ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №826/10316/14

адміністративні провадження №К/9901/8176/18, №К/9901/8175/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року (головуючий суддя Земляна Г.В., судді: Горбань Н.І., Межевич М.В.) та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (яку в сузі апеляційної інстанції замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві; далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2014 року №0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0004682208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та у розмірі 196138,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом (ТОВ «Спец-Техно-Ресурс»), які, як вважає податковий орган, не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів; крім того зазначало про помилковість висновків акту перевірки про отримання Товариством від Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Азур Груп» безповоротної фінансової допомоги (у виді безоплатно отриманих матеріалів), з огляду на те, що згідно з протоколом зарахування зустрічних вимог від 31 грудня 2012 року №3112-18 позивач вважається таким, що виконав зобов`язання з оплати вартості матеріалів.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року №0004672208 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 13 травня 2014 року №0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку про законність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року №0004682208, застосувавши до спірних відносин приписи пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з огляду на непроведення позивачем оплати отриманих від ТОВ «БК Азур Груп» у жовтні-листопаді 2012 року матеріалів на суму 3626854,88 грн. й невключення вартості цих матеріалів до складу доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у відповідному податковому періоді (4 кварталі 2012 року).

Водночас суд першої інстанції зазначив про непідтвердження Товариством належними доказами реальності і товарності господарських операцій з ТОВ «Спец-Техно-Ресурс», в той же час апеляційний суд прийшов до протилежного висновку та вказав про наявність у позивача права на формування податкового кредиту і витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, по операціях із вказаним контрагентом, а отже й про протиправність податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року №0004672208.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року №0004682208 щодо збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та у розмірі 196138,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх у вказаній частині скасувати з підстав, що вже зазначались ним в позовній заяві (щодо проведення зарахування зустрічних вимог з ТОВ «БК Азур Груп» та реальності здійснення господарських операцій за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Спец-Техно-Ресурс»), прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог.

Інспекція ж, вважаючи помилковим висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року №0004672208 щодо збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила його у вказаній частині скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судом попередньої інстанції норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ, зважаючи на те, що нею отримано від ДПІ у Солом`янському районі м.Києва акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Спец-Техно-Ресурс», якими не підтверджено господарських відносин з його контрагентами. Інших доводів касаційна скарга не містить.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що в період з 26 березня 2014 року по 08 квітня 2014 року Інспекцією на підставі наказу від 26 березня 2014 року №805 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства, за результатами якої 15 квітня 2014 року складено акт №132/1-22-08/37165877 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 25 березня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 25 березня 2014 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено:

- підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 784554,00 грн.;

- пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за листопад 2012 року в сумі 21823,00 грн.

Такі висновки зроблено з вказівкою на:

- безоплатне отримання від TOB «БК Азур Груп» матеріалів на суму 3626855,00 грн., а отже недостовірність показників, відображених у поданих Товариством деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01 квітня 2011 року по 25 березня 2014 року та заниження доходу від операційної діяльності за 4 квартал 2012 року на суму 3626855,00 грн. з посиланням на договір №47 від 26 вересня 2012 року, протокол зарахування зустрічних вимог від 31 грудня 2012 року №3112-18, видаткові накладні №69 та №73 від 31 жовтня 2012 року, №136 та №176 від 30 листопада 2012 року, податкові накладні №23 та №24 від 31 жовтня 2012 року, №31 та №77 від 30 листопада 2012 року;

- безпідставність віднесення до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на послуги телескопічного навантажувача, отримані від ТОВ «Спец-Техно-Ресурс», в сумі 109116,00 грн., чим занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012 року в сумі 22914,00 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2012 року на суму 10104,00 грн. і за листопад 2012 року на суму 11719,00 грн. (а всього - 21823,00 грн.), з огляду на отримані Інспекцією від ДПІ у Солом`янському районі м.Києва акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Спец-Техно-Ресурс», якими не підтверджено господарських відносин з його контрагентами.

На підставі акту перевірки 13 травня 2014 року відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 21823,00 грн. за основним платежем та 5455,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004682208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та 196138,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини справи Верховний Суд виходить з такого.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 ПК України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 ПК України інші доходи, зокрема, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За визначенням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статі 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення.

В той же час підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, щодо висновку судів про порушення Товариством вимог податкового законодавства у зв`язку із невключенням до доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, суми вартості безоплатно отриманих від TOB «БК Азур Груп» матеріалів в розмірі 3626855,00 грн. за 4 квартал 2012 року й донарахування в зв`язку з цим грошового зобов`язання з податку на прибуток, Cуд вказує на таке.

Під час розгляду справи суди встановили, що у періоді, який перевірявся, між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (як Замовником) та ТОВ «БК Азур груп» (як Генпідрядником) було укладено підрядний договір №4/986 від 25 вересня 2012 року на виконання робіт з завершення будівництва «Реконструкція з добудовою трамвайної лінії в систему легкого рейкового транспорту на ж.м.Троєщина від вул.Милославської до пересадочного вузла на міську кільцеву електричку» (1 черга будівництва).

26 вересня 2012 року між ТОВ "БК Азур Груп" (як Генпідрядником) та Товариством (як Субпідрядником) укладено договір №47, за умовами якого Субпідрядник своїми силами і засобами зобов`язався виконати роботи по трамвайних коліях та шумозахисному екрані на відповідному об`єкті відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений договором строк здати роботи Генпідряднику, який, в свою чергу, зобов`язався, зокрема, забезпечити поставку усіх матеріалів, які потрібні для виконання робіт згідно з переліком та узгодженими цінами, а також вправі надавати Субпідряднику матеріали та механізми для виконання робіт.

Згідно з протоколом зарахування зустрічних вимог від 31 грудня 2012 року №3112-18:

- за умовами договору №47 із ТОВ "БК Азур Груп" на користь позивача належать платежі за виконані будівельно-монтажні роботи (далі - БМР) у розмірі 4648312,90 грн., у тому числі ПДВ - 774718,82 грн.;

- за умовами договору №47 із позивача на користь ТОВ "БК Азур Груп" належать платежі в рахунок оплати вартості послуг Генпідрядника у розмірі 129957,83 грн., у тому числі ПДВ - 21659,64 грн.;

- за умовами договору №47 із позивача на користь ТОВ "БК Азур Груп" належать платежі в рахунок оплати вартості матеріалів у розмірі 3626854,88 грн., у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.;

на підставі статті 601 Цивільного кодексу України Товариство та ТОВ "БК Азур Груп" домовилися припинити наступні зобов`язання:

- зобов`язання ТОВ "БК Азур Груп" перед позивачем щодо оплати вартості виконаних БМР відповідно до договору №47 у розмірі 3756812,71 грн., у тому числі ПДВ - 626135,45 грн.;

- зобов`язання позивача перед ТОВ "БК Азур Груп" щодо оплати вартості послуг Генпідрядника згідно з договором №47 у розмірі 129957,83 грн., у тому числі ПДВ - 21659,64 грн., та щодо оплати вартості матеріалів відповідно до договору №47 у розмірі 3626854,88 грн., у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.;

з дати підписання протоколу №3112-18:

- ТОВ "БК Азур Груп" вважається таким, яке виконало зобов`язання щодо оплати вартості виконаних БМР згідно з умовами договору №47 у розмірі 3756812,71 грн., у тому числі ПДВ - 626135,45 грн.;

- позивач вважається таким, який виконав зобов`язання щодо оплати вартості послуг Генпідрядника відповідно до умов договору №47 у розмірі 129957,83 грн., у тому числі ПДВ - 21659,64 грн., та щодо оплати вартості матеріалів, згідно з умовами договору №47 у розмірі 3626854,88 грн. у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.

Навівши зазначені умови договору та протоколу зарахування зустрічних вимог та посилаючись на те, що з наданих позивачем актів приймання виконаних ремонтних робіт не вбачається їх виконання підрядником із власних будівельних матеріалів й вони не підтверджують факт передачі позивачем у підзвіт підряднику будівельних матеріалів, використаних при виконанні зазначених в актах робіт (тобто відсутні підстави вважати, що такі матеріали передавались в межах відносин Товариства і ТОВ "БК Азур Груп" за договором №47 від 26 вересня 2012 року), суди констатували нездійснення оплати отриманих від ТОВ "БК Азур Груп" у жовтні-листопаді 2012 року матеріалів на суму 3626854,88 грн., що, як наслідок, свідчить про їх безоплатне отримання.

Проте, такі висновки є передчасними, оскільки зроблені без дослідження та аналізу усіх складових спірних правовідносин за поданими та/або витребуваними юридично значимими доказами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та розкривають їх суть, а також без обґрунтування мотивів з посиланням на певні досліджені документальні докази з вказівкою на їх індивідуальні ознаки, умови, відомості та інше.

Крім того, вважаючи, що вказані матеріали були передані не в межах договору №47 від 26 вересня 2012 року, суди при цьому констатували як встановлену обставину передачу матеріалів (видаткові накладні №69 та №73 від 31 жовтня 2012 року, №136 та №176 від 30 листопада 2012 року, податкові накладні №23 та №24 від 31 жовтня 2012 року, №31 та №77 від 30 листопада 2012 року), по яким не здійснено розрахунків, проте не обґрунтували, за яких підстав дійшли висновку про неможливість проведення зарахування зобов`язань щодо оплати цих матеріалів в рахунок зобов`язань за виконані підрядні роботи, в тому числі й в контексті тверджень позивача про те, що саме на підставі цього протоколу припинились його зобов`язання щодо розрахунку за отримані як такі від ТОВ "БК Азур Груп" матеріали в сумі 3626854,88 грн. шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, зокрема, по оплаті за виконані будівельно-монтажні роботи.

Водночас й будь-яких висновків щодо нереальності операцій за договором №47 від 26 вересня 2012 року судові рішення (як і акт перевірки) не містять.

Разом з тим суди, враховуючи наведені положення матеріального закону та в контексті відносин, що є предметом дослідження у справі, в тому числі причин і умов, які стали підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, не зазначили мотивів, за яких вони прийшли до висновку про можливість кваліфікації отриманих Товариством від ТОВ "БК Азур Груп" у жовтні-листопаді 2012 року матеріалів на суму 3626854,88 грн., як таких, що отримані безоплатно, й мають враховуватись при обчисленні об`єкта оподаткування, та, як наслідок, дотримання чи порушення позивачем правил оподаткування.

Частиною четвертою статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також обставини, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на їх підтвердження.

Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині першій статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною першою статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.

Як встановлено статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте у цій справі судами попередніх інстанцій покладених на них завдань виконано не було.

Що ж до відносин Товариства із ТОВ "Спец-Техно-Ресурс" по наданню послуг телескопічних навантажувачів, Суд зазначає таке.

Як вже зазначалось в цій постанові, податковий орган в акті перевірки констатував безпідставне віднесення до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року витрати за послуги телескопічного навантажувача, отримані від ТОВ "Спец-Техно-Ресурс", в сумі 109116,00 грн. відповідно до податкових накладних №53 від 19 жовтня 2012 року, №58 від 23 жовтня 2012 року, №70 від 31 жовтня 2012 року, №73 від 05 листопада 2012 року, №80 від 12 листопада 2012 року, №86 від 14 листопада 2012 року, чим занизив податок на прибуток за 4 квартал 2012 року в сумі 22914,00 грн. та завищив податковий кредит з ПДВ за жовтень 2012 року на суму 10104,00 грн. і за листопад 2012 року на суму 11719,00 грн. (а всього - 21823,00 грн.).

Разом з тим під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що у жовтні-грудні 2012 року Товариством використовувались послуги телескопічних навантажувачів (Manitou 1340, CATERPILLAR ТН210), які надавались TOB «Спец-Техно-Ресурс» й на підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано протокол погодження вартості послуг, акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого Товариство станом на 22 листопада 2012 року мало заборгованість перед ТОВ "Спец-Техно-Ресурс", акти здачі-прийняття робіт, в яких вказано модель телескопічного навантажувача та кількість відпрацьованих годин, тобто відображено зміст і обсяг господарської операції, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні, складені позивачем та ТОВ "Спец-Техно-Ресурс".

Дослідивши зазначені вище акти приймання-здачі робіт, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, зафіксовані факти здійснення господарських операцій, вказано, яка саме техніка використовувалась та скільки часу, з них можна встановити, які саме роботи виконувались спірним контрагентом у певний проміжок часу та в якому обсязі.

Також в суді апеляційної інстанції як свідок був допитаний ОСОБА_1 , який пояснив, що між ним та Товариством було укладено трудову угоду від 01 жовтня 2012 року на виконання робіт з укладки плит трамвайної колії та встановлення бетонної огорожі й за час його роботи на об`єкті знаходились і працювали телескопічні навантажувачі.

Водночас відповідач, заперечуючи реальність зазначених господарських операцій, лише посилався на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спец-Техно-Ресурс» з іншими контрагентами, разом з тим при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акту документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Зважаючи на зазначені обставини та наведені докази, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Спец-Техно-Ресурс» документально підтверджені й фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV.

При цьому, скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року №0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, апеляційний суд залишив поза увагою, що наслідками господарських операцій з ТОВ «Спец-Техно-Ресурс» позивачеві було донараховано й податок на прибуток в сумі 22914,00 грн., який увійшов до складу грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 13 травня 2014 року №0004682208, в задоволенні позову про визнання протиправним й скасування якого, як вже зазначалось в цій постанові, було відмовлено.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене й зважаючи на те, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають частковому скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час її нового розгляду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" та задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 13 травня 2014 року №0004682208, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та у розмірі 196138,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду