ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 908/281/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Пількова К. М.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О..,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 (судді: Парусніков Ю. Б., Білецька Л. М., Верхогляд Т. А. ) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд"

до Приватної фірми "Снов",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради,

про зобов`язання звільнити земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" (далі - ТОВ "Запоріжелітбуд") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить зобов`язати Приватну фірму "Снов" (далі - ПФ "Снов") усунути перешкоди в користуванні місцем для розташування стаціонарних тимчасових споруд, що знаходиться по вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі, яке було надане в користування ТОВ "Запоріжелітбуд" на підставі договору на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 01.04.2019 № 14, шляхом звільнення такого місця в межах, визначених відповідно до схеми розміщення паспорту прив`язки ТС від 06.12.2017 ТС-В-252/1485, шляхом знесення (демонтажу) належної ПФ "Снов" тимчасової споруди (кіоску №39-а).

1.2. Позов мотивований тим, що на передбаченій згідно із паспортом прив`язки від 06.12.2017 ТС-В-252/1485 для розміщення тимчасової споруди позивача земельній ділянці знаходиться належна відповідачу металева конструкція кіоску, що чинить перешкоди позивачу для розміщення його тимчасових споруд, у зв`язку з чим останній просить зобов`язати відповідача демонтувати належні йому металеві конструкції, які знаходяться у визначених схемами розміщення тимчасової споруди вищезазначеного паспорту прив`язки межах. Посилаючись на статтю 152 Земельного кодексу України, позивач вважав, що видача компетентним органом паспортів прив`язки тимчасових споруд для продажу ТНС, надало йому право розмістити свої тимчасові споруди з одночасним оформленням землекористування відповідними земельними ділянками. А землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 (суддя Зінченко Н. Г.) у справі № 908/281/19 позов задоволено. Зобов`язано ПФ "Снов" усунути спричинені ТОВ "Запоріжелітбуд" перешкоди у користуванні місцем для розташування стаціонарних тимчасових споруд по вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі, яке було надане в користування ТОВ "Запоріжелітбуд" відповідно до договору на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № 14 від 01.04.2019 шляхом звільнення такого місця в межах, визначених відповідно до схеми розміщення паспорту прив`язки тимчасової споруди від 06.12.2017 ТС-В-252/1485 шляхом знесення (демонтажу) належної ПФ "Снов" тимчасової споруди (кіоску № 39-а).

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що належний ПФ "Снов" металевий кіоск № 39 частково розташований на земельній ділянці, наданій ТОВ "Запоріжелітбуд" для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності згідно із паспортом прив`язки ТС-В-252/1485. Оскільки належний відповідачу металевий кіоск № 39-а розміщений без дозвільних документів і порушує право позивача на вільне користування відповідно до умов договору № 14 від 01.04.2019 місцем для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.

3. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 апеляційну скаргу ПФ "Снов" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі № 908/281/19 задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі № 908/281/19 скасовано і ухвалено нове рішення. В задоволенні позовних вимог ТОВ "Запоріжелітбуд" у справі № 908/281/19 відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Запоріжелітбуд" на користь ПФ "Снов" 2 881,50 грн витрат зі сплати судового збору. Видачу наказу доручено Господарському суду Запорізької області.

3.2. Рішення суду апеляційної інстанції аргументовано тим, що позивачем не підтверджено належними доказами право користування спірною земельною ділянкою, оскільки в матеріалах справи відсутні докази ухвалення відповідним органом місцевого самоврядування рішення про передачу ТОВ "Запоріжелітбуд" в оренду земельної ділянки, відносно користування якої позивач просить усунути перешкоди. Поданий договір № 14 від 01.04.2019 на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у розумінні Закону України "Про оренду землі" не є договором оренди земельної ділянки. Відсутність у позивача речового права на спірну земельну ділянку, на якій розташований належний відповідачу кіоск №39-а, виключає можливість застосування обраного ним способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні власником прав користування (негаторний позов). Посилаючись на статтю 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, суд дійшов висновків, що наявність у позивача паспорта прив`язки розташування тимчасової споруди на спірній земельній ділянці не засвідчує його речового права на цю ділянку.

4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

4.1. Не погодившись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 908/281/19, ТОВ "Запоріжелітбуд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 908/281/19, залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі № 908/281/19.

