ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа

№ 607/4/16-ц

у 1-й інстанції Братасюк В.М.

№ 22-ц/817/618/19

- Щавурська Н.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

секретаря - Сович Н.А.

сторін - позивача ОСОБА_1 і її представника адвоката

Крічфалушій Л.І., представників відповідача

Тернопільського національного технічного

університету ім. І.Пулюя — Митник І.М.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2019 року, постановлене суддею Братасюком В.М., у цивільній справі № 607/4/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя про визнання безпідставним нарахування додаткових витрат, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя, в обґрунтування якого зазначила, що з 1991 року проживає у кімнаті АДРЕСА_1 блоку АДРЕСА_2 гуртожитку АДРЕСА_3 та здійснює оплату послуг за електроенергію, водопостачання, водовідведення, опалення, квартплату, що надаються відповідачем, згідно з розробленими Виконавцем надання послуг та затвердженими Тернопільською міською радою тарифами. Однак, всупереч вимог закону (п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженим постановою Ради міністрів України від 03.06.1986 р. за № 208, Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, Закону України “Про житлово-комуналльні послуги”) відповідач, який не укладав з нею договору, з грудня 2012 року почав нараховувати їй оплату за додаткові послуги, до складу яких входять витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу гуртожитку, в тому числі спеціалістів, які обслуговують внутрішньобудинкові мережі, яких вона не отримувала. Факт безпідставності включення відповідачем в оплату за проживання в гуртожитку додаткових послуг за період з 01.09.2013 року до 28.02.2015 року в сумі 4 515, 24 грн., якими вона не користується та які не входять у структуру витрат квартирної плати для мешканців даного гуртожитку встановлено таким, що набрало законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07.10.2015 року в справі № 607/6310/15-ц. В зв`язку з цим просила: визнати безпідставним нарахування додаткових послуг за період з 01.12.2012 року до 31.05.2016 року; зобов`язати списати суми нарахувань оплати за проживання в гуртожитку в розмірі 4 515, 24 грн. та здійснити перерахунок нарахувань за житлово-комунальні послуги на суму 2 242, 21 (за період з 01.12.2012 року до 31.08.2013 року) і 1 910,27 грн. (за період з 01.03.2015 року до 31.05.2016 року) за нарахування додаткових послуг, тобто за весь період з 01.12.2012 року до 31.05.2016 року нарахувань додаткових послуг в сумі 8 667, 72 грн.; зобов`язати списати з суми заборгованості за проживання в гуртожитку на суму 4 515, 24 грн. і здійснити перерахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги на суму 2 242 , 21 грн. (за період з грудня 01.12.2012 року до 31.08.2013 року) і 1910, 27 грн. (за період з 01.03.2015 року до 31.05.2016 року) за нараховані додаткові послуги, тобто за весь період з 01.12.2012 року до 31.05.2016 року нарахувань додаткових послуг в сумі 8 667, 72 грн. Крім цього, беручи до уваги те, що починаючи з 2003 року вона неодноразово зверталася за захистом порушених відповідачем прав на проживання в гуртожитку (в зв`язку з незаконним виселенням; безпідставним нарахуванням оплати за додаткові послуги; отриманням інформації з приводу належного органу, який вправі видавати необхідні їй довідки; зволіканням її звернень щодо проведення необхідного ремонту електропроводки в кімнатах; з метою з`ясування розміру оплати за проживання без включення вартості додаткових послуг; щодо зникнення її прізвища зі списків жильців гуртожитку, а також з урахуванням того, що відповідачем створюються несприятливі умови для її проживання в гуртожитку, наслідком чого є постійні душевні страждання та погіршення стану її здоров`я, вважає, що їй заподіяно також моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 10 000 грн. та просила стягнути з відповідача.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, постановленим у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; в зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи; з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки тій обставині, що договір про надання послуг від 01.11.2012 року між Тернопільським національним технічним університетом та Технічним коледжем Тернопільського національного технічного університету, укладено без її відома, і до його укладення вона 12 років проживала на відповідних площах у гуртожитку; вона не уповноважувала адміністрацію коледжу на відшкодовування ним університету коштів за отримані нею комунальні послуги й не була попереджена, що коледж зобов`язувався платити за неї. Крім цього, з урахуванням тієї обставини, що з вересня 2015 року будинок передано на баланс Університету, вважає, що додаток до договору від 26.08.2015 року не має юридичної сили.

Звертає увагу, що відповідно до п. 38 Примірного положення витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. В свою чергу, вона здійснювала оплату за спожиті житлово-комунальні послуги (за електроенергію, водопостачання та водовідведення, опалення, квартплату) згідно з розробленими Виконавцем та затвердженими Тернопільською міською радою розрахунками рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи, що не заперечувалося відповідачами при розгляді справи та підтверджується наявними в матеріалах даної справи квитанціями про оплату.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів, що відповідачем надавалися їй для погодження будь-які цивільно-правові угоди, які б регламентували надання їй додаткових послуг, вважає встановлені судом обставини в частині надсилання їй відповідачем для підписання Договору про надання житлово-комунальних послуг та на утримання послуг з утримання будинку від 04.02.2016 року й непідписання такого проекту договору такими, що не підтверджені наявними в справі доказами. Тому, з урахуванням вимог закону, які передбачають визначення вартості додаткових послуг, не пов`язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються в гуртожитках, понад розмір плати за послуги й на підставі договорів, укладених відповідними надавачами послуг з наймачами та (або) власниками житлових приміщень у гуртожитках та відсутністю відповідного договору між нею та відповідачем, вважає безпідставним нарахування останнім їй таких послуг. На думку позивача, наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують наявність у штатному розписі певних посад і вихід на роботу слюсара-сантехніка, слюсара-електрика (електромонтера), охоронців, завідувача гуртожитком жодним чином не підтверджуюють факту надання позивачу будь-яких додаткових послуг. Зокрема, з урахуванням відсутності її у списках жильців завідувача гуртожитком ОСОБА_2 , вважає безпідставним необхідність оплачувати з її боку додаткові послуги у вигляді надбавки завідуючого за напруженість в роботі та на оздоровлення. З урахуванням не здійснення слюсарем-сантехніком та слюсарем-електриком жодного аварійного обслуговування приміщення гуртожитку вважає безпідставним наявність у неї обов`язку оплачувати додаткові послуги у вигляді передбачених для них надбавок на оздоровлення. Також, з урахуванням тієї обставини, що охоронці від університету обслуговують лише студентів, а до мешканців сімейних блоків жодного відношення не мають, вважає безпідставним включення до оплати нею за проживання в гуртожитку додаткових витрат у вигляді оплати праці охорони. Крім цього, з урахуванням тієї обставини, що послугами паспортиста від університету вона не користувалася та не користується, так як її приписна форма № 16 знаходиться в паспортиста коледжу і необхідні їй довідки видає паспортист коледжу, вважає безпідставним включення відповідачем до оплати послуг за гуртожиток і додаткові послуги, що включають оплату надбавки та оздоровлення паспортиста університету.

Звертає увагу й на неврахування судом першої інстанції існування, як мінімум чотирьох різних тарифів щодо вартості послуг за проживання в гуртожитку: окремо — для студентів (блоки 11 і 13, за якими й здійснюють нагляд охоронці) і три різних тарифи для сімейних жильців (в тому числі, які включають і які не включають вартості додаткових послуг), а також кількох різних калькуляцій, які стосуються одного і того ж періоду.

Крім цього, беручи до уваги неодноразове зазначення відповідачами в період з 2003 до 2015 року різних загальних площ, якими вона користувалася для проживання (53, 22 кв АДРЕСА_4 у 2003 році; 44, 92 кв. м у 2007 році, 54, 59 кв. м у 2012 році; 45, 44 кв. м у 2013 році та 54, 59 кв. м у 2016 році) в той час як, починаючи з дати виготовлення технічної документації на гуртожиток (з 2003 року), жодні реконструкції нею не проводились, і розмір яких відповідно впливав на розрахунки вартості додаткових та інших послуг, вважає незаконним нарахування вартості оплати послуг за проживання нею в гуртожитку в сумах, зазначених відповідачем.

Також, здійснене Університетом відкоригування додаткових послуг в сумі 593, 01 грн. не було передано Коледжу для здійснення відповідних розрахунків оплати таких послуг.

У зв`язку з відсутністю у постанові КМУ “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.1996 року № 1548 норм, які б передбачали покладення відповідальності за надання послуг проживання в студентських гуртожитках,їх якість, а також обґрунтованість розмірів плати на керівників цих закладів та норм, які б передбачали встановлення керівництвом навчального закладу конкретного розміру плати за проживання в гуртожитку, вважає, що до 19.08.2015 року університет повинен був нараховувати плату за користування жилим приміщенням у гуртожитку у відповідності до вимог абзацу другого п. 38 Примірного положення по ставках (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду, а з 19.08.2015 року розмір плати за житлово-комунальні послуги повинен визначатися відповідно до встановлених Тернопільською міською радою цін/тарифів на такі послуги.

Крім того вважає необґрунтованим неврахування судом тих обставин, що безпідставне нарахування додаткових послуг та неодноразові судові процеси обумовили порушення психоемоційної сфери існування її особистості й досі перешкоджають можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, тобто, спричинили їй моральні страждання.

У своєму відзиві ОСОБА_3 . І. Пулюя відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду — законним і таким, що скасуванню не підлягає.

В обґрунтування заперечень у частині неврахування судом тієї обставини, що договір про надання послуг від 01.11.2012 року укладався без згоди позивача вказав, що нарахування витрат на додаткові послуги здійснювалось Університетом згідно встановленої ним калькуляції не конкретно позивачу, а згідно з визначеними у Додатку до договору площами, що давало право на укладення Договору з Додатками без відому ОСОБА_1 й що відповідно було враховано судом.

Крім цього, нарахування додаткових послуг Університетом здійснювалось на підставі наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України № 736/902/758 від 23.07.2010 року «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» (розділу 2), відповідно до якого встановлення вартості платної послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з її наданням (п. 2.1. Порядку). Складовими витрат є: витрати на оплату праці працівників; нарахування на оплату праці відповідно до законодавства; безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; капітальні витрати; індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства (п. 2.2 Порядку).

Розрахунок вартості проживання різних категорій осіб (сімей працівників, аспірантів університету, студентів) визначено відповідними калькуляціями, затвердженими ректором, які усі включають заробітну плату працівників гуртожитку: слюсара-сантехніка, слюсара-електрика (електромонтера), охоронця, завідувача гуртожитком. Вказані послуги охоплюються поняттям «додаткові послуги» і не є платою за користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку.

Витрати, які включені в додаткові послуги для жильців гуртожитку, в тому числі і для ОСОБА_1 , є фактичними і обгрунтованими. Вони мають пряме, однакове відношення до всіх мешканців гуртожитку і не можуть відшкодовуватись за рахунок інших джерел надходжень.

Зазначає, що університет нараховував особам, які проживають в гуртожитку і не перебувають з Університетом в трудових відносинах, оплату за проживання в гуртожитку, яка в платіжних вимогах іменувалась як «додаткова послуга» - виходячи з терміну, який використано в п. 27 Постанови Кабінету Міністрів № 896 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги від 01.06.2011 року. Вказане поняття «додаткові послуги» охоплює послуги, які надаються у студентських гуртожитках для проживання осіб, які працюють в інших установах установах і визначається понад розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і житлово-комунальні послуги. Таке нарахування не суперечить Положенню про гуртожитки, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 84 від 27.04.2015 року, оскільки відповідно до п. 7 цього Положення особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 під час судового розгляду справи не заперечувала факту звернення ТК ТНТУ з пропозицією укласти договір на проживання в гуртожитку та зазначила про своє небажання встановлювати договірні відносини, а тому нарахування плати проводиться по факту її проживання та користування послугами, які надаються й іншим мешканцям блоку 16 гуртожитку № 3.

Вважає, що здійснення посадових обов`язків працівниками гуртожитку (слюсар-сантехнік, слюсар-електрик, завідувач гуртожитку, працівник відомчої охорони) необхідне для його належного функціонування, і цими послугами користуються всі мешканці гуртожитку, в тому числі і позивач. Пост охорони знаходиться внизу гуртожитку при його вході, який є єдиним, і яким користуються всі мешканці гуртожитку без виключення. До посадових обов`язків завідувача гуртожитку належить забезпечення технічно грамотної, безперебійної та економічної експлуатації гуртожитку, забезпечення належного порядку санітарного стану в гуртожитку тощо.

Твердження ОСОБА_1 що до вартості додаткових послуг включалися послуги паспортиста є безпідставним та підтверджується калькуляціями від 18.03.2016 року, за якими у вартість додаткових послуг включені лише витрати на часткову оплату праці завідувача гуртожитком, слюсаря-сантехніка, слюсаря-електрика (електромонтера) та охоронця.

Вказує, що формування вартості проживання для всіх категорій мешканців, студентів, працівників, сімейних та інших мешканців в блоках гуртожитку, які знаходяться в управлінні університету, є однаковим, що підтверджено відповідними калькуляціями, що містяться в матеріалах справи. При цьому, формування однієї калькуляції для всіх проживаючих є неможливим, оскільки в калькуляцію для проживання працівників, сімейних, аспірантів, інших мешканців, крім витрат на квартплату та додаткові послуги закладено ще витрати, які не мають відношення до мешканців Технічного коледжу ТНТУ (зокрема, заробітна плата директора, інспектора студмістечка), а для студентів до цих витрат додано ще й придбання ліжок, стільців, тумб, іншого інвентарю, прання білизни, оплата поточного ремонту тощо. Формування вартості проживання в блоках гуртожитку, які знаходяться в управлінні коледжу, здійснюється самим коледжем з врахуванням тих витрат на послуги, які ним надаються.

Позивач є мешканкою блоку гуртожитку, що знаходиться на балансі університету і наданий коледжу у тимчасове користування згідно з Договором про надання послуг від 01.11.2012 року, відповідно до якого Позивач є мешканкою гуртожитку, переданому в тимчасове користування коледжу, а університет є балансоутримувачем тієї площі, на якій проживає ОСОБА_1

Університет має укладений договір на вивіз сміття, проте не закладає таких витрат у Розрахунок сум нарахувань за тимчасове проживання 3-ох осіб в кімнатах 7-8 блоку 16, оскільки здійснює обслуговування лише частини житлових приміщень будівлі, а не прибудинкової території. Контейнер для вивозу ТПВ передбачений лише для мешканців університету, а не для господарських потреб структурного підрозділу - коледжу. Коледж мав і має укладений договір з ПП «Катруб» на вивіз ТПВ у кількості 2 контейнери.

Нарахування оплати за додаткові послуги позивачу проводиться згідно з «Калькуляцією витрат на додаткові послуги, що не пов`язані з утриманням будинків та споруд і надаються в гуртожитку № АДРЕСА_5 ТНТУ ім. Пулюя для жильців Технічного коледжу згідно договору про надання послуг від 01.11.2012 року».

Звертає увагу, що житлова площа ОСОБА_1 жодного разу не змінювалася, а змінювалася площа місць спільного користування, про що належним чином укладені додатки до договору про надання послуг між університетом та коледжем, однак з урахуванням того, що предметом позову є визнання безпідставним нарахування додаткових витрат, а не комунальних послуг в цілому чи визначення правильності нарахування вартості житлово-комунальних послуг, то вказана обставина, як така, що не стосується предмета позову, на увагу не заслуговує.

Також звертає увагу, що предметом позову в справі № 607/6310/15-ц було стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та несплату комунальних платежів, а не визнання безпідставним нарахування додаткових послуг. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду в справі № 607/6310/15-ц не встановлено факту безпідставності нарахування додаткових послуг, зазначено, що доказів надання додаткових послуг матеріали цієї справи не містять та було відмовлено у їх стягненні.

Крім того, ОСОБА_1 не підтверджено жодними доказами факт заподіяння їй відповідачами моральних страждань чи втрат немайнового характеру. Позивачем не надано доказів про те, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування, вина відповідачів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник адвокат Крічфалушій Л.І. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представники відповідача Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя — Митник І.М., Алілуйко О.І. в судовому засіданні апеляційної скарги не визнали з підстав, наведених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, перевіривши законність оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 поселена в гуртожиток за адресою АДРЕСА_6 в 1991 році, як молодий спеціаліст обласного управління освіти і на даний час проживає з малолітнім сином в кімнатах 7-8 АДРЕСА_7 .

До 2003 року вказане приміщення використовувалося як гуртожиток, а 11 червня 2003 року на нього було оформлено право власності: будівля гуртожитку розміром 7972.1 кв.м. є власністю держави в особі Верховної Ради України та перебуває у повному господарському віданні Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя (т. 1 а.с. 39).

У вказаному приміщенні, як на дату оформлення права власності, так і на дату передачі його Університету, проживало 5 сімей, дорослі члени яких не перебували в трудових відносинах з Університетом, і не підлягали виселенню без надання іншого приміщення, в тому числі, й сім`я ОСОБА_1

Згідно Наказу ТНТУ ОСОБА_4 . І. Пулюя від 16.05.2007 року № 227-01 з метою покращення забезпечення студентів ТДТУ та Технічного коледжу ТДТУ місцями для проживання в гуртожитку АДРЕСА_3 а та раціонального використання житлового фонду Університету та Технічного коледжу ТДТУ, наказано передати на баланс Технічному коледжу ТДТУ з 01 червня 2007 року частину студентського гуртожитку АДРЕСА_3 .

Як вбачається з акту прийому-передачі матеріальних цінностей, складеному комісією з представників ТДТУ ім. І.Пулюя та Тернопільського технічного коледжу, затвердженого 04.06.2007 року ректором ТДТУ ім. І. Пулюя та директором Технічного коледжу ТДТУ ім. І. Пулюя, ТДТУ ім. І. Пулюя передав з балансу, а Технічний коледж прийняв на баланс частину гуртожитку по АДРЕСА_6 , згідно Наказу ТДТУ № 227-01 від 16.05.2007 року.

01 листопада 2012 року згідно договору з надання послуг Університет передав Коледжу в користування спеціально обладнані приміщення загальною площею 193, 34 кв.м, (в т.ч. житлова площа - 111,8 кв.м та 81,54 кв.м - площа місць спільного користування) для тимчасового проживання осіб, які визначені Університетом в додатку № 1 до вказаного договору - п`ять сімей, поселені в гуртожиток до 2003 року ( т. 1 а.с. 40-41).

Згідно додатку до зазначеного договору, предметом вказаного договору є кімнати 7-8 блоку 16, жилою площею 29,7 кв.м, які займає ОСОБА_1 .

З угод про зміну істотних умов договору вбачається, що на протязі 2012-2015 років сторонами вказаного договору змінювались в додатку лише розміри місць спільного використання в блоці 16, які повинна була оплачувати ОСОБА_1 : в 2012 році така площа становила 24,89 кв.м; в 2013 році - 15,44 кв.м згідно угоди про зміну істотних умов договору від 26.02.2013 року (т. 1 а.с. 42, 44, 242-243).

Відповідно до п. 1.1 Положення про ТК ТНТУ коледж - відокремлений структурний підрозділ ТНТУ без права юридичної особи відповідно до Закону України “Про вищу освіту” з делегуванням йому зі сторони університету окремих прав фінансово-господарської діяльності в межах, передбачених Статутом університету і Положенням про ТК ТНТУ, згідно з нормами чинного законодавства України.

Пунктом 2.4.2 вказаного договору передбачено, що замовник - Коледж зобов`язаний використовувати передані у тимчасове користування приміщення відповідно до їх призначення та до 28 числа поточного місяця вносити плату за надані послуги з водопостачання та водовідведення, електропостачання, теплопостачання, що надаються згідно займаних площ та кількості мешканців, вказаних замовником у Додатку № 1 до цього Договору, а також витрати на послуги з утримання будівлі згідно представлених виконавцем рахунків та витрати на додаткові послуги згідно калькуляції, встановленої виконавцем - Університетом.

Коледж перераховує кошти Університету, а мешканці, котрі проживають на площах, зазначених у Договорі, - перераховують Коледжу.

Бухгалтерією ТНТУ ОСОБА_4 . І. Пулюя здійснюється нарахування сум, призначених до оплати ОСОБА_1 за наданні послуги з водопостачання та водовідведення, електропостачання, теплопостачання, що надаються згідно займаної площі та кількості мешканців, а також вартість додаткових послуг згідно калькуляції, встановленої Університетом. Технічний коледж лише виставляє до оплати ОСОБА_1 відшкодовані ним кошти Університету.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за відшкодування комунальних послуг за період з березня 2012 року по травень 2016 року включно, ОСОБА_5 виставлені Технічним коледжем до сплати 8667, 72 грн. додаткових витрат, які нараховані Університетом за умовами Договору від 01.11.2012 року та сплачені Технічним коледжем.

Договір про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі з ОСОБА_1 не був укладений.

Університет нараховував особам, які проживають в гуртожитку і не перебувають з Університетом в трудових відносинах, оплату за проживання в гуртожитку, яка в платіжних документах зазначалася як “додаткова послуга”- виходячи з терміну, який використано в п. 27 Постанови Кабінету Міністрів № 896 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 року.

Вказане нарахування проводилось Університетом, починаючи з 01.12.2012 року, дати набрання чинності доповнення, яке внесено 07.11.2012 року Кабінетом Міністрів України Постановою № 1056 до Переліку платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності (надалі Переліку платних послуг). Дане доповнення розширило перелік осіб, яким навчальні заклади мали право надавати житлово-комунальні послуги.

В основу вартості додаткових послуг, які встановлені для гуртожитку № 3 покладена заробітна плата працівників, які задіяні в його діяльності, а саме директор студмістечка, інспектор студмістечка, паспортист, завідувач гуртожитком, слюсар-сантехнік, слюсар-електрик, охоронець. При цьому, з перелічених до складу вартості додаткових послуг, що нараховувались для позивача включені лише послуги: завідувача гуртожитком, слюсара-сантехніка, слюсара-електрика, охоронця; вартість послуг директора студмістечка, інспектора студмістечка та паспортиста, поряд з іншими включена лише в оплату вартості додаткових послуг для студентів і позивача в даній справі не стосуються.

Посаду слюсаря-сантехніка з обслуговування гуртожитку за адресою: АДРЕСА_8 ) займає ОСОБА_6 . Дана штатна одиниця встановлена згідно з штатних розписів університету, затверджених Міністерством освіти і науки України. До його посадових обов`язків згідно посадової інструкції, зокрема, належать забезпечення безперебійної і безпечної роботи сантехнічного обладнання, систем водопостачання та водовідведення гуртожитку, своєчасне проведення оглядів, планово-попереджувальних ремонтів, заміна сантехнічного обладнання, запірної арматури гуртожитку тощо. Зазначені послуги КП «Тернонільводоканал» не надавалися, що підтверджується листом КП «Тернопільводоканал» № 775/16 від 25.03.2016 року (т. 1 а.с. 162), тому в розмір квартплати включені не були та нараховувалися понад розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Посаду слюсаря-електрика 0,5 окладу з обслуговування гуртожитку за адресою АДРЕСА_8 ) займає ОСОБА_7 І Штатна одиниця встановлена згідно штатних розписів університету, затверджених Міністерством освіти і науки України. До його посадових обов`язків згідно посадової інструкції, зокрема, належить забезпечення безперебійної і безпечної роботи, ремонт і правильна експлуатація електрообладнання гуртожитку, проведення оглядів, планово-попереджувальних ремонтів, перевірки енергосистем, проведення контролю за роботою електроплит, здійснення їх ремонту тощо. Зазначені послуги не були включені в розмір квартплати та нараховувалися понад розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до Додатку № 15 до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1603 від 28.09.2011року.

Факт наявності на поверсі, де знаходиться квартира позивача, електричної плити та факт користування такою плитою підтвердила в суді апеляційної інстанції сама ОСОБА_1 , надаючи суду відповідні пояснення.

Посаду завідувача гуртожитку за адресою АДРЕСА_6 м. Тернопіль (гуртожиток № АДРЕСА_5 ) займає ОСОБА_2 . Штатна одиниця встановлена згідно штатних розписів університету, затверджених Міністерством освіти і науки України. До її посадових обов`язків згідно посадової інструкції, зокрема, належить: забезпечення технічно-грамотної, безперебійної та економічної експлуатації гуртожитку, забезпечення належного порядку та санітарного стану в гуртожитку тощо.

Охорону у гуртожитку забезпечують працівники відділу відомчої охорони.

Вказані послуги охоплюються поняттям «додаткові послуги» і не є платою за користування приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку.

Розрахунок цих послуг встановлений у відповідних калькуляціях, затверджених ректором.

Так, представником відповідача надано калькуляцію витрат на додаткові послуги, що не пов`язані з утриманням будинків та споруд і надаються в гуртожитку АДРЕСА_5 ТНТУ ім. Пулюя для жильців Технічного коледжу згідно договору про надання послуг від 01.11.2012 року на період проживання: з 01.10.2012 року до 31.12.2012 року, затверджена ректором ТНТУ 01.10.2012 року; калькуляцію витрат на додаткові послуги на період проживання з 01.01.2013 року до 01.01.2014 року, затверджену ректором ТНТУ 25.02.2013 року; калькуляцію витрат на додаткові послуги на період проживання з 01.01.2013 року до 31.08.2013 року, затверджену ректором ТНТУ 25.04.2013 року; калькуляцію витрат на додаткові послуги на період проживання з 01.09.2013 року до 01.01.2014 року, затверджену ректором ТНТУ 10.09.2013 року; калькуляцію витрат на додаткові послуги на період проживання з 01.01.2014 року до 31.08.2014 року, затверджену ректором ТНТУ 22.01.2014 року; калькуляцію витрат на додаткові послуги на період проживання з 01.09.2014 року до 31.08.2015 року, затверджену ректором ТНТУ 19.08.2014 року; калькуляцію витрат на додаткові послуги на період проживання з 01.03.2015 року до 31.08.2015 року, затверджену ректором ТНТУ 03.03.2015 року; калькуляцію витрат на додаткові послуги на період проживання з 01.05.2015 року до 31.08.2015 року, затверджену ректором ТНТУ 07.05.2015 року; калькуляціі вартості проживання в гуртожитку № 3 ТНТУ ім. Пулюя для студентів денної форми навчання на період проживання з 01.09.2012 року до 31.08.2016 року, затверджені ректором ТНТУ 15.04.2013 року, 22.05.2013 року, 27.05.2014 року, 19.05.2015 року; калькуляції витрат на додаткові послуги, що не пов`язані з утриманням будинків та споруд і надаються в гуртожитку АДРЕСА_5 ТНТУ ім. Пулюя для жильців Технічного коледжу згідно договору про надання послуг від 01.11.2012 року на період проживання з 01.10.2012 року до 31.12.2015 року, затверджені ректором ТНТУ 18.03.2016 року; а також табелі виходу працівників, які здійснювали обслуговування площі гуртожитку, яка перебуває на балансі університету за період 2013-2015 роки та штатні розписи ТНТУ ім. Пулюя (т.1 а.с. 82-154).

З даних калькуляцій вбачається, що в структуру додаткових послуг включено: оплату праці працівників гуртожитку № 3, нарахування на заробітну плату, утримання відомчої охорони, оплата праці охоронців, нарахування на заробітну плату відомчої охорони.

Також, в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду в даний час перебуває цивільна справа № 607/41/17 за позовом Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів з надання додаткової послуги в сумі 8 667, 72 грн., нарахованих за період з 01.12.2012 року до 31.05.2016 року, провадження в якій судом зупинено.

Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 18 Примірного положення про гуртожитки № 208 від 03.06.1986 року громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов`язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до п. 38 цього Положення.

Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується (п. 38 Примірного положення).

Крім цього, згідно з п. 6 постанови КМУ від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров`я України, інші міністерства і центральні органи виконавчої влади, до сфери яких належать навчально-виховні заклади, за погодженням з Мінфіном встановлюють граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках.

У відповідності до п. 2 Наказу № 284/423/173 від 28.03.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2011 року за № 520/19258 “Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності” конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках встановлюється керівником вищого навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом студентів і розраховується відповідно до Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23.07.2010 № 736/902/758, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2010 року за № 1196/18491, виходячи з нормативу житлової площі на кожного мешканця, встановленого згідно з проектною документацією при будівництві гуртожитку та розрахункового коефіцієнта загальної площі, що припадає на кожного мешканці гуртожитку.

Для визначення вартості проживання в гуртожитку складають калькуляцію, де витрати на утримання гуртожитку і прилеглої території обчислюють з урахуванням вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560.

У разі якщо строк дії договору закінчився, а особа, заселена в гуртожиток на підставі такого договору, продовжує користуватися майном і отримувати послуги, на неї покладається обов`язок сплачувати за такі послуги в розмірах, у строки та в порядку, що були визначені договором, строк якого закінчився.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

За ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується відповідно до умов договору в порядку визначеному Кабінетом Міністрів (ст. 12 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”).

Постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 року затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, у сфері житлово-комунальних послуг:

1) надання спеціально облаштованих будинків і приміщень, що перебувають на балансі навчальних закладів, для тимчасового проживання;

2) надання під час канікул вільних спеціально облаштованих приміщень гуртожитків для тимчасового проживання;

3) надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитків навчальних закладів для проживання:

- осіб, які навчаються або працюють у відповідному навчальному закладі;

- абітурієнтів відповідного навчального закладу під час вступних іспитів;

- осіб, які направлені у відрядження до таких навчальних закладів;

4) надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень;

5) заміна сантехнічних виробів, газового, електротехнічного та іншого обладнання:

- у разі пошкодження або знищення з вини користувачів;

- на вимогу громадян, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, у встановленні:

- поліпшеного обладнання;

- нового обладнання до закінчення строку експлуатації встановленого обладнання, визначеного технічними нормативами;

6) надання комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі навчальних закладів;

7) надання на вимогу осіб, які проживають у спеціально облаштованих будинках і приміщеннях, що перебувають на балансі навчальних закладів, додаткових послуг, крім тих, що визначені підпунктом 5 цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги від 01.06.2011 року затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг). Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Пунктом 27 Порядку встановлено, що вартість додаткових послуг, що не пов`язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій і надаються у гуртожитках для проживання сімей, визначається понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених відповідними надавачами послуг з наймачами та (або) власниками житлових приміщень у гуртожитках.

Поняття "додаткові послуги" охоплює послуги які надаються у студентських гуртожитках для проживання осіб, які працюють в інших установах і визначається понад розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і житлово-комунальні послуги.

Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України № 736/902/758 від 23.07.2010 року затверджено Порядок надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, пунктом 1.2 якого встановлено, що при наданні платних послуг, що не належать безпосередньо до сфери освітньої діяльності, застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють надання послуг у відповідній сфері діяльності.

Відповідно до пункту 1.6. Наказу, платні послуги, визначені цим Порядком, надаються на підставі:

- письмової заяви - для фізичної особи, що складається в довільній формі;

- договору (контракту) - для фізичної або юридичної особи;

-за фактом оплати надання платної послуги у порядку, визначеному законодавством.

У п.п. 2.1, 2.2 розділу ІІ цього Порядку зазначено, що вартість платної послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з її наданням. Складовими витрат є: витрати на оплату праці працівників, нарахування на оплату праці відповідно до законодавства, безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій, капітальні витрати; індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства.

До витрат на оплату праці працівників, які залучені до надання платної послуги, враховуються розміри посадових окладів, ставок заробітної плати (у тому числі погодинної оплати), підвищення, доплати, надбавки та інші виплати обов`язкового характеру, визначені відповідними нормативно-правовими актами.

При формуванні витрат на оплату праці працівників, що залучені до надання платної послуги, можуть враховуватись виплати, що носять заохочувальний характер, матеріальна допомога у порядку, встановленому законодавством та колективними договорами.

Кількість ставок (штатних одиниць) працівників, які залучаються до надання платної послуги, визначається виходячи з необхідності врахування всіх функцій і видів робіт, які безпосередньо пов`язані з організацією надання кожної конкретної платної послуги замовникам.

Для цього можуть використовуватися затверджені у встановленому порядку штатні нормативи, встановлені для установ та закладів різних типів, що функціонують у відповідній сфері діяльності (громадське харчування, побутове обслуговування, туризм, будівництво, транспорт, тощо), або штатні розписи навчальних закладів, затверджені вищестоящою установою у встановленому порядку, що передбачено п. 2.3 Порядку.

Згідно з вимогами ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (п. 2 ч. 2 ст.23 ЦК). Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 своєї постанови № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” з відповідними змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із наявності у ТНТУ ОСОБА_4 . І. Пулюя права на встановлення розміру плати за проживання у гуртожитку у вигляді додаткових послуг на підставі та у визначеному самим навчальним закладом порядку відповідно до чинного законодавства; з доведеності відповідачем факту надання позивачу додаткових послуг; з відсутності правових підстав для врахування судом рішення від 07.10.2015 року в справі № 607/6310/15-ц, оскільки предметом позову в ній було стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за проживання в гуртожитку в сумі 10 056 грн. 95 коп, з яких частково задоволено судом 5 541 грн. 71 коп., а також — з недоведеності позивачем факту заподіяння їй діями відповідача моральних страждань.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, зокрема, в частині відповідності вимогам закону дій ТНТУ ОСОБА_4 . І. Пулюя щодо включення у вартість оплати за проживання в гуртожитку ОСОБА_1 витрат на додаткові послуги за період з 01.12.2012 року до 31.08.2013 року включно та з 01.03.2015 року до 31.05.2016 року включно, як таких, що доведені належними, допустимими та достатніми доказами й відсутністю правових підстав для виключення таких витрат з загальної суми заборгованості, що складає 8 667, 72 грн.

Встановивши, що включені в додаткові послуги для жильців гуртожитку, в тому числі і для ОСОБА_1 , витрати є фактичними і обґрунтованими; мають пряме, однакове відношення до всіх мешканців гуртожитку; розрахунок вартості додаткових послуг для мешканців гуртожитку АДРЕСА_3 складений Університетом на основі «Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними закладами», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України № 736/902/758 від 23.07.2010 року «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами», суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнати безпідставним нарахування додаткових послуг за період з 01.12.2012 року до 31.08.2015 року включно та з 01.03.2015 року до 31.05.2016 року включно; здійснення перерахунку нарахувань за житлово-комунальні послуги на суму 2242,21 (за період з 01.12.2012 року до 31.08.2013 року) і 1910,27 грн. (за період з 01.03.2015 року до 31.05.2016 року) за нарахування додаткових послуг, тобто за весь період з 01.12.2012 року до 31.05.2016 року нарахувань додаткових послуг в сумі 8 667, 72 грн.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем ОСОБА_1 факту заподіяння їй моральних страждань, оскільки належні, допустимі та достатні докази на підтвердження вказаної обставини матеріали справи не містять, а самі по собі пояснення позивача не можуть вважатися такими.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для врахування судом при ухваленні рішення в даній справі прийнятого раніше рішення від 07.10.2015 року в справі № 607/6310/15-ц, з посиланням на те, що предметом позову в ній було стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за проживання в гуртожитку в сумі 10056 грн. 95 коп, з яких частково задоволено судом 5 541 грн. 71 коп.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на безпідставне неврахування судом при прийнятті рішення відповідних вказівок Вищого спеціалізованого суду України, викладених в ухвалі від 18 жовтня 2017 року, якою попередні рішення в даній справі були скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції та які (вказівки суду касаційної інстанції) згідно вимог ч. 3 ст. 338 ЦПК України в редакції, чинній, як на момент прийняття до свого провадження судом першої інстанції справи після її скасування, так і відповідно до вимог ч. 5 ст. 411 ЦПК України в редакції, чинній на дату прийняття судом першої інстанції кінцевого рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Зокрема, скасовуючи попередні рішення судів й направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції в своїй ухвалі від 18.10.2017 року (т. 2 а.с. 124) звертав увагу на неврахування попередніми судами вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України (в редакції, що діяв на час розгляду справи), яка однією з підстав звільнення від доказування при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено певні обставини, передбачала факт встановлення судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили певних обставин.

Аналогічну норму закону — ч. 4 ст. 82 містить й редакція чинного ЦПК, який діяв і на момент прийняття рішення в даній справі судом першої інстанції.

Як вбачається зі змісту такого, що набрало законної сили, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.10.2015 року, ухваленого в справі № 607/6310/15-ц за позовом Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя до ОСОБА_1 про стягнення витрат за проживання в гуртожитку, до складу заборгованості в сумі 10 056, 95 грн., яка була предметом позову в цій справі, входили, в тому числі, й додаткові витрати в сумі 4 515, 24 грн., нараховані за період з 01.09.2013 року до 28.02.2015 року (т. 1 а.с. 4-6). У стягненні останніх Університету судом було відмовлено з підстав недоведеності позивачем факту надання додаткових послуг.

Беручи до уваги вимоги ч. 4 ст. 82 ЦПК України, на думку колегії суддів, при розгляді даної справи не підлягала доведенню обставина необґрунтованості повторного включення позивачем до суми заборгованості зі сплати додаткових витрат за більш тривалий період порівняно з тим, що був предметом розгляду в справі № 607/6310/15-ц, додаткових витрат в сумі 4515,24 грн., відносно яких вже існує таке, що набрало законної сили рішення суду про відмову в їх стягненні.

При цьому, та обставина, що предметом позову в справі № 607/6310/15-ц було стягнення заборгованості, в той час, як предметом позову в даній справі є здійснення відповідного перерахунку нарахованих до сплати сум, стягнення моральної шкоди тощо, на думку колегії суддів, хоча і свідчить про відсутність підстав для закриття провадження в частині вказаної спірної суми в даній справі, однак дає підстави дійти висновку про безпідставність повторного включення ТНЕУ ОСОБА_4 . І. Пулюя після ухвалення рішення в справі № 607/6310/15-ц до нарахувань позивача ОСОБА_1 зі сплати додаткових витрат за більший період (з 01.12.2012 року до 31.05. 2016 року) суми в розмірі 4 515, 24 коп., і як наслідок - про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання безпідставним нарахування додаткових послуг за період з 01.09.2013 року до 31.08.2015 року включно та здійснення відповідачем перерахунку нарахованих їй до сплати за період з 01.12.2012 року до 31.05.2016 року додаткових витрат, тобто про часткове задоволення позовних вимог.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині списання з суми заборгованості за проживання в гуртожитку 4 515, 24 грн. нарахованих додаткових послуг, то з урахуванням вимог п. 5 ч. 2 ст. 8 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”, який передбачає обов`язок виконавця послуг проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги, а не здійснювати їх списання, то вимога позивача про списання з загального розміру заборгованості вартості додаткових витрат і комунальних послуг нарахованих за період з 01.09.2013 року до 28.02.2015 року включно, що складають 4 515, 24 грн., як така, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права (яким є обов`язок по здійсненню перерахунку) задоволенню не підлягає. Окрім цього, на думку колегії суддів, наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача що стосуються здійснення відповідного перерахунку в зв`язку з безпідставністю повторного включення в розмір заборгованості зі сплати додаткових витрат суми в розмірі 4 515, 24 грн., і є ефективним та достатнім способом захисту порушеного права ОСОБА_1 у даному випадку.

При цьому, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача ОСОБА_8 І. Пулюя з приводу відсутності підстав для врахування рішення суду в справі № 607/6310/15-ц з посиланням на те, що предметом позову в справі № 607/6310/15-ц було стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та несплату комунальних платежів, а не визнання безпідставним нарахування додаткових послуг і рішенням Тернопільського міськрайонного суду в справі № 607/6310/15-ц не встановлено факту безпідставності нарахування додаткових послуг, а зазначено лише, що доказів надання додаткових послуг матеріали цієї справи не містять та було відмовлено у їх стягненні, оскільки до складу заборгованості, що була предметом розгляду справи № 607/63/15-ц входили, в тому числі й додаткові витрати на суму 4 515, 24 грн., нараховані за період з 01.09.2013 року до 28.02.2015 року включно, й наявність такого, що набрало законної сили рішення суду в даній справі про відмову в стягненні вказаної суми, не дає законних підстав Університету включати таку суму повторно в заборгованість за більш тривалий період незалежно від підстав, з яких судом у її стягненні було відмовлено.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки тій обставині, що договір про надання послуг від 01.11.2012 року між Тернопільським національним технічним університетом та Технічним коледжем Тернопільського національного технічного університету, укладено без її відома, й до його укладення вона 12 років проживала на відповідних площах у гуртожитку та не уповноважувала адміністрацію коледжу на відшкодовування ним університету коштів за отримані нею комунальні послуги, а також не була попереджена, що коледж зобов`язувався платити за неї колегія суддів відхиляє з тих підстав, що укладення договору між ТНТУ ім. І. Пулюя і Технічним коледжем щодо передачі частини житлових приміщень у гуртожитку з метою врегулювання господарських відносин, стороною яких не є ОСОБА_1 , не вимагало погодження факту укладення договору з позивачем. Крім цього, нарахування витрат на додаткові послуги здійснювалось Університетом згідно встановленої ним калькуляції не конкретно позивачу, а згідно з визначеними у Додатку до договору площами, що давало право на укладення Договору з Додатками без відому ОСОБА_1 й що відповідно було враховано судом. Також, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що нарахування додаткових послуг Університетом здійснювалось на підставі розділу 2 наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України № 736/902/758 від 23.07.2010 року «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами», відповідно до п. 2.1. якого встановлення вартості платної послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з її наданням, а складовими таких витрат є: витрати на оплату праці працівників; нарахування на оплату праці відповідно до законодавства; безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; капітальні витрати; індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства (п. 2.2 Порядку).

Безпідставними колегія суддів вважає й доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом вимог п. 38 Примірного положення, який передбачає включення витрат на комунальні послуги до ставки плати за користування жилою площею, а також те, що окремо плата за них не стягується та відповідно — факту здійснення нею оплати за спожиті житлово-комунальні послуги (за електроенергію, водопостачання та водовідведення, опалення, квартплату) згідно з розробленими Виконавцем та затвердженими Тернопільською міською радою розрахунками рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (що не заперечувалося відповідачами при розгляді справи та підтверджується наявними в матеріалах даної справи квитанціями про оплату), оскільки вартість додаткових послуг, що не пов`язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій і надаються у гуртожитках для проживання сімей, визначається понад розмір плати за житлово-комунальні послуги, що передбачено п. 27 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги від 01.06.2011 року, та не входить до витрат на комунальні послуги (за електроенергію, водопостачання та водовідведення, опалення, квартплату, які сплачувались позивачем), як помилково вона вважає.

Відхиляє колегія суддів також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставності нарахування їй вартості додаткових послуг з посиланням на відсутність відповідного договору між нею та відповідачем, оскільки сам по собі факт відсутності письмового договору не свідчить про відсутність у позивача обов`язку оплати вартості додаткових послуг, які нею фактично споживалися, що повністю узгоджується з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України. При цьому, наявні в матеріалах справи письмові докази, що підтверджують наявність у штатному розписі відповідних посад, часткова оплата праці яких включена у вартість додаткових послуг, факти виходів на роботу слюсара-сантехніка, слюсара-електрика (електромонтера), охоронців, завідувача гуртожитком, складені відповідно до вимог закону калькуляції таких витрат, на думку колегії суддів, є достатніми на підтвердження факту надання позивачу додаткових послуг. Окрім цього, надаючи пояснення в ході апеляційного розгляду даної справи, позивач ОСОБА_1 особисто підтвердила факт наявності на поверсі гуртожитку, де знаходиться її квартира, електричної плити та факт користування нею вказаною плитою, що в свою чергу додатково підтверджує потребу Університету в послугах електромонтера, до обов`язків якого, в тому числі, входить і обслуговування електроплит. Сам по собі факт не здійснення слюсарем-сантехніком та слюсарем-електриком жодного аварійного обслуговування приміщення гуртожитку, на думку колегії суддів, не може вважатися тією обставиною, що свідчить про безпідставність обов`язку ОСОБА_1 оплачувати додаткові послуги у вигляді передбачених для них надбавок на оздоровлення, оскільки позивачем не наведено доказів, що мали місце факти аварій у відповідний період часу, усунення наслідків яких належало б до компетенції вказаних працівників. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що посади вказаних працівників і були введені в штатний розпис з метою здійснення своєчасного обслуговування відповідного обладнання для подальшого уникнення, в тому числі, будь-яких аварійних ситуацій.

Необґрунтованими є й посилання апелянта на відсутність у неї обов`язку щодо сплати за додаткові послуги завідувача гуртожитком ОСОБА_2 у вигляді надбавки за напруженість в роботі та на оздоровлення з підстав відсутності позивача у списках жильців даного гуртожитку, оскільки ОСОБА_1 не наведено, яким нормативним документом передбачена необхідність (обов`язковість) складання таких списків взагалі, в той час як до посадових обов`язків завідувача гуртожитку належить забезпечення технічно грамотної, безперебійної та економічної експлуатації гуртожитку, забезпечення належного порядку санітарного стану в гуртожитку тощо, а не складання списків, про які згадується позивачем.

Безпідставними колегія суддів вважає й доводи апеляційної скарги щодо відсутності в позивача обов`язку для сплати додаткових послуг, пов`язаних з охороною приміщення гуртожитку з посиланням на факт обслуговування охоронцями лише студентів, оскільки доказів того, що предметом договірних відносин між Університетом і охоронною фірмою є якість конкретні студенти (фізичні особи), а не об`єкт гуртожитку в цілому, суду не представлено, як і не заперечено тієї обставини, що пост охорони знаходиться при вході до гуртожитку, який є єдиним, і яким користуються всі мешканці гуртожитку без виключення.

Не приймає до уваги колегія суддів і доводи апеляційної скарги позивача щодо відсутності в неї обов`язку проводити оплату додаткових послуг, що включають оплату надбавки та оздоровлення паспортиста Університету з посиланням на те, що вона не користувалася та не користується послугами паспортиста, а необхідні їй довідки видає паспортист коледжу, оскільки матеріали справи не містять доказів, що до складу вартості додаткових послуг, нарахованих відповідачем до сплати ОСОБА_1 , включено надбавки та оздоровлення паспортиста Університету. Натомість, та обставина, що до складу вартості додаткових витрат не включено надбавки до зарплати паспортиста та кошти на оздоровлення спростовуються наявними в матеріалах справи калькуляціями від 18.03.2016 року, за якими у вартість додаткових послуг включені лише витрати на часткову оплату праці завідувача гуртожитком, слюсаря-сантехніка, слюсаря-електрика (електромонтера) та охоронця.

Безпідставними також є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо обов`язку Університету нараховувати плату за користування жилим приміщенням у гуртожитку у відповідності до вимог абзацу другого п. 38 Примірного положення по ставках (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду в період до 19.08.2015 року та відповідно до встановлених Тернопільською міською радою цін/тарифів на такі послуги, починаючи з 19.08.2015 року розмір з посиланням на відсутність у постанові КМУ “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.1996 року № 1548 норм, які б передбачали покладення відповідальності за надання послуг проживання в студентських гуртожитках, їх якість, а також обґрунтованість розмірів плати на керівників цих закладів та норм, які б передбачали встановлення керівництвом навчального закладу конкретного розміру плати за проживання в гуртожитку, оскільки, право нарахування і встановлення розміру додаткових послуг регулюється іншими підзаконними нормативно-правовими актами, в т. ч. Постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 року про затвердження Переліку платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, у сфері житлово-комунальних послуг; постановою КМУ “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.1996 року № 1548, Наказом № 284/423/173 від 28.03.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2011 року за № 520/19258 “Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності”, Порядком надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23.07.2010 № 736/902/758, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2010 року за № 1196/18491, а по-друге, наявність права у керівництва навчального закладу на встановлення конкретного розміру плати за проживання в гуртожитку передбачено п. 2 Наказу № 284/423/173 від 28.03.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2011 року за № 520/19258 “Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності”, в той час як п. 6 вищезгаданої постанови КМУ від 25.12.1996 року № 1548 передбачає встановлення Міністерством освіти і науки України, Міністерством охорони здоров`я України, іншими міністерствами і центральними органами виконавчої влади, до сфери яких належать навчально-виховні заклади, за погодженням з Мінфіном граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках. Таке нарахування не суперечить п. 38 Положення про гуртожитки.

Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції існування, як мінімум чотирьох різних тарифів вартості послуг за проживання в гуртожитку: окремо — для студентів (блоки 11 і 13) і три різних тарифи для сімейних жильців (в тому числі, які включають і які не включають вартості додаткових послуг), а також кількох різних калькуляцій, які стосуються одного і того ж періоду, оскільки маючи різний правовий статус порівняно зі студентами, аспірантами тощо сімейні жильці, до яких в тому числі відноситься позивач, фактично оплачують різну вартість додаткових послуг (зокрема, до складу додаткових послуг позивача не включені ряд послуг, які сплачуються аспірантами та студентами, такі як: оплата праці директора, інспектора студмістечка, придбання ліжок, стільців, тумб, іншого інвентарю, прання білизни, оплата поточного ремонту тощо), а що стосується різних тарифів для сімейних жильців, то вказана обставина залежить від того в чиєму віданні (університету чи коледжу) перебувають житлові площі гуртожитку, де проживає позивач, так як у віданні університету перебуває лише частина таких житлових площ і університет не має жодного відношення до тих площ, нарахування вартості послуг за проживання на які проводяться коледжем. Натомість, наявними в матеріалах справи відповідними калькуляціями підтверджується факт єдиного формування вартості проживання для всіх категорій мешканців, студентів, працівників, сімейних та інших мешканців в блоках гуртожитку, які знаходяться в управлінні Університету.

Також, не відповідає дійсності твердження апелянта про одночасне існування кількох калькуляцій на кожен місяць проживання у гуртожитку, зокрема, трьох калькуляцій за період з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року (а саме, калькуляції з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року; з 01.03.2015 року по 31.08.2015 року; з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року). Як встановлено в ході апеляційного розгляду справи, дана обставина пов`язана з індексацією зарплати, яка була здійснена відповідно до Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а відповідні калькуляції було складено з метою забезпечення приведення розміру зарплати працівників, що надають додаткові послуги до вимог законодавства та до економічно-обгрунтованих витрат. Так, калькуляція на період проживання з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року застосовувалася до 28.02.2015 року (з 01.03.2015 є зміненою на підставі калькуляції на період проживання з 01.03.2015 року по 31.08.2015 року); калькуляція на період проживання з 01.03.2015 року по 31.08.2015 року застосовувалася до 30.04.2015 року (з 01.05.2014 року є зміненою на підставі калькуляції період проживання з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року). Отже, на кожен місяць проживання у гуртожитку існує лише одна калькуляція, яка використовувалась в залежності від конкретної дати періоду, а не три як помилково вважає ОСОБА_1 , зокрема станом на липень 2015 року застосовувалася лише одна наявна в матеріалах справи калькуляція - калькуляція на період з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року.

Крім цього, не заслуговують на увагу й доводи апелянта в частині незаконності нарахування вартості оплати послуг за проживання нею в гуртожитку в сумах, зазначених відповідачем, з посиланням на неодноразове зазначення відповідачами в період з 2003 до 2015 року різних загальних площ, якими вона користувалася для проживання (53, 22 кв АДРЕСА_4 у 2003 році; 44, 92 кв. м у 2007 році, 54, 59 кв. м у 2012 році; 45, 44 кв. м у 2013 році та 54, 59 кв. м у 2016 році), в той час як, починаючи з дати виготовлення технічної документації на гуртожиток (з 2003 року), жодні реконструкції нею не проводились, і розмір яких відповідно впливав на розрахунки вартості додаткових та інших послуг, оскільки, по-перше, посилання позивача на зазначення відповідачем неоднакового розміру загальних площ у період з 2003 до кінця листопада 2012 року включно, як таке, що не має жодного відношення до періоду (з грудня 2012 року до травня 2016 року), який є предметом дослідження в даній справі, колегією суддів до уваги не приймається; по-друге, зазначення різних загальних площ було зумовлено прийняттям 08.01.2013 року відповідного Наказу, згідно якого з загальної площі, що приймалася для проведення розрахунків було виключено площі сходових кліток, у зв`язку з чим загальна площа, що бралася за основу для проведення розрахунку зменшилась з 54,59 кв. м (у 2012 році) до 45,434 кв. м у 2013 році, а у зв`язку з помилковим взяттям Університетом для розрахунку в 2016 році загальної площі 54,59 кв. м (яка включала площу сходових кліток) відповідачем при повторному розрахунку було застосовано понижувальний коефіцієнт, у зв`язку з чим проведено коригування вартості додаткових послуг в сторону зменшення на суму 593,01 коп. При цьому будь-які фактичні дані, що змінювалась взята для розрахунку житлова площа позивача, в матеріалах справи відсутні.

Доводи апелянта з приводу неврахування судом при ухваленні рішення тієї обставини, що здійснене Університетом відкоригування додаткових послуг в сумі 593, 01 грн. не було передано Коледжу для проведення відповідних розрахунків оплати таких послуг, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу з підстав, що не стосуються предмета позову в даній справі, яким є визнання безпідставним нарахування додаткових витрат в цілому, а не стягнення з ОСОБА_1 в судовому порядку заборгованості зі сплати комунальних послуг і додаткових витрат, розмір яких є предметом доказування в іншій справі, що в даний час перебуває на розгляді Тернопільського міськрайонного суду за № 607/41/17.

Необґрунтованими належними, допустимими й достатніми доказами колегія суддів вважає й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині неврахування судом факту заподіяння їй будь-яких втрат немайнового характеру, які б свідчили про моральні страждання.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами скасування судового рішення повністю або частково або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги те, висновки суду першої інстанції при прийнятті рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання безпідставним повторного нарахування додаткових послуг за період з 01.09.2013 року до 31.08.2015 року включно та здійснення відповідачем перерахунку нарахованих їй до сплати за період з 01.12.2012 року до 31.05.2016 року не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування даного рішення в цій частині й прийняття свого рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_9 . Пулюя здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за нараховані додаткові послуги, виключивши з загальної їх вартості 4515, 24 грн., нарахованих за період з 01.09.2013 року до 28.02.2015 року. В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч.1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч.1 п. 2; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільського технічного університету ім. І. Пулюя про здійснення перерахунку вартості додаткових послуг — скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя - задовольнити частково.

Зобов`язати Тернопільський національний технічний університет ім.І.Пулюя здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за нараховані додаткові послуги, виключивши з загальної їх вартості 4 515 грн. 24 коп., нарахованих за період з 01.09.2013 року до 28.02.2015 року.

В решті — рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 12 листопада 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи