Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 грудня 2019 р. Справа № 520/9063/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Борисюк Р.Р.,

за участю:

представників позивача - Рижкова А.О., Урсу Н.О.,

представників Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків" - Колісник І.В., ХворостЯ.М.,

представника Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Кобаль Б. - Крюкової А.О.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Лисичанський желатиновий завод" (93109, Луганська обл., м. Лисичанськ, код ЄДРПОУ 00418030) до Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків" (вул. Євгена Котляра 8/10г, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 00486008), Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Кобаль Б. (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, код ЄДРПОУ 39924774) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Лисичанський желатиновий завод" (надалі за текстом - ТДВ "Лисичанський желатиновий завод", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків" (надалі за текстом - відповідач 1), Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Кобаль Б. (надалі за текстом - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та соціального захисту населення, в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Б. Кобаль, щодо видачі розпорядження оформленого листом № 602-113-18/5328 від 04.04.2019 "Про заборону ввезення в Україну із республіки Узбекистан сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини та інше", щодо заборони ввезення в Україну із республіки Узбекистан сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини тваринного походження та його (Відповідача 2) бездіяльності щодо скасування цього наказу;

- визнати неправомірними дії Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (південна регіональна служба держветсанконтролю) в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків", щодо затримки Товару та відмови в завершенні здійснення контролю Товару та зобов`язати відповідача 1 - Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (південна регіональна служба держветсанконтролю) в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків", повторно розглянути надані транспортні документи на товар за (invoise) № 4-У-БО-L-70 від 13.08.2019 та погодити ввезення Товару належного Позивачу на митну територію України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із не визначенням статусу Республіки Узбекистан, за відомостями розміщеними всесвітньою організацією охорони здоров`я тварин, щодо захворювання на ящур, було заборонено ввезення на територію України тварин та продукції тваринного походження з Республіки Узбекистан відповідно до Наказу головного Державного інспектора ветеринарної медицини України №602-113-18/5328 від 04.04.2019. Позивач зазначає, що епідеміологічна ситуація в Республіці Узбекистані є задовільною для ввезення товару тваринного походження на територію України та належно і в повному обсязі оформив супровідні документи на товар.

У зв`язку з цим вважає дії відповідачів незаконними та такими, що прямо порушують його права та інтереси.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.(а.с.2-3).

В судовому засіданні 11.11.2019 протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду, в порядку ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 23.09.2019 від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. Згідно зі змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.(а.с.39-43).

Від представника відповідача 2 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 27.09.2019 надійшов відзив на позовну заяву. Згідно зі змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.(а.с.57-61).

Від представника ТДВ "Лисичанський желатиновий завод" до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив відповідачів.(а.с.96-97).

Представником відповідача 2 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 17.10.2019 подані заперечення на відповідь на відзив.(а.с.124-126).

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 30.10.2019 від представника відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.(а.с.131-135).

З боку відповідача 1 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшли пояснення.(а.с.150-152).

До Харківського окружного адміністративного суду 11.11.2019 від представника ТДВ "Лисичанський желатиновий завод" надійшли додаткові письмові пояснення до адміністративного позову. (а.с.171-173).

Заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до наказу ТДВ "Лисичанський желатиновий завод" від 24.11.2017 № 557 Семенов І.Г. , заступив на посаду директора позивача з 24.11.2017.(а.с.12).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТДВ "Лисичанський желатиновий завод" має ідентифікаційний код юридичної особи 00418030, місце знаходження юридичної особи: 93109, Луганська область, місто Лисичанськ.(а.с.11).

ТДВ "Лисичанский желатиновий завод", на підставі контракту поставки № 4 У-БО від 01.05.2013 укладеного із ИП ООО "РЕNG SHENG CHARM" (Республіка Узбекистан) є покупцем товару: гольова обрізь шкур великої рогатої худоби (ВРХ) (надалі за текстом -Товар).

Відповідно до контракту Продавець згідно міжнародної товарно-транспортної накладної № 0001 (а.с.20) та інвойсу № 4-У-БО-L-70 від 13.08.2019 (а.с.19), здійснив поставку Товару, шляхом відправлення обумовленої кількості товару авіа сполученням Аеропорт Ташкент - Аеропорт Харків.

Разом із Товаром Продавець направив супровідні документи, а саме: паспорт якості №70 від 13.08.2019 (а.с.22), ветеринарне свідоцтво № 00012 від 22.08.2019 (а.с.21), вантажна митна декларація (ГТД) А ЕDК440392 (а.с.24), рахунок-фактура (інвойс) № 4-У-БО-L-70 від 13.08.2019, пакувальний лист (а.с.23).

ТДВ "Лисичанський желатиновий завод" 28.08.2019 отримав інформацію з "єдиного вікна" № 4503058 сформованого 28.08.2019 від прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аєропорт Харків" про відмову в завершенні здійснення контролю Товару та за листом відповідача 1, вих. № 18/20 від 28.08.2019, отримав вимогу щодо необхідності у зв`язку із виконанням відповідачем 1 вимог ч. 2 ст. 54 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", визначитись (знищення або повернення до країни експортера) позивачу, щодо подальшого поводження із належним йому Товаром ввезеним на митну територію України, який не відповідає законодавству України.

Згідно листа відповідача 2 - Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Кобаль Б. № 602-113-18/5328 від 04.04.2019, у зв`язку із невизначеністю статусу республіки Узбекистан, за відомостями розміщеними всесвітньою організацією охорони здоров`я тварин, щодо захворювання на ящур, було заборонено ввезення в Україну тварин та продукції тваринного походження з Республіки Узбекистан. Вказаний лист став однією з підстав затримки вантажного вагону та повернення товару за межі митної території України. (а.с.28).

З боку відповідача 1, 28.08.2019 о 12:28 год., прийнято рішення про відмову в завершенні здійснення контролю.

В примітці до вказаного рішення зазначено: Лист особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Кобаль Б., № 602-113-18/5328 від 04.04.2019 Про заборону ввезення в Україну із Республіки Узбекистан сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини, репродуктивного матеріалу від них та кормів тваринного походження. Необхідність подачі першої частини загального ветеринарного документу на ввезення, з метою здійснення заходів передбачених ст.ст. 42, 54 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин".(а.с.26).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України) зазначено: товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю, а також державному контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992 № 2498-XII (надалі за текстом - Закон № 2498) державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті здійснюється регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами). Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті є обов`язковим у разі ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), вивезення за межі митної території України об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду всіма видами транспорту.

Положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 18 Закону № 2498).

Відповідно до пункту 4 Типового положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 р. № 801, до повноважень Регіональної ветслужби входить: перевірка достовірності ветеринарних документів; здійснення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю, у разі потреби вибірковий і/або розширений контроль за об`єктами контролю та нагляду, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї; тимчасове зупинення транспортування (переміщення) об`єктів контролю та нагляду у разі порушення операторами потужностей (об`єктів) ветеринарно-санітарних вимог.

Відповідно до пункту 1 Порядку пропуску вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.12.1999 № 49 увезення, вивезення чи транзит через територію України тварин, продуктів і сировини тваринного походження та інших вантажів, в`їзд транспортних засобів, що підлягають обов`язковому ветеринарному контролю, дозволяються за наявності документів, передбачених міждержавними угодами (ветеринарних свідоцтв, сертифікатів), та в разі додержання ветеринарних вимог з урахуванням епізоотичного стану країн-експортерів.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 49, пропуск через митний кордон України вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, дозволяється тільки з країн, благополучних в епізоотичному відношенні, за наявності оригіналу ветеринарного сертифіката країни походження з обов`язковим зазначенням конкретного одержувача та при виконанні ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, після проходження обов`язкового ветеринарного контролю.

Таким чином суд приходить до висновку, що з наведеної норми вбачається: товар може бути випущено у обіг на території України з благополучної в епізоотичному відношенні країни.

У відповідності до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" від 18.05.2017 № 2042-VIII (що є чинним на момент вирішення питання про наявність/відсутність заборон для пропуску спірного товару, надалі за текстом - Закон № 2042) у разі спалаху на території іншої країни хвороб, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ, чи інших хвороб, які становлять загрозу для здоров`я людини та/або тварини, або у разі виявлення таких хвороб у вантажі з продуктами компетентний орган має право залежно від рівня загрози вжити один із таких заходів:

1) заборонити ввезення (пересилання) вантажів із продуктами з усієї території зазначеної країни або її окремої частини (зони або компартмента) та, за необхідності, з країни транзиту;

2) встановити спеціальні умови щодо вантажів з продуктами, які надходять з цієї країни або її окремої території (зони або компартмента).

При цьому, частина друга ст. 54 Закону № 2042 визначає, що якщо інше не передбачено цим Законом, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) проводить затримання вантажів, які не відповідають законодавству, та після консультацій з оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, вживає таких заходів:

1) перевіряє, чи вантаж не становить загрози для здоров`я людини та/або тварини;

2) приймає рішення про знищення чи зміну призначеного використання відповідних продуктів, харчових продуктів нетваринного походження або кормів нетваринного походження, застосування у разі необхідності особливого поводження відповідно до частини сьомої цієї статті або повернення (вивезення) вантажу до країни-експортера (іншої країни).

Суд зауважує, що суттю заборонних заходів по відношенню до товару є убезпечення зараження небезпечними хворобами людей та тварин на території України, попередження розповсюдження епізоотії.

Як вбачається судом з матеріалів справи, на території України листом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.04.2019 № 602-113-18/5328 введена заборона на ввезення з Узбекистану в Україну сприйнятливих до ящуру тварин, продукції, сировини та генетичного матеріалу, отриманих від них та кормів тваринного походження.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 Закону України "Про ветеринарну медицину" вантажі з товарами, що ввозяться на територію України, повинні:

1) бути вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, згідно з вимогами МЕБ;

2) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних державним ветеринарним інспектором країни походження, як це передбачається відповідними ветеринарно-санітарними заходами;

3) у разі ввезення на територію України живих тварин - походити з країн або зон або компартментів, вільних від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, - із зон або компартментів з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню, в межах країни походження та не транспортуватися через територію, щодо якої існують обмеження, підтверджені відповідною міжнародною організацією або ветеринарною адміністрацією країни походження чи транзиту;

4) мати прийнятну ідентифікацію.

Вказана заборона надіслана відповідним органам у вигляді листа від 04.04.2019 № 602-113-18/5328. Підставою для винесення для такого листа Головного державного ветеринарного інспектора України є не визначення статусу Республіки Узбекистан щодо захворювання на ящур, згідно до офіційної інформації всесвітньої організації охорони здоров`я тварин.

Разом з цим суд зазначає, що положеннями п. 2 ч. 1 ст. 96 Закону України "Про ветеринарну медицину" зазначено, що якщо існує високий ризик занесення збудників хвороби тварин, що підлягає повідомленню, на територію України з території сусідньої країни або її передачі через експортні чи транзитні вантажі, Головний державний ветеринарний інспектор України може видати розпорядження про встановлення на території, де є така загроза: заборони, обмежень на ввезення на територію України, вивезення з території України або транзит товарів у зв`язку з ризиком, пов`язаним з переміщенням товарів з таких територій або через них.

Разом з цим суд зазначає, що згідно з офіційною класифікацією МЕБ, республіку Узбекистан не включено до списку країн благополучних (вільних) від ящуру.

Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Украйну об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, затверджені наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики від 14.05.2004 № 71, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.2004 за № 768/9367. (надалі за текстом - Ветеринарні вимоги).

Зокрема Ветеринарні вимоги щодо імпорту в України шкіряної, рогокопитної, кишкової, хутрової, овчинно-хутряної і смушкової сировини, вовни і козячого пуху, щетини, кінського волоса, пір`я і пуху курей, качок, гусей та інших птахів встановлені п. 30 вказаних Ветеринарних вимог.

Відповідно до п.п. 30.1 п. 30 Ветеринарних вимог зазначено, що до ввезення в Україну допускаються шкіряна, рогокопитна, кишкова, хутрова, овчинно-хутрова і смушкова сировина, вовна, козячий пух, щетина, кінський волос, пір`я і пух курей, качок, гусей та інших птахів, а також інша тваринна сировина, отримана від здорових тварин (птахів), вирощених на території країни-експортера, із господарств, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, і виготовлена на підприємствах, що мають дозвіл центральної державної ветеринарної служби країни-експортера на постачання продукції і перебувають під її постійним контролем.

В свою чергу п.п. 30.2 п. 30 Ветеринарних вимог зазначено, що сировина виходить з господарств і адміністративних територій, вільних від заразних хвороб тварин (птахів), у тому числі:

губкоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби і скрепі овець - відповідно до вимог Міжнародного ветеринарного кодексу Міжнародного епізоотичного бюро;

африканської чуми свиней, африканської чуми коней, чуми верблюдів і чуми великої рогатої худоби - протягом останніх 3 років на території країни;

ящуру, віспи овець і кіз - протягом останніх 12 місяців на адміністративній території (штат, провінція, земля, округ і ін.);

сибірки - протягом останніх 3 місяців у господарстві.

Суд констатує, що станом на час 24.05.2019 Республіка Узбекистан не включено до списку країн благополучних (вільних) від ящуру, згідно з офіційної класифікацією МЕБ.

Згідно з ст. 8.8.2 Кодексу здоров`я наземних тварин Всесвітньої організації з охорони здоров`я тварин (надалі за текстом - Кодекс МЕБ) зазначено, що для включення до списку країн благополучних по ящуру Країна-Член МЕБ повина в тому числі: направити до МЕБ декларацію з додатками, виконання програми спостереження за ящуром, розробленою згідно з рекомендаціями МЕБ та надати документовані докази щодо системи недопущення заносу вірусу в країну, яка претендує на статус благополуччя по ящуру.

Країни чи зона яка претендує на статус благополуччя по ящуру, включається до списку країн чи зон, благополучних по ящуру, в яких не ведеться вакцинація, тільки після підтвердження МЕБ пакету необхідних документів. Згідно з офіційної інформації МЕБ Республіка Укзбекистан не відноситься до благополучних країн щодо ящуру.

Збереження в цьому списку обумовлено щорічним наданням в МЕБ відомостей вказаних вище та ін.. документів, вказаних в ст. 8.8.2 Кодексу МЕБ.

Відповідно до ст. 8.8.5 Кодексу здоров`я наземних тварин Всесвітньої організації з охорони здоров`я тварин зазначено, що країною чи зоною, зараженою ящуром, вважається країни або зона, яка не відповідає вимогам для визначення країни чи зони, вільних від ящуру, згідно з офіційною класифікацією МЕБ.

Порівнюючи суспільну значимість об`єкту захисту згідно з ч. 1 ст. 2 з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 3, 8 Конституції України, суд вважає за необхідне віддати беззаперечний пріоритет інтересу захисту життя та здоров`я людини від зараження ящуром, а відтак, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та соціального захисту населення, в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Б. Кобаль, щодо видачі розпорядження оформленого листом № 602-113-18/5328 від 04.04.2019 "Про заборону ввезення в Україну із республіки Узбекистан сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини та інше", щодо заборони ввезення в Україну із республіки Узбекистан сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини тваринного походження діяла у спосіб та в межах компетенції визначеної чинним законодавством, неправомірні дії або неправомірна бездіяльність з їх боку відсутня, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання не правомірними дії задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги звернутої до Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків" суд вважає її похідної та залежною від першої позовної вимоги та як наслідок вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Лисичанський желатиновий завод" до Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків", Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Кобаль Б. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19 грудня 2019 року.

Суддя Ю. О. Супрун