Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 442/3082/15

провадження № 61-12420св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Дрогобицька міська рада Львівської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

третя особа - Державне підприємство «Львівський науково-дослідний інститут та проектний інститут землеустрою»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2017 року

в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Дрогобицька міська рада Львівської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про зобов`язання демонтувати самочинно встановлений гараж.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з порушенням чинного законодавства самовільно встановив гараж в невідведеному для цього місці. Установлення гаража порушує права Дрогобицької міської ради Львівської області і права третіх осіб.

Ураховуючи викладене, Дрогобицька міська рада Львівської області просила зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлений гараж на земельній ділянці біля приміщення Львівського відділу філії інституту землеустрою «Укрземпроект» на АДРЕСА_1 .

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Львівський науково-дослідний інститут та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Львівський науково-дослідний інститут та проектний інститут землеустрою») про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самовільно встановленого металевого гаража.

Позовна заява третьої особи мотивована тим, що він є власником незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . 24 січня

1994 року на підставі рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області № 15 ОСОБА_1 надано дозвіл на встановлення металевого гаража. У подальшому ОСОБА_1 отримав план прив`язки гаража, який погоджено головним архітектором м. Дрогобича Львівської області, проте всупереч плану гараж встановлено в іншому місці. Таке встановлення гаража порушує його права як власника сусідньої земельної ділянки, перекриваючи виїзд і заїзд до його гаража.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою та незавершеним будівництвом житловим будинком на АДРЕСА_2 шляхом знесення (демонтажу) ОСОБА_1 самовільного встановленого металевого гаража.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від

16 листопада 2016 року позов Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлений гараж на земельній ділянці біля приміщення Львівського відділу філії інституту землеустрою «Укрземпроект» на АДРЕСА_1 . У решті позову відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що встановлення ОСОБА_1 спірного гаража відбулось з порушенням чинного законодавства, самовільно та в невідведеному для цього місці. Разом з тим, встановлення ОСОБА_1 спірного гаража не порушує права ОСОБА_2 , оскільки проектними документами не передбачено заїзду до його будинку зі сторони вул . 22 Січня ,

а спірна земельна ділянка розташована на земельній ділянці, яка перебуває

в постійному користуванні ДП «Львівській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Дрогобицької міської ради Львівської області про зобов`язання демонтувати самовільно встановлений гараж скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Дрогобицької міської ради Львівської області у цій частині відмовлено.

У іншій частині рішення залишено без змін.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самовільно встановленого металевого гаражу не оскаржувалось.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні підстави для знесення (демонтажу) металевого гаража, оскільки він встановлений не самовільно, а на підставі рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 24 січня

1994 року № 15. Позивач не надав належних і допустимих доказів того, що зведений металевий гараж є нерухомим майном, знаходиться на землі, яка належать до комунальної власності і порушує його права.

Аргументи учасників справи

У квітні 2017 року Дрогобицька міська рада Львівської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 самовільно захопив земельну ділянку, яка належить до земель комунальної власності. Судом апеляційної інстанції не застосовано статтю 391 ЦК України та статтю 152 ЗК України, не враховано уточнені позовні вимоги та правові підстави, на які посилався позивач.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дрогобицької міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про зобов`язання демонтувати самовільно встановлений, тому в іншій частині справа в касаційному порядку не переглядається.

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження

в цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 24 січня 1994 року № 15 «Про надання дозволу громадянам міста на будівництво господарських споруд, гаражів, проведення прибудов до житлових будинків та як виняток користування самовільно побудованими та переобладнаними приміщеннями» ОСОБА_1 - інваліду другої групи, дозволено як виняток тимчасово встановити збірно-розбірний металевий гараж розміром 3,5 м х 5,5 м на території Львівської філії «Укрземпроект» на вул. 22 Січня та зобов`язати в установленому порядку погодити проект прив`язки гаража.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 111/07, яким позивач обґрунтовував позов, встановлений ОСОБА_1 на території Львівського відділу філії інституту землеустрою «Укрземпроект» на вул. 22 Січня збірно-розбірний гараж не відповідає плану прив`язки; відстань від будівлі Львівського відділу філії інституту землеустрою «Укрземпроект» від ствірної лінії тильного фасаду до встановлення гаража становить 6,22 пог. м замість проектних 11 пог. м, від ствірної лінії бокового фасаду становить 6,42

пог. м замість проектних 2,50 пог. м; гараж встановлено ближче до будівлі філії на 4,78 пог. м і глибше на 3,92 пог. м.

У зв`язку з викладеним та керуючись статтею 376 ЦК України Дрогобицька міська рада Львівської області звернулася до суду з позовом про зобов`язання відповідача демонтувати господарську споруду - гараж, самовільне встановлення якого на земельній ділянці комунальної власності порушує права Дрогобицької міської ради Львівської області та права третіх осіб, зокрема власника сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 , перешкоджаючи виїзд до належного йому житлового будинку.

Згідно пункту 5 частини другої статті 17 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Водночас за змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як орган місцевого самоврядування позивач відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочний розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.

Статтею 18-1 цього Закону передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень

і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі

№ 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) міститься висновок про те, що спір, який є предметом даного розгляду не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Отже, спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно усунення виявлених порушень шляхом демонтажу самочинно встановленого гаража, тому належить до юрисдикції адміністративного суду.

Зазначений висновок також відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі

№ 464/5495/13-ц (провадження № 14-92цс18), від 20 листопада 2019 року

у справі № 462/4783/16-ц (провадження № 14-403цс19).

Згідно частин першої та другої статті 414 ЦПК Українисудове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином судові рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі в частині позовних вимогДрогобицької міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про зобов`язання демонтувати самовільно встановлений - закриттю, згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від

16 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від

06 березня 2017 року в частині позовних вимог Дрогобицької міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про зобов`язання демонтувати самовільно встановлений гараж скасувати.

Провадження у справі за позовом Дрогобицької міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про зобов`язання демонтувати самочинно встановлений гараж закрити.

Повідомити Дрогобицьку міську раду Львівської області, що справа в частині позовних вимог Дрогобицької міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про зобов`язання демонтувати самовільно встановлений гараж віднесена до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук