботи суддів, рівня і спеціалізації суду, де вони працюють, а також з урахуванням їхніх індивідуальних потреб. З цією метою Національна школа суддів України організовує тренінги, що є обов`язковими в межах підготовки, а також тренінги, які суддя має право обрати залежно від своїх потреб.

Згідно із ст. 104 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Національна школа суддів України утворюється при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону та статуту, затвердженого Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Національною школою суддів України скеровано на ім`я голови Олевського районного суду Житомирської області Ковальчука М.В. лист від 19.12.2018 року № 07-06/4450, в якому Національна школа суддів України просила відрядити суддю ОСОБА_3 . до Національної школи суддів України з метою викладання тренінгів для слухачів спеціальної підготовки, які будуть проводитися 28-30 січня та 4-6 лютого 2019 року (арк. справи 13 Том 1).

24.01.2019 року головою Олевського районного суду Житомирської області виданий наказ № 05 а/г «Про відрядження судді ОСОБА_3 » в м. Київ до Національної школи суддів України на 03 календарні дні з 04 по 06 лютого 2019 року з метою викладання тренінгів для слухачів спеціальної підготовки.

Надалі, 31.01.2019 року головою Олевського районного суду Житомирської області виданий наказ № 09 а/г «Про скасування наказу № 05 а/г від 24.01.2019 року про відрядження судді ОСОБА_3 ». Підстава: вимога судді Винара ОСОБА_5 В. вхідний № ЕП-1/19 від 02.01.2019 року, Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом МФУ від 13.03.1998 року № 59, Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом МОЗ від 09.04.2008 року № 189.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачами ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час її апеляційного перегляду не надано вимоги судді Винара Л.В. від 02.01.2019 року № ЕП-1/19, в якій би він вів мову про неможливість відбути у відрядження із-за перебування на лікарняному. У вказаній вимозі висловлено незадоволення із наданою відпусткою та зазначено перебування на лікарняному на час її складання, позаяк іншого з матеріалів справи не вбачається.

Разом з тим, слід врахувати, що вказана вимога існувала і була відома стороні відповідача на час прийняття наказу від 24.01.2019 року №05 а/г про відрядження, та матеріали справи не містять в собі доказів того, що ОСОБА_3 на момент винесення оспореного наказу № 09 а/г від 31.01.2019 року, яким скасовано попередній наказ, перебував у стані тимчасової непрацездатності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.9 Розділу ІІ Порядок відрядження в межах України Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон № 59 від 13.03.1998 року, затвердженої Міністерством фінансів України (надалі – Інструкція №59) у разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров`я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров`я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що Інструкція №59 не передбачає такої підстави для скасування наказу про відрядження, як тимчасова непрацездатність.

Покликання відповідача на лист Мінфіну від 20.01.2007 року за №31-18030-07-10/854 є юридично некоректним, позаяк такий не є ні нормативно-правовим актом, ні актом індивідуальної дії та не є обов`язковим у застосуванні.

З приводу доводів апелянта на те, що наказ голови Олевського районного суду Житомирської області від 16.04.2019 року № 30 а/г «Про скасування наказу № 09 а/г від 31.01.2019 «Про скасування наказу № 05 а/г про відрядження судді ОСОБА_3 » призвів до повного відновлення прав позивача, а рішення про відрядження працівника є правом, а не обов`язком керівника не заслуговує на увагу суду з огляду на таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку. Таким чином, суди повинні використовувати принцип «належного урядування» на користь осіб, а не суб`єктів владних повноважень і враховувати вищевказану практику Європейського суду з прав людини в процесі адміністративного судочинства. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

В світлі принципу «належного урядування» не можна розцінити наказ відповідача від 16.04.2019 року №30а/г, яким скасовано оспорений наказ, як повне відновлення законних прав та інтересів позивача, навіть лише з огляду на те, що згідно з додатковими табелями обліку використання робочого часу Олевського районного суду Житомирської області з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року (арк. справи 116 Том 1) та з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року (арк. справи 117 Том 1) щодо судді Винара Л.В. внесені зміни в облік робочого часу. Так, робочі дні – 28, 29, 30 січня 2019 року та 04, 05, 06 лютого 2019 року обліковуються у судді Винара Л.В. як відрядження, а 31.01.2019 року, 01.02.2019 року та 07.02.2019 року - обліковуються як прогули.

Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, винесення наказу головою Олевського районного суду Житомирської області від 16.04.2019 року № 30 а/г не призвело до відновлення прав позивача в повній мірі.

Судом із матеріалів справи також встановлено, що позивач звертався до Олевського районного суду Житомирської області, голови Олевського районного суду Житомирської області із заявами від 21.01.2019 року та 24.01.2019 року, в яких просив видати накази про його відрядження, в тому числі і у м. Львів до Львівського регіонального відділення НШСУ 25.02.2019 року, відрядження з 31.01.2019 року по 01.02.2019 року, день тренінгу 31.01.2019 року з урахуванням дня доїзду – 01.02.2019 року, відрядження з 12.02.2019 року по 14.02.2019 року (день тренінгу 13.02.2019 року з врахуванням дня доїзду 12.02.2019 року та від`їзду 14.02.2019 року).

За результатами розгляду вказаних заяв, голова Олевського районного суду Житомирської області надано судді ОСОБА_3 відповідь, викладену у формі листа за № 01-20/14/2019 лише від 31.01.2019 року про те, що його відрядження до Львівського регіонального відділення НШС України для проведення тренінгів не погоджено, з підстав перебування на лікарняному (арк. справи 44 Том 1).

Зазначена відповідь ним отримана в той час, коли вже проводився тренінг в Львівському регіональному відділенні НШС України, позаяк протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів повторно звертає увагу на те, що вимога судді Винара Л.В. від 02.01.2019 року № ЕП-1/19, яка стала підставою для відмови у погодженні відрядження останньому, стосувалась наказу про відпустку та на час звернення ОСОБА_3 з подібними заявами щодо відрядження вже існувала та була відома відповідачу.

Також у матеріалах справи наявна довідка за підписом директора Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України від 12.03.2019 року № 11-06/264 про те, що суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В. 31.01.2019 року проводив для кандидатів на посаду судді тренінг на тему: «Особливості здійснення судового розгляду щодо злочинів проти основ національної безпеки України» згідно розкладу IV блоку спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді «Кримінальне судочинство та судочинство у справах про адміністративні правопорушення» (арк. справи 50 Том 1).

Конституційний Суд України у Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 визначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, враховуючи той факт, що на час звернення судді Винара ОСОБА_5 В. до сторони відповідача із заявами про відрядження до Львівського регіонального відділення НШС України для проведення тренінгів у останнього була вже наявною інформація з приводу вимоги на яку маються покликання та коли така жодного відношення до спірних відносин немає, а також відсутності інформації про перебування ОСОБА_3 на лікарняному, надається відповідь числом планованого відрядження, що не можна розцінити як завчасно та суперечить дослідженому принципу «належного урядування».

Більше того, Інструкція №59 передбачає відрядження і без наказу на відрядження, проте в такій ситуації добові витрати не виплачуються, що не є предметом дослідження у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі на правильність прийнятого судового рішення не впливають.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу Олевського районного суду Житомирської області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.001050 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

І. М. Обрізко

судді

Л. П. Іщук

Т. В. Онишкевич

Повний текст судового рішення складено 24.12.2019 року.