Справа № 500/5758/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. І. Франка, 10) за участю третіх осіб Ізмаїльського державного гуманітарного університету (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Рєпіна, 12, код ЄДРПОУ 02125467) Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Суворова, 62) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, суд-

В С Т А Н О В И В:

До Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. І. Франка, 10) за участю третіх осіб Ізмаїльського державного гуманітарного університету (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Рєпіна, 12, код ЄДРПОУ 02125467) Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Суворова, 62), в якому позивач просила:

визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради щодо непризначення та невиплати соціальної стипендії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п.4 пп. 1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженого постановою КМУ № 1045 від 28 грудня 2016 року, яка виразилася у неперерахуванні сум соціальної стипендії на банківські рахунки Ізмаїльського Державного Гуманітарного Університету за період з 1 вересня 2017 року по 30 червня 2019 року.

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , соціальну стипендію відповідно до п.4 пп. 1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженого постановою КМУ № 1045 від 28 грудня 2016 року, перерахувавши суми соціальної стипендії на банківські рахунки Ізмаїльського Державного Гуманітарного Університету за період з 1 вересня 2017 року по 30 червня 2019 року.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.08.2019 року справу передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

18.10.2019 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу призначена до розгляду судді Радчуку А.А.

Ухвалою судді від 23.10.2019 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона, ОСОБА_2 , у 2007 році отримала статус дитини-сироти після смерті своїх батьків. З 2013 по 2017 рік позивачка навчалась в Ізмаїльському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства та отримувала соціальну стипендію як дитина-сирота.

28.01.2017 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3 .

З 09.08.2017 року позивачка була зарахована до Ізмаїльського державного гуманітарного університету як особа з числа дітей-сиріт на денну форму навчання - бюджет.

В період навчання в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті соціальна стипендія позивачу не нараховувалась, оскільки на момент вступу до Університету позивачка знаходилась у шлюбі і виплата соціальних стипендій особам з числа дітей-сиріт, які перебувають у шлюбі, та які старше 23 років не передбачена, а згідно листа служби у справах дітей позивачка на первинному обліку як дитина сирота не перебуває.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки її право на повне державне забезпечення в навчальних закладах та соціальну стипендію передбачено Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених позбавлених батьківського піклування» та Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів.

15.11.2019 року від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, з вимогою про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши, що позивачка перебувала на первинному обліку в службі у справах дітей Ізмаїльської міської ради в статусі дитини-сироти з 16.08.2007 по 13.11.2013. Відповідно до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів №866 від 24.09,2008 «Питання діяльності органів опіки:та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі досягнення нею повноліття. В цей час вона навчалась в Ізмаїльському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства, тому до закінчення цього вищого навчального закладу І рівня акредитації. ОСОБА_2 мала право на повне державне забезпечення, як особа з числа дітей-сиріт до закінчення відповідного навчального закладу. Під час навчання в Ізмаїльському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства ОСОБА_2 отримувала соціальну стипендію. При закінченні Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікація сільського господарства, позивачка скористалась своїм правом на повне державне забезпечення.

Згідно листа №01-26/632/17 від 01.12.2017 служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_1 на первинному обліку як дитина-сирота не перебуває та не перебувала.

При цьому відповідач зазначив, що 12.11.2018 ОСОБА_1 виповнилося 23 роки, а чинним законодавством України не передбачена виплата соціальних стипендій особам з числа дітей-сиріт, які перебувають у шлюбі, та які старше 23 років.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.08.2007 року взята на облік як дитина-сирота.

В період з 2013 по 2017 роки навчалась в Ізмаїльському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства та отримувала соціальну стипендію як дитина-сирота.

28.01.2017 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , прізвище після одруження – ОСОБА_4 .

З 09.08.2017 року ОСОБА_1 зарахована до Ізмаїльського державного гуманітарного університету як особа з числа дітей-сиріт на денну форму навчання.

02.10.2017 року ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету звернувся з відповідним письмовим зверненням до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради з проханням роз`яснити на підставі якого нормативно-правового акту Управління праці відмовляє у прийнятті належним чином завіреної копії особової справи та нарахуванні соціальної стипендії позивачці яка навчається на першому курсі в університеті на денній формі навчання як дитина-сирота.

07.12.2017 року відповідачем надано письмову відповідь ректору Ізмаїльського державного гуманітарного університету, в якій зазначено, що на момент вступу до Університету позивачка знаходилась у шлюбі, а згідно листа служби у справах дітей позивачка на первинному обліку як дитина сирота не перебуває, а тому управління згідно наданих документів не має підстав призначення соціальної стипендії ОСОБА_1

01.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до керівництва навчального закладу університету з письмовою заявою щодо не виплати їй соціальної стипендії як дитину-сироти та отримала письмову відповідь від 04.04.2019 року в якій зазначено, що соціальна стипендія за період 2017-2019 рік навчальних років не нараховувалась на підставі відмови Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради у призначенні такої стипендії.

