Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/759/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад"

про стягнення в сумі 123 685,13 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Представники :

Від позивача: Остапенко Д.І.;

Від відповідача: Опришко П.В,;

Від відповідача: Мартинов О.Ю.;

ОПИС СПОРУ

Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад" про стягнення 123 658,13 грн., з яких: 108 109,95 грн. заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії, 14 276,93 грн. пені, 1 271,25 грн. 3% річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов договору з розподілу електричної енергії від 01 січня 2019 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача, та відповідно позивачем на суму боргу нараховано пеню та річні.

При цьому позивач зазначає, що договір з розподілу електричної енергії укладений між позивачем та відповідачем в силу вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та в порядку передбаченому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14 березня 2018 року, оскільки договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати вказаної у заявці-приєднання, якщо споживач протягом указаного в заявці-приєднанні терміну не звернувся до оператора систем розподілу (ОСР) із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Позивач зазначає, що 23 листопада 2018 року під розписку відповідачу було вручено для підписання заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що підтверджується реєстром видачі заяв приєднання до умов договору.

Позивач вказує, що на виконання умов договору ПрАТ "Рівнеобленерго" в період з січня по червень 2019 року надало відповідачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії в кількості 139200 кВт/год. на суму 108 109,95 грн., що підтверджується звітами відповідача про використану електричну енергію та актом №1/2019-06 прийому-передачі електричної енергії, розподіленої мережами ПрАТ "Рівнеобленерго" для споживача постачальника ТОВ "Рівнепобутприлад".

Відповідно до пункту 8.5. договору, позивач нарахував відповідачу за період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2019 року 14 276,93 грн. пені, та керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2019 року 3% річних в сумі 1 271,25 грн..

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своєму відзиві зазначив, що енергопостачання відповідача здійснюється по схемі від підстанції ПП фірми "Система-Мрія". В свою чергу електропостачання ПП фірма "Система-Мрія" здійснюється на підставі акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, складеного у додатку №6/1 до договору про постачання електричної енергії №2175 від 15 липня 2016 року. Відповідно до вказаного акту постачальником є ПрАТ "Рівнеобленерго", власником електричних мереж є Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", а споживачем є Приватне підприємство фірма "Система-Мрія".

При цьому транспортування електричної енергії ТОВ "Рівнепобутприлад" здійснюється мережами приватного підприємства "Система-Мрія" (по однолінійній електричній схемі).

29 грудня 2018 року між відповідачем та ТОВ "РОЕК" було укладено договір на постачання електричної енергії №160257-ВЦ, відповідно до положень якого обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу.

29 грудня 2018 року відповідачем було підписано заявку-приєднання до договору на постачання електричної енергії споживачу №16057-ВЦ від 29 грудня 2019 року, у графі 5 якої, як оператором, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії зазначено Укренерго - Рівне 330 комірка 5, комірка 27 ТП-55.

Таким чином, на переконання відповідача, наведене свідчить про те, що транспортування електричної енергії згідно договору постачання електричної енергії здійснювалось мережами ППФ "Система-Мрія".

Крім того відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача з листами про роз`яснення стосовно того, які саме послуги позивач надавав відповідач. При цьому відповідач зазначив, що вказані листи позивачем залишено поза увагою.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі №918/759/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 26 листопада 2019 року. Також вказаною ухвалою судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

11 листопада 2019 року відповідачем подано клопотання про залучення Приватного підприємства фірми "Система-Мрія" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Також 11 листопада 2019 року відповідачем подано відзив на позов.

13 листопада 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "РОЕК" на виконання ухвали суду від 31 жовтня 2019 року надано витребувані судом докази.

22 листопада 2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позивач позовні вимоги підтримує, також зокрема зазначає, що ні ПАТ НЕК "Укренерго" ні ППФ "Система-Мрія" не мають ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.

Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні заяви про залучення Приватного підприємства фірми "Система-Мрія" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, розгляд справи вирішено відкласти на 17 грудня 2019 року.

17 грудня 2019 року Приватним підприємством фірма "Система-Мрія" подано заяву про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Вказана заява аргументована тим, що ППФ "Система-Мрія" отримує електричну енергію безпосередньо від оператора системи передачі (ДП "Укренерго") на власні зовнішні електричні мережі за наступною балансовою належністю електромереж та установок: ДП "Укренерго" - підстанція ПС 330 кВ "Рівне"; ППФ "Система-Мрія" - КЛ-10 кВТП-55-1; КЛ-10кВ ТП-55-2 к.27.

