ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2019 року 10:51 № 640/6609/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів - Каракашьяна С.К., Смолія І.В., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до

Прем`єра-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича (01008, м.Київ. вулиця Грушевського, 12/2) Кабінету Міністрів України (01008, м.Київ, вулиця Грушевського, 12/2)

про

визнання дій протиправними, скасування рішення про винесення подання щодо звільнення ,

за участю представників сторін:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача-1, 2 - Бігдан А.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Прем`єр-Міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Кабінету Міністрів України, в якому просить суд:

- визнати протиправною дію Прем`єр-Міністра України, а саме пропозицію Прем`єр-Міністра України до Кабінету Міністрів України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади голови Полтавської обласної державної адміністрації від 13 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Кабінету Міністрів України, а саме пункт 5 «Кадрові питання», підпункт 3 протоколу №10 засідання Кабінету Міністрів України від 13 березня 2019 року, яким вирішено внести Президентові України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Полтавської обласної державної адміністрації;

- визнати протиправною дію Кабінету Міністрів України, а саме пропозицію Кабінету Міністрів України на адресу Президента України П.О. Порошенка щодо звільнення ОСОБА_1 з посади голови Полтавської обласної державної адміністрації від 15 березня 2019 року.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що Прем`єр-Міністром України у пропозиції, адресованій Кабінету Міністрів України, не зазначена жодна з підстав для припинення повноважень позивача як голови Полтавської обласної державної адміністрації. На думку представника позивача, у випадку відсутності обґрунтування, дія Прем`єр-Міністра України щодо внесення такої пропозиції не відповідає вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, а також пункту 10 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298.

У призначене судове засідання представник позивача не прибув, подав до суду клопотання про розгляд даної справи за його відсутності.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідачів зазначила, що повноваження Прем`єр-Міністра України щодо внесення на розгляд Уряду пропозиції щодо звільнення з посади голови місцевої державної адміністрації та відповідно Президенту України прямо визначені законом. Також представник відповідачів стверджувала про безпідставність посилання представника позивача на положення Закону України «Про державну службу», оскільки відповідно до пункту 9-1 частини 3 статті 3 Закону України «Про державну службу» дія цього закону не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників. Відтак, відносини щодо проходження служби позивачем підлягають врегулюванню в порядку Кодексу законів про працю України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та іншими нормативно-правовими актами.

Додатково представник відповідачів повідомила, що протокол засідання Уряду жодним чином не змінює правового становища позивача. В той же час, пропозиція Кабінету Міністрів України про звільнення позивача із займаної посади містить зазначення правових підстав здійснення таких дій, зокрема частина 4 статті 118 Конституції України, пункт 4 частини 1 статті 42 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Указом Президента України від 26 грудня 2014 року №965/2014 ОСОБА_1 призначено головою Полтавської обласної державної адміністрації.

В подальшому, Прем`єр-міністр України звернувся до Кабінету Міністрів України з пропозицією відповідно до частини 4 статті 118 Конституції України та пункту 4 частини 1 статті 42 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади голови Полтавської обласної державної адміністрації.

Вказана пропозиція зареєстрована Департаментом документообігу та контролю Секретаріату Кабінету Міністрів України 13 березня 2019 року за №9363/0/1-19.

Витягом з протоколу №10 засідання Кабінету Міністрів України від 13 березня 2019 року Кабінету Міністрів України підтверджується, що Президентові України внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Полтавської обласної державної адміністрації.

Прем`єр-Міністр України листом від 15 березня 2019 року №5676/0/2-19 вніс Президентові України відповідно до частини 4 статті 118 Конституції України пропозицію щодо звільнення ОСОБА_1 з посади голови Полтавської обласної державної адміністрації.

15 березня 2019 року Президент України видав Указ №76/2019 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Полтавської обласної державної адміністрації».

Незгода позивача із діями та рішенням відповідачів щодо внесення пропозиції про його звільнення із займаної посади зумовила звернення до суду за даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 118 Конституції України голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною 5 статті 118 Конституції України голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

За змістом пункту 31 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України здійснює повноваження, визначені Конституцією України.

У відповідності з частиною 2 статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року №586-XIV (далі - Закон №586-XIV, а редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частин 1 і 2 статті 8 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.

Згідно з частинами 1-3 статті 30 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України. Місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України та підзвітні і підконтрольні йому. Голови обласних державних адміністрацій інформують Президента України і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї повноважень.

Вимогами частини 2 статті 9 Закону №586-XIV визначено, що повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання Кабінету Міністрів України; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради.

Згідно з частиною 2 статті 120 Конституції України організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року №794-VII Кабінет Міністрів України розглядає питання щодо призначення на посаду або звільнення з посади голів місцевих державних адміністрацій і внесення Президенту України відповідних подань.

Згідно з частинами 1-3 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Порядок розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298 (далі - Порядок №298), визначає процедуру розгляду подання щодо, зокрема, призначення на посаду та звільнення з посади голів місцевих держадміністрацій.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 Порядку № 298 голова місцевої держадміністрації призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 7 Порядку № 298 пропозиції Кабінетові Міністрів України щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади голів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій вносить Прем`єр-міністр України.

Пропозиції Прем`єр-міністрові України для подальшого внесення Кабінетові Міністрів України стосовно кандидатур для призначення на посади голів обласних, Київської міської, районних у м. Києві, районних держадміністрацій, першого заступника, заступників голів обласних, Київської міської держадміністрацій, а також заступника голови Київської міськдержадміністрації, повноваження якого стосується сфери виконавчої влади, вносяться після попереднього розгляду в установленому порядку в Секретаріаті Кабінету Міністрів України.

Вимогами пункту 10 Порядку №298 передбачено, що у передбачених законодавством випадках посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб. У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді.

При цьому, суд звертає увагу, що у Конституції України та Законах №586-XIV та №794-VII передбачено повноваження Кабінету Міністрів України вирішувати питання про звільнення голів місцевих державних адміністрацій та вносити Президенту України подання, однак законодавство не визначає форми такого подання. У статті 49 Закону №794-VII визначено акти Кабінету Міністрів України: нормативного характеру у формі постанов та акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань у формі розпоряджень, проте не передбачено, що подання має вноситись у зазначених формах.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що у пропозиції Прем`єр-міністра України від 13 березня 2019 року наведена правова підстава її внесенні, а саме - частина 4 статті 118 Конституції України пункт 4 частини 1 статті 42 Закону №794-VII з викладенням пропозиції Кабінету Міністрів України звільнити ОСОБА_1 з посади голови Полтавської обласної державної адміністрації, що свідчить про внесення такої пропозиції на підставі та з урахуванням норм чинного законодавства.

В частині доводів представника позивача про порушення відповідачами вимог Закону України «Про державну службу», суд вказані твердження відхиляє з підстав того, що відповідно до пункту 9-1 частини 3 статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII дія цього Закону не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників. Тобто, положення Закону України «Про державну службу» не поширюються на спірні правовідносини, а відтак і не підлягають їх застосуванню при вирішенні даної адміністративної справи.

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, в даному випадку оскаржувані дії відповідачів, відображені в листах від 13 березня 2019 року №9363/0/1-19, від 15 березня 2019 року №5676/0/2-19 та протокол засідання Уряду від 13 березня 2019 року №10 не є індивідуальними актами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, адже не змінюють стану суб`єктивних прав та обов`язків позивача, зокрема, не встановлюють, не змінюють та не припиняють прав позивача. Вказані пропозиції та подання відповідачів є проміжною ланкою у вирішенні питання звільнення позивача із займаною посади. При цьому, прийняття остаточного рішення про звільнення з посади голови місцевої державної адміністрації виключно до компетенції Президента України, а відтак саме Указ Президента України від 15 березня 2019 року №76/2019 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Полтавської обласної державної адміністрації» є тим актом індивідуальної дії, який порушує права та законні інтереси позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність порушеного права внаслідок вчинення відповідачами оскаржуваних дій, відтак суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень покладений на них обов`язок доказування виконали, відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий суддя

Федорчук А.Б.

Судді

Каракашьян С.К. Смолій І.В.