Представник ОСОБА_1 на свій адвокатський запит від 24.05.2019 року отримав відповідь міського голови від 29.05.2019 року, в якій зазначено, що чинним законодавством України не передбачена виплата соціальних стипендій особам з числа дітей-сиріт, які перебувають у шлюбі, та які старше 23 років.

Представник ОСОБА_1 на свій адвокатський запит від 18.06.2019 року отримав відповідь Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради від 19.06.2019 року в якій зазначено, що ОСОБА_2 перебувала на первинному обліку в службі у справах дітей Ізмаїльської міської ради в статусі дитини-сироти з 16.08.2007 року та 13.11.2013 року втратила цей статус. В цей час вона навчалась в Ізмаїльському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства, тому до закінчення цього вищого навчального закладу І рівня акредитації вона мала право на повне державне забезпечення, як особа з числа дітей-сиріт до закінчення відповідного навчального закладу тобто у період з 2013 до 2017 року. До закінчення навчання в Ізмаїльському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства ОСОБА_2 отримувала соціальну стипендію. 28.01.2017 року ОСОБА_1 створила свою сі`мю та втратила статус особи з числа дітей сиріт. 12.11.2018 року ОСОБА_1 виповнилось 23 року. Чинним законодавством України не передбачена виплата соціальних стипендій особам з числа дітей-сиріт, які перебувають у шлюбі, та які старше 23 років.

Вважаючи що відповідач протиправно не виплачував соціальну стипендію позивач звернулась до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон), який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

За статтею 1 Закону статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення й одержання передбачених законодавством пільг та підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина залишилася без батьківського піклування.

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - це особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 8 Закону, Держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів (далі – Порядок) визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) державних вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації та вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації, що входять до їх складу, без статусу окремих юридичних осіб, які навчаються за денною формою за державним замовленням

Відповідно до пп. 1 п. 4 зазначеного Порядку, право на соціальні стипендії мають студенти (курсанти), які не перебувають в академічній відпустці, із числа: дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа у разі продовження навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів, а також студентів (курсантів) вищого навчального закладу, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, згідно із статтею 62 Закону України “Про вищу освіту” та статтею 8 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”.

Відповідно до ст. 36 Сімейного кодексу України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що ОСОБА_5 , будучи студентом та перебуваючи в статусі особи з числа дітей-сиріт має право на отримання соціальної стипендії.

Той факт, що позивач уклала шлюб та змінила прізвище не може бути підставою для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України, в тому числі права на отримання соціальної стипендії.

Таким чином відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не призначення та невиплати соціальної стипендії ОСОБА_5 .

Разом з цим Позивач помилково трактує положення Закону та Порядку, вважаючи що після 23 років вона зберігає право на соціальну стипендію до закінчення навчального закладу.

Законом передбачено повне державне забезпечення в навчальних закладах осіб з числа дітей-сиріт до настання однієї з подій, а саме до досягнення особою 23 років або до закінчення навчального закладу.

Аналогічні за своїм змістом положення містить Порядок щодо права осіб з числа дітей-сиріт на соціальну стипендію.

Враховуючи що 12.11.2018 року ОСОБА_1 виповнилось 23 роки, суд дійшов висновку, що саме з цієї дати вона втратила право на отримання соціальної стипендії.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради щодо непризначення та невиплати соціальної стипендії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженого постановою КМУ № 1045 від 28 грудня 2016 року, яка виразилася у неперерахуванні сум соціальної стипендії на банківські рахунки Ізмаїльського Державного Гуманітарного Університету за період навчання ОСОБА_1 в Ізмаїльському Державному Гуманітарному Університеті по 11.11.2018 року включно.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного суд вважає за необхідне зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , соціальну стипендію відповідно до п.4 пп. 1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженого постановою КМУ № 1045 від 28 грудня 2016 року, шляхом перерахування суми соціальної стипендії на банківські рахунки Ізмаїльського Державного Гуманітарного Університету за період навчання ОСОБА_1 в Ізмаїльському Державному Гуманітарному Університеті по 11.11.2018 року включно.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. І. Франка, 10, код ЄДРПОУ 03194772) за участю третіх осіб Ізмаїльського державного гуманітарного університету (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Рєпіна, 12, код ЄДРПОУ 02125467) Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Суворова, 62) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради щодо непризначення та невиплати соціальної стипендії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженого постановою КМУ № 1045 від 28 грудня 2016 року, яка виразилася у неперерахуванні сум соціальної стипендії на банківські рахунки Ізмаїльського Державного Гуманітарного Університету за період навчання ОСОБА_1 в Ізмаїльському Державному Гуманітарному Університеті по 11.11.2018 року включно.

З урахуванням зазначеного суд вважає за необхідне зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , соціальну стипендію відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженого постановою КМУ № 1045 від 28 грудня 2016 року, шляхом перерахування суми соціальної стипендії на банківські рахунки Ізмаїльського Державного Гуманітарного Університету за період навчання ОСОБА_1 в Ізмаїльському Державному Гуманітарному Університеті по 11.11.2018 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. І. Франка, 10, код ЄДРПОУ 03194772) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.