В свою чергу, ТОВ "Рівнепобутприлад" приєднаний до ППФ "Система-Мрія" внутрішніми мережами, які підєднані за лінійною схемою. Заявник вказує, що у ПрАТ "Рівнеобленерго" відсутні технічні можливості надавати послуги з передачі (розподілу) електричної енергії ТОВ "Рівнепобутприлад" мережами, що належать ППФ "Састема-Мрія".

Щодо заяви про залучення Приватного підприємства фірми "Система-Мрія" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Таким чином, заява подана поза межами строків встановлених статтею 50 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи відсутність клопотання про поновлення процесуальних строків, заява Приватного підприємства фірма "Система-Мрія" про залучення його в якості третьої особи, відповідно до вимог статті 118 ГПК України залишається без розгляду.

При цьому сторонам роз`яснюється, що згідно тексту позовної заяв, даний спір стосується вимог з оплати послуг з розподілу електричної енергії, поряд з тим ППФ "Система-Мрія" не є стороною спірних правовідносин.

17 листопада 2019 року відповідачем подано клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи, відповідно до якої поставити як питання судовому експерту: чи наявна або відсутня технічна можливість у ПрАТ "Рівнеобленерго" надати послугу (розподілу) електричної енергії ТОВ "Рівнепобутприлад" за існуючими схемами.

Щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд зазначає, що встановлення порядку підключення ТОВ "Рівнепобутприлад" до електричних мереж не стосується предмету спору, оскільки як вбачаються з тексту позову, предметом спору є стягнення заборгованості відповідача з оплати послуг з розподілу електричної енергії та нарахованих сум пені та річних. Підставами ж позову є зокрема порушення відповідачем умов договору з розподілу електричної енергії, який на переконання позивача, був укладений в порядку встановленому Законом України "Про ринок електричної енергії" та правилами НКРЕКП.

Крім того суд враховує, що обома сторонами визнаються обставини щодо існуючого порядку (однолінійна схема) підключення електроустановок відповідача шляхом забезпечення технічної можливості передачі електричної енергії ТОВ "Рівнепобутприлад" (як субспоживачу) електромережами основного споживача (ПП фірма "Система-Мрія).

Таким чином, на переконання суду, відсутні підстави для призначення експертизи, оскільки обставини укладення правочину та наявності заборгованості можуть підтверджуватися належними в розумінні норм ГПК України доказами, та відповідно не можуть підтверджуватись висновком експерта, а відтак в задоволенні клопотання про призначення експертизи необхідно відмовити.

17 грудня 2019 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких відповідач позов не визнає.

17 грудня 2019 року ПрАТ "Рівнеобленерго" подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме доказу перебування фізичної особи ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем та заявку-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Згідно з положеннями статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до положень пункту 8 статті 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, подані позивачем докази не приймаються з огляду на приписи пункту 8 статті 80 ГПК України.

17 грудня 2019 року відповідачем подано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Щодо вказаних обставин, суд зазначає, що згідно з положеннями статті 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з імперативним приписом частини 1 статті 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Як передбачено частиною 5 статті 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За умовами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.

Позивачем заявлено позов про стягнення 123 658,13 грн.

Таким чином, суд зазначає що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд встановив, що даний спір в розумінні статті 12 ГПК України є малозначним спором, у зв`язку з чим провадження у справі здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями статті 250 ГПК України унормовано процедуру вирішення судом питання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження. Зокрема норми статті передбачають можливість розгляду справ, які можуть бути визнані судом малозначними (справ незначної складності та інших справ для яких пріоритетним є швидке вирішення), у порядку спрощеного провадження за клопотанням позивача (частина 2 статті 250 ГПК України). Для даної категорії спорів передбачена можливість подання відповідачем заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 250 ГПК України).

Водночас такого процесуального механізму не встановлено для справ, які визначено малозначними за імперативними приписами процесуального кодексу (пункт 1 частина 5 статті 12, частина 1 статті 247 ГПК України), на противагу тим справам, які визнаються малозначними судом (пункт 2 частина 5 статті 12 ГПК України, частина 2 статті 247 ГПК України).

Натомість процесуальними правилами унормовано, що механізм переходу розгляду справи зі спрощеного до загального провадження не застосовується якщо справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина 7 статті 250 ГПК України).

У зв`язку з наведеним, враховуючи положення частини 1 статті 247 ГПК України, частини 7 статті 250 ГПК України, строк для надання заперечень щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу не надавався з огляду на імперативні приписи частини 1 статті 247 та частини 7 статті 250 ГПК України.

Отже суд зазначає, що подана заява відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не обґрунтована та суперечить правилам процесуального кодексу, а відтак є такою, що до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

18 вересня 2008 року між Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад" (відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії №270019706, згідно з предметом якого позивач зобов`язувався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість.

Згідно з додатком №6 до договору про постачання електричної енергії №3180 (270019706) від 18 вересня 2008 року, сторони (ПрАТ "Рівнеобленерго" (енергопостачальна організація), ППФ "Система-Мрія" (енергопередавальна організація), ТзОВ "Рівнепобутприлад" (споживач)) склали акт про розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, згідно якого електропостачання споживача здійснюється по нормальній схемі від підстанції ТП-55 ПП фірми "Система-Мрія".

29 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (ТзОВ "РОЕК") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до предмету якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовами цього договору.

11 червня 2018 року набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до пункту 1.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" № 312 від 14 березня 2018 року, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з постановою НКРЕКП №1413 від 13 листопада 2018 року, ПрАТ "Рівнеобленерго" (код ЄДРПОУ 05424874) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.

Таким чином, на виконання приписів Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" №312 від 14 березня 2018 року, позивачем було розроблено та розміщено на веб-сайті ПрАТ "Рівнеобленерго" текст договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є публічним договором приєднання.

В обґрунтування позову щодо наявності між сторонами договірних правовідносин, позивач зазначає, що 23 листопада 2018 року позивачем вручено відповідачу під розписку, як споживачу, для підписання заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що підтверджується реєстром видачі заяв приєднання до умов договору.

У зв`язку з тим, що відповідач протягом вказаного в заявці-приєднанні терміну не звернувся до позивача - оператора систем розподілу (ОСР) із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих його умов, та спожив певний обсяг електричної енергії, відтак на переконання позивача згідно пункту 4 постанови НКРЕКП в№312 від 14 березня 2018 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Відповідно на виконання умов договору ПрАТ "Рівнеобленерго" в період з січня по червень місяць 2019 року надало відповідачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії в кількості 139200 кВт/год. на суму 108 109,95 грн. з ПДВ, що підтверджується звітами відповідача про використану електроенергію та актом №1/2019-06 прийому-передачі електричної енергії, розподіленої мережами ПрАТ "Рівнеобленерго" для споживача постачальника ТОВ "Рівнепобутприлад" від 30 червня 2019 року.

В свою чергу 07 червня 2019 року відповідачу було припинено надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що підтверджується нарядом на відключення.

Главою 5 договору визначено, що ціною цього договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача зазначені в паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача. Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків".

Рахунок - фактура за послугу з розподілу електричної енергії та інших платежів оплачується протягом п`яти робочих днів від дня отримання рахунку-фактури споживачем, (пункт 3.4., пункт 3.5. додатку№ 4 до договору).

Таким чином, на переконання позивача, всупереч умовам договору відповідач свої зобов`язання, щодо оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не виконав, внаслідок чого за січень-червень місяць 2019 року за відповідачем виникла заборгованість по оплаті за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у кількості - 139 200 кВт./год., що становить - 108 109,95 грн..

В матеріалах справи наявні рахунки - фактури та акти приймання-передавання наданих послуг:

- рахунок-фактура за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії №8548130395 за січень 2019 року від 31 січня 2019 року та акт №А-8548130395 приймання-передавання наданих послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за січень 2019 року від 31 січня 2019 року;

- рахунок-фактура за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії №8744317226 за лютий 2019 року від 28 лютого 2019 року та акт №А-8744317226 приймання-передавання наданих послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за лютий 2019 року від 28 лютого 2019 року;

- рахунок-фактура за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії №8745426133 за березень 2019 року від 31 березня 2019 року та акт №А-8745426133 приймання-передавання наданих послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за березень 2019 року від 31 березень 2019 року;

- рахунок-фактура за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії №6231189090 за квітень 2019 року від 30 квітня 2019 року та акт №А-6231189090 приймання-передавання наданих послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за квітень 2019 року від 30 квітня 2019 року;

- рахунок-фактура за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії №6508103832 за травень 2019 року від 31 травня 2019 року та акт №А-6508103832 приймання-передавання наданих послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за травень 2019 року від 31 травня 2019 року;

- рахунок-фактура за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії №8847339309 за червень 2019 року від 30 червня 2019 року та акт №А-8847339309 приймання-передавання наданих послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за червень 2019 року від 30 червня 2019 року.

Поряд з тим в матеріалах справи відсутні докази вручення/направлення відповідачу вказаних рахунків та актів. При цьому акти наданих послуг містять записи про відмову відповідача від підпису без часу та дати такої відмови.

Крім того відповідно до пункту 8.5. договору, за внесення платежів споживачем, що не є побутовим, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 до цього договору, у разі, якщо главою 5 цього договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі пункту 8.5. договору позивач нарахував відповідачу за період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2019 року 14 276,93 грн. пені та керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, за період з 01січня 2019 року по 01 вересня 2019 року 1 271,25 грн. 3 % річних.

Як видно з матеріалів справи, позивачем 02 серпня 2019 року (врученого 05 серпня 2019 року) направлено на адресу відповідача претензію від 02 серпня 2019 року №56-20/1549 про сплату заборгованості на суму 108 109,95 грн., яка відповідачем залишена без задоволення.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються оплати наданих послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, та нарахування штрафних санкцій у вигляді пені а також нарахування 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як визначено нормами статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як видно з відзиву відповідача, останній ставить під сумнів факт укладення договору та наявність відповідно договірних правовідносин між сторонами щодо надання позивачем послуг з розподілу (передачі) електроенергії та наявності обов`язку у відповідача оплачувати відповідні послуги.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з положеннями статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Поряд з тим, згідно статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Також статтею 643 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами пункту 56 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються зокрема такі види договорів як договір про надання послуг з розподілу.

Згідно з умовами пункту 2 постанови НКРЕКП Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії №312 від 14 березня 2018 року укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

У відповідності до пункту 4 постанови НКРЕКП Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії №312 від 14 березня 2018 року, встановлено операторам систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта споживача. Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Непобутовим споживачам, приєднаним до мереж ОСР/ОСП, разом із заявою-приєднанням до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії надаються паспорти точок розподілу (передачі), оформлені відповідно до Правил.

Таким чином, договір вважається укладеним з:

1) дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР;

2) та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії

3) та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Судом досліджено надану позивачем заяву на приєднання (а.с. 22) та встановлено, що вказана заява не містить строку щодо звернення споживача із запереченнями проти укладення договору.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що наданий разом з позовом примірник заяви є типовим та розміщений на сайті ОРС, при цьому надана відповідачу заява містила строк для надання заперечень до 01 грудня 2018 року. Сама заява була вручена представнику відповідача особисто під розписку, що підтверджується реєстром видачі заяв приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Судом досліджено наданий реєстр видачі заяв приєднання до умов договору (а.с. 57-58). З вказаного доказу слідує, що заява-приєднання до умов про надання послуг з розподілу електричної енергії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад" отримана 23 листопада 2018 року та, наскільки можна встановити із запису від руки, отримана фізичною особою Герасимчук.

Поряд з тим, відповідач зазначив, що ні фізична особа ОСОБА_1 ні фізична особа Мельничук (згадана позивачем у листуванні з відповідачем як нібито уповноважена особа відповідача) не були уповноважені на отримання від імені товариства документів, також вказані особи не перебували у трудових відносинах з відповідачем у вказаний період.

Відповідач вказав, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань, вказані особи (Герасимчук та Мельничук) не були уповноважені представляти юридичну особу (ТзОВ "Рівнепобутприлад") у правовідносинах з третіми особами, та не є особами, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що фізична особа ОСОБА_1 працював у минулому на підприємстві у якості головного електрика, проте станом на 23 листопада 2018 року вказана особа була директором Приватного підприємства - фірма "Система-Мрія" (юридичної особи через мережі якої відбувається постачання відповідачу електроенергії), а відтак не могла представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад".

Таким чином суд приходить до висновку що матеріали справи не містять доказів уповноваження ТОВ "Рівнепобутприлад" невстановленої судом фізичної особи Герасимчука на отримання заяви - приєднання до договору, а відтак суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини вручення відповідачу заяви - приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

При цьому судом взято до уваги, що в матеріалах справи станом на час розгляду спору відсутні відомості щодо ОСОБА_1 як особи уповноваженої представляти ТзОВ "Рівнгепобутприлад" у відносинах з третіми особами.

Як унормовано статтею 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

В матеріалах справи відсутні докази надання повноважень фізичній особі Герасимчуку на представництво ТзОВ "Рівнепобутприлад" у правовідносинах щодо укладання договорів.

Відтак, у світлі даних обставин є неможливим стверджувати про факт укладення між сторонами правочину щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, порядок якого передбачений пунктом 4 постанови НКРЕКП Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії №312 від 14 березня 2018 року, оскільки необхідною умовою такого укладення є факт вручення споживачу заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. При цьому, після отримання вказаної заяви, та у випадку наявності незгоди споживача, остінній не позбавлений можливості скористатись правом на надання заперечень щодо укладення договору.

Суд зауважує, що наявність у позивача ліцензії на право надання певних послуг не свідчіть про безумовний обовязок у відповідача на укладення з позичем правочину.

Слід звернути увагу, що з пункту 2.2. договору про постачання електричної енергії від 29 грудня 2018 року укладеного між ТзОВ "Рівнепобутприлад" та ТзОВ "РОЕК" слідує, що обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором систем розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з наявною в матеріалах справи заявкою-приєднання до договору про постачання еклектичної енергії (додаток №1), в пункті 5 розділу "Персоніфіковані дані споживача" оператором, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії вказано "Укренерго"; Рівне 330 комірка 5, комірка 27 ТП-55.

При цьому суд не може залишити поза увагою надані відповідачем листи, що були адресовані позивачу та містили заперечення щодо наявності між сторонами договірних правовідносин з надання позивачем послуг щодо розподілу електричної енергії, отримання яких позивач не заперечував.

Зокрема у листі №9 від 10 січня 2019 року (а.с. 105) відповідач просив позивача надати роз`яснення стосовно договору послуг з розподілу електроенергії, оскільки постачання електроенергії відповідачу здійснюється через мережі ППФ "Система-Мрія".

Також у листі №43 від 13 лютого 2019 року відповідач повторно просив надати роз`яснення щодо заключення договору з надання послуг щодо розподілу (передачі) електричної енергії. Також відповідачем зазначено, що вказаний договір без роз`яснення позивача не підписував, тому що не користується мережами ПрАТ "Рівнеобленерго".

25 квітня 2019 року позивач направив відповідачу лист, №56/3241 від 25 квітня 2019 року, в якому зазначив, що ТОВ "Рівнепобутприлад" підписав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №270019706 від 01 січня 2019 року.

У своєму листі №111 від 24 травня 2019 року, адресованому заступнику начальника міського РЕМ з комерційних питань, відповідач зазначив про отримання попередження про припинення послуг з розподілу електричної енергії. Відповідач зазначив, що на протязі 5 місяців просив надати письмові роз`яснення, щодо того які саме послуги здійснює Рівненський РЕМ не маючи договору, ні мереж, ні трансформаторів згідно однолінійної електричної схеми розмежування балансової належності експлуатаційної відповідальності сторін. Відповідач зазначив, що 01 січня 2019 року не підписував договір на надання послуг з розподілу електричної енергії.

Своїм листом №5620/1473 (а.с. 111) ПрАТ "Рівнеобленерго" у відповідь на лист №2885 від 24 травня 2019 року зазначило, що згідно з пунктом 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Також ПрАТ "Рівнеобленерго" зазначило, що враховуючи те, що договір між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ТОВ "Рівнепобутприлад" був укладений на момент розподілу ринку електричної енергії, він продовжив свою дію з 01 січня 2019 року шляхом підписання заяви-приєднання до публічного договору представником ТОВ "Рівнепобутприлад" яку 23 листопада 2018 року підписав від імені відповідача п. Мельничук.

У відповідь на вказаний лист ТОВ "Рівнепобутприлад" направлено позивачу лист №133 від 25 червня 2019 року, відповідно в якому відповідач зазначив, що п. Мельничук, який підписав заяву-приєднання до публічного договору, про що йшлося в попередньому листі не є представником ТОВ "Рівнепобутприлад", так як не перебуває ні у трудових відносинах ні у будь-яких інших з ТОВ "Рівнепобутприлад". Також відповідач просив надати копію заявки-приєднання.

02 липня 2019 року позивач направив відповідачу лист №56-2011517з пропозицією щодо підписання додаткової угоди №2.

У відповідь на вказаний лист відповідач зазначив у своєму листі №143 від 10 липня 2019 року про те, що ТОВ "Рівнепобутрилад" не отримувало роз`яснень стосовно договору послуг з розподілу електричної енергії. Відповідач зазначив про непідписання заяви-приєднання до публічного договору. Також ТОВ "Рівнепобутприлад" зазначило, що договір від 01 січня 2019 року не підписувало, а відтак між сторонами відсутня будь-яка господарська діяльність.

У своєму листі від 25 липня 2019 року адресованому ТОВ "Рівнепобутприлад", ПрАТ "Рівнеобленерго" зазначило обставини щодо законодавчого регулювання обов`язковості укладення договору на розподіл електричної енергії, та повторно повідомив про наявність договірних відносин у зв`язку з підписанням заяви-приєднання до публічного договору.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією листа ПрАТ "Рівнеобленерго" від 24 липня 2019 року №56-20/1543, адресованого ПП фірма "Система-Мрія" слідує, що позивач звернувся до вказаної юридичної особи у зв`язку з тим, що електропостачання ТзОВ "Рівнепобутприлад" здійснюється всупереч нормативним актам у сфері енергетики та діючих умов договорів, у зв`язку з чим позивач просив ПП фірма "Система-Мрія" припинити електропостачання відповідача.

05 серпня 2019 року відповідач направив позивачу лист №152 від 05 серпня 2019 року, в якому просив роз`яснити щодо розподілу електричної енергії для ТОВ "Рівнепобутприлад" в умовах відсутності мереж Рівненського міського РЕМ. Відповідач зазначив, що договір №270019706 від 18 вересня 2008 року був заключений на постачання електричної енергії, а не на розподіл. ТОВ "Рівнепобутприлад" з 01 січня 2019 року заключив договір на постачання електроенергії з іншим суб`єктом господарювання. Також відповідач просив надати проєкт договору для розгляд, вказавши які саме послуги позивач надаватиме відповідачу та їх кошторис.

13 вересня 2019 року позивач направив відповідачу лист №56-20/1555, відповідно до якого позивач просив відповідача переглянути та підписати договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з додатками та повернути 1 екземпляр у терміни до 23 серпня 2019 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами існує спір щодо факту наявності правовідносин з надання послуг з розподілу електричної енергії. Відповідач протягом січня - серпня 2019 року неодноразово висловлював заперечення щодо укладення з позивачем договору про розподіл електроенергії. При цьому доказів укладення договору в порядку та формі передбаченій Законом України "Про ринок електричної енергії" та постановою НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" №312 від 14 березня 2018 року позивач суду не надав. Як зазначено вище, суд критично оцінює реєстр видачі заяв-приєднання до публічного договору як доказ на підтвердження наявності договірних відносин між сторонами спору.

Поряд з тим, згідно пункту 1.2.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії №312 від 14 березня 2018 року, спірні питання між споживачем та постачальником електричної енергії або оператором системи чи іншим учасником роздрібного ринку вирішуються сторонами шляхом переговорів та у разі неможливості дійти згоди у зазначений спосіб, що підтверджується хоча б однією із сторін документально, розглядаються за зверненням споживача або іншого учасника роздрібного ринку в межах наданих законодавством повноважень енергетичним омбудсменом, регулятором або судом. До вирішення спірного питання у межах компетенції можуть залучатись центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. Розгляд скарг побутових та малих непобутових споживачів на дії чи бездіяльність електропостачальників та операторів систем розподілу, вирішення спорів між ними здійснюється також енергетичним омбудсменом (у тому числі спорів за участю інших учасників роздрібного ринку).

Поряд з тим, слід звернути увагу, що за приписами статті 49 Закону України "Про ринок електричної енергії" основним споживачем вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу.

Відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі.

Основний споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою регулятором.

Оператори малої системи розподілу виконують функції, мають права та обов`язки оператора системи розподілу щодо користувачів малої системи розподілу з урахуванням особливостей, визначених кодексом системи розподілу та правилами роздрібного ринку, без відповідних ліцензій.

До операторів малої системи розподілу не застосовуються вимоги частини третьої цієї статті та положення статті 47 цього Закону.

У відповідності до пункту 2.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії №312 від 14 березня 2018 року, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Згідно з положеннями пункту 2.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії №312 від 14 березня 2018 року, оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Згідно з приписами пункту 11.1.2. Кодексу систем розподілу, ОСР здійснює діяльність з розподілу електричної енергії та надає послуги з розподілу електричної енергії користувачам своєї системи розподілу в межах території ліцензованої діяльності на підставі відповідної ліцензії, виданої регулятором.

У випадках, визначених цим Кодексом, ОСР забезпечує розподіл електричної енергії електричними мережами інших власників, які не є ОСР або ОМСР (оператор малих систем розподілу).

Пунктом 11.1.7. Кодексу систем розподілу передбачено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії має бути укладений по усіх точках приєднання електроустановок користувача на території відповідного ОСР, а також по точках приєднання споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж інших власників, які не є ОСР або ОМСР.

Для забезпечення розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі ОСР електричними мережами, що не належать ОСР, між ОСР та відповідним власником мереж, який не є ОСР (та ОМСР), відповідно до цього Кодексу укладається договір щодо спільного використання електричних мереж відповідно до Правил роздрібного ринку.

Крім того суд враховує, що Правилами роздрібного ринку електричної енергії унормовано правовідносини щодо отримання електричної енергії субспоживачами. Так, у пункті 1.1.2. згаданих Правил визначено, що субспоживач це споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача. Також у цьому пункті наведено визначення технологічних електричних мереж основного споживача - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв`язку, що призначені для перетворення, транспортування та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для транспортування електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи.

Відповідно до пункту 2.1.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших учасників роздрібного ринку (субспоживачів або операторів системи), додатками до нього визначаються такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших учасників та їх власників та паспорти точок розподілу цих учасників роздрібного ринку; 2) обсяги транспортування електричної енергії в електричні мережі інших учасників роздрібного ринку; 3) порядок припинення, обмеження електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку витрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов`язаних із транспортуванням електричної енергії в електроустановки інших учасників роздрібного ринку; 5) порядок розрахунку та складання балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача).

У пункті 6 Постанови НКРЕКП Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії №312 від 14 березня 2018 року врегульовано, що до укладення договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між ОСР/ОСП та споживачем щодо розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність спору між сторонами щодо наявності договірних правовідносин з надання послуг з розподілу електричної енергії.

При цьому матеріали справи не містять доказів щодо вчинення сторонами дій спрямованих на вирішення спірних питань, оскільки у разі неможливості дійти згоди шляхом переговорів, спори розглядаються за зверненням споживача або іншого учасника роздрібного ринку в межах наданих законодавством повноважень енергетичним омбудсменом, Регулятором або судом.

За умовами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Нормами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Положеннями частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України врегульовано, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З огляду на відсутність доказів укладення між сторонами правочину щодо надання послуг та оплати вказаних послуг, та відповідно доказів можливого допущення боржником прострочень сплати послуг за таким правочином, суд робить висновок про відсутність підстав для нарахування пені та 3 % річних.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

На переконання суду, встановлені обставини, свідчать про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ТзОВ "Рівнепобутприлад" правочину щодо надання послуг з розподілу електричної енергії.

Судом досліджено надані позивачем докази стосовно приєднання до умов договору про розподіл електричної енергії, однак обставин щодо приєднання до умов такого договору суд не встановив. Водночас відповідач протягом січня - серпня 2019 року неодноразово висловлював заперечення щодо укладення з позивачем договору про розподіл електроенергії та вказував на відсутність договірних правовідносин між сторонами.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1 921,00 грн. покладається на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач : Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71, код ЄДОПОУ 05424874).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад" (33009, м. Рівне, вул. Млинівська 3, код ЄДРПОУ 32089535).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 24 грудня 2019 року.

Суддя Качур А.М.