Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 372/500/18-ц

провадження № 61-10486св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та визнання особи такою, що втратила право користування.

Позов мотивований тим, що 29 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та

Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» (далі - ЗАТ «Сведбанк Інвест»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»

(далі - ПАТ «Сведбанк»), було укладено кредитний договір, з метою забезпечення виконання умов якого між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 29 грудня 2007 року. Відповідно до умов зазначеного вище договору ОСОБА_2 передав і іпотеку банку належне йому на праві власті майно - садовий будинок, загальною площею 170,2 кв. м, житловою площею 71,5 кв. м, що розташований за адресою: садове товариство АДРЕСА_1 .

Зазначало, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу, за умовами якого позивач набув право вимоги до позичальника та іпотекодавця за зазначеними вище кредитним договором та договором іпотеки.

Звертало увагу на те, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору виникла заборгованість в рахунок погашення якої, 21 червня 2016 року, позивачем було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на садовий будинок, загальною площею 170,2 кв. м, житловою площею 71,5 кв. м., що розташований за адресою: садове товариство АДРЕСА_1 .

18 серпня 2016 року позивачем, під час спроби потрапити до належному йому на праві власності садового будинку, було виявлено, що у ньому незаконно проживають відповідачі, які вчиняли перешкоди позивачу щодо користування його власністю, не надавали доступ та відмовлялись впустити в приміщення.

Посилаючись на наведене, позивач просив усунути перешкоди у здійсненні права користування садовим будинком, загальною площею 170,2 кв. м, житловою площею 71,5 кв. м, що розташований за адресою: садове товариство АДРЕСА_1 шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до цього майна та визнати відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним вище садовим будинком.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог Закону України «Про іпотеку» позивач оформив на себе права власності на предмет іпотеки без попередньої вимоги до відповідачів погасити заборгованість за кредитним договором. Таким чином, незаконно набувши право власності на спірний садовий будинок, позивач не має право вимагати від відповідачів не чинити йому перешкоди у користуванні ним та надати безперешкодний доступ до приміщення будинку.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу

ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні права користування ТОВ «ФК «Вектор Плюс» садовим будинком, загальною площею 170,2 кв. м, житловою площею 71,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до зазначеного вище майна. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач є власником майна, а відповідачі створюють перешкоди у доступі до нього. При цьому, колегія суддів вважала помилковими висновки суду першої інстанції про вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна з порушенням закону, оскільки такі вимоги не були предметом позову.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи

У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня

2019 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що судом апеляційної інстанції не звернуто увагу на те, що право власності на предмет іпотеки було набуто ТОВ «ФК «Вертор-Плюс» без відповідних правових підстав та всупереч вимогам законодавства, оскільки відповідно до умов договору іпотеки від 29 грудня 2007 року задовольнити вимоги іпотекодержателя в позасудовому порядку можливо лише за умови укладання між сторонами договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, разом з тим такий договір у відповідачів відсутній.

Поза увагою апеляційного суду також залишилось те, що позивачем не було дотримання порядку досудового врегулювання спору, не направлено на адресу відповідачів вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, виконання зобов`язань якого було забезпечено іпотекою спірного садового будинку, що свідчить про те, що реєстрація права власності за позивачем відбулась з порушенням норм Закону України «Про іпотеку».

Апеляційним судом не надано оцінки доводам представника відповідачів щодо припинення права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на спірний садовий будинок на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 26 вересня

2016 року, якою було також затверджено мирову угоду між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та відповідачами. За змістом мирової угоди ОСОБА_2 сплачує позивачу заборгованість за кредитним договором за умови внесення змін до записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_3 права власності на спірний садовий будинок та земельну ділянку. Разом з тим, позивач ухиляється від виконання мирової угоди.

Звертає увагу на те, що позивачем не було дотримано порядку вчинення дій щодо позбавлення особи права користування нерухомим майном. Оскільки позивач не звертався до відповідачів з письмовою вимогою про звільнення спірного будинку, його твердження про вчинення з боку відповідачів перешкод у розпорядженні майном є необґрунтованими. Такі вимоги позивача, на думку заявника, були безпідставно задоволенні апеляційним судом без врахування вищенаведеного.

Відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 до Верховного Суду не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 29 грудня 2007 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»,та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 152 800,00 доларів США, термін повернення - до 28 грудня

2008 року.

З метою забезпечення належного виконання позичальником умов зазначеного вище кредитного договору, 29 грудня 2007 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та

ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку банку садовий будинок загальною площею 170,2 кв. м, житловою площею 71,5 кв. м , що розташований за адресою: садове товариство АДРЕСА_1 .

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу та договір про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно з якими ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 29 грудня 2007 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на садовий будинок загальною площею

170,2 кв. м., житловою площею 71,5 кв. м, що розташований за адресою: садове товариство АДРЕСА_1 з 21 червня 2016 року зареєстровано за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Звертаючись до суду з зазначеним вище позовом, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» посилалось на те, що воно є законним власником садового будинку, відповідачі проживають у ньому незаконно та чинять перешкоди у користуванні його власністю.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції статті, чинній на час звернення стягнення на предмет іпотеки) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом третім частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» є власником спірного садового будинку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача щодо усунення перешкод з боку відповідачів у здійсненні товариством права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу до нього.

Доводи касаційної скарги про те , що право власності на предмет іпотеки було набуто ТОВ «ФК «Вертор-Плюс» без відповідних правових підстав та всупереч вимогам законодавства, оскільки відповідно до умов договору іпотеки від 29 грудня 2007 року задовольнити вимоги іпотекодержателя в позасудовому порядку можливо лише за умови укладання між сторонами договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, разом з тим такий договір у відповідачів відсутній, не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 4.2.1 зазначеного вище договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, у порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Тобто право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки було реалізовано ним на підставі відповідного застереження, яке міститься в договорі іпотеки, що узгоджується з наведеною вище нормою спеціального закону.

При цьому в межах справи, що переглядається, судами не було розглянуто вимог, що стосуються неправомірного набуття позивач права власності на спірний садовий будинок, а тому доводи касаційної скарги щодо неправомірного набуття чи порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки з боку позивача є безпідставними та відхиляються Верховним Судом.

Аргументи касаційної скарги про те, що позивач не звертався до відповідачів з вимогою про звільнення спірного будинку та не довів, що відповідачі чинять йому перешкоди в розпорядженні майном, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до акта перевірки/огляду майна від 18 серпня 2016 року, складеного представником позивача, у спірному садовому будинку виявлено сторонніх осіб, які чинять перешкоди у доступі до майна. Зазначені обставини також підтверджуються заявою від 14 червня 2017 року, поданою позивачем до правоохоронних органів. Таким чином, використавши позасудові способи потрапити до належного йому майна, позивач правомірно звернувся до суду за захистом свої законних прав та інтересів.

Твердження заявника про те, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не виконує умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Обухівського районного суду Київської області

від 26 вересня 2016 року, відповідно до умов якої право власності позивача на спірний садовий будинок припинено, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки питання невиконання позивачем зазначеної вище мирової угоди не було предметом розгляду судами попередніх інстанцій, а вирішується на підставі частини третьої статі 208 ЦПК України або шляхом пред`явлення позовних вимог з боку сторін мирової угоди щодо вчинення дій, визначених її умовами. Разом з тим, відповідачами не було пред`явлено зустрічних вимог до позивача та не надано доказів того, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не може заявляти вимоги про усунення порушень з боку відповідачів щодо усунення порушень у володінні та користування належним йому майном.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, зроблених на підставі надання відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, апостанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Що стосується клопотання представника відповідача щодо розгляду справи за участю сторін, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю сторін у справі судом касаційної інстанції відсутні, а тому у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про розгляд справи за їх участю необхідно відмовити.

Керуючись статтями 7, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик