ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 р.

Справа № 520/8880/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року

(ухвалене суддею Котеньов О.Г., повний текст якого складено 31.10.2019 р.) по справі № 520/8880/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (в подальшому – ГУПФУ в Харківській області), в якому просила: визнати протиправним повернення документів для призначення пенсії за вислугу років на ОСОБА_1 ГУПФУ в Харківській області; визнати протиправним та скасувати Рішення комісії з питань призначення пенсії позивачу № 175 від 07.08.2018 р.; зобов`язати ГУПФУ в Харківській області витребувати з Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу, які повернуті ГУПФУ в Харківській області; зобов`язати ГУПФУ в Харківській області прийняти нове рішення, яким призначити пенсію позивачу, відповідно до п. а) ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як такому, що має на день звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України 24 роки 11 місяців 12 днів вислуги, з дня звернення його із заявою про її призначення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 р. відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб», Закону України «Про Державну кримінальну-виконавчу службу України», Кодексу адміністративного судочинства України, на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання третя особа свого представника не направила, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що наказом начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 67/ОС-18 від 05.04.2018 р. ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», у зв`язку із скороченням штатів.

Відповідно до витягу з вказаного наказу вислуга років на день звільнення складає 19 років 4 місяці 2 дні.

Листом ГУПФУ в Харківській області № 16173-14/20 від 15.06.2018 р. до Уаправління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області повернуті матеріали для призначення пенсії за вислугою років на ОСОБА_1 , оскільки він був звільнений в період з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р. та мав на момент звільнення календарну вислугу років 19 років 4 місяці 2 дні, замість передбачених чинним законодавством 23 календарних років та 6 місяців, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення йому пенсії за вислугою років.

Листом Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 22-8272 від 25.06.2018 р. позивачу повідомлено, що матеріали для призначення йому пенсії направлені до ГУПФУ в Харківській області, проте, ГУПФУ в Харківській області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю підстав.

05.07.2019 р. позивач звернувся із заявою до ГУПФУ в Харківській області з проханням надіслати на його адресу копію рішення/розпорядження, яке передбачено пунктом 17 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням комісії з питань призначення пенсії № 175 від 07.08.2018 р. позивачу на підставі п. а) ст. 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відмовлено в призначенні пенсії, оскільки позивач звільнений в період з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р. та має на момент звільнення календарну вислугу років 19 рік 4 місяці 2 дні.

Листом ГУПФУ в Харківській області вих. № 3468/Л-14 від 21.08.2019 р. позивачу надіслано копію вказано рішення Комісії №175 від 07.08.2018 з питання призначення пенсії.

Не погоджуючись відмовою відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення обґрунтоване та не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. а) ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що право на призначення пенсії за вислугу років виникає, у зв`язку зі звільнення особи з військової служби, наявності достатньої кількості вислуги років.

Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлений вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії. Жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.

Крім того, в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 календарних років та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Постановою правління Пенсійного фонду України n 3-1 від 30.01.2007 р. затверджено Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в подальшому – Порядок).

Відповідно до п. 17 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Проте, вказаним порядком не встановлено процедури повернення заяви та документів для призначення пенсії, у зв`язку з відсутністю підстав для призначення такої пенсії.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 р. по справі № 820/5101/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУПФУ в Харківській області, третя особа - Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом а) частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення комісії з питання призначення пенсії позивачу № 175 від 07.08.2018 р. обґрунтоване та не підлягає скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 повернуті, у зв`язку з відсутністю в позивача необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років, тобто, відсутні підстави для визнання протиправним повернення документів для призначення йому пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 520/8880/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

О.В. Присяжнюк

Судді

Л.В. Любчич О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 23.12.2019 року