ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №638/20438/15-а

адміністративне провадження №К/9901/10422/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №638/20438/15

за позовом Харківської місцевої прокуратури №1 до Харківської міської ради, за участю третіх осіб - Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №171, Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №69 - про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Прокуратури Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Калиновського В.А., суддів Калитки О.М., Бенедик А.П.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У грудні 2015 року Харківська місцева прокуратура №1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач), у якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради щодо невжиття заходів щодо забезпечення безпечних умов дорожнього руху та профілактики дитячого дорожнього травматизму на території, що належить Харківській міській громаді, прилеглій до території загальноосвітньої школи №69 (м. Харків вул. Кам`янець-Подільська, 44) і території загальноосвітньої школи № 171(м. Харків вул. Кам`янець-Подільська, 23), у зв`язку з невиконанням приписів УДАІ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 27.02.2015;

1.2. покласти на Харківську міську раду обов`язок щодо встановлення дорожніх знаків з метою забезпечення безпечних умов дорожнього руху та профілактики дитячого дорожнього травматизму на території, що належить Харківській міській громаді, прилеглій до території загальноосвітньої школи №69 (м. Харків вул. Кам`янець-Подільська, 44, далі - ЗОШ №69) та території загальноосвітньої школи №171(м. Харків вул. Кам`янець-Подільська, 23 далі - ЗОШ №171), шляхом придбання та забезпечення встановлення біля кожної з шкіл в обох напрямках руху дорожніх знаків - 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 5.35.1- 5.35.2 «Пішохідний перехід», 1.33 «Діти».

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до пункту 1 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

2.1. Позивач зазначив, що до прокуратури району з ВДАІ з обслуговування Ленінського району міста Харкова ГУМВС України в Харківській області надійшла інформація про відсутність належної організації дорожнього руху біля ЗОШ №171, №69 по вулиці Кам`янець-Подільська, місто Харків, а саме: відсутність дорожніх знаків - 1.33 «Діти», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 5.35.1- 5.35.2 «Пішохідний перехід».

2.2. Позивач указав, що відповідно до вимог чинного законодавства до компетенції відповідача відноситься здійснення та фінансування заходів, пов`язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму, організація будівництва, реконструкція, ремонт та утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

2.3. Отже, позивач убачає бездіяльність відповідача, яка полягає в незабезпеченні безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів на прилеглій до зазначених шкіл території.

2.4. За таких обставин, унаслідок бездіяльності компетентного органу місцевого самоврядування - Харківської міської ради - в частині незабезпечення гарантованих прав неповнолітніх на безпеку життя та здоров`я, наявні підстави для негайного втручання та вжиття заходів з боку Прокурати Ленінського району міста Харкова.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Прокуратурою Ленінського району міста Харкова вивчається стан додержання прав неповнолітніх, а також профілактики дитячого травматизму.

4. До Прокуратури Ленінського району міста Харкова надійшла інформація з ВДАІ з обслуговування Ленінського району міста Харкова ГУМВС України в Харківській області від 29.10.2015 про те, що станом на 29.10.2015 по вул. Кам`янець-Подільська, біля ЗОШ №69 та ЗОШ №171, відсутні знаки 1.33 «Діти», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід».

5. Аналогічно біля ЗОШ №69 по вул. Кам`янець-Подільська відсутні знаки 1.33. «Діти» 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід».

6. Відповідно до акта позачергового обстеження об`єктів вулично-шляхової мережі Ленінського району міста Харкова, що розташовані біля навчальних закладів проведеного співробітниками ВДАІ Ленінського району міста Харкова ДЕФ-5 КП «Шляхрембуд» установлено, що бездіяльність посадових осіб Харківської міської ради з питання забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів на прилеглій до Харківських ЗОШ №69 та №171 територіях ставить під загрозу закріплені статтями 3, 27, 49, 53 Конституції України права дітей на життя, охорону здоров`я та загальнодоступність освіти, безпечні умови життя та грубо порушує вимоги законів України «Про автомобільні дороги», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про дорожній рух», що потребує негайного втручання та вжиття заходів із боку Прокуратури Ленінського району міста Харкова.

7. Уважаючи бездіяльність відповідача щодо незабезпечення належної організації дорожнього руху на зазначених ділянках протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:

8.1. зобов`язано Харківську міську раду вжити заходів щодо забезпечення безпечних умов дорожнього руху та профілактики дитячого дорожнього травматизму на території, що належить Харківській міській громаді, прилеглій до території ЗОШ №69 (м. Харків вул. Кам`янець-Подільська, 44) та території ЗОШ №171 (м. Харків вул. Кам`янець-Подільська, 23) шляхом придбання та забезпечення встановлення біля кожної зі шкіл дорожніх знаків в обох напрямках руху 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 5.35.1- 5.35.2 «Пішохідний перехід», 1.33 «Діти»;

8.2. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про зобов`язання Харківської міської ради вжити заходів щодо забезпечення безпечних умов дорожнього руху та профілактики дитячого дорожнього травматизму на вказаній території є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

9.1. Суд першої інстанції, посилаючись на положення Конвенції про права дитини, прийнятої Резолюцією 44/25 Генеральної асамблеї ООН від 20.11.1989 зазначив, що з метою гуманності та справедливості, для забезпечення прав дітей та інших осіб, які мають відношення до ЗОШ №69, №171 у місті Харкові, ураховуючи відсутність належної організації дорожнього руху на вказаній території - наявні підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

9.2. Водночас суд першої інстанції вказав на відсутність підстав для задоволення решти позовних вимог, оскільки під час розгляду справи, доказів, які б свідчили, що бездіяльність Харківської міської ради була протиправною - не встановлено.

10. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено.

11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Національного стандарту України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» ДСТУ 4100-2002 та ДСТУ 4100-2014, зазначив про відсутність доказів щодо неналежної організації дорожнього руху біля ЗОШ №69 та №171.

12. Суд апеляційної інстанції вказав, що наявний в матеріалах справи акт позачергового обстеження вулично-шляхової мережі Ленінського району міста Харкова від 02.11.2015 КП «Шляхрембуд» не є приписом підрозділу Національної поліції та складений у довільній формі, яка не відповідає вимогам Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2009 (далі - Інструкція №77).

13. Також суд звернув увагу на те, що встановлення дорожніх знаків відбувається на підставі актів Національної поліції, як уповноваженого органу, водночас доказів направлення Харківській міській раді відповідного акту про необхідність встановлення дорожніх знаків біля ЗОШ №69 та №171 у місті Харкові, який не був виконаний відповідачем, до суду не надано.

14. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

16. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

16.1. 29 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

16.2. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

16.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року №528/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

16.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

17. У касаційній скарзі Прокуратура Харківської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

18. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є помилковими.

18.1. Скаржник звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» обов`язок по забезпеченню безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст, утримання вулиць і доріг, покладений виключно на органи місцевого самоврядування.

18.2. Тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що обов`язок Харківської міської ради щодо встановлення дорожніх знаків біля навчальних закладів лише після отримання припису відповідного підрозділу Національної поліції є безпідставними.

18.3. Також скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо невідповідності акта позачергового обстеження вимогам Інструкції №77, оскільки нею встановлена обов`язкова форма лише для акта, який складається в разі оформлення матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, а тому до спірних правовідносин положення вказаної інструкції не застосовуються.

18.4. Скаржник наголошує на тому, що актом позачергового обстеження вулично-шляхової мережі Ленінського району від 02.11.2015 підтверджено те, що на прилеглій до ЗОШ №69 та №171 території не встановлені дорожні знаки - 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 1.33 «Діти», 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід» в обох напрямках руху.

18.5. Водночас відсутність зазначених дорожніх знаків біля навчальних закладів порушує вимоги чинного законодавства та створює загрозу спричинення шкоди життю та здоров`ю дітей.

18.6. За таких обставин скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення ухвалене судом першої інстанції.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

19. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України від 08.09.2005 №2862-IV "Про автомобільні дороги" (далі - Закон №2862-IV) вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

21. Статтею 17 Закону №2862-IV установлено, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

22. Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 19 Закону №2862-IV основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами;

23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону №2862-IV органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

24. Статтею 49 Закону №2862-IV передбачено, що власники і користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

25. За змістом статті 3 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон №3353-XII) державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні покладається на відповідний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України.

26. Відповідно до статті 6 Закону №3353-XII до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку; розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки; формування міських і районних фондів, у тому числі позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки; організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами; здійснення та фінансування заходів, пов`язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

27. За змістом статті 27 Закону №3353-XII організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із Міністерством внутрішніх справ України. До вказаних проектів і схем за приписами Міністерства внутрішніх справ України можуть бути внесені зміни та доповнення.

27.1. Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

28. Абзацом третім статті 52-1 Закону №3353-XII установлено, що до повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать забезпечення безпеки дорожнього руху, державний контроль, у тому числі шляхом проведення перевірок, за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснення державної реєстрації та обліку транспортних засобів, приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами і видача відповідних документів;

29. Згідно зі статтею 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

30. Підпунктом 1 пункту а частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

31. Відповідно до статті 2 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» (далі -Закон №565-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основними завданнями міліції є зокрема забезпечення безпеки дорожнього руху.

32. Згідно з пунктом 12 статті 10 Закону №565-XII міліція відповідно до своїх завдань зобов`язана забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів.

33. Пунктом 21 статті 11 Закону №565-XII установлено, що міліції для виконання покладених на неї обов`язків надається право, зокрема відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

34. Вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, у встановленому порядку видавати приписи на усунення виявлених порушень, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних робіт та здійснення інших заходів на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, якщо при цьому не додержуються вимоги щодо забезпечення громадської безпеки і безпеки дорожнього руху та його учасників.

VI. Позиція Верховного Суду

34. Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд керується таким.

38. З аналізу зазначених нормативно-правових актів убачається, що на органи місцевого самоврядування чинним законодавством покладено обов`язок здійснення організації дорожнього руху на автомобільних дорогах, які перебувають у власності територіальних громад.

39. Також органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст згідно з Законом №2862-IV несуть відповідальність за стан вулиць і доріг міст щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

40. Одним із завдань організації дорожнього руху є забезпечення безпеки руху.

41. Безпека дорожнього руху - це комплекс та система правил, заходів і засобів, що забезпечують умови безпечного дорожнього руху, які спрямовані на захист і збереження життя і здоров`я активним та пасивним учасникам дорожнього руху, а також захист і збереження довкілля та майна.

42. До засобів організації дорожнього руху серед іншого відноситься встановлення відповідних дорожніх знаків за допомогою яких здійснюється регулювання дорожнього руху.

43. Отже, до обов`язків відповідача як органу місцевого самоврядування в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відноситься, зокрема забезпечення установлення дорожніх знаків на дорогах, які знаходяться у власності територіальних громад.

44. Дорожні знаки призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на дорогах і вулицях. Правила їх застосування на усіх дорогах, що експлуатуються та будуються, затверджено національним стандартом України (ДСТУ).

45. Національним стандартом України «ЗНАКИ ДОРОЖНІ Загальні технічні умови. Правила застосування ДСТУ 4100-2002» (далі - ДСТУ) визначено загальні вимоги та порядок щодо встановлених дорожніх знаків.

46. У пункті 10.1.2 ДСТУ зазначено, що установлення чи демонтаж дорожніх знаків без узгодження з підрозділами Державтоінспекції МВС України заборонено.

47. Відповідно до статті 3 Закону №3353-XII забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні покладається на відповідний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України).

48. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341 (далі - Положення №341), Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.

49. Згідно з пунктом 3 Положення №341 основними завданнями Державтоінспекції, зокрема є реалізація в межах своєї компетенції державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

50. Підпунктом 4 пункту 4 Положення №341 установлено, що Державтоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням власниками (володільцями) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими і службовими особами вимог Закону України "Про дорожній рух", правил, норм та стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, які регламентують вимоги щодо організації дорожнього руху;

50.1. виконання власниками автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів вимог безпеки дорожнього руху;

50.2. погоджує подані в установленому порядку пропозиції стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проекти та схеми організації дорожнього руху, встановлення будь-яких світлових сигналів, дорожніх знаків, нанесення лінії дорожньої розмітки <…>.

51. Пунктом 5 Положення №341 установлено, що підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України "Про міліцію", "Про дорожній рух" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність. Зокрема, працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов`язків мають право давати посадовим і службовим особам та громадянам обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень законодавства, в тому числі правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а у разі невиконання таких приписів - притягувати винних осіб до передбаченої законодавством відповідальності.

52. Таким чином, підрозділи Державтоінспекції відповідно до покладених на них завдань у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні здійснюють контроль за дотриманням посадовими і службовими особами вимог Закону України "Про дорожній рух", правил, норм і стандартів із питань забезпечення безпеки дорожнього руху, які регламентують вимоги щодо організації дорожнього руху.

53. З комплексного аналізу зазначеного вбачається, що обов`язок щодо здійснення організації дорожнього руху та забезпечення його безпеки на автомобільних дорогах, які перебувають у власності територіальних громад, покладено на органи місцевого самоврядування, водночас уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням указаними суб`єктами вимог законодавства, правил, норм і стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху є відповідні підрозділи Державтоінспекції.

54. Згідно з Законом №565-XII та Положенням №341 підрозділи Державтоінспекції реалізують свої повноваження щодо здійснення контролю за дотримання вимог закону, правил, норм і стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, які регламентують вимоги щодо організації дорожнього руху, зокрема шляхом видачі обов`язкових до виконання приписів, за невиконання яких передбачена відповідальність.

55. Суд зазначає, що саме підрозділи Державтоінспекції згідно з вимогами чинного законодавства уповноважені встановлювати факти неналежної організації дорожнього руху в частині забезпечення його безпеки та видавати органам місцевого самоврядування обов`язкові до виконання приписи з вимогою про усунення встановлених порушень.

56. Проте, як установлено судами попередніх інстанцій, доказів надсилання та отримання відповідачем приписів, уповноважених підрозділів Державтоінспекції щодо виявлених ними порушень Харківською міською радою, законодавства, у тому числі правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не надано.

57. Отже, позивачем не доведено, що Харківська міська рада неналежно виконала свій обов`язок щодо організації дорожнього руху, зокрема в частині забезпечення його безпеки на ділянці дороги біля ЗОШ №171, №69 по вулиці Кам`янець-Подільська у місті Харкові.

58. Таким чином, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

59. Що стосується доводів касаційної скарги про те, що суд безпідставно не врахував акта позачергового обстеження вулично-шляхової мережі Ленінського району міста Харкова від 02.11.2015 КП «Шляхрембуд» як доказ наявності підстав для встановлення дорожніх знаків на вказаній ділянці дороги, Суд зазначає таке.

60. Згідно з частиною першою статті 69 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

61. Частинами першою, четвертою статті 70 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

61.1. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

62. Відповідно до статті 86 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

63. Отже, Суд не вбачає порушень процесуального законодавства судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи, оскільки встановлення належності чи неналежності доказів, їхньої допустимості та достатності, переваги одних доказів над іншими, а також їхня оцінка належать до компетенції суду апеляційної інстанції.

64. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

65. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду і обставин справи не спростовують.

66. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

67. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

68. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

69. Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

70. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року залишити без змін.

71. Судові витрати не розподіляються.

72. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко