ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2019 року 10 год. 30 хв.

Справа № 280/3505/19 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А. та сторін

від позивача: адвокат Русінова Т.Ю.,

від відповідача: Гаврика С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековторресурс" (69006, пр. Металургів, 6, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 34373632)

до відповідача: Головного Управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековторресурс" (69006, пр. Металургів, 6, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 34373632) (далі по тексту - позивач, ТОВ "Ековторресурс") до Головного Управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0009571407 від 08.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1 457 276,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 364 319,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 23.05.19 по 29.05.19 відповідачем проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Ековторресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з ПДВ з 01.01.2018 по 31.12.2018, показників фінансової звітності за 2018 р. з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток за 2018 р. з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарські діяльності) товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування 9ст.197 розділу V Кодексу, підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.19 №336/08-01-14-07/34373632, в якому зазначено, що ТОВ «Ековторресурс» (далі Товариство) порушено п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1 457 276 грн. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. На підставі акта перевірки №. №336/08-01-14-07/34373632 від 07.06.19 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009571407 від 08.07.19, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 457 276,00 грн, та застосовано штрафні санкції у розмірі 364 319,00 грн.

Свої висновки контролюючий орган мотивує тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Вісма Груп`та ТОВ «Тархан – буд» з придбання брухту чорних металів на митній території України не мали реального характеру, не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки товар фактично є товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання по ланцюгу постачання у контрагентів або виробництво та реальний рух до позивача. Як зазначає позивач, контролюючий орган вважає, що надані до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку за наслідками здійснення операцій не мають юридичної сили, позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність у 2018 р., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 8095976,00 грн. Отже заниження податку на прибуток доводиться контролюючим органом виключно висновком про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами внаслідок відсутності факту (джерела) законного походження та законного ведення товару в обіг. Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0009571407 від 08.07.19 протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ухвалою суду від 25.07.2019 позовну заяву залишено без руху. У термін, встановлений ухвалою суду позивачем виправлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.08.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання суду на 10.09.2019 о/об 14 год. 30 хв.

06.09.2019 від представника відповідача через канцелярію суду (вх, №37052) подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що контролюючий орган ді йшов правомірного висновку про порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1, п.135.1 ст. 135 ПК України, а саме занижено показник у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків, визначений за правилами бухгалтерського обліку») за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 8095976,00 грн. Таким чином на підставі наведених доводів, досліджених документів, посилаючись на чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.09.2019 зупинено провадження по справі для примирення сторін до 17.12.2019 о/об 09 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 17.12.2019 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання суду на 17.12.2019 о/об 09 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду від 17.12.2019, який занесено до протоколу судового засідання, після наданих сторонами клопотань про закриття підготовчого провадження, судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у цей же день.

Представник позивача у судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 23.05.19 по 29.05.19 відповідачем проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Ековторресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з ПДВ з 01.01.2018 по 31.12.2018, показників фінансової звітності за 2018 р. з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток за 2018 р. з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарські діяльності) товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування 9ст.197 розділу V Кодексу, підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.19 №336/08-01-14-07/34373632, в якому зазначено, що ТОВ «Ековторресурс» (далі Товариство) порушено п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1 457 276 грн. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Не погодившись із вказаним актом, позивачем надано заперечення від 21.06.19.

Відповідач надав відповідь №38167/10/08-01-14-07-13 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акта перевірки №. №336/08-01-14-07/34373632 від 07.06.19 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009571407 від 08.07.19, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 457 276,00 грн, та застосовано штрафні санкції у розмірі 364 319,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0009571407 від 08.07.19 протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПКУ) господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з положеннями ст.1, ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі ЗУ Про бухоблік) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного та безперервного документування. Записи в облікових регістрах здійснюються на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (п. 1.2 Положення №88).

Наявність перелічених у ч.2 ст.9 Закону про бухоблік реквізитів на документі надає йому юридичної сили та доказовості.

Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період мав фінансово - господарські операції з ТОВ «Вісма Груп» (ЄДРПОУ 41721014) та ТОВ «Тархан-буд» (ЄДРПОУ 35924723).

Відповідач вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Вісма Груп» (ЄДРПОУ 41721014) та ТОВ «Тархан-буд» (ЄДРПОУ 35924723) з придбання брухту чорних металів на митній території України не мали реального характеру, не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки товар фактично є товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання по ланцюгу постачання у контрагентів або виробництво та реальний рух до Товариства.

Надані до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку за наслідками здійснення операцій з ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» не мають юридичної сили, позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність у 2018 р. з податку на прибуток та з ПДВ на підставі таких первинних документів, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 8 095 976,00 грн.

При проведенні перевірки, контролюючим органом не встановлено фактів ведення податкового обліку товариством без підтверджуючих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, оскільки як вбачається із змісту акта в ньому наявні посилання спеціалістів відповідача на досліджені ними первинні документи бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності - податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, регістри бухгалтерського обліку, журнали-ордери, тощо, а також договори, специфікації. Також, виходячи зі змісту акта перевірки від 07.06.19 №336/08-01-14-07/34373632, контролюючим органом не заперечується, що до перевірки позивачем надані всі документи бухгалтерського та податкового обліку у повному обсязі.

Відповідачем не ставиться під сумнів наявність у досліджених під час перевірки первинних документах відомостей щодо змісту та обсягу господарських операцій ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС» з ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд», зазначення в них одиниць виміру, підпису сторін та наявності інших обов`язкових реквізитів, за якими цілком достовірно можна ідентифікувати господарські операції.

Відповідачем не виявлено в ході перевірки дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 ЗУ Про бухоблік, ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення №288, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст. 234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними відсутні.

Судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» були зареєстровані як юридичні особи та як платники податків.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що за результатами аналізу ланцюгів постачання вбачається пересортування товару, постачання металобрухту не встановлено, а контрагенти проводили транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучно формування витрат та податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між замовником та його безпосередніми контрагентами. Позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару, тим більше до 3-4-5 контрагентів у ланцюгу постачання, на яких відповідач вказує про підміну номенклатури товару.

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування.

Сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення витрат/доходів. Даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагентів актом не встановлені, та якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03), в якому ЄСПЛ зазначив, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Навіть в разі порушення зазначеними контрагентами податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії цих підприємств, якщо податковий орган не доведе обізнаності позивача про такі дії контрагента, узгодженості дій з контрагентом для отримання податкової вигоди, тощо, проте таких доказів відповідачем не наведено.

Правомірність такого підходу підтверджується постановами Верховного суду України, прийнятими за результатами неоднакового застосування норм права від 06.04.2004 № 8/140, рішенням ВСУ від 29.10.2010 по справі №21-14-а-10. У справі 21-47а-10 ВСУ 31.01.2011 зазначив: «якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи…».

Згідно узагальненої практики Вищого адміністративного суду України з даного питання, що викладена в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11: «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.»

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Вищенаведений висновок ЄСПЛ підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

В акті перевірки не наведені докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентами, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентами.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З огляду на викладене, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути:

- або обвинувальний вирок суду з кримінальної справи (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191 та 212 Кримінального кодексу України);

- або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином);

- або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до частини З статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні порушень норм податкового законодавства позивачем керувався податковою інформацією щодо контрагентів позивача, його висновки зроблені виключно на припущеннях та можливих порушеннях норм податкового законодавства контрагентами позивача.

Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників контролюючих органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі. Податкова інформація, на яку посилається відповідач в акті носить виключно інформативний характер і не може бути доказом в розумінні процесуального Закону, що підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/16, які мають бути враховані судом.

В пунктах 70,71 рішення ЄСПЛ «Рисовський проти України» від 02.10.2011 (заява № 29979/04) ЄСПЛ наголошує на «принцип належного урядування», котрий, серед іншого, зводиться до того, що держава зобов`язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси, адже «на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок». Водночас «Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

Платник податків, як приватна особа, не має в своєму розпорядженні законних важелів впливу на недобросовісного контрагента: ані державного апарату, ані владних функцій, ані можливості застосувати примус відносно нього. Більш того, у контрагента відсутній обов`язок звітувати перед платником податків та бути підданим його контролю.

Тобто, платник податків при виборі контрагента змушений оперувати наявною офіційною загальнодоступною інформацією про свого контрагента, яка формується тими ж державними органами, які здійснюють правову легалізацію юридичної особи, яка в подальшому тими ж самими державними органами наголошується як «фіктивна».

Більше того, інформація по контрагенту позивача, використана податковим органом не є офіційною, відкритою та доступною для позивача, і не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку за період, що перевірявся, та які б достовірно підтверджували наявність факту порушення саме позивачем податкового законодавства.

Також у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові ВС/КАС від 29.03.2019 по справі №808/3412/16, суд враховує безпідставність посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також на податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки вони носять виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205, ст. 212 КК України відносно контрагентів постачальників позивача по ланцюгу постачання, не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №808/2360/17, від 05.06.2018 по справі №809/1139/17.

Згідно з пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно пп.3, 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням наведеного використання при проведенні перевірки податкової інформації щодо контрагентів за ланцюгом постачання позивача та даних ЄРПН є недостатнім для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування показників податкової звітності з податку на прибуток і нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд».

Законодавством встановлено процедуру реєстрації податкових накладних, зокрема, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, відповідно до пунктів 12, 13, 17, 18, 19 якого вбачається, що при реєстрації податкової накладної контролюючий орган здійснює масштабну перевірку. Якщо контролюючий орган в ході перевірки не знаходить порушень і податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків господарської операції та оцінки ступеня ризиків платника податків, серед яких є і перевірка номенклатури товарів, в такому випадку податкова накладна приймається до реєстрації та реєструється, а платнику податків надсилається засобами електронного зв`язку підтвердження про реєстрацію - квитанція. Платник податків, якому надіслано Квитанцію, як підтвердження реєстрації податкової накладної, фактично пройшов перевірку законності формування податкового зобов`язання ним, як продавцем, та законність формування податкового кредиту його контрагентом-покупцем, який зазначений у зареєстрованій податковій накладній, а отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій або підміна номенклатури у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії.

З одного боку, податкове законодавство не покладає на платника податків - покупця обов`язку здійснювати перевірку походження товару у продавця по ланцюгу аж до виробника продукції, а з іншого боку, покладає обов`язок на фіскальний орган перевіряти подані продавцем на реєстрацію податкові накладні на відповідність їх визначеним критеріям оцінки ступеня ризиків, що є певним запобіжним механізмом для покупця від потрапляння його на недобросовісного продавця (платника податків).

За умови перевірки контролюючим органом податкових накладних під час реєстрації та реєстрація таких податкових накладних, платник податків-покупець, за умови наявності належним чином оформлених первинних документів по господарській операції, не повинен зазнавати негативних наслідків, як то зменшення податкового кредиту чи позбавлення права на відшкодування ПДВ з бюджету чи зменшення витрат.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 розділу III ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень, стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ст.12 ЗУ Про бух облік підприємство може самостійно зазначати доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності. Підприємство веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 зазначеного закону національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно - правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Відповідно до національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, 12.1. Частина 3 розділу 1, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (далі П(С)БО 11), затверджений наказом Мінфіну №20 від 31.01.2000.

Відповідно до п.5 П (С)БО 11 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід», затверджений наказом Мінфіну №290 від 29.11.1999.

Відповідно до п.7 П (С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Здійснення поставок металобрухту від ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату отриманого товару, виданими відповідно до укладених Товариством договорів на поставку товарів із вказаними контрагентами.

Відповідачем підтверджено повноту розрахунків між ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС» та ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» за поставлений товар.

В подальшому товар реалізований до ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ», про що свідчить нульове сальдо бухгалтерського рахунку 281 «Товари на складі» як на початок 01.01.2018, так і на 31.12.2018, підтверджене актом перевірки.

Зазначаючи про заниження позивачем доходів у зв`язку з відсутністю підтвердження факту їх поставки, контролюючим органом не встановлено завищення позивачем доходу від реалізації таких товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, відповідач фактично самостійно визнає, що дані товарно-матеріальні цінності реально існували і в подальшому були реалізовані позивачем.

Досліджені контролюючим органом документи свідчать про те, що в межах спірних господарських операцій з ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» ТОВ «ЕКОВТОРРЕСУРС» виступало у ролі покупця та мало право сформувати за наслідками здійснення господарських операцій витрати та податковий кредит, а, виступаючи продавцем і отримавши дохід від реалізації тому від ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ», зобов`язане було включити до об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств отриманий дохід та, відповідно, сплатити податок. Проте господарські операції з ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» в рамках даної перевірки не досліджувались.

Тож з урахуванням вказаного, суд звертає увагу, що ПС(Б)О 15 «Дохід» розповсюджується на продавця товару, в той час як у господарських операціях з ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» позивач був покупцем.

Крім того, щодо взаємовідносин з ТОВ «Тархан-буд», суд зауважує, що відповідачем не взято до уваги, що даний контрагент реалізовував до позивача металобрухт власного походження, що підтверджується актами походження металу, виданими контрагентом, внаслідок чого спростовується висновок про не підтвердження придбання ТОВ «Тархан-буд» цього металобрухту по ланцюгу поставок.

Окрім припущення про нереальність господарських операцій та недійсність первинних документів контролюючий орган не наводить конкретних фактів порушень норм бухгалтерського та податкового обліку саме Товариством.

За приписами Пленуму ВС України у ч.11 Постанови №14 від 18.12.2009 забороняється здійснювати доказування через припущення, тобто твердження, які самі по собі потребують доведення.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідачем за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

Податковий Кодекс України не ставить в залежність підтвердження правомірності формування показників податкової звітності від результатів діяльності контрагентів суб`єкта оподаткування, якщо платник податків виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження цього.

Більш того, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України є загальною нормою, яка встановлює обов`язок для всіх платників податків вести бухгалтерський та податковий облік на підставі первинних документів та безпосередньо не впливає на обчислення податку на прибуток чи ПДВ.

Порядок обчислення податку на прибуток передбачений п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 ПК України, але вказані норми є бланкетними, оскільки відсилають до інших положень Кодексу, до національних положень, стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за якими складається фінансова звітність підприємства.

Таким чином, посилання в акті перевірки на нібито виявлені порушення Податкового кодексу України щодо нереальності господарських операцій не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із встановленим заниженням податку на прибуток в сумі 8 095 976,00 грн за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Сертифікат якості на товар, документи про радіаційну безпеку та вибухобезпечність не є первинними документами у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не підтверджують факт поставки товару і засвідчують виключно його якість. Ці документи є товаросупроводжуючими і надаються виключно на вимогу покупця. У податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію поставки.

Крім того, реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: видатковими накладними, прибутковими ордерами, товаро - транспортними накладними, витягами з оборотно - сальдової відомості та накладними на відпуск, які містяться в матеріалах справи.

Відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо.

В акті перевірки відсутня інформація, що податковий орган досліджував та встановив обставини того, що вказані операції не могли бути вчинені контрагентами позивача з залученням орендованих транспортних засобів, праці найманих працівників на підставі відповідних цивільно-правових угод, укладених вказаними контрагентами позивача з третіми особами.

Законодавством України не передбачено обов`язковість наявності на праві власності (на балансі підприємства) майна, обладнання, устаткування та інших видів майна, які відносяться до категорії основних засобів. Для забезпечення потреб діяльності можуть залучатися комплексні послуги сторонніх організації, придбання у власність будь-яких основних засобів у даному випадку не є обов`язковим та у більшості випадків не є раціональним, та економічно обґрунтованим.

Стосовно трудових ресурсів контрагентів перевіряючи податкового органу не врахували, що кількість штатних працівників не впливає на результат праці, тому що законодавство України не містить заборони щодо залучення для співпраці суб`єктів господарювання будь яких організаційно-правових форм, а посилання на відсутність такої інформації не може бути підставою для невизнання реальності господарських операцій.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

Наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, що зрештою сформувало від`ємне значення, є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, зауважень до податкових накладних, рівно як й до інших документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинам із вищенаведеними контрагентами у контролюючого органу не було.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 20070,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.07.2019 № 205.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековторресурс" (69006, пр. Металургів, 6, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 34373632) до Головного Управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0009571407 від 08.07.2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146), яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1 457 276,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 364 319,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековторресурс" (69006, пр. Металургів, 6, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 34373632) судовий збір у розмірі 20 070 (двадцять тисяч сімдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 23.12.2019.

Суддя Р.В. Сацький