ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2019 року

Київ

справа №2а-5535/08/1570

адміністративне провадження №К/9901/19246/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

за участю: представника Генеральної прокуратури України: Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 (суддя - Марина П.П.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Ступакова І.Г., Милосердний М.М.) у справі № 2а-5535/08/1570 за позовом Державного підприємства «Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю Прокуратури Одеської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Державне підприємство «Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (далі - ДП «Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у м. Іллічівську) №0000142301/2 та №0000222301/0 від 13.06.2005.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську №0000222301/0 від 13.06.2005. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 .06.2015 залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Державне підприємство «Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2015, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 та прийняти у справі нове рішення про задоволення позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку застосування штрафних санкцій у вигляді нарахування пені на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; відсутність повноважень у податкових органів притягнення до відповідальності за порушення норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки такі повноваження надано Національному банку України. Також зазначає, про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про порушення вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на те, що техобслуговування кораблів не може бути віднесено ні до поняття «ремонти», ні до поняття «поліпшення», оскільки метою техобслуговування є підтримання справного стану плавзасобів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у м. Іллічівську проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Чоразморшлях» за період з 01.07.2001 по 01.10.2003.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.01.2005 № 166/23-204, в якому відображено висновок про заниження податку на прибуток у 2001 році на 40500,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2003 року на 532000,00 грн. внаслідок порушення підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; статей 5, 7, 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкові повідомлення-рішення №0000142301/0 від 28.01.2005 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 60750,00 грн., у т.ч. основний платіж 40500,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 20250,00 грн.; №0000222301/0 від 28.01.2005 про визначення податкового зобов`язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 11396533,55 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, прийнято податкові повідомлення-рішення №0000142301/1 від 20.04.2005, №0000222301/1 від 20.04.2005, №0000142301/2 від 13.06.2005, №0000222301/2 від 13.06.2005, в яких визначена сума податкових зобов`язань залишилась незмінною.

Надаючи оцінку встановленим обставинам щодо донарахування ДП «Чоразморшлях» податку на прибуток у сумі 40500,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 20250,00 грн. з огляду на порушення позивачем вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід зазначити наступне.

В силу вимог підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

За змістом підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 названого Закону амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення платником усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Під час перевірки позивача ДПІ у м. Іллічівську було встановлено, що ДП «Чоразморшлях» укладено контракти з ПП «Дарт» на технічне обслуговування та ремонт плавзасобів. Згідно умов цих контрактів одночасно проводиться ремонт та технічне обслуговування суден. Узгодженими кошторисами виконаних робіт передбачені витрати пов`язані з виведенням судна з експлуатації для проведення ремонту та технічного обслуговування, вартість зазначених робіт за 2001 рік склала 135000 грн.

Вказані витрати підприємством віднесено до витрат по технічному обслуговуванню та бухгалтерським проводкам Дт231 Кт631 віднесено до валових витрат замість витрат на проведення ремонтних робіт та відповідно до збільшення вартості основних засобів з подальшою амортизацією.

Відповідно до вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов`язані з поліпшенням основних фондів у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року. У 2003 р. зазначена норма закону була викладена у наступній редакції: «Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду».

Положення глави другої розділу І Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.12.2000 № 475 визначають, що, витрати на поліпшення об`єкта основних засобів - це витрати, що пов`язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об`єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів дає підстави для висновку, що витрати на «поліпшення основних фондів», які підлягають амортизації у складі вартості основних фондів, визначені законодавцем як витрати, пов`язані із збільшенням майбутніх економічних вигод.

Між тим, розглядувані витрати підприємства на ремонт основних фондів не були спрямовані на їх поліпшення, а здійснювалися для підтримання відповідних об`єктів у робочому стані. А відтак, за своїми якісними характеристиками розглядувані роботи не можна визнати реконструкцією, модернізацією та іншим видом поліпшення основних фондів, у зв`язку з чим облік таких витрат не підпадає під обмеження, визначені підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0000142301/2 від 13.06.2005 підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового про задоволення позову.

Підставою для нарахування податковим органом пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язання та штраф у сумі 11396533,55 грн. стало:

порушення строку розрахунків по тайм-чартерній угоді №MU 00020 від 25.12.1995, нарахована пеня у сумі 40117,71 грн.;

порушення статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» від 19.02.1993 № 15-93 при виконання тайм-чартерної угоди № MU 000200 від 25.12.1995, нарахований штраф у сумі 5435162,26 грн.;

порушення строків розрахунків за субконтрактом №РOM/sc/103, нарахована пеня у розмірі 376080,31 грн.;

порушення строків розрахунків за тайм-чартерною угодою від 20.02.2002, нарахована пеня у сумі 5543130,27 грн.;

несвоєчасне повернення валютних коштів за недопоставлені запчастини від фірми «Johan Walter Berg AB», нарахована пеня у розмірі 275,00 грн.;

порушення порядку та строків декларування валютних цінностей - штраф у сумі 1768,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог щодо неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.06.2005 № 0000222301/2, суд першої інстанції зазначив про протиправність застосування штрафних санкцій у вигляді нарахування пені на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та штрафних санкцій, застосованих на підставі статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» з огляду на збіг строку давності для притягнення до відповідальності, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.

Скасовуючи рішення у зазначеній частині та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, проаналізувавши всі складові нарахованої пені у сумі 11396533,55 грн., дійшов висновку про правомірність її нарахування. Також суд зазначив, що оскільки нарахування пені за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД не тягне за собою ані припинення правопорушення, ані ліквідацію його наслідків, то такий спеціальний вид пені за ознаками не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1, 2 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пеня, нарахування якої передбачено цією статтею, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі статтею 250 цього ж Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи те, що штрафні санкції за встановлені за наслідкам проведеної податковим органом перевірки порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за період з 01.07.2001 по 01.10.2003 застосовано лише 28.01.2005, тобто зі збігом строку давності для притягнення позивача до відповідальності за це правопорушення, суди першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що санкції застосовані до позивача неправомірно.

Крім того, пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Тобто, відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» органи державної податкової служби не наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, відповідні санкції застосовуються Національним банком України.

За таких обставин, рішення від 28.01.2005 №0000222301/2 про визначення податкового зобов`язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 11396533,55грн. є протиправним.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 - скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2005 №0000142301/2 - скасувати.

В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2005 №0000142301/2.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова,

Судді Верховного Суду