4.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що до закінчення підготовчого засідання позивач уточнив свої вимоги та просив суд зобов`язати ПФ "Снов" усунути перешкоди у користуванні не земельною ділянкою, а місцем розташування стаціонарних тимчасових споруд за адресою м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 21, яке було надане у користування ТОВ "Запоріжелітбуд" відповідно до договору від 01.04.2019 № 14, шляхом звільнення такого місця в межах, визначених відповідно до схеми розміщення паспорту прив`язки ТС від 06.12.2017 ТС-В-252/1485, із знесенням (демонтажем) належної ПФ "Снов" тимчасової споруди (кіоску № 39 А). Натомість, суд апеляційної інстанції зробив висновки відносно інших вимог, які позивачем заявлялися первісно. ТОВ "Запоріжелітбуд" заявило також клопотання про передачу справи № 908/281/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.3. Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради у відзиві на касаційну скаргу просив скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 908/281/19, залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі № 908/281/19, касаційну скаргу - задовольнити.

4.4. У відзиві на касаційну скаргу ПФ "Снов" просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 908/281/19 залишити без змін.

5. Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

5.1. Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради 06.12.2017 виданий ТОВ "Запоріжелітбуд" паспорт прив`язки тимчасової споруди № ТС-В-252/1485. Місце розташування тимчасової споруди знаходиться по вул. Сталеварів, 21 у м. Запоріжжі. Паспорт дійсний до 06.12.2022 року.

5.2. Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району укладено 01.04.2019 з ТОВ "Запоріжелітбуд" договір № 14 на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності відповідно до паспорту прив`язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 з терміном дії до 06.12.2022.

5.3. Позивач зазначає, що після отримання паспорту прив`язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 було виявлено, що на земельній ділянці, яка знаходиться на вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі встановлений сторонній металевий кіоск, який перешкоджає позивачу встановити належну йому тимчасову споруду.

5.4. Позивач направив голові Запорізької міської ради лист № 15/03/2018-1 від 15.03.2018 стосовно демонтажу невідомих металевих споруд на вул. Сталеварів, 21, з метою встановлення власних тимчасових споруд. Також позивач звернувся до Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради з листом № 15/03/2018-1 від 15.03.2018 такого ж змісту.

5.5. Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 09.10.2018, належна Запорізькій міській раді земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:005:0100, що знаходиться на вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі загальною площею 0,0021 га надавалась ПФ "Снов" на праві оренди землі для розташування кіоску № 39-а.

5.6. Судами встановлено, що між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ПФ "Снов" (орендар) укладено 17.11.2010 договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець згідно з рішенням 44 сесії V скликання Запорізької міської ради № 104/269 від 06.10.2010 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кіоску № 39-а, яка знаходиться на вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжі. Договір укладено строком на п`ять років.

Відповідно до паспорту кіоску № 39-а, виданого ПФ "Снов", його місцерозташування - вул. Сталеварів, 21, у м. Запоріжжя, а строк дії дозволу продовжено до 02.09.2010.

5.7. Рішенням Запорізької міської ради № 35/32 від 26.09.2018 вирішено припинити юридичним особам та фізичним особам-підприємцям право оренди земельних ділянок, раніше наданих для розташування тимчасових споруд у м. Запоріжжі та передати їх до земель Запорізької міської ради, в тому числі земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:005:0100) площею 0,0021 га на вул. Сталеварів, 21 для розташування кіоску № 39А. Також рішення міської ради від 06.10.2010 № 104/269 вирішено вважати таким, що втратило чинність. Договір оренди землі від 18.11.2010 № 041026102195 вважати припиненим згідно із пунктом 33 договору (пункт 1.129 рішення № 35/32 від 26.09.2018).

5.8. Спір виник у зв`язку із наявністю/відсутністю правових підстав для зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні місцем для розташування стаціонарних тимчасових споруд, яке було надано у користування позивачеві на підставі договору, шляхом звільнення такого місця у межах, визначених відповідно до схеми розміщення паспорту прив`язки тимчасової споруди.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

6.2. Предметом позову є вимога про усунення перешкод в користуванні місцем для розташування стаціонарних тимчасових споруд для встановлення позивачем стаціонарної тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці. Правовою підставою позову є положення статті 152 Земельного кодексу України.

6.3. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що на земельній ділянці, виділеній для розміщення тимчасової споруди позивача, частково розміщено металевий кіоск №39А, який належить ПФ "Снов". На момент розгляду спору відповідач не спростував той факт, що металевий кіоск розміщено саме в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:5:005:0100. Зважаючи на те, що за умовами Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється і така самовільно розміщена тимчасова споруда підлягає демонтажу, встановивши, що відповідач не мав жодних правових підстав для розміщення на земельній ділянці на вул. Сталеварів, 21 у м. Запоріжжі тимчасової споруди, суд дійшов висновків про законність та обґрунтованість вимог позивача.

6.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що право на негаторний позов має лише власник або титульний володілець речі, права та законні інтереси якого порушено іншою особою, яка перешкоджає у здійсненні власником або титульним володільцем законного права власності розпоряджатися та користуватися річчю. Встановивши, що матеріали справи не містять доказів речового права у позивача на земельну ділянку, а наданий позивачем договір на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у розумінні Закону України "Про оренду землі" не є договором оренди, і наявність у позивача паспорта прив`язки розташування тимчасової споруди на спірній земельній ділянці не засвідчує його речового права на цю земельну ділянку, дійшов обґрунтованого висновку про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права.

6.5. Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

6.6. Позивачем заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні місцем для розташування споруд у межах земельної ділянки з кадастровим номером № 2310100000:5:005:0100, де розміщено металевий кіоск відповідача.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, звертатися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Таким чином, позивач, звертаючись із позовом про усунення перешкод у здійсненні користування земельною ділянкою, має довести, що він є власником або землекористувачем, права якого порушені.

6.7. На підтвердження свого речового права на земельну ділянку та розміщення на ній тимчасової споруди позивач надав паспорт прив`язки № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 та договір № 14 від 01.04.2019 на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі права продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У статті 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

6.8. Частиною 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" установлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

На виконання вимог частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок), який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

За змістом пункту 2.1 Порядку підставою для розміщення тимчасових споруд є паспорт прив`язки тимчасових споруд.

Відповідно до пунктів 2.10, 2.12, 2.24, 2.25 Порядку паспорт прив`язки тимчасових споруд оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника тимчасової споруди, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив`язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних тимчасових споруд). Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Згідно з пунктами 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку перелік документів для отримання паспорта прив`язки тимчасових споруд є вичерпним.

У зазначених пунктах не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок для розміщення тимчасових споруд.

Із викладеного вбачається, що положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16.

Водночас, Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб`єктами господарювання прав на земельні ділянки у зв`язку із розміщенням тимчасової споруди.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 у справі № 918/633/16.

6.9. Отже, правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою наділені лише власники, землекористувачі та особи, які мають інші речові права на земельну ділянку, а позивачем не надано будь-яких документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою, в межах якої розміщено металевий кіоск відповідача, тому суд апеляційної інстанції правильно застосував норми статті 391 Цивільного кодексу України, статті 116, 123, 124, 152 Земельного кодексу України, частину 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

6.10. Верховний Суд також зазначає, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, а тому з вимогою про усунення перешкод у користуванні нею, в тому числі шляхом знесення самовільно зведених споруд, може відповідний орган місцевого самоврядування чи інша особа, яка в порядку, визначеному Земельним кодексом України, набула прав на цю земельну ділянку.

6.11. Доводи скаржника, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги заяву позивача про зміну позовних вимог, помилкові, та спростовуються змістом описової та мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції, в якій викладено вимоги позивача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Крім того, зміна формулювання позовних вимог і водночас обґрунтування порушеного права статтею 152 Земельного кодексу України, по суті є підтвердженням того, що позивач помилково вважав себе особою, яка набула речові права на земельну ділянку, отримавши паспорт прив`язки тимчасових споруд.

6.12. Клопотання ТОВ "Запоріжелітбуд" про передачу справи № 908/281/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами 4 - 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Враховуючи, що скаржник не обґрунтував наявність передбачених процесуальним законом підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а, розглядаючи цю справу, Суд таких підстав не вбачає, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

7.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскарженої постанови у справі немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 908/281/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

К. М. Пільков