ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2019 року № 640/14397/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут» до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Дергеокадастру у місті Києві Джурило Олександра Івановича про визнання протиправним та скасування рішень від 17.07.2019 року, зобов`язання вичинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Легхарчопостачзбут» (далі - позивач та/або ПрАТ «Легхарчопостачзбут») з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - відповідач-1 та/або ГУ Держгеокадастру у м. Києві), Державного кадастрового реєстратора Головного управління Дергеокадастру у місті Києві Джурило Олександра Івановича (далі - відповідач-2 та/або державний реєстратор) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурила Олександра Івановича від 17.07.2019 року № РВ-8000213202019 про відмову у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:78:122:0005), в частині присвоєння такій земельній ділянці коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурила Олександра Івановича від 17.07.2019 року № РВ-8000213172019 про відмову у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:78:131:0001), в частині присвоєння такій земельній ділянці коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести до Державного земельного кадастру відомості (зміни до них) про земельну ділянку площею 0,8068 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 15 (кадастровий номер 8 00 000 000:78:122:0005), в частині присвоєння такій земельній ділянці коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести до Державного земельного кадастру відомості (зміни до них) про земельну ділянку площею 1,7881 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/ 15 (кадастровий номер 8 00 000 000:78:131:0001), в частині присвоєння такій земельній ділянці коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/14397/19.

Крім того, вказаною ухвалою ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2019 року відмовлено Головному управлінню Держгеокадастру у м. Києві, Державному кадастровому реєстратору Головного управління Дергеокадастру у місті Києві Джурило Олександру Івановичу в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

Мотивуючи позовні вимоги Приватне акціонерне товариство «Легхарчопостачзбут» стверджує, що рішення відповідача-2 від 17.07.2019 року № РВ- 8000213172019 та № РВ-8000213202019 року про відмову у присвоєнні спірним земельним ділянкам коду КВЦПЗ 11.02 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам пункту 122 Порядку.

При цьому, позивач наголошує, що спірні земельні ділянки можна віднести виключно до земель промисловості (секція «J» додатку 1 до Порядку), та визначити таким земельним ділянкам код КВЦПЗ - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), який знаходиться в межах секції «J», та який відповідає цільовому призначенню спірних земельних ділянок.

В свою чергу, не присвоєння коду КВЦПЗ спірним земельним ділянкам або присвоєння їм коду КВЦПЗ 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)) призведе до наслідків у вигляді неправомірного та нераціонального нарахування орендної плати за спірні земельні ділянки, що неправомірно збільшує розмір такої плати, а відтак, порушує права та охоронювані законом інтереси Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут» на сплату обґрунтованої суми орендної плати, а також право позивача на внесення достовірних відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та стверджує, що рішення від 17.07.2019 року № РВ- 8000213172019 та № РВ-8000213202019 року прийнято ним в порядок, спосіб та в межах чинного законодавства, з урахуванням приписів статей 5, 9, 20, 26 Закону України «Про державний земельний кадастр», пунктів 12, 117, 118, 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051.

Державний реєстр зазначив, що під час аналізу відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:131:0001 та 8000000000:78:122:0005, які містяться у Державному земельному кадастрі та інформації про зазначені земельні ділянки, надані ПрАТ «Легхарчопостачзбут» листом від 10.08.2018 року № 04-18/53 встановлено, що категорія зазначених земельних ділянок рішенням Київської міської ради від 14.07.1998 № 93 «Про надання та вилучення земельних ділянок і погодження місця розташування об`єктів» не визначалася, а згідно відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки за своїм цільовим призначенням обліковуються як землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення.

У технічній документації зі складання договорів оренди земельних ділянок, які передаються ЗАТ «Легхарчопостачзбут» для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд товариства на вул. Новокостянтинівській, 22/15, вул. Аляб`єва, 15 в Оболонському районі м. Києва 2006, яка надавалася позивачем до листа від 10.08.2018 року № 04-18/53, наявна земельно-кадастрова інформація щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 500000000:78:131:0001 та 8000000000:78:122:0005, згідно якої під час державної реєстрації, у відповідності до Українського класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Державного комітету України по земельним ресурсам від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, зазначені земельні ділянки віднесені до промисловості, комерційного використання і громадського призначення.

Водночас, згідно пояснювальної записки, яка містилась у технічній документації по оформленню «Київському підприємству «Легхарчопостачзбут» документів на право користування земельними ділянками по вул. Новокостянтинівській, 22/15 та по вул. Аляб`єва, 15 у Мінському районі м. Києва, яка виносилась на розгляд Київської міської ради для прийняття рішення від 14.07.1998 року № 93, документація розроблялася для обслуговування та експлуатації цілісного майнового комплексу підприємства.

Таким чином, державний реєстратор стверджує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:131:0001 та 8000000000:78:122:0005 за документаціями із землеустрою відводились Київською міською радою, в тому числі і для здійснення комерційно діяльності і для розміщення адміністративних будівель, а не лише для промислових цілей, як про це зазначає позивач.

Зазначене, відповідно до пояснень відповідача-2 унеможливило приведення відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:131:0001 та 8000000000:78:122:0005 у відповідність до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 (зареєстровано в Мінюсті 01.11.2017 року за № 1011/18306) в частині присвоєння їм коду цільового призначення із значенням « 11.02».

Крім цього, державний реєстратор у відзиві на позовну заяву, як на підставу прийняття рішень від 17.07.2019 року № РВ- 8000213172019 та № РВ-8000213202019 року посилається на лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) від 17.10.21018 року №05702-221125, згідно якого, з урахуванням матеріалів документації із землеустрою цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами номер 8 000 000 000:78:122:0005, 8 000 000 000:78:131:0001, у відповідності з Класифікацією видиві цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року №548 можливо класифікувати за кодом 03.10 - для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності пов`язаної з отриманням прибутку).

ГУ Держгеокадастру у м. Києві також подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог погоджуючись із позицією відповідача-2.

Також відповідачами у відзивах на позовну заяву зазначалось, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є дискреційними повноваженнями державного кадастрового реєстратора, а тому суд не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Представником позивача подано відповідь на відзиви ГУ Держгеокадастру у м. Києві та державного реєстратора у якому вказано, що посилання відповідачів про наявність у технічній документації земельно-кадастрової інформації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:131:0001 та 8000000000:78:122:0005, згідно якої під час державної реєстрації, у відповідності до Українського класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Держкомзему від 24.04.1998 року №14-1-7/1205, зазначені земельні ділянки відносяться до промисловості, комерційного призначення та громадського призначення, а відтак їм необхідно присвоїти код КВЦПЗ 03.10 є необґрунтованими.

Водночас, позивач наголошував, що лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) від 17.10.21018 року №05702-221125 не є належним та достатнім доказом щодо правомірності визначення коду КВЦПЗ 03.10, оскільки останній не є уповноваженим суб`єктом такий код визначати.

Надалі, державним реєстратором та ГУ Держгеокадастру у м. Києві подано заперечення на відповідь позивача на відзиви відповідачів на позовну заяву.

У наведених запереченнях відповідачі вказують про порушення позивачем строків подачі процесуальних документів, у тому числі, відповіді на відзив та зазначено аналогічну правову позицію, що відповідає позиції викладеній у первинно поданих відзивах на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.08.2018 року позивач звернувся із листом вих. 04-18/53 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (вх. 3180 від 21.08.2019 року) у якому просив для здійснення розрахунку розмірів нормативно-грошової оцінки земельних ділянок закріпити за земельними ділянками кадастрові номери 8000000000:78:131:0001 та 8000000000:78:122:0005 код КВЦПЗ 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 «Про затвердження класифікації видів цільового призначення земель».

До зазначеного листа Приватним акціонерним товариством «Легхарчопостачзбут» надано: належним чином завірені копії договорів оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року, належним чином завірену копію витягу з ЄДР Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут», належним чином завірену копію статуту Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут» копію документів із землеустрою (матеріли формування земельних ділянок кадастрові номери: 8000000000:78:131:0001 та 8000000000:78:122:0005).

Листом від 26.11.2018 року №19-26-0.2-6761/2-18 відповідач-1 повідомив позивача щодо можливості класифікувати земельні ділянки з кадастровими номерами 8 000 000 000:78:122:0005 та 8 000 000 000:78:131:0001 за кодом КВЦПЗ- 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)).

Надалі, у липні 2019 року ПрАТ «Легхарчопостачзбут» звернулось до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві через Центр надання адміністративних послуг у із заявами про:

1. присвоєння земельній ділянці, кадастровий номер 8 000 000 000:78:122:0005, що знаходиться за адресою: вул. Аляб`єва, 15 в Оболонському районі м. Києва , відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель (надалі за текстом - КВЦПЗ), коду 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

2. присвоєння земельній ділянці, кадастровий номер 8 000 000 000:78:131:0001, що знаходиться за адресою: вул. Новокостянтинівська, 22/15 в Оболонському районі м. Києва відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель (надалі за текстом - КВЦПЗ), коду 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

За наслідком розгляду поданих позивачем заяв Державним кадастровим реєстратором Головного управління Дергеокадастру у місті Києві Джурило Олександром Івановичем прийнято рішення від 17.07.2019 року № РВ-8000213202019 та № РВ-8000213202019, яким відмовлено у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельні ділянки, в частині присвоєння спірним земельним ділянкам коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02, з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: «згідно п. 1.4 Наказу Держкомзему від 23.07.2010 № 548 «Класифікації видів цільового призначення земель» КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності типам забудови, типами особливо цінних земель. Код цільового призначення земельної ділянки, зазначений у поданій заяві (11.02) не відповідає встановленому виду використання земельної ділянки. Листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 26.11.2018 № 19-26-0.2-6761/2-18 рекомендовано даній земельній ділянці визначити код класифікації видів цільового призначення земель 03.10» (далі - оскаржувані та/або спірні рішення).

Приватне акціонерне товариство «Легхарчопостачзбут» категорично не погоджується зі спірними рішенням, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначає Закон України «Про державний земельний кадастр України» від 07.07.2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI).

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

В розрізі приписів статті 2 Закону №3613-VI Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 4 Закону №3613-VI ).

Статтею 5 Закону №3613-VI визначено загальні засади ведення Державного земельного кадастру.

Так, ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Державний земельний кадастр є державною власністю

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Аналіз зазначеного дає суду підстави стверджувати, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом, зокрема, внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України виключно на підставі та відповідно до Закону №3613-VI.

Між тим, частиною 1 статті 9 Закону №3613-VI встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно частини 4 статті 9 Закону №3613-VI державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення) (ч. 8 ст. 9 Закону №3613-VI )

При цьому, державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (ч. 6 ст. 9 Закону №3613-VI), а втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (ч. 7 ст. 9 Закону №3613-VI).

У той же час, порядок ведення Державного земельного кадастру затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Згідно пункту 1 Порядку №1051 він визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до приспів пунктів 4, 5 Порядку №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Проаналізувавши наведені положення суд приходить до висновку, що повноваження із внесення відомостей до ДЗК (змін до них) покладено на державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

За змістом положень статей 5, 10, 15 Закону №3613-VI земельна ділянка є одним із об`єктів ДЗК, відомості про яку, зокрема щодо її цільового призначення (категорію земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), а також інформація про документацію із землеустрою та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку, включаються до ДЗК.

Відповідно до підпункту 10 пункту 24 Порядку №1051 відомості про земельну ділянку щодо її цільового призначення, які вносяться до ДЗК включають в себе: категорію земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону №3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до ДЗК:

а) щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За змістом положень частини 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 2 ст.20 ЗК України).

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч.5 ст. 20 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року №858-IV (далі - Закон №858-IV) цільове призначення земельної ділянки це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Між тим, види цільового призначення земель визначаються відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1011/18306 (далі - Наказ №548).

Згідно пункту 1.1. розділу I Наказу №548 класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів (п. 1.4. розділу I Наказу №548).

Водночас, приписами пунктів 116, 117, 118 Порядку 1051 визначено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

У разі коли до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про зареєстровану раніше земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) вносяться до неї після її відкриття відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення: 1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу; 2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу; 3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку.

Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки), в розрізі приписів частини 4 статті 26 Закону №3613-VI заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону №3613-VI).

Частиною 6 статті 26 Закону №3613-VI передбачено, що відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим цієї частини, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить внесення змін до відомостей про відповідну земельну ділянку.

Вищенаведені положення Закону №3613-VI узгоджуються із положеннями Порядку ведення Державного земельного кадастру №1051, зокрема, п.п.14, 15, 66, 67, 69, 73, 111, 118, 121, 122.

З аналізу наведених норм вбачається, що внесення змін до відомостей ДЗК про земельну ділянку, зокрема щодо її цільового призначення, здійснюється за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації із землеустрою, передбаченої цим Законом (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Так, як вже було зазначеного судом вище позивач звернувся до відповідача-1 із проханням присвоєння земельним ділянкам кадастровий номер 8 000 000 000:78:122:0005, що знаходиться за адресою: вул. Аляб`єва, 15 в Оболонському районі м. Києва та кадастровий номер 8 000 000 000:78:131:0001, що знаходиться за адресою: вул. Новокостянтинівська, 22/15 в Оболонському районі м. Києва відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель коду 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

Проте, відповідачем-2 відмовлено у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку, в частині присвоєння спірним земельним ділянкам коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02, з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: «згідно п. 1.4 Наказу Держкомзему від 23.07.2010 № 548 «Класифікації видів цільового призначення земель» КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності типам забудови, типами особливо цінних земель. Код цільового призначення земельної ділянки, зазначений у поданій заяві (11.02) не відповідає встановленому виду використання земельної ділянки. Листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 26.11.2018 № 19-26-0.2-6761/2-18 рекомендовано даній земельній ділянці визначити код класифікації видів цільового призначення земель 03.10».

Суд проаналізувавши доводи як позивача так і відповідачів, враховуючи законодавство, що регулює спірні правовідносини не може погодитися із висновками державного реєстратора, що покладені в основу спірних рішень мотивуючи це наступним.

Так, судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 14.07.1998 № 93 закритому акціонерному товариству "Київське підприємство "Легхарчопостачзбут" оформлено право оренди строком на 25 років на земельні ділянки загальною площею 2,75 га для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд товариства, у зв`язку з переходом права власності на майно цілісного майнового комплексу (договір купівлі-продажу від 29.09.95 № 202, акт прийому-передачі № 198) на вул. Ново-Костянтинівській, 22/15 та вул. Аляб`єва, 15 в Оболонському районі, з них:

-1,85 га на вул. Ново-Костянтинівській, 22/15, відведених згідно з рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 04.03.1974 року № 336 "Про закріплення земельної ділянки за Київським управлінням "Легхарчопостачзбут" та дозвіл на реконструкцію бази по вул . Ново-Костянтинівській , 22/15 в Подільському районі";

- 0,90 га на вул. Аляб`єва, 15, відведених згідно з рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 09.05.1961 року № 767 "Про закріплення за базою "Київросжирмаслозбут" земельної ділянки під існуючу базу і дозвіл на її реконструкцію", з яких 0,15 га без права капітальної забудови (в межах проектних (червоних) ліній).

Категорія земель вказаним рішенням не визначена.

Надалі, на підставі пункту 3 рішення Київської міської ради від 14.07.1998 року № 93 «Про надання та вилучення земельних ділянок і погодження місця розташування об`єктів» між Київською міською радою та ЗАТ «Легхарчопостачзбут» укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:78:122:0005) від 13.04.2006 року № 78-6-00354 та договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:78:131:0001) від 13.04.2006 року № 78-6-00352 (далі - договори оренди).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки № 78-6-00354 від 13.04.2006 року об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул . Аляб`єва, 15 у Облонському районі м. Києва ;

- розмір - 8068 (вісім тисяч шістдесят вісім) кв.м.;

- цільове призначення - для обслуговування та експлуатації комплексів будівель і споруд товариства;

- кадастровий номер - номер 8 000 000 000:78:122:0005.

Згідно договору та договір оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року № 78-6-00352 об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Новокостянтинівська, 22/15 у Облонському районі м. Києва ;

- розмір - 17881 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят один) кв.м.;

- цільове призначення - для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд товариства;

- кадастровий номер - номер 8 000 000 000:78:131:0001.

Як зазначає позивач він отримав вказані земельні ділянки для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд, який ще у 1995 році був викуплений орендним підприємством «Київлегхарчопостачзбут» (свідоцтво про право власності від 30.11.1995 року № 190), правонаступником якого є ЗАТ «Легхарчопостачзбут», у зв`язку з чим останнім було отримано свідоцтво про право власності від 03.09.2004 року (серія САА № 9384186) на майновий комплекс площею 6175, 30 кв.м., який розташований по вул. Новокостянтинівська, 22 /15 у м. Києві , та свідоцтво про право власності від 03.09.2004 року (серія САА № 384187) на майновий комплекс площею 2194, 20 кв.м., який розташований по вул. Аляб`єва, 15 у м. Києві .

Зі змісту договорів оренди слідує, що Київською міською радою визначено цільове призначення земельних ділянок для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут».

В свою чергу, судом встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 8 000 000 000:78:122:0005) за адресою: м. Київ , вул. Аляб`єва, 15 , розташований майновий комплекс площею 2194,20 кв.м., до якого входить: будівля контори площею 233, 20 кв.м; павільйон ПП-416 площею 329, 40 кв.м; склад сухопродуктів площею 465, 00 кв.м; склад фасованого масла площею 181, 30 кв.м; склад з роздаточною площею 318, 00 кв.м; насосна площею 84, 30 кв.м; лабораторія площею 302, 20 кв.м; прирельсова рампа-склад площею 222, 30 кв.м; будівля ж/д вагової площею 8, 40 кв.м; будівля автовагової площею 50, 10 кв.м.

На земельній ділянці (кадастровий номер 8 000 000 000:78:131:0001) за адресою: м . Київ, вул . Новокостянтинівська , 22 /15 , розташований майновий комплекс площею 6175,30 кв.м., до складу якого входить адміністративна будівля площею 977, 40 кв.м; склад 7 «В», 7 «Г» площею 807, 40 кв.м; склад 1 «А» площею 1007, 10 кв.м; склад 7 «Е» площею 222, 40 кв.м; склад 2 «А», 2 «Б», 2 «В», 2 «Г» площею 198, 50 кв.м.; навіс площею 197, 30 кв.м; склад площею 254, 00 кв.м; склади 2 «Е», 2»Д» площею 230, 90 кв.м; гараж площею 126,70 кв.м; склад 7 «Ж» площею 322, 30 кв.м; склад 7 «А» площею 349, 60 кв.м; склад харчовий площею 1431, 20 кв.м.

Як стверджує позивач дані складські приміщення, використовуються для зберігання готової продукції легкої та харчової промисловості, що підтверджується експлуатаційним дозволом від 17.11.2017 року № а-ІІА-26-00-159-0-С8, виданим Головним управлінням Держпродспоживслужби, відповідно до якого ПрАТ «Легхарчопостачзбут» має право провадити визначені види господарської діяльності з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження (зберігання заморожених напівфабрикатів) за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 15.

Між тим, згідно технічної документації про оформлення ЗАТ «Легхарчопостачзбут» документів на право користування земельними ділянками по вул. Новокостянтинівській, 22/15 та по вул. Аляб`єва, 15 у м. Києві, земельні ділянки знаходяться в промисловій зоні.

Так, зокрема, висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища по місту Києву від 27.10.1995 року № 08-8-14/1835, лист-погодження заступника головного державного санітарного лікаря м. Києва від 18.10.1995 року № 2923, містять інформацію про те, що земельні ділянки розташовані в промислових зонах. На територіях розташовані складські приміщення для зберігання готової продукції легкої та харчової промисловості.

Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельних ділянок - промисловості, комерційного використання і громадського призначення; категорію земель - невизначено; вид використання земельної ділянки для обслуговування та експлуатації комплексу будівель та споруд.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що матеріали технічної документації із землеустрою, які стали підставою для формування земельних ділянок містять інформацію про те, що земельні ділянки знаходяться в промисловій зоні, цільове призначення земельних ділянок - промисловості, комерційного використання і громадського призначення.

Суд наголошує, що цільове призначення земельної ділянки це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

При цьому, обставини обліку у Державному земельному кадастрі земельних ділянок за своїм цільовим призначенням як землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення відповідачами не заперечувалося.

Отже, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позивачем використовуються земельні ділянки для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут», а саме складських приміщень, які забезпечують зберігання готової промислової продукції, зокрема, харчової продукції.

Водночас, слід вказати, що у технічній документації зі складання договорів оренди земельних ділянок, які передаються ЗАТ «Легхарчопостачзбут» для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд товариства на вул. Новокостянтинівській, 22/15, вул. Аляб`єва, 15 в Оболонському районі м. Києва 2006 року наявна земельно-кадастрова інформація щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 500000000:78:131:0001 та 8000000000:78:122:0005, згідно якої під час державної реєстрації, у відповідності до Українського класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Державного комітету України по земельним ресурсам від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, зазначені земельні ділянки віднесені до промисловості, комерційного використання і громадського призначення.

Зазначене підтверджується і відповідачами.

Доводи державного реєстратора в частині зазначення в пояснювальній записці, яка міститься у технічній документації по оформленню «Київському підприємству «Легхарчопостачзбут» документів на право користування земельними ділянками по вул. Новокостянтинівській, 22/15 та по вул. Аляб`єва, 15 у Мінському районі м. Києва, яка виносилась на розгляд Київської міської ради для прийняття рішення від 14.07.1998 року № 93, що документація розробляється для обслуговування та експлуатації цілісного майнового комплексу підприємства, на думку суду, не є безумовними підставами для висновку, що цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами номер 8 000 000 000:78:122:0005, 8 000 000 000:78:131:0001, у відповідності з Наказом №548 має класифікуватися за кодом 03.10 - для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності пов`язаної з отриманням прибутку).

Більше того, лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2018 року №05702-221125, згідно якого, з урахуванням матеріалів документації із землеустрою цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами номер 8 000 000 000:78:122:0005, 8 000 000 000:78:131:0001, у відповідності з Наказом №548 можливо класифікувати за кодом 03.10 - для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності пов`язаної з отриманням прибутку) не є доказом правомірності визначення відповідачем - 2 коду 03.10, оскільки Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) не є уповноваженим суб`єктом для визначення такого коду, а лист останнього, враховуючи його зміст, на думку суду, носить виключно рекомендаційний характер.

В той же час, як вже було вказано судом вище, пункт 1.4 Наказу №548 КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Отже, як вбачається з класифікації, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Відповідно, код КВЦПЗ складається з розділів, якими визначена категорія земель (секцій, позначених літерами, та визначеним кодом), та підрозділів, якими визначені види використання земель в межах певної категорії (позначених кодом відповідної категорії та порядковим номером в межах певної категорії).

Згідно з КВЦПЗ, код цільового призначення 03.10 - для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності пов`язаної з отриманням прибутку) відноситься до секції В - «Землі житлової та громадської забудови».

Приписами частини 1 статті 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Таким чином, підсумовуючи наведене суд констатує, що класифікація цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 8 000 000 000:78:122:0005, 8 000 000 000:78:131:0001 за кодом 03.10 не відповідає частині 1 статті 38 ЗК України, оскільки надані в оренду позивачу землі, з урахуванням наявних документів в матеріалах справи не можуть відноситися до земель житлової та громадської забудови.

При цьому, така класифікація суперечить цільовому призначенню спірних земельних ділянок, а саме використання її за призначенням.

Між тим, частиною 1 статті 65 ЗК України встановлено, що землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (ч. 1 ст. 66 ЗК України).

Відповідно до Наказу №548 до секції J відносяться землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Код КВЦПЗ 11.02 - «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», про присвоєння якого звернувся позивач відноситься до секції J «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» розділу 11 «Землі промисловості (землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд)

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство «Легхарчопостачзбут» здійснює такі види діяльності: перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, виробництво робочого одягу, вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; транспортне оброблення вантажів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Враховуючи наведене в сукупності суд погоджується з доводами позивача, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8 000 000 000:78:122:0005, 8 000 000 000:78:131:0001 можна віднести до земель промисловості (секція «J» Наказу №548) та присвоїти код КВЦПЗ - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

На думку суду, визначення коду КВЦПЗ - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідає документам із землеустрою та змісту поняттю цільового призначення земельної ділянки, яке наведено у статті 1 Закону України «Про землеустрій».

Приписами частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За підсумком наведеного суд приходить до висновку про невідповідність спірних рішень приписам частини 2 статті 2 КАС України.

Таким чином, наявні підстави для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування рішень Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурила Олександра Івановича від 17.07.2019 року № РВ-8000213202019 та № РВ-8000213172019 про відмову у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельні ділянки (кадастрові номери: 8 000 000 000:78:122:0005, 8 000 000 000:78:131:0001) в частині присвоєння таким земельним ділянкам коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

Що ж стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-1 вчинити певні дії суд вважає за доцільне вказати наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1-3 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною 2 статті 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІУ, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

В справі «East/West Alliance Limited проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Кисіїа V. Роїапсі № 30210/96).

Крім того, у пункті 227 рішення у справі «Кудла проти Польщі» Суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необгрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Акзоу V. Тигкеу), пункт 95 та рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Кисіїа V. Роїапсі), заява № 30210/96, пункт 157).

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі № 808/2498/17.

Посилання відповідачів на наявність дискреційних повноважень щодо визначення земельній ділянці коду класифікації видів цільового призначення земель, як підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до наукового висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13.04.2018 року дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Як вже було вказано судом вище внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону 3613-VI.

Згідно частини 7 статті 9 Закону 3613-VI втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом.

Аналогічна заборона міститься і в пункті 5 Порядку №1051.

Варто вказати, що положення Закону 3613-VI не передбачає визначення поняття, що таке втручання та які дії будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань вважаються вручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора.

Натомість, у пункті 5 Порядку №1051 встановлено, що під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених «Законом України «Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Приписами пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Разом з цим, суд звертає увагу, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

Суд виходить із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Таким чином з урахуванням наведеного, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача не є та не може вважатися вручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено протиправність оскаржуваних рішень відповідача-2, з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут» та дотримання суд вважає за можливе зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень суд вважає за можливе зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Інші доводи відповідачів, у тому числі, щодо порушення процесуального строку подання позивачем відзиву на позовну заяву не спростовує наведене судом вище.

Згідно частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід присудити на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 6, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 22/15, код ЄДРПОУ 01882048) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 69, код ЄДРПОУ 39802366), Державного кадастрового реєстратора Головного управління Дергеокадастру у місті Києві Джурило Олександра Івановича (службова адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 69) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурила Олександра Івановича від 17.07.2019 року № РВ-8000213202019 про відмову у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:78:122:0005), в частині присвоєння такій земельній ділянці коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурила Олександра Івановича від 17.07.2019 року № РВ-8000213172019 про відмову у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:78:131:0001), в частині присвоєння такій земельній ділянці коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести до Державного земельного кадастру відомості (зміни до них) про земельну ділянку площею 0,8068 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Аляб`єва, 15 (кадастровий номер 8 00 000 000:78:122:0005), в частині присвоєння такій земельній ділянці коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

5. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести до Державного земельного кадастру відомості (зміни до них) про земельну ділянку площею 1,7881 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/ 15 (кадастровий номер 8 00 000 000:78:131:0001), в частині присвоєння такій земельній ділянці коду класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

6. Судові витрати в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 22/15, код ЄДРПОУ 01882048) за рахунок Державного кадастрового реєстратора Головного управління Дергеокадастру у місті Києві Джурило Олександра Івановича (службова адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 69).

7. Судові витрати в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Легхарчопостачзбут» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 22/15, код ЄДРПОУ 01882048) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 69, код ЄДРПОУ 39802366)

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін