Провадження № 2/314/844/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого судді Мануйлової Н.Ю.

секретар судового засідання Рясної А. В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 314/2018/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року позивач звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області із позовом до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.05.2019р. відкрито провадження по зазначеній цивільній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

У своєму позові позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ № 9/19-ОД від 15 лютого 2019р. про притягнення його, як начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області до дисциплінарної відповідальності, шляхом оголошення йому догани.

Позивач скористувався своїм процесуальним правом, врегульованим нормою статті 179 ЦПК України, надавши суду та сторонам по справі відповідь на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, вважає оспорюваний наказ незаконним та безпідставним, таким, що прийнятий з порушенням процедури застосування дисциплінарного стягнення, врегульованою нормами статей 147 та 149 КЗпП України. Свої доводи аргументує тим, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності відбулося за неповним з`ясуванням обставин, за відсутності його провини, та без наявності шкоди інтересам закладу, а висновки службового розслідування, які стали підставою для оголошення йому догани, не відповідають дійсності та є безпідставними.

Акцентує увагу суду на той факт, що в один і той же день, а саме 15 лютого 2019р., наказом № 9/19-ОД за порушення вимог Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, йому оголошено догану, а наказом №10/19-ОД фактично за ті ж дії попереджено про персональну відповідальність щодо недопущення в подальшому порушень вимог чинного законодавства. За нумерацією наказів первинним документом виступає притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а вже потім застосовано попередження щодо недопущення таких дій. Тобто, на думку позивача, до нього застосовано додатковий вид дисциплінарного стягнення, який не передбачено жодним внутрішнім документом ЦОЗ ДКВС, що з огляду на трудове право є недопустимим. А оскільки наказ про попередження прийнято після застосування до нього дисциплінарного стягнення, то цей наказ взагалі не має сенсу.

Також позивач зазначає, що для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутня така складова, як вина працівника. Відсутність в його діях будь яких протиправних дій підтверджується тим, що на час проведення дій відносно засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у Софіївській спеціалізованій туберкульозній лікарні № 55 не було затверджено складу лікарсько-консультативної комісії по огляду тяжко хворих засуджених для вирішення питання про їх звільнення від подальшого відбування покарання. Вважає що склад ЛКК повинно бути затверджено у відповідності до Порядку організації та надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі. Тому за відсутності складу ЛКК в лікарні, медичний огляд хворих засуджених до позбавлення волі проводився лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я державної або комунальної форм власності після обов`язкового лікування і обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров`я ДКВС. В виду цього медичними працівниками лікарні було дотримано нормативних вимог Мінюсту та МОЗ України. Щодо медичних висновків ЛКК Софіївської СТЛ № 55 відносно вказаних засуджених, то вони аналогічні висновкам ЛКК ЗОПТКД. Тобто фактично відбувався подвійний медичний огляд засуджених, що не передбачено Порядком.

При цьому позивач звертає увагу суду, що під час оформлення медичних висновків на засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , хоч і зазначено його посаду та прізвище, втім підписано іншою посадовою особою, про що свідчить особистий підпис цієї особи та підтверджується тим,що позивач з 09 січня по 11 січня (включно) 2019р. перебував на лікарняному, тож ніяк не міг бути присутнім на ЛКК, оформити ці медичні висновки, підписати їх, та здійснити контроль по організації ведення медичної документації.

Позивач зазначає, що звинувачення його в тому, що не були затверджені нові клінічні протоколи, клінічні маршрути пацієнтів та оновлення табелю оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення є безпідставними, оскільки зазначені документи, на час проведення прокурорської перевірки, ним були розроблені та подані на затвердження до начальника філії ЦОЗ ДКВС України у Запорізькій області.

Аргументує відсутність у складському приміщенні для зберігання лікарських засобів міцних армованих дверей, належним фінансуванням лікарні, проте вказує на постійні звернення до Відповідача щодо вирішення цих питань. Тобто всі його дії, як керівника, були направлені на виконання своїх посадових обов`язків щодо нормальної та стабільної роботи Софіївскьої СТЛ №55.

З огляду на зазначене вважає, що його позов є об`єктивним, закріпленим належними та допустимими доказами, та просить суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник позивача – адвокат Ткаченко Н.С. вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими, які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні дослідженими доказами. Підтримує пояснення позивача та доповнює їх наступним.

Підставою для застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу у оспорюваному наказі визначено висновок службового розслідування від 15.02.2019р. Втім ні порядок, ні підстави для його проведення стосовно цивільної особи, не закріплені жодним нормативним, або локальним актом. Звертає увагу суду, що цей висновок складено 15.02.2019р., а затверджено його на день раніше – 14.02.2019р., що є неможливим, оскільки не можна затвердити того документу, якого ще не складено. Крім того вважає, що проведення службового розслідування було формальним, оскільки всі висновки цього розслідування ідентичні висновкам прокурорської перевірки. Втім вважає, що застосування відповідачем наказу начальника філії № 6/19-ОД від 07.02.2019р., яким затверджено «Положення про проведення службових розслідувань у філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області» є незаконним, що в подальшому було підтверджено наказом начальником ЦОЗ ДВКС України № 183-ОД від 08.08.2019р., яким цей наказ було скасовано як такий, що не відповідає законодавству.

Також пояснює, що позивача не було запрошено до участі у цьому розслідування,чим грубо порушено право останнього на свій захист. А його пояснення по даному факту, які в силу частини першої статті 149 КЗпП України повинні бути затребуваними у працівника до застосування до нього дисциплінарного стягнення, були отримані від нього в день оголошення йому догани - 15.02.2019р. Такі дії відповідача грубо порушують законодавство про працю, що надає суду правові підстави для задоволення позову.

Крім того представник позивача вказує на те, що проведення службового розслідування здійснено без прийняття відповідного наказу з цього питання. Вважає, що саме такий наказ мав містити час початку та закінчення проведення цієї перевірки та підстави для її здійснення, з нормативним обґрунтуванням.

Також звертає увагу, що інформація, викладена у висновку службового розслідування не містить конкретних дат її проведення, а позначена дата його складення тільки підтверджує малозначний час для проведення належної процедури розслідування – всього в один день, саме в день прийняття наказу про оголошення позивачу догани.

Звертає увагу суду на те,що Відповідач тільки посилається на те, що прийнято наказ ДУ ЦОЗ ДКВС України від 04.03.2019р.за № 56-ОД, за яким нібито затверджено склад ЛКК у Софіївській СТЛ № 55, при цьому зазначає про неможливість надати його до суду, без позначення причини. Проте, на думку представника позивача, всі накази, які стосуються підпорядкованих Філії медичних закладів, повинні бути на контролі у Філії. Представник зазначає, що саме цей наказ повинен містити інформацію про можливість медичним закладам керуватись вимогами сумісного наказу від 27.12.2017р. Тож відсутність наказу ЦОЗ ДКВС № 56-ОД тільки підтверджує безпідставність доводів відповідача в цій частині.

Представник позивача пояснила, що відповідно до норм законодавства про працю догана оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку протягом трьох днів. Втім зазначений наказ не містить інформації про ознайомлення із ним позивача у встановлені законодавством строки, що є порушенням приписів частини четвертої статті 149 КЗпП України.

Крім того, на підтвердження сумлінного виконання позивачем своїх трудових обов`язків, обумовлених Посадовою інструкцією, представник позивача посилається на факт щомісячного нарахування та виплати премії позивачу, що підтверджує факт якісного виконання позивачем своїх посадових обов`язків.

Стверджує, що при притягнені позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач не прийняв до уваги незначний час його роботи на призначеній посаді, повної відсутності його провини, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, оскільки має місце поважність причини, якою виступає хвороба позивача під час проведення огляду вказаних засуджених хворих. Свої доводи та аргументи щодо винних дій позивача, шкідливих та тяжких матеріальних наслідків, які настали для установи, відповідач не підтвердив та не закріпив належними доказами.

Просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відповідності до положень статей 178 ЦПК України відповідач скористувався своїм процесуальним правом та надав суду та учасникам справи свій відзив на позов. Представники відповідача позов не визнали. На підтвердження своїх аргументів та обґрунтувань пояснили суду про те, що застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення, шляхом оголошення йому догани, проведено у відповідності до норм чинного трудового законодавства України.

По суті позовних вимог зазначили, що на виконання вказівки Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області від 25.01.2019р., після проведення останньою перевірки додержання медичними працівниками Софіївської СТЛ № 55 вимог чинного законодавства, керівництвом Філії було прийнято рішення про проведення службового розслідування по факту грубих порушень позивачем законодавства про працю, які були виявлені під час проведення прокурорської перевірки. Підставою для проведення службового розслідування представники відповідача вказали на прийнятий начальником філії наказ № 6/19-ОД від 07.02.2019р., яким затверджено «Положення про проведення службових розслідувань у філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області».

Зазначені порушення виражаються у невиконанні позивачем Порядку проведення організації надання медичної допомоги. щодо проведення ЛКК огляду засуджених до позбавлення волі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та несвоєчасного передання медичних висновків до установи Софіївської ВК № 55. При цьому останні було складено за формою, яка не відповідає типовій. Посилаються на те, що позивач не цікавився справами лікарні, самостійно не ініціював створення лікарсько-консультативної комісії у лікарні, не подав на затвердження нових клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, позивачем не розроблені та не затверджені клінічній маршрути пацієнта.

При цьому відсутність затвердженого складу ЛКК по Софіївській СТЛ № 55 пояснили тим,що до прийняття відповідного наказу ЦОЗ ДКВС України від 04.03.2910р.за № 56-ОД, лікарня повинна була керуватись вимогами сумісного наказу Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА та Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України № 1152/192 від 27.12.2017р.

Акцентують увагу суду на те, що несвоєчасне надання лікарнею Софіївській ВК №55 медичних висновків на засуджених до позбавлення волі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призвело до порушення прав засуджених, та позбавило керівництво колонії негайного звернення до суду із питанням щодо їх дострокового звільнення від подальшого відбування покарання. У зв`язку із чим вважають,що позивачем не було дотримано своїх прямих посадових обов`язків у забезпеченні прав і свобод людини щонайменше до вище вказаних засуджених.

Вважають, що в такий спосіб позивач ухилявся від виконання своїх прямих посадових обов`язків. А його провинна у незадовільній роботі як начальника лікарні,на думку відповідача, є встановленою та доведеною.

Не визнають представники відповідача і факту порушення процедури накладення на позивача дисциплінарного стягнення, в виду того, що пояснення від ОСОБА_1 було отримано до складання та затвердження висновку службового розслідування від 15.02.2019р. та видачі оспорюваного наказу.

З огляду на зазначене вважають,що у керівництва Філії були всі правові підстави для застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення, шляхом оголошення останньому догани. Тому просять суд у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно p приписами статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до норми статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до норм статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з даними трудової книжки позивача наказом Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» (скорочено ДУ ЦОЗ ДКВС України) від 06.08.2018р. за № 155/к-тр ОСОБА_1 було одночасно прийнято на посаду начальника Софіївської спеціалізованої лікарні № 55 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в Запорізькій області з 06 серпня 2018р. та лікаря-фтизіатра цієї ж установи за сумісництвом на 0,5 ставки (арк.с.25).

На сьогодні позивача звільнено з посади начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області та з посади лікаря-фтизіатра на 0,5 ставки з підстав п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Своє звільнення позивач оскаржує у судовому порядку, рішення по якому ще не прийнято.

Наказом по Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області від 15.02.2019р. № 10/19-ОД за незадовільну організацію роботи лікарні та порушення вимог Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі начальника лікарні ОСОБА_1 попереджено про персональну відповідальність щодо недопущення в подальшому порушень вимог чинного законодавства України в сфері надання медичної допомоги засудженим (арк.с.27).

Наказом по Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області від 15.02.2019р. № 9/19-ОД за незадовільний контроль за діями підлеглих та організацію роботи медичної частини, порушення вимог Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, начальника Софіївської СТЛ №55 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, шляхом оголошення йому догани (арк.с.26).

Як аргумент для попередження про персональну відповідальність позивача та проведення службового розслідування по факту, виявлених під час проведення прокурорської перевірки, порушень додержання медичними працівниками Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області норм чинного законодавства щодо медико-санітарного забезпечення засуджених, відповідач визначає наказ начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області № 6/19-ОД від 07.02.2019р., яким затверджено «Положення про проведення службових розслідувань у філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області» ( арк.с.82).

Проте, суд піддає сумніву законність прийняття цього Положення, оскільки умови Положення про Філію не містять право начальника філії на розробку та затвердження будь яких положень без погодження з ЦОЗ ДКВС України, відсутність прив`язки цього Положення до Типового, яке взагалі відсутнє. Крім того наказ від 07.02.2019р. № 6/19-ОД співпадає за номером та датою зовсім з іншим документом, де предметом виступає тільки створення комісії зі службового розслідування, та відсутність жодної умови щодо введення в дію та затвердження цього Положення. Більш того із зазначеним наказом та Положенням позивача не було ознайомлено, про що свідчить відсутність його підпису на цих документах. Втім незаконність цього документу в подальшому було підтверджено наказом по ЦОЗ ДКВС України № 183 від 08.08.2019р., яким наказ від 07.02.2019р. № 6/19-ОД було скасовано (арк.с.167).

Як було встановлено судом у засіданні, за вказівкою Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області від 25.01.2019р. за № 37/1-329-вих.19, прийнятою за результатами перевірки Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області були виявлені порушення дотримання медичними працівниками лікарні норм чинного законодавства в частині несвоєчасного передання медичних висновків про можливість звільнення засуджених до позбавлення волі від подальшого покарання у зв`язку із тяжким захворюванням. Так, на засуджених до позбавлення волі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складено медичні висновки відповідно № 497/1 та № 496/1, які не були своєчасно передані керівництву Софіївської колонії № 55, що призвело до затримки вирішення у судовому порядку питання про їх звільнення від подальшого покарання , як того вимагає кримінально-виконавче законодавство України. У зв`язку із чим прокуратурою начальнику Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області було рекомендовано провести службову перевірку та за її результатами вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб (арк.с. 8-10).

Підставою для оголошення позивачу догани виступає висновок службового розслідування від 15.02.2019р., затвердженого начальником Філії 14.02.2019р. Зазначені дати не відповідають дійсним подіям, оскільки станом на 14.02.2019р. по даному факту ще не було складено висновку службового розслідування. Визнавати це як описку у суду немає підстав,оскільки на підтвердження цього факту будь-яких змін або доповнень до цього документу, відповідачем суду надано не було.

За текстом самого висновку, останній ідентичний прокурорській вказівки, не конкретизує дати проведеної перевірки, що позбавляє суд надати оцінку про повноту та об`єктивність проведення розслідування. Крім того зазначений висновок містить неточності та безпідставні посилання на визначені події.

Так, зі змісту тексту цього висновку вбачається,що при проведені перевірки було залучено спеціалістів КУ «Обласний тубдиспансер» ЗОР. Втім, факт присутності таких спеціалістів не підтверджено належним чином, не зазначена їх кількість, посади, прізвища, відсутні їх підписи, які б свідчили про дійсність проведеної перевірки у вказаному медичному закладі.

Щодо порушень працівниками Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 вимог чинного законодавства в частині медико-санітарного забезпечення засуджених, то суд не приймає їх до уваги, оскільки за висновками службового розслідування ці питання не входять до компетенції Філії, тому до матеріалів службового розслідування їх не було включено.

Матеріали справи містять письмові докази щодо проведення засудженим до позбавлення волі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 необхідних медичних заходів для вирішення питання щодо їх звільнення від подальшого відбування покарання в виду їх тяжких захворювань, якими виступають наступні документи.

Висновок ЛКК КУ «Обласний тубдиспансер» ЗОР від 28.12.2018р. № 45 відносно засудженого хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фіксує анамнез хвороби – на туберкульоз легенів. Вказаний хворий перебував на лікуванні в Софіївській спеціалізованій туберкульозній лікарні №55, де отримував симптоматичну терапію. Зазначений медичний висновок складено у складі голови ЛКК та двох членів ЛКК (арк.с.14).

Висновок ЛКК №496/1 про медичний огляд засудженого до позбавлення волі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного у складі начальника Софіївської СТЛ №55 та трьох завідувачів відділення. При цьому замість начальника лікарні цей документ підписано іншою особою, якою за схожістю підпису можна визначити завідувача відділенням ОСОБА_7 . Встановлено анамнез хвороби - на туберкульоз, та визначено об`єктивний статус засудженого хворого. За висновком тяжкий стан хворого та його діагноз є підставою для подання в суд матеріалів про його звільнення від подальшого відбування покарання (арк.с.16-17).

Подання Софіївської виправної колонії №55 до суду матеріали стосовно засудженого до позбавлення волі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для вирішення питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання внаслідок тяжкої хвороби (арк.с.13).

Висновок ЛКК КУ «Обласний тубдиспансер» ЗОР від 04.01.2019р. № 01 відносно засудженого хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який фіксує анамнез хвороби – на туберкульоз легенів. Вказаний хворий перебував на паліативному лікуванні у Софіївській спеціалізованій туберкульозній лікарні №55, де отримував симптоматичну терапію. Зазначений медичний висновок складено у складі голови ЛКК та двох членів ЛКК (арк.с.15).

Висновок ЛКК № 497/1 про медичний огляд засудженого до позбавлення волі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного у складі начальника Софіївської СТЛ №55 та трьох завідувачів відділення. При цьому замість начальника лікарні цей документ підписано іншою особою, якою за схожістю підпису можна визначити завідувача відділенням ОСОБА_7 . Встановлено анамнез хвороби - на туберкульоз, та визначено об`єктивний статус засудженого хворого. За висновком тяжкий стан хворого та його діагноз є підставою для подання в суд матеріалів про його звільнення від подальшого відбування покарання (арк.с.18-19).

Подання Софіївської виправної колонії №55 до суду матеріали стосовно засудженого до позбавлення волі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для вирішення питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання внаслідок тяжкої хвороби.

Посмертний епікриз засудженого до позбавлення волі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за попередньою причиною внаслідок хвороби на гостру легенево-серцеву недостатність, ВІЛ-інфекцію,та ін. Біологічна смерть зафіксована черговим лікарем ОСОБА_8

Лікарське свідоцтво про смерть № 26 від 21.01.2019р., видане КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР стосовно засудженого хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний документ факсу є дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . та причину смерті, якою визначено хворобу: ендогенна інтоксикація та хвороба,зумовлена ОСОБА_9 , з проявами мікробактеріальної інфекції (арк.с.20).

Порядок підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання за хворобою врегульовано розділом VI «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Мінюсту та МОЗ від 15.08.2014р. № 1348/5/572 ( в редакції від 26.12.2017р.).

Відповідно до пункту 3 розділу VI цього Порядку у закладах охорони здоров`я ДКВС склад лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) визначається та затверджується начальником УВП, а у закладах охорони здоров`я державної або комунальної форми власності – керівником цього закладу.

Пункт 2 цього Порядку встановлює, що медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я ДКВС, а у разі неможливості перенаправлення хворого засудженого до закладу охорони здоров`я ДКВС медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я державної або комунальної форм власності після обов`язкового лікування і обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров`я ДКВС або закладів охорони здоров`я державної або комунальної форм власності з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу.

Представниками відповідача під час розгляду справи було підтверджено та не спростовано той факт, що на час проведення вказаних дій відносно засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ще не було визначено та затверджено складу лікарсько-консультативної комісії по Софіївській СТЛ №55.

Зі слів представників відповідача лише 04.03.2019р. ЦОЗ ДКВС України було прийнято наказ № 56-ОД, яким утворено та затверджено склад ЛКК у Софіївській СТЛ №55 для складення медичних висновків щодо можливості звільнення засуджених від подальшого відбування покарання внаслідок тяжких захворювань, передбачених Переліком.

Доводи відповідача, що керівник лікарні, до утворення та затвердження складу ЛКК, повинен був керуватися вимогами сумісного наказу Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА та Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України № 1152/192 від 27.12.2017р. до моменту затвердження наказу ЦОЗ ДКВС України від 04.03.2019р. № 56-ОД , за відсутності огляду оригіналу документу, або належно засвідченої його копії, суд розцінює як припущення, які в силу ч.6 статті 81 ЦПК України, не можуть бути прийнятті як належний доказ.

Між тим, суд вважає правомірним проведення медичного огляду засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпосередньо лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я комунальної форми власності, яким виступає «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер», та отримання відповідного висновку щодо цих засуджених. Тобто вся відповідальність про своєчасність подання медичних висновків на хворих засуджених до офіційного утворення складу ЛКК в Софіївській СТЛ № 55, покладається саме на комунальні заклади охорони здоров`я.

З огляду на вказане, суд вважає недоведеність відповідачем неналежного контролю начальником Софіївської СТЛ № 55 ОСОБА_1 щодо організації ведення медичної документації, своєчасної подачі висновків ЛКК для подальшої подачі матеріалів в суд тяжкохворих засуджених, та відсутність законних підстав для цього, оскільки правомірність та законність проведення та прийняття медичних висновків ЛКК у Софіївській СТЛ №55 стало можливим лише у березні 2019р.

Крім того, суд приймає до уваги неможливість складення та підписання начальником Софіївської СТЛ № 55 медичних висновків на засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно № 497/1 та № 496/1, оскільки останній в цей час знаходився на лікарняному, що є поважною причиною, та виключає можливість будь-якого контролю та запобіганню порушень своїми підлеглими.

Працівники, які відсутні на роботі через хворобу, в розумінні трудового законодавства, не можуть вважатися такими, що виконують у цей період роботу, обумовлену трудовим договором, а тому на цей час не підпадають під правила внутрішнього трудового розпорядку установи.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі статтею 43 Конституції України право на працю визначається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 55 Конституції України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, що включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи з оплатою праці не нижче встановленого державною мінімального розміру.

У відповідності до норми статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП України).

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).

При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

В силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно до положень частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен затребувати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Перша сторінка пояснювальної записки позивача свідчить про те, що пояснення у останнього відібрано у день прийняття оспорюваного ним наказу, що в розумінні вище вказаної норми трудового права є недопустимим.

Таким чином, аналізуючи зміст зазначених документів, пояснення учасників справи, можна зробити висновок про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність в діях (або бездіяльності) вини позивача, порушення останнім будь яких нормативних або локальних акті під час виконання своїх посадових обов`язків керівника лікарні, недоведеність представниками відповідача правомірності застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення, шляхом оголошення останньому догани, що надає суду правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При подачі цього позову ОСОБА_1 було дотримано строків, встановлених вище вказаними нормами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи, що позивач під час подання позову звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. 147, 148, 149 , 221, 232 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 141, 175, 177, 274, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 9/19-ОД від 15 лютого 2019 року про притягнення начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області Кудильчака Сергія Михайловича до дисциплінарної відповідальності,шляхом оголошення йому догани.

Стягнути з Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», місцезнаходження: м.Київ, вул.Мельникова, 81, код ЄРДПОУ 41713679, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 17.12.2019.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

17.12.2019