КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №757/21379/19-ц

провадження № 22-ц/824/15627/2019

19 грудня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суду складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

за участю секретаря Примушка О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту, треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати,за апеляційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року у складі судді Вовк С.В.,

встановив:

02.05.2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шестакова Ю. В. звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20 серпня 2015 року № 13 ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Науково-дослідного економічного інституту з 26 серпня 2015 року. Однак, з 25 серпня 2015 року по 25 грудня 2015 року він перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності: серії АГІ № 848974 з 25.08.2015 р. по 11.09.2015 р.; серії АГЧ № 465344 з 12.09.2015 р. по 28.09.2015 р.; серії АГЗ № 639252 з 29.09.2015 р. по 23.10.2015 р.; серії АГЧ № 608702 з 24.10.2015 р. по 17.11.2015 р.; серії АГЧ № 629862. з 18.11.2015 р. по 07.12.2015 р.; серії АГЧ № 406752 з 08.12.2015 р. по 18.12.2015 р.; серії АГЧ № 933411 з 21.12.2015 р. по 25.12.2015 р.

Незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 щодо проведення з ним розрахунку при звільненні, в тому числі і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ( останнє звернення було направлене 12 лютого 2019 року), кошти за вказаними листками непрацездатності йому перераховані так і не були.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.07.2019 року, просила суд стягнути з Науково-дослідного економічного інституту на користь ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 50 175, 24 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку з 01.06.2016 по 17.07.2019 у розмірі 348 231 грн, компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", в розмірі 22 019,12 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Науково-дослідного економічного інституту на користь ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 414, 83 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку з 01 червня 2016 року до 17 липня 2019 року в розмірі 348 231 грн, компенсацію за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові в розмірі 22 019, 12 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - Семенюк П. А. просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року.

Зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що обов`язок передати листи непрацездатності покладався безпосередньо на працівника ОСОБА_1 . При цьому матеріали справи не містять доказів передачі позивачем листків непрацездатності посадовій особі Науково-дослідного економічного інституту. Позивач для дачі пояснень з приводу обставин передачі листків непрацездатності в судове засідання не з`явився.

Також зазначив, що позивач порушив строки звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки виплати по тимчасовій непрацездатності не належать до фонду оплати праці.

Стягнувши компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 22 019,12 грн, суд першої інстанції помилково взяв до уваги розрахунок позивача, який зроблено з урахуванням всіх днів непрацездатності, заявлених позивачем.

Визначаючи розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку з 01.06.2016 по 17.07.2019 в сумі 348 231 грн, що більше ніж у 839 разів перевищує розмір стягнутої допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд не застосував принцип співмірності, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 23 грудня 2015 року у справі №6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Шестакова Ю. В. просить залишити рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року без змін.

Зазначила, що про передачу листків непрацездатності ОСОБА_1 відповідачу свідчить відмітка на зворотній стороні листків бухгалтера про включення цих листків до відомості та розрахунок суми виплати. Відповідач порушив право позивача на одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі, в тому числі і за перші п`ять днів за рахунок коштів роботодавця.

Також зазначила, що суд дійшов правильного висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до держаних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування принципу співмірності зазначила, що задовольняючи позов в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, суд першої інстанції зменшив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позовні вимоги задоволені за період з 01.06.2016 по 17.07.2019 в сумі 348 231 грн, а не за період з 26.12.2015 по 16.08.2019 в сумі 429 438,60 грн.

На спростування розрахунку компенсації за порушення встановлених строків виплати заробітної плати, в апеляційній скарзі не наведено власного розрахунку вказаної суми, що суперечить вимогам ч.3 ст.12 ЦПК України.

В судовому засіданні представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Науково-дослідного економічного інституту - Семенюк П. А. просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Шестакова Ю. В. просила відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції, що діла на час виникнення спірних правовідносин, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Відповідно до ч. 2 ст.22 цього Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2, п. 3 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. №440, оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

Судом встановлено, що 18 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України укладено контракт № 10, на підставі якого позивача було призначено на посаду директора Науково-дослідного економічного інституту, строком дії з 26 серпня 2014 року по 26 серпня 2015 року.

Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України № 13 від 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 26 серпня 2015 року у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Як вбачається з наданих позивачем світлокопій листків непрацездатності, останньому медичною установою - Головним військовим клінічним госпіталем, 25.08.2015 відкрито листок тимчасової непрацездатності серії АГІ №848974, який закрито записом : " стати до роботи з 12.09.2015" (а.с.15).

В подальшому різними медичними установами позивачу видавались листки непрацездатності: серії АГЧ № 465344 з 12.09.2015 р. по 28.09.2015 р.; серії АГЗ № 639252 з 29.09.2015 р. по 23.10.2015 р.; серії АГЧ № 608702 з 24.10.2015 р. по 17.11.2015 р.; серії АГЧ № 629862. з 18.11.2015 р. по 07.12.2015 р.; серії АГЧ № 406752 з 08.12.2015 р. по 18.12.2015 р.; серії АГЧ № 933411 з 21.12.2015 р. по 25.12.2015 р.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 414,83 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений з роботи 26 серпня 2015 року, за перебування на лікарняному 25 серпня 2015 року останній мав право на отримання відповідної допомоги, яка всупереч ст.116 КЗпП України йому виплачена не була.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що листок непрацездатності, відкритий 25.08.2015, було надано відповідачу після його закриття 12.09.2015 для проведення відповідної виплати.

Надана позивачем світлокопія цього листка непрацездатності, не містить підпису бухгалтера, не засвідчена підписом керівника та не скріплена печаткою за місцем роботи.

Лише той факт, що вказаний листок непрацездатності містить розрахунок сум, належних до виплати, не є доказом того, що останній було зроблено бухгалтером відповідача, а також не спростовує заперечення відповідача в тій частині, що вказаний листок непрацездатності позивачем для оплати не надавався.

Відповідно до повідомлення Правобережного відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, листки непрацездатності АГІ № 848974, АГЧ № 465344, АГЗ № 639252, АГЧ № 608702, АГЧ № 629862, АГЧ № 406752 , АГЧ № 933411 по застрахованій особі ОСОБА_1 від Науково-дослідного економічного інституту в заявах-розрахунках до Правобережного відділення не надавались (а.с.22).

Судом встановлено, що у вересні 2016 року ОСОБА_1 звертався до Науково-дослідного економічного інституту з позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку (справа №757/43661/16-ц).

В заяві про збільшення розміру позовних вимог від 24.07.2018 р. ОСОБА_1 зазначав, що в день звільнення з роботи йому не було виплачено заробітну плату за період з 01.01.2015 по 26.08.2015 в сумі 89 629,82 грн, яку просив стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку (а.с.189-192).

В заяві від 27.12.2018 ОСОБА_1 просив виплати йому нараховану заробітну плату за період з 01.01.2015 по 26.08.2015 в сумі 89 628,22 грн (а.с.194).

Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Науково-дослідного економічного інституту на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на суму 16 216,58 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку з 26 серпня 2015 року по 09 серпня 2018 року в сумі 63 082,07 грн, компенсацію за порушення строків виплати - 6 202,62 грн, всього 85 501,27 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.184-188).

Відповідно до даних аудиторського звіту вказаним судовим рішенням встановлено, що загальна сума заборгованості по невиплаченій заробітній платі станом на 01 січня 2016 р. перед ОСОБА_1 становила 54 010,04 грн. Заборгованість, що існувала станом на 01 січня 2015 року, становила 37 793,46 грн. Розмір невиплаченої заробітної плати становив 16 216, 58 грн ( 54 010,04 грн - 37 793,46 грн).

Таким чином, вказаним судовим рішення вирішено спір щодо існуючої перед ОСОБА_1 заборгованості по невиплаченій заробітній платі. При цьому ОСОБА_1 протягом всього розгляду справи не зазначав про існування у відповідача перед ним боргу по виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що вперше з заявою про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 49 739,17 грн ОСОБА_1 звернувся до Науково-дослідного економічного інституту та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 12.02.2019 (а.с.193).

На вказану заяву головою комісії з реорганізації Науково-дослідного економічного інституту 15.03.2019 р. дана відповідь про те, що листки непрацездатності, зазначені у заяві позивача від 12.02.2019 р., до архівного фонду НДЕІ не надходили (а.с. 24).

Рішення суду першої інстанції не містить посилання на докази, на підставі яких суд дійшов висновку про доведеність обставин передання позивачем лікарняних листків для їх оплати. Відсутні також мотиви відхилення доводів відповідача в тій частині, що листки непрацездатності для їх оплати позивачем не надавались.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що така відповідальність вже була покладена на відповідача судовим рішенням у справі №757/43661/16-ц.

Згідно приписів статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що вказані вимоги обмежені місячним строком звернення до суду за їх вирішенням.

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до держаних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

З урахуванням викладеного, відповідно до статті 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України суд

Постановив:

Апеляційну скаргуМіністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту, треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк