Провадження № 2/537/1172/2019

Справа № 537/4291/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2019 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Маслій М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 , та в якому зареєстрований відповідач ОСОБА_3 . Однак, в зазначеному будинку відповідач не проживає з 03 вересня 2013 року. Позивач зазначає, що внаслідок реєстрації відповідача у належному їй будинку, порушено її право на володіння та розпорядження своїм майном, а також ОСОБА_1 вважає, що відповідачем втрачено право на користування будинком, оскільки він відсутній за цією адресою понад шість місяців без поважних причин, у зв`язку із чим позивач і вимушена звернутись до суду із даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, не надав до суду пояснень про причини неявки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 280 Цивільного процесуального Кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі пояснень позивача та її представника, а також письмових матеріалів справи, одночасно враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце слухання справи, відповідач не повідомив суд про причини неявки, ним не подано відзив.

Вислухавши думку позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 03 вересня 2013 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідовичем М.В., та зареєстрованого в реєстрі за номером 1692, та договору дарування, посвідченого 15 липня 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н.А., та зареєстрованого в реєстрі за номером 1914, належить на праві приватної власності домоволодіння з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З матеріалів справи, а саме із повідомлення Крюківської районної адміністрації Виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області №8068/01-27 від 30 жовтня 2019 року, вбачається, що за адресою: будинок АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 за зазначеною вище адресою не проживає з 2013 року.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона разом зі своїм сином проживає в будинку АДРЕСА_1 з 12 червня 2019 року на підставі договору оренди, особа ОСОБА_3 їй невідома, вона його ніколи за цією адресою не бачила, інші особи за даною адресою не проживають.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 з 1989 року, із ОСОБА_3 вона не знайома та ніколи не спілкувалась, та підтвердила, що будинку №6-8 по цій АДРЕСА_2 зазначена особа не проживає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що вона являється попереднім власником будинку АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_3 доводиться їй колишнім чоловіком, та який за зазначеною адресою був зареєстрований, однак ніколи не проживав.

Згідно із частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

У відповідності до частини 1 статті 386 власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиненню нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем внаслідок наявності його реєстрації у помешканні, власником якого є позивач, порушено право останньої на володіння та розпорядження своїм майном; ОСОБА_3 , будучи зареєстрованим у домоволодінні, власником якого є позивач, порушує її права та законні інтереси, в зазначеному домоволодінні не проживає понад шість років.

Згідно зі статтею 163 Житлового кодексу УРСР, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 71 Житлового кодексу УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлений факт, що відповідач ОСОБА_7 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , власником якого є позивач. Однак, відповідач не проживає у зазначеному будинку більше шести місяців.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем втрачено право на користування зазначеним житлом, оскільки він відсутній у вказаному будинку більш як шість місяців без поважних причин, враховуючи ті обставини, що реєстрація відповідача перешкоджає позивачу, як власнику житла, в повній мірі користуватися та розпоряджатися належними йому правами в зазначеному будинку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду на підставі ухвали від 15 листопада 2019 року з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами), та з урахуванням положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 29, 319, 321, 383, 386, 391, 405 Цивільного Кодексу України, суд , -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. в дохід держави.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Д.О. Зоріна