ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2019

Справа № 910/5446/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва"

до Громадської організації "Кролевецьке земляцтво"

про розірвання договору оренди та виселення,

за участю представників:

від позивача: Фісун Г.В.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Кролевецьке земляцтво" про розірвання договору оренди та виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначено підготовче засідання у справі на 01.07.2019. Крім того, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство, а також усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 14.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 відкладено підготовче засідання на 28.08.2019.

Представник відповідача у підготовче засідання 28.08.2019, як і в усі попередні та подальші судові засідання, не з`явився.

У підготовчому засіданні 28.08.2019 представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2019.

Судове засідання, призначене на 18.09.2019, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 призначено судове засідання на 16.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 відкладено розгляд справи по суті на 06.11.2019.

06.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 06.11.2019 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 розгляд справи відкладено на 11.12.2019.

У судовому засіданні 11.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у жодне з проведених судових засідань по даній справі не з`явився. Відзиву, заяв та клопотань до суду не надав. Про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, направленням ухвал суду на юридичну адресу місцезнаходження сторони, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична адреса місцезнаходження відповідача, а саме: 02010, м. Київ, провулок Інженерний, будинок 4А. Усі поштові відправлення, що були направлені на вказану адресу, повернулися без вручення з відмітками: «за закінченням встановленого терміну зберігання», або «за вказаною адресою не зареєстрований».

Також процесуальні документи надсилалися судом на адресу, за якою розташований спірний об`єкт оренди - нежитлове приміщення (02000, м. Київ, вул. Юрківська, 40), зважаючи на факт того, що у відповідності до умов оспорюваного Договору зазначене нежитлове приміщення передавалося відповідачу для розміщення офісу.

Поштові повідомлення, направлені за вказаною адресою повернулися до суду без вручення з відміткою: «за закінчення встановленого терміну зберігання».

Крім того, з метою встановлення фактичної, поштової або альтернативної адреси відповідача судом здійснювалися телефонні запити безпосередньо до Кролевецької районної ради. На підставі отриманої інформації ухвали суду також направлялися на адресу керівника відповідача - Шевченка М. В. та альтернативну адресу місцезнаходження відповідача, яка також зазначена у реквізитах спірного договору (02000, м. Київ, вул. Суворова, 3).

Разом з цим, вищевказані поштові відправлення не були вручені адресатам, про що здійснено відмітку: "не вручено під час доставки, інші причини".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про призначення справи до судового розгляду по суті в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, не направив повноважного представника у судові засідання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.02.2000 між Громадською організацією «Кролевецьке земляцтво» (орендар, відповідач) та Управлінням майном Подільської райдержадміністрації (орендодавець) було укладено договір № 2172 оренди приміщення офісу (далі - Договір), у відповідності до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації від 18.06.1999 № 560 та ордеру 80 від 18.06.1999, за згодою ДКП по утриманню житла Подільського району, передає, а орендар приймає в орендне користування приміщення в будинку по вулиці Юрківська, 40 на першому поверсі загальною площею 113 м.кв., яке надається для розміщення офісу.

Розмір орендної плати, порядок її нарахування та сплати, підстави припинення нарахування орендних платежів, а також порядок відшкодування експлуатаційних витрат встановлені сторонами у пунктах 1.3.-1.10. Договору.

У відповідності до п. 7.2. Договору строк дії цього Договору встановлено з 01.02.2000 до 18.06.2024.

Додатковою угодою від 01.04.2002 про зміну і доповнень до Договору були внесені зміни та зазначено, що сторонами Договору № 2172 від 01.02.2000 є орендодавець: Комунальне підприємство «ОРЕНДА», орендар: Громадська організація «Кролевецьке земляцтво».

Вказану додаткову угоду сторони уклали керуючись рішенням Подільської районної у місті Києві ради від 27.12.2001 № 49 «Про створення комунального підприємства «ОРЕНДА». Крім того, додаткова угода погоджена начальником Управління з питань майна Подільської райдержадміністрації м. Києва.

Відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.11.2011 № 917 із змінами від 12.12.2014 № 750 «Про припинення комунального підприємства «ОРЕНДА» шляхом приєднання до КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» функції орендодавця в частині орендних відносин за спірним Договором делеговані Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва».

В свою чергу, відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50 «Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" житлового та нежитлового, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування», з балансу КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» на баланс позивача було передано нежитловий фонд, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва станом на 01.02.2015 згідно з додатком, з метою його подальшого обслуговування.

При цьому, пунктом 2 розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50 закріплено за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" на праві господарського відання майно згідно додатку.

Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" здійснити приймання-передачу майна зазначеного в додатку до цього розпорядження, поставити його на баланс, провести інвентаризацію та забезпечити його ефективне використання за призначенням (пункт 3 Розпорядження).

Судом встановлено, що згідно з п. 314 Додатку до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50 позивачу передано на баланс житловий будинок по вул. Юрківській, 40, в якому знаходиться спірний об`єкт оренди. Актом приймання-передачі № 137 зазначений об`єкт передано в експлуатацію позивачу від КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вручено відповідачу лист № 129 від 13.02.2015, в якому повідомлялося про факт передачі будівлі на баланс КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва", зазначалося про необхідність укладення додаткової угоди до Договору оренди № 2172 від 01.02.2000 в частині зміни сторони орендодавця, а також вказувалося, про необхідність здійснювати орендні платежі на нові розрахункові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що листами від 11.04.2017, 07.07.2017, 05.09.2017 позивач також звертався до відповідача з повідомленнями, в яких вказував про необхідність надання відповідачем експертної оцінки на орендовані нежитлові приміщення, а також укладення додаткових угод до Договору, в тому числі в частині перерахунку орендної плати відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Позивачем підтверджений факт сплати відповідачем орендних платежів за належними реквізитами, проте зазначається, що станом на момент пред`явлення даного позову відповідач так і не звернувся до позивача з метою укладення та підписання додаткових угод.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що орендар користується приміщеннями всупереч умов укладеного Договору, зокрема, в порушення умов Договору, відповідачем самовільно були проведені ремонті роботи з реконструкції та перепланування без отримання дозволу орендодавця на проведення будь-яких ремонтних робіт в орендованому приміщенні, що є підставою для розірвання договору та звільнення приміщення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (пункт 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 статті 773 Цивільного кодексу України визначено, що наймач (орендар) має право змінювати стан речі, переданої йому у найм (оренду), лише за згодою наймодавця (орендодавця).

Наймач (орендар) може поліпшити річ, яка є предметом договору найму (оренди), лише за згодою наймодавця (орендодавця) (пункт 1 статті 778 Цивільного кодексу України).

Органи, яким надано право бути орендодавцями державного та комунального майна визначено ст. 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Статтею 9 цього закону визначено порядок укладення відповідного договору, в тому числі, щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

Разом з цим, частинами 4, 5 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. При цьому, реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.

У відповідності до п. 2.1. Договору орендар зобов`язаний забезпечити належне зберігання, експлуатацію і санітарне утримання орендованого приміщення та прибудинкових територій та запобігати його пошкодженню і псуванню.

У відповідності до п. 4.1 Договору орендодавець має право проводити необхідний огляд та перевірку дотримання орендарем умов Договору. У випадку неможливості проведення огляду та перевірки за згодою орендаря, орендодавець має право самостійно здійснювати доступ в орендоване приміщення.

Так, матеріалами справи підтверджується, що актом обстеження від 27.02.2019, затвердженим директором КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва", комісія за участю позивача у складі начальника технічного відділу, провідного інженера та представника КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» СП «ЕНЕРГОЗБУТ», РТ «ПОДІЛ» (інженера 1 категорії) на підставі звернення мешканців житлового будинку 40 по вулиці Юрківській щодо розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення в орендованому нежитловому приміщенні зазначеного будинку з виходом на місце встановила:

«на тепловому вводі на базі тепло лічильника SKS-3, заводський № 016899 змонтований загальнобудинковий вузол обліку тепла. Система опалення на будинок: вертикальна, елеваторна, залежна. Система опалення нежитлового приміщення ГО «Кролевецьке земляцтво» відокремлена від загально будинкової. Після елеваторного вузла на опалення орендованого приміщення виконано врізку, на якій встановлений теплолічильник типу UltraMetr заводський № 97093331, який не опломбований теплопостачальною організацією. В орендному приміщенні виконано реконструкцію системи опалення у вигляді горизонтальної розводки трубопроводів. Раніше існуючи радіатори від стояків загально будинкової системи опалення демонтовані. Стояки в зазначеному приміщенні теплоізольовані».

Окрім зазначеного, актом від 01.03.2019, затвердженим директором КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва", відповідна комісія зафіксувала факт того, що частина підвального приміщення ГО «Кролевецьке земляцтво» використовується безпідставно.

Також актом обстеження від 09.04.2019 за участю першого заступника директора КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва", головного інженера, майстра технічної дільниці встановлено, що орендарем виконано перепланування орендного приміщення. Зокрема, існуючий вхід в приміщення зашито та виконано новий дверний проріз у внутрішній капітальній стіні, при цьому самовільно приєднано приміщення місць загального користування будинку площею 1,5 кв.м. В залізобетонному перекриттів між 1 поверхом та підвалом влаштовано проріз площею 2 кв.м. та сходи до підвального приміщення. В тепловому пункті будинку влаштовано перегородки та самовільно відокремлено частину приміщення теплопункту і приєднано до нежитлового приміщення на 1 поверсі. Роботи з реконструкції та перепланування нежитлового приміщення орендарем виконано самовільно, документація, погоджена в установленому порядку, на виконання робіт не надана.

Як у позовній заяві, так і безпосередньо у судовому засіданні позивач стверджував, що жодного дозволу на переобладнання орендованого приміщення, в тому числі системи опалення, орендар не отримував, питання щодо проведення робіт з переобладнання та перепланування орендного приміщення з орендодавцем погоджено не було, проектно-кошторисна документація сторонами так само не погоджена.

В свою чергу, п. 5.3. Договору визначено, що орендар не має права без дозволу орендодавця переобладнувати орендоване приміщення, зводити на території нові будинки, прибудови, надбудови, тощо. Роботи по переобладнанню та відновленню приміщень можуть проводитись тільки за погодженою з орендодавцем проектно-кошторисною документацією.

Судом враховано, що акт обстеження спірного приміщення складено без участі представника відповідача. Разом з цим, як було встановлено під час розгляду даного спору, повідомити відповідача як за офіційною адресою місця реєстрації, так і по будь-яким іншим адресам, реквізити яких наявні у матеріалах справи, не є можливим. Натомість безпосередньо умовами п. 4.2. Договору орендодавцю надано право проводити необхідний огляд та перевірку дотримання орендарем умов Договору. А у випадку неможливості проведення огляду та перевірки за згодою орендаря, орендодавцю надано право самостійно здійснювати доступ в орендоване приміщення.

Також пунктом 2.4. Договору визначено, що про зміну поштових та інших реквізитів орендар письмово повідомляє орендодавця в десятиденний термін.

Однак, жодних повідомлень про зміну поштових та інших реквізитів, які мали бути надані відповідачем у випадку зміни фактичної адреси місцезнаходження, матеріали справи не містять.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В абзаці 4 частини третьої статті 23 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

В п. 5.5 своєї постанови від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання застосування законодавства про оренду (найм) майна" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що вирішуючи спори, пов`язані з використанням орендарем прав, визначених частиною третьою статті 773 і статтею 778 ЦК України та частиною третьою статті 23 Закону "Про оренду державного та комунального майна", господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на вчинення відповідних дій щодо орендованого майна має бути викладена у певній документальній формі, якщо така можливість не передбачена у самому договорі оренди (найму).

При цьому суд зауважує, що відсутність заборгованості з комунальних платежів (незалежно від причин такої відсутності) не виключає можливість дострокового розірвання Договору оренди за рішенням суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 908/2367/17).

Також судом враховано, що відповідач систематично ігнорував звернення позивача з пропозиціями укладення додаткових угод до Договору, в тому числі в частині здійснення перерахування розміру орендних платежів.

У силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як у позовній заяві так і у судовому засіданні представник позивача наполягав на обраному способі захисту власних прав саме шляхом задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення, що є правом позивача в розумінні ст. 5 ГПК України.

Судом враховано, що нормами частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, частини першї статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено повернення об`єкту найму (оренди) саме наймодавцеві (орендодавцеві), а не будь-якій іншій особі.

В свою чергу, статтею 15 вищезазначеного Закону визначено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди.

Аналогічна норма містить частина 1 статті 770 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

З огляду на вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено, що станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, факт істотних порушень відповідачем умов Договору № 2172 від 01.02.2000 (які виявилися у самовільному переобладнанні та переплануванні орендованого приміщення без погодження з орендодавцем або балансоутримувачем та отримання необхідних дозвільних документів) є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги про розірвання спірного договору підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що вимога про виселення відповідача є обґрунтованою та не є передчасною, оскільки умовами Договору встановлений обов`язок орендаря звільнити орендоване приміщення тільки у випадку закінчення строку дії договору (п. 7.6.), однак не прописаний обов`язок звільнення приміщення після розірвання договору в судовому порядку, а також не визначений порядок звільнення приміщення на вимогу балансоутримувача приміщення.

При цьому, пунктом 2.1. Статуту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва", затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 7 від 06.01.2015 встановлено, що підприємство позивача створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку.

У відповідності до п. 2.2. Статуту предметом діяльності позивача є утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також управління нерухомим майном.

Як визначено у п. 2 розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50, спірне майно закріплено за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" на праві господарського відання.

У відповідності до приписів частини 3 статті 136 Господарського кодексу України визначено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності та суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Враховуючи наведене, позивач як балансоутримувач вправі захистити своє право господарського відання, зокрема шляхом вимоги про виселення з орендованого приміщення.

Таким чином, чинне законодавство надає право як орендодавцю, так і безпосередньо балансоутримувачу вимагати виселення орендаря у випадку розірвання договору оренди.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2018 року у справі 910/15387/17.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та заперечували факти наявності істотних порушень орендарем умов спірного Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди приміщення по вулиці Юрківській, 40 № 2172 від 01.02.2000, укладений між Управлінням майном Подільської райдержадміністрації та Громадською організацією «Кролевецьке земляцтво».

3. Виселити Громадську організацію «Кролевецьке земляцтво» з нежитлового приміщення загальною площею 113 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Юрківська, 40 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва".

4. Стягнути з Громадської організації «Кролевецьке земляцтво» (02010, м. Київ, провулок Інженерний, буд. 4 А, ідентифікаційний код 25665143) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 36, ідентифікаційний код 39609111) 3 842 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2019.

Суддя І.В. Приходько