ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2019 року № 826/11407/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод»

до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 .

про зобов`язання вчинити дії,

За участю представників:

від позивача - Шпак М.О.,

від відповідача - Казарян Н.П.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Представник приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі - Відповідач) та просить суд:

Скасувати розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з серпня 2017 року в частині включення громадянина ОСОБА_1 в такий розрахунок;

Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій від 29 серпня 2017 року відповідачем з серпня 2017 року включено громадянами ОСОБА_1 . Однак, стаж роботи, в умовах повного робочого дня на інших роботах із шкідливими умовами зазначеного працівника становить 7 років та 14 днів. Таким чином, у вказаного працівника відсутній необхідний стаж, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. А тому дії відповідача щодо включення його до розрахунку є неправомірними.

Ухвалою суду від 15 вересня 2017 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання відповідної ухвали на усунення недоліків.

Зважаючи на усунення позивачем 03 жовтня 2017 року недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 05 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі №826/11407/17 та призначено судовий розгляд справи на 07 грудня 2017 року.

Водночас судом до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_1 .

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов, який долучено до матеріалів справи та з якого вбачається, що ОСОБА_1 було призначено пільгову пенсію відповідно до списку № 2 в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві з 01 квітня 2017 року на підставі пільгової довідки, яку видано приватним акціонерним товариством «Київський склотарний завод» від 05 червня 2009 року № 109. За таких обставин, жодних порушень чинного законодавства відповідачем допущеного не було.

07 грудня 2017 року у відповідному судовому засіданні судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини , встановлені судом.

29 серпня 2017 року приватним акціонерним товариством «Київський склотарний завод» отримано від Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з серпня 2017 року.

До вказаного розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з серпня 2017 року включено громадянами ОСОБА_1 , якому призначено пільгову пенсію з 01 квітня 2017 року. На підставі розрахунку позивач має відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку в сумі 22 040,46 гривень та в подальшому 5 506,29 гривень щомісячно.

Позивачем 19 червня 2017 року відповідно до первинних кадрових документів та матеріалів атестації видано довідку № 01-146 про підтвердження наявного та спеціального трудового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 .

В розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з серпня 2017 року стаж роботи, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 вказано 12 років та 6 місяців, а частка плати позивача складає 100%.

Однак вказане не відповідає дійсності, оскільки з довідки позивача від 19 червня 2017 року № 01-146 вбачається, що стаж, в умовах повного робочого дня на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на ПрАТ «Київський склотарний завод» у ОСОБА_1 становить 7 років та 14 днів.

За таких обставин, відсутність необхідного стажу в умовах повного робочого дня на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, не дає права на призначення пенсії на пільгових умовах, а тому немає законних підстав для призначення пільгової пенсії громадянину ОСОБА_1 , і як наслідок, включення його в розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з серпня 2017 року є неправомірним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 5 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону;

3) особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до Закону та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121, правління Пенсійного фонду України прийняло постанову від 19 грудня 2003 року № 21-1, якою затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, згідно з пунктами 6.4, 6.5, 6.7 Інструкції суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Згідно з вказаною Інструкцією ПрАТ «Київський склотарний завод» починаючи з 2012 року проводить 100 % відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2017 року відповідно до первинних кадрових документів та матеріалів атестації відповідачем видано довідку № 01-146 про підтвердження наявного та спеціального трудового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 з якої вбачається, що стаж, в умовах повного робочого дня на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на ПрАТ «Київський склотарний завод» у ОСОБА_1 становить 7 років та 14 днів (а.с. - 25-26).

Разом з тим, ОСОБА_1 було призначено пільгову пенсію по Списку № 2 у Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві з 01 квітня 2017 року на підставі пільгової довідки, яку видано закритим акціонерним товариством «Київський склотарний завод» від 05 червня 2009 року № 109 (а.с. - 40-41).

Згідно з зазначеною довідкою, ОСОБА_1 працював у закритому акціонерному товаристві «Київський склотарний завод» з 22 грудня 1983 року по 29 жовтня 2008 року та виконував роботи за професіями: машиніста стекло формуючих машин (оператори скло формувальних машин), налагоджувальника склотарних автоматів і напівавтоматів, зайняті налагоджуванням автоматів, в основних цехах (дільницях), що дає право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі Списку № 2, розділ ХVIII, підрозділ 1,а) робітники код 18.1а, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Суд звертає увагу на те, що вказана довідка є чинною, в судовому порядку не оскаржувалась та не скасована.

Таким чином, при призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 Лівобережним об`єднаним управлінням пенсійного фонду України у місті Києві було проведено розрахунок пільгового стажу та відповідно до даного розрахунку громадянин ОСОБА_1 працював у позивача за професіями, що дають право на призначення пільгової пенсії 24 роки, 3 місяці та 12 днів, а тому відшкодування становить 100% та підлягає відшкодуванню відповідачем.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог зважаючи на їх безпідставність та необґрунтованість.

Судом встановлено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказів протилежного позивачем суду не було надано та правомірність заявлених вимог під час судового розгляду не було доведено.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з предмету адміністративного позову та встановлених обставин під час розгляду справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» (04073, місто Київ, провулок Балтійський, 23, код ЄДРПОУ: 00293278) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (місто Київ, 04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, 14, код ЄДРПОУ: 40376133, адреса для листування: 01601, місто Київ, вулиця Крутий Узвіз, 4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 (відомості відсутні) про зобов`язання вчинити дії